Послання до Римлян

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: Отже, виправдавшись вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Іісуса Христа,
2: через Котрого вірою і одержали ми доступ до тієї благодаті, в якій стоїмо і хвалимось надією на славу Божу.
3: І не цим тільки, але хвалимось і скорботами, знаючи, що від скорботи походить терпіння,
4: від терпіння досвідченість, від досвідченості надія,
5: а надія не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам.
6: Бо Христос, коли ще ми були немічні, в певний час помер за нечестивих.
7: Бо навряд чи хто помре за праведника; хіба що за добродійника, можливо, хтось і наважиться померти.
8: Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками.
9: Тому, тим більше нині, будучи виправданими Його Кров'ю, спасемося Ним від гніву.
10: Бо коли, будучи ворогами, ми примирилися з Богом смертю Сина Його, то тим більше, примирившись, спасемося життям Його.
11: І не досить цього, але і хвалимось Богом через Господа нашого Іісуса Христа, через Котрого ми одержали нині примирення.
12: Тому, як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, і з гріхом смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі согрішили.
13: Бо і до закону гріх був у світі; але гріх не вміняється, коли нема закону.
14: Однак смерть панувала від Адама до Мойсея і над тими, що не согрішили подібно до злочину Адама, який є образ майбутнього.
15: Та з даром благодаті не так, як із злочином. Бо коли через злочин одного багато зазнали смерті, то тим більше благодать Божа і дар по благодаті одного Чоловіка, Іісуса Христа, щедро вилились на багатьох.
16: І дар не як суд за одного, що согрішив; бо суд за один злочин – до осудження, а дар благодаті – до виправдання від багатьох злочинів.
17: Бо коли злочином одного смерть панувала посередництвом одного, то тим більше ті, що приймають безмірну благодать і дар праведності, будуть царювати в житті посередництвом єдиного Іісуса Христа.
18: Тому, як злочином одного всім людям осудження, так правдою одного всім людям виправдання до життя.
19: Бо як через непослух одного чоловіка багато людей стали грішними, так і послухом одного багато стануть праведними.
20: Закон же прийшов пізніше; таким чином, збільшився злочин. А коли примножився гріх, стало ще більше благодаті,
21: щоб, як гріх панував до смерті, так і благодать воцарилась через праведність до життя вічного Іісусом Христом, Господом нашим.
1: Отже, виправдавшись вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Іісуса Христа,
2: через Котрого вірою і одержали ми доступ до тієї благодаті, в якій стоїмо і хвалимось надією на славу Божу.
3: І не цим тільки, але хвалимось і скорботами, знаючи, що від скорботи походить терпіння,
4: від терпіння досвідченість, від досвідченості надія,
5: а надія не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам.
6: Бо Христос, коли ще ми були немічні, в певний час помер за нечестивих.
7: Бо навряд чи хто помре за праведника; хіба що за добродійника, можливо, хтось і наважиться померти.
8: Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками.
9: Тому, тим більше нині, будучи виправданими Його Кров'ю, спасемося Ним від гніву.
10: Бо коли, будучи ворогами, ми примирилися з Богом смертю Сина Його, то тим більше, примирившись, спасемося життям Його.
11: І не досить цього, але і хвалимось Богом через Господа нашого Іісуса Христа, через Котрого ми одержали нині примирення.
12: Тому, як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, і з гріхом смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі согрішили.
13: Бо і до закону гріх був у світі; але гріх не вміняється, коли нема закону.
14: Однак смерть панувала від Адама до Мойсея і над тими, що не согрішили подібно до злочину Адама, який є образ майбутнього.
15: Та з даром благодаті не так, як із злочином. Бо коли через злочин одного багато зазнали смерті, то тим більше благодать Божа і дар по благодаті одного Чоловіка, Іісуса Христа, щедро вилились на багатьох.
16: І дар не як суд за одного, що согрішив; бо суд за один злочин – до осудження, а дар благодаті – до виправдання від багатьох злочинів.
17: Бо коли злочином одного смерть панувала посередництвом одного, то тим більше ті, що приймають безмірну благодать і дар праведності, будуть царювати в житті посередництвом єдиного Іісуса Христа.
18: Тому, як злочином одного всім людям осудження, так правдою одного всім людям виправдання до життя.
19: Бо як через непослух одного чоловіка багато людей стали грішними, так і послухом одного багато стануть праведними.
20: Закон же прийшов пізніше; таким чином, збільшився злочин. А коли примножився гріх, стало ще більше благодаті,
21: щоб, як гріх панував до смерті, так і благодать воцарилась через праведність до життя вічного Іісусом Христом, Господом нашим.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 3
1: Отже, яка перевага бути іудеєм, або яка користь від обрізання?
2: Велика перевага в усіх відношеннях, а найбільше в тому, що їм ввірене слово Боже.
3: Бо що ж? коли деякі й невірні були, невірність їхня чи знищить вірність Божу?
4: Зовсім ні. Бог вірний, а всяка людина неправдива, як написано: Ти праведний в словах Твоїх і переможеш у суді Твоєму (Пс. 50,6).
5: Якщо ж наша неправда відкриває правду Божу, то що скажемо? чи не буде Бог несправедливий, коли виявляє гнів? (кажу це за людським міркуванням).
6: Зовсім ні. Бо інакше як Богові судити світ?
7: Бо коли вірність Божа підноситься моєю невірністю до слави Божої, за що ж мене ще й судити як грішника?
8: І чи не чинити нам зло, щоб вийшло добро, як деякі лихословлять нас і кажуть, ніби ми так навчаємо? Праведний суд на таких.
9: То що ж? чи маємо ми перевагу? Аж ніяк. Бо ми вже довели, що як іудеї, так і елліни, всі під гріхом.
10: Як написано: нема праведного ні одного;
11: нема того, хто розумів би; ніхто не шукає Бога;
12: усі збилися з путі, негідні всі до одного; нема того, хто робив би добро, нема жодного (Пс. 13,1–3).
13: Гортань їхня – відкритий гроб; язиком своїм обманюють; отрута аспідів на устах їхніх (Пс. 5,10; 139,4).
14: Уста їхні повні лихослів'я і гіркоти (Пс. 9,28).
15: Ноги їхні швидкі на пролиття крові;
16: руїни і пагуба на дорогах їхніх;
17: вони не знають шляху миру (Притч. 1,16; Іс. 59,7 8).
18: Нема страху Божого перед їхніми очима (Пс. 35,2).
19: Але ми знаємо, що закон, коли щось говорить, говорить до тих, хто під законом, тому всякі уста замикаються і весь світ стає винним перед Богом,
20: тому що ділами закону не виправдається перед Ним ніяка плоть; бо законом пізнається гріх.
21: Тепер же, незалежно від закону, явилася правда Божа, про яку свідчать закон і пророки,
22: правда Божа через віру в Іісуса Христа у всіх і для всіх віруючих, бо нема різниці,
23: тому що всі согрішили і позбавлені слави Божої,
24: одержуючи виправдання даром, за Його благодаттю, відкупленням у Христі Іісусі,
25: Котрого Бог призначив, як жертву умилостивлення в Крові Його через віру; для свідчення правди Його в прощенні гріхів, зроблених раніше,
26: під час довготерпіння Божого; для свідчення правди Його нині, щоб Він явився праведним і виправдовуючим віруючого в Іісуса.
27: Де ж те, чим би хвалитися? Знищено. Яким законом? законом діл? Ні, але законом віри.
28: Бо ми визнаємо, що людина виправдовується вірою, незалежно від діл закону.
29: Невже Бог є Бог тільки іудеїв, а не і язичників? Звичайно, і язичників;
30: бо є лише один Бог, Котрий виправдає обрізаних за вірою і необрізаних через віру.
31: Отже, ми знищуємо закон вірою? Зовсім ні; але закон утверджуємо.