Послання до Римлян

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: Отже, виправдавшись вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Іісуса Христа,
2: через Котрого вірою і одержали ми доступ до тієї благодаті, в якій стоїмо і хвалимось надією на славу Божу.
3: І не цим тільки, але хвалимось і скорботами, знаючи, що від скорботи походить терпіння,
4: від терпіння досвідченість, від досвідченості надія,
5: а надія не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам.
6: Бо Христос, коли ще ми були немічні, в певний час помер за нечестивих.
7: Бо навряд чи хто помре за праведника; хіба що за добродійника, можливо, хтось і наважиться померти.
8: Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками.
9: Тому, тим більше нині, будучи виправданими Його Кров'ю, спасемося Ним від гніву.
10: Бо коли, будучи ворогами, ми примирилися з Богом смертю Сина Його, то тим більше, примирившись, спасемося життям Його.
11: І не досить цього, але і хвалимось Богом через Господа нашого Іісуса Христа, через Котрого ми одержали нині примирення.
12: Тому, як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, і з гріхом смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі согрішили.
13: Бо і до закону гріх був у світі; але гріх не вміняється, коли нема закону.
14: Однак смерть панувала від Адама до Мойсея і над тими, що не согрішили подібно до злочину Адама, який є образ майбутнього.
15: Та з даром благодаті не так, як із злочином. Бо коли через злочин одного багато зазнали смерті, то тим більше благодать Божа і дар по благодаті одного Чоловіка, Іісуса Христа, щедро вилились на багатьох.
16: І дар не як суд за одного, що согрішив; бо суд за один злочин – до осудження, а дар благодаті – до виправдання від багатьох злочинів.
17: Бо коли злочином одного смерть панувала посередництвом одного, то тим більше ті, що приймають безмірну благодать і дар праведності, будуть царювати в житті посередництвом єдиного Іісуса Христа.
18: Тому, як злочином одного всім людям осудження, так правдою одного всім людям виправдання до життя.
19: Бо як через непослух одного чоловіка багато людей стали грішними, так і послухом одного багато стануть праведними.
20: Закон же прийшов пізніше; таким чином, збільшився злочин. А коли примножився гріх, стало ще більше благодаті,
21: щоб, як гріх панував до смерті, так і благодать воцарилась через праведність до життя вічного Іісусом Христом, Господом нашим.
1: Отже, виправдавшись вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Іісуса Христа,
2: через Котрого вірою і одержали ми доступ до тієї благодаті, в якій стоїмо і хвалимось надією на славу Божу.
3: І не цим тільки, але хвалимось і скорботами, знаючи, що від скорботи походить терпіння,
4: від терпіння досвідченість, від досвідченості надія,
5: а надія не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам.
6: Бо Христос, коли ще ми були немічні, в певний час помер за нечестивих.
7: Бо навряд чи хто помре за праведника; хіба що за добродійника, можливо, хтось і наважиться померти.
8: Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками.
9: Тому, тим більше нині, будучи виправданими Його Кров'ю, спасемося Ним від гніву.
10: Бо коли, будучи ворогами, ми примирилися з Богом смертю Сина Його, то тим більше, примирившись, спасемося життям Його.
11: І не досить цього, але і хвалимось Богом через Господа нашого Іісуса Христа, через Котрого ми одержали нині примирення.
12: Тому, як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, і з гріхом смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі согрішили.
13: Бо і до закону гріх був у світі; але гріх не вміняється, коли нема закону.
14: Однак смерть панувала від Адама до Мойсея і над тими, що не согрішили подібно до злочину Адама, який є образ майбутнього.
15: Та з даром благодаті не так, як із злочином. Бо коли через злочин одного багато зазнали смерті, то тим більше благодать Божа і дар по благодаті одного Чоловіка, Іісуса Христа, щедро вилились на багатьох.
16: І дар не як суд за одного, що согрішив; бо суд за один злочин – до осудження, а дар благодаті – до виправдання від багатьох злочинів.
17: Бо коли злочином одного смерть панувала посередництвом одного, то тим більше ті, що приймають безмірну благодать і дар праведності, будуть царювати в житті посередництвом єдиного Іісуса Христа.
18: Тому, як злочином одного всім людям осудження, так правдою одного всім людям виправдання до життя.
19: Бо як через непослух одного чоловіка багато людей стали грішними, так і послухом одного багато стануть праведними.
20: Закон же прийшов пізніше; таким чином, збільшився злочин. А коли примножився гріх, стало ще більше благодаті,
21: щоб, як гріх панував до смерті, так і благодать воцарилась через праведність до життя вічного Іісусом Христом, Господом нашим.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 8
1: Отож нема нині ніякого осудження тим, котрі в Христі Іісусі живуть не за плоттю, а за духом,
2: тому що закон духу життя в Христі Іісусі звільнив мене від закону гріха і смерті.
3: А як закон, ослаблений плоттю, був безсилий, то Бог послав Сина Свого в подобі плоті гріховної в жертву за гріх і осудив гріх у плоті,
4: щоб виправдання закону здійснилося в нас, які живуть не за плоттю, а за духом.
5: Бо ті, що живуть за плоттю, думають про тілесне, а ті, що живуть за духом,– про духовне.
6: Помисли плотські є смерть, а помисли духовні – життя і мир,
7: тому що помисли плотські є ворожнеча проти Бога; бо законові Божому не підкоряються, і не можуть.
8: Тому ті, що живуть за плоттю, Богові угодити не можуть.
9: Але ви не за плоттю живете, а за духом, якщо тільки Дух Божий живе у вас. Коли ж хто Духу Христового не має, той і не Його.
10: А коли Христос у вас, то тіло мертве для гріха, але дух живий для праведності.
11: Якщо ж Дух Того, Хто воскресив з мертвих Іісуса, живе у вас, то Той, Хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом Своїм, Який живе у вас.
12: Отже, браття, ми не боржники плоті, щоб жити за плоттю;
13: бо, коли живете за плоттю, то помрете, а коли духом умертвляєте діла плотські, то живі будете.
14: Бо всі, що Духом Божим ведені, є сини Божі.
15: Тому що ви не прийняли духа рабства, щоб знову жити в страсі, але прийняли Духа усиновлення, Яким кличемо: «Авва, Отче!»
16: Цей самий Дух свідчить духові нашому, що ми – діти Божі.
17: А якщо діти, то і спадкоємці, спадкоємці Божі, співспадкоємці ж Христу, коли тільки з Ним страждаємо, щоб з Ним і прославитися.
18: Бо думаю, що нинішні тимчасові страждання нічого не варті порівняно з тією славою, яка відкриється в нас.
19: Бо творіння з надією чекає одкровення синів Божих,
20: тому що творіння підкорилося суєті не добровільно, а з волі Того, Хто його підкорив, у надії,
21: що й саме творіння буде визволене від рабства тлінню на свободу слави дітей Божих.
22: Бо знаємо, що все творіння сукупно стогне і мучиться донині;
23: і не тільки воно, але й ми самі, маючи початок Духа, і ми в собі стогнемо, чекаючи усиновлення, відкуплення тіла нашого.
24: Бо ми спасені в надії. Надія ж, коли бачить, не є надією; бо коли хто бачить, то чого йому і надіятися?
25: Але, коли надіємось того, чого не бачимо, тоді чекаємо в терпінні.
26: Також і Дух підкріплює нас у немочах наших: бо ми не знаємо, про що молитися як слід, але Сам Дух просить за нас зітханнями невимовними.
27: А Той, Хто випробовує серця, знає, яка думка в Духа, тому що Він піклується за святих з волі Божої.
28: До того знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для блага.
29: Бо кого Він передбачив, тим і наперед визначив бути подібними до образу Сина Свого, щоб Він був первородним між багатьма браттями.
30: А кого Він наперед визначив, тих і покликав; а кого покликав, тих і виправдав; а кого виправдав, тих і прославив.
31: Що ж сказати на це? Якщо Бог за нас, хто проти нас?
32: Той, Котрий Сина Свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, як з Ним не дарує нам і всього?
33: Хто буде звинувачувати вибраних Божих? Бог виправдовує їх.
34: Хто осуджує? Христос Іісус помер, але й воскрес: Він і праворуч Бога, Він і ходатайствує за нас.
35: Хто відлучить нас від любові Божої: скорбота, чи утиски, чи гоніння, чи голод, чи нагота, або небезпека, чи меч? як написано:
36: за Тебе умертвляють нас кожен день; вважають нас за овець (приречених) на заколення (Пс. 43,23).
37: Але все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас.
38: Бо я впевнений, що ні смерть, ні життя, ні Ангели, ні Начала, ні Сили, ні теперішнє, ні майбутнє,
39: ні висота, ні глибина, ні інше яке творіння не може відлучити нас від любові Божої в Христі Іісусі, Господі нашому.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 12
1: Отож благаю вас, браття, милосердям Божим, віддайте тіла ваші в жертву живу, святу, благоугодну Богові, для розумного служіння вашого,
2: і не уподібнюйтеся світові цьому, а змінюйтесь оновленням розуму вашого, щоб вам пізнавати, що є воля Божа, блага, угодна і досконала.
3: За даною мені благодаттю, кожному з вас кажу: не думайте про себе більше, ніж треба думати; але думайте скромно, в міру віри, яку Бог вділив кожному.
4: Бо, як в одному тілі маємо багато членів, але не всі члени мають однакове діло,
5: так багато нас становимо одне тіло у Христі, а окремо один одному є члени.
6: І як, за даною нам благодаттю, маємо різні дарування, то, чи маєш пророцтво, пророкуй за мірою віри;
7: чи маєш служіння, перебувай у служінні; чи учитель,– у навчанні;
8: чи утішитель, утішай; хто роздає, роздавай у простоті; начальник, начальствуй зі старанністю; хто милосердствує, милосердствуй зі щирістю.
9: Любов хай буде нелицемірна; відвертайтесь зла, прихиляйтесь до добра;
10: будьте братолюбні один до одного з ніжністю; випереджайте один одного шанобливістю;
11: у старанності не ослабляйтесь; духом палайте; Господу служіть;
12: утішайтесь надією; в скорботах будьте терпеливі; в молитві постійні;
13: у потребах святих беріть участь; будьте гостинні до подорожніх.
14: Благословляйте гонителів ваших; благословляйте, а не проклинайте.
15: Радуйтеся з тими, хто радується, і плачте з тими, хто плаче.
16: Будьте однодумні між собою; не високомудрствуйте, а наслідуйте смиренних; не мрійте про себе;
17: нікому не відплачуйте злом за зло, але дбайте про добро перед усіма людьми.
18: Якщо можливо і залежить від вас, перебувайте в мирі з усіма людьми.
19: Не мстіть за себе, улюблені, а дайте місце гніву Божому. Бо написано: Мені відомщення, Я воздам, говорить Господь (Втор. 32,35).
20: Отже, якщо ворог твій голодний, нагодуй його; якщо спраглий, дай пити йому: бо, роблячи це, ти збереш йому на голову палаюче вугілля (Притч. 25,21–22).
21: Не будь переможений злом, а перемагай зло добром.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 15
1: Ми, сильні, повинні терпіти немочі безсильних і не собі догоджати.
2: Кожен з нас повинен догоджати ближньому на благо, для повчання.
3: Бо й Христос не Собі догоджав, але, як написано: лихослів'я тих, що лихословили Тебе, впали на Мене (Пс. 68,10).
4: А все, що написано було раніше, написано нам на повчання, щоб ми терпінням і втіхою з Писання зберігали надію.
5: Бог же терпіння і втіхи хай дарує вам бути в однодумстві між собою, за вченням Христа Іісуса,
6: щоб ви однодушно, єдиними устами славили Бога і Отця Господа нашого Іісуса Христа.
7: Тому приймайте один одного, як і Христос прийняв вас до слави Божої.
8: Розумію те, що Іісус Христос став служителем для обрізаних – заради істини Божої, щоб виконати обітниці отцям,
9: а для язичників – з милості, щоб славили Бога, як написано: за те буду славити Тебе (Господи) між язичниками і буду співати імені Твоєму (Пс. 17,50).
10: І ще сказано: звеселіться, язичники, з народом Його (Втор. 32,43).
11: І ще: хваліть Господа, всі язичники, і прославляйте Його, усі народи (Пс. 116,1).
12: Ісаія також говорить: буде корінь Ієссеїв, і встане володіти народами; на Нього язичники надіятися будуть (Іс. 11,10).
13: Хай же Бог надії наповнить вас усякою радістю і миром у вірі, щоб ви, силою Духа Святого, збагатилися надією.
14: І сам я впевнений за вас, браття мої, що і ви повні благості і усякого пізнання, і можете повчати один одного;
15: але писав вам, браття, з деякою сміливістю, частково ніби для нагадування вам, за даною мені від Бога благодаттю
16: бути служителем Іісуса Христа у язичників і виконувати священнодійство благовістя Божого, щоб ця жертва язичників, освячена Духом Святим, була благоприємна Богові.
17: Отож я можу похвалитися в Іісусі Христі в тому, що стосується Бога,
18: бо не наважуюсь сказати що-небудь таке, чого не сотворив Христос через мене, в підкоренні язичників вірі, словом і ділом,
19: силою знамень і чудес, силою Духа Божого, так що благовістя Христове розповсюджено мною від Ієрусалима і околиць до Іллірику.
20: Притому я старався проповідувати не там, де вже було відоме ім'я Христове, щоб не створювати на чужій основі,
21: але, як написано: ті, кому не звіщалось про Нього, побачать, і ті, що не чули, дізнаються (Іс. 52,15).
22: Саме це багато разів і перешкоджало мені прийти до вас.
23: Тепер же, не маючи такого місця в цих країнах, а з давніх літ маючи бажання прийти до вас,
24: як тільки вирушу в дорогу до Іспанії, прийду до вас. Бо надіюсь, що, проходячи, побачусь з вами і що ви проведете мене туди після того, як я натішусь, хоча б частково, спілкуванням з вами.
25: А тепер я йду до Ієрусалима, щоб послужити святим,
26: бо Македонія і Ахаія стараються зібрати деяке подаяння для бідних між святими в Ієрусалимі.
27: Стараються, але й боржники вони перед ними. Бо коли язичники стали учасниками в їхньому духовному, то повинні і їм послужити в тілесному.
28: Виконавши це і вірно вручивши їм цей плід старанності, я вирушу через ваші місця до Іспанії,
29: і впевнений, що коли прийду до вас, то прийду з повним благословінням благовістя Христового.
30: Тим часом благаю вас, браття, Господом нашим Іісусом Христом і любов'ю Духа, подвизатися зі мною в молитвах за мене до Бога,
31: щоб позбутися мені невіруючих в Іудеї і щоб служіння моє для Ієрусалима було приємне святим,
32: щоб мені в радості, якщо Богові угодно, прийти до вас і заспокоїтись з вами.
33: Бог же миру хай буде з усіма вами. Амінь.