Послання до Римлян

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 6
1: Що ж скажемо? чи залишатися нам у гріхові, щоб примножилась благодать? Зовсім ні.
2: Ми померли для гріха: як же нам жити в ньому?
3: Невже не знаєте, що всі ми, що хрестилися в Христа Іісуса, у смерть Його хрестилися?
4: Отож ми погреблися з Ним хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес з мертвих славою Отця, так і нам ходити в оновленому житті.
5: Бо якщо ми з'єднані з Ним подобою смерті Його, то повинні бути з'єднані подобою воскресіння,
6: знаючи те, що давній наш чоловік був розп'ятий з Ним, щоб знищене було тіло гріховне, щоб нам не бути вже рабами гріха;
7: бо померлий звільнився від гріха.
8: Коли ж ми померли з Христом, то віруємо, що й жити будемо з Ним,
9: знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, вже не вмирає: смерть уже не має над Ним влади.
10: Бо, що Він помер, то помер один раз для гріха, а що живе, то живе для Бога.
11: Так і ви вважайте себе мертвими для гріха, живими ж для Бога у Христі Іісусі, Господі нашому.
12: Отож хай не панує гріх у смертному вашому тілі, щоб вам коритися йому в похотях його;
13: і не віддавайте членів ваших гріхові в знаряддя неправди, але віддайте себе Богові, як таких, що ожили з мертвих, і члени ваші Богові в знаряддя праведності.
14: Гріх не повинен над вами панувати, бо ви не під законом, а під благодаттю.
15: Що ж? чи станемо грішити, тому що ми не під законом, а під благодаттю? Зовсім ні.
16: Невже ви не знаєте, що кому ви віддаєте себе в раби на послух, того ви і раби, кому підкоряєтесь: чи раби гріха на смерть, чи послуху на праведність?
17: Дяка Богові, що ви, будучи раніше рабами гріха, від серця стали слухняні тому образу вчення, якому віддали себе,
18: та звільнившись від гріха, ви стали рабами праведності.
19: Кажу за людським міркуванням задля немочі плоті вашої. Як віддавали ви члени ваші в раби нечистоті і беззаконню для діл беззаконних, так нині представте члени ваші в раби праведності для діл святих.
20: Бо, коли ви були рабами гріха, тоді були вільні від праведності.
21: Який же плід ви мали тоді? Такі діла, яких тепер самі соромитесь, бо кінець їхній – смерть.
22: А нині, коли ви звільнилися від гріха і стали рабами Богові, плід ваш є святість, а кінець – життя вічне.
23: Бо відплата за гріх – смерть, а дар Божий – життя вічне у Христі Іісусі, Господі нашому.
1: Що ж скажемо? чи залишатися нам у гріхові, щоб примножилась благодать? Зовсім ні.
2: Ми померли для гріха: як же нам жити в ньому?
3: Невже не знаєте, що всі ми, що хрестилися в Христа Іісуса, у смерть Його хрестилися?
4: Отож ми погреблися з Ним хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес з мертвих славою Отця, так і нам ходити в оновленому житті.
5: Бо якщо ми з'єднані з Ним подобою смерті Його, то повинні бути з'єднані подобою воскресіння,
6: знаючи те, що давній наш чоловік був розп'ятий з Ним, щоб знищене було тіло гріховне, щоб нам не бути вже рабами гріха;
7: бо померлий звільнився від гріха.
8: Коли ж ми померли з Христом, то віруємо, що й жити будемо з Ним,
9: знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, вже не вмирає: смерть уже не має над Ним влади.
10: Бо, що Він помер, то помер один раз для гріха, а що живе, то живе для Бога.
11: Так і ви вважайте себе мертвими для гріха, живими ж для Бога у Христі Іісусі, Господі нашому.
12: Отож хай не панує гріх у смертному вашому тілі, щоб вам коритися йому в похотях його;
13: і не віддавайте членів ваших гріхові в знаряддя неправди, але віддайте себе Богові, як таких, що ожили з мертвих, і члени ваші Богові в знаряддя праведності.
14: Гріх не повинен над вами панувати, бо ви не під законом, а під благодаттю.
15: Що ж? чи станемо грішити, тому що ми не під законом, а під благодаттю? Зовсім ні.
16: Невже ви не знаєте, що кому ви віддаєте себе в раби на послух, того ви і раби, кому підкоряєтесь: чи раби гріха на смерть, чи послуху на праведність?
17: Дяка Богові, що ви, будучи раніше рабами гріха, від серця стали слухняні тому образу вчення, якому віддали себе,
18: та звільнившись від гріха, ви стали рабами праведності.
19: Кажу за людським міркуванням задля немочі плоті вашої. Як віддавали ви члени ваші в раби нечистоті і беззаконню для діл беззаконних, так нині представте члени ваші в раби праведності для діл святих.
20: Бо, коли ви були рабами гріха, тоді були вільні від праведності.
21: Який же плід ви мали тоді? Такі діла, яких тепер самі соромитесь, бо кінець їхній – смерть.
22: А нині, коли ви звільнилися від гріха і стали рабами Богові, плід ваш є святість, а кінець – життя вічне.
23: Бо відплата за гріх – смерть, а дар Божий – життя вічне у Христі Іісусі, Господі нашому.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 10
1: Браття! бажання мого серця і молитва до Бога за Ізраїль на спасіння.
2: Бо свідчу їм, що мають ревність по Бозі, та не за розумом.
3: Бо, не розуміючи праведності Божої і намагаючись поставити власну праведність, вони не скорились праведності Божій,
4: бо кінець закону – Христос, до праведності кожного віруючого.
5: Мойсей пише про праведність від закону: людина, яка виконала його, жива буде ним (Лев. 18,5).
6: А праведність від віри так говорить: не кажи в серці твоєму: хто зійде на небо? тобто Христа звести (Втор. 30,12).
7: Або хто зійде в безодню? тобто Христа з мертвих підняти.
8: Але що говорить Писання? Близько до тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм, тобто слово віри, яке проповідуємо (Втор. 30,14).
9: Бо якщо устами твоїми будеш сповідувати Іісуса Господом і серцем твоїм вірувати, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся,
10: бо серцем вірують до праведності, а устами сповідують до спасіння.
11: Бо Писання говорить: усякий, хто вірує в Нього, не посоромиться (Іс. 28,16).
12: Тут нема різниці між іудеєм та елліном, бо один Господь у всіх, багатий для всіх, хто призиває Його.
13: Бо всякий, хто покличе ім'я Господнє, спасеться (Іоіл. 2,32).
14: Але як покликати Того, в Кого не увірували? як вірувати в Того, про Кого не чули? як чути без проповідника?
15: І як проповідувати, коли не будуть послані? як написано: як прекрасні ноги тих, хто благовістить мир, хто благовістить благе! (Іс. 52,7).
16: Але не всі послухались благовіствування. Бо Ісаія говорить: Господи! хто повірив тому, що почув від нас? (Іс. 53,1).
17: Отож віра від слухання, а слухання від слова Божого.
18: Але питаю: хіба вони не чули? Навпаки, по всій землі пройшов голос їхній, і до краю всесвіту слова їхні (Пс. 18,5).
19: Ще питаю: хіба Ізраїль не знав? Але перший Мойсей говорить: Я викличу у вас ревність не народом, розгніваю вас народом нерозумним (Втор. 32,21).
20: А Ісаія сміливо каже: Мене знайшли ті, які не шукали Мене; Я відкрився тим, які не розпитували про Мене (Іс. 65,1).
21: Про Ізраїль же каже: цілий день Я простягав руки Мої до народу непокірливого і впертого (Іс. 65,2).