Послання до Римлян

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: Що ж, скажемо, Авраам, отець наш, здобув через плоть?
2: Якщо Авраам виправдався ділами, він має похвалу, але не перед Богом.
3: Бо що говорить Писання? Повірив Авраам Богові і це вмінилося йому у праведність (Бут. 15,6).
4: Нагорода тому, хто робить, дається не з милості, а за обов'язком.
5: А тому, хто не робить, але вірує в Того, Хто виправдовує нечестивого, віра його вміняється у праведність.
6: Так і Давид називає блаженним чоловіка, якому Бог вміняє праведність незалежно від діл;
7: блаженні ті, чиї беззаконня прощені, і чиї гріхи відпущені.
8: Блаженний чоловік, якому Господь не вмінить гріха (Пс. 31,1–2).
9: Блаженство це належить до обрізання, чи до необрізання? Ми говоримо, що Авраамові віра вмінилася у праведність.
10: Коли вмінилась? після обрізання чи до обрізання? Не після обрізання, а до обрізання.
11: І знак обрізання він одержав, як печать праведності через віру, яку мав у необрізанні, так що став отцем усіх віруючих у необрізанні, щоб і їм вмінилась праведність.
12: І отцем обрізаних, не тільки тих, що прийняли обрізання, але і тих, що ходять по слідах віри отця нашого Авраама, яку він мав у необрізанні.
13: Бо не законом дарована Авраамові чи нащадкам його обітниця – бути спадкоємцем світу, але праведністю віри.
14: Якщо спадкоємцями є ті, що стверджуються законом, то даремна віра, обітниця недіюча;
15: бо закон викликає гнів, тому що, де нема закону, нема і злочину.
16: Отож по вірі, щоб було по милості, щоб обітниця була непорушна для всіх, не тільки за законом, а й за вірою нащадків Авраама, котрий є отець усім нам
17: (як написано: Я поставив тебе отцем багатьох народів) перед Богом, Котрому він повірив, Котрий оживляє мертвих і називає неіснуюче, як існуюче (Бут. 17,5).
18: Він, зверх надії, повірив з надією, через що став отцем багатьох народів, за сказаним: таке численне буде сім'я твоє (Бут. 15,5).
19: І, не знемігшись вірою, він не помишляв, що тіло його, майже сторічного, вже омертвіло, і утроба Саррина в омертвінні;
20: не похитнувся в обітниці Божій невірою, а перебував стійким у вірі, віддавши славу Богові
21: і будучи цілком упевнений, що Він сильний і виконати обіцяне.
22: Тому і вмінилося йому у праведність.
23: А втім не тільки щодо нього одного написано, що вмінилося йому,
24: але й відносно нас; вміниться і нам, віруючим в Того, Хто воскресив з мертвих Іісуса Христа, Господа нашого,
25: Котрий був виданий за гріхи наші і воскрес для виправдання нашого.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: Отже, виправдавшись вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Іісуса Христа,
2: через Котрого вірою і одержали ми доступ до тієї благодаті, в якій стоїмо і хвалимось надією на славу Божу.
3: І не цим тільки, але хвалимось і скорботами, знаючи, що від скорботи походить терпіння,
4: від терпіння досвідченість, від досвідченості надія,
5: а надія не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам.
6: Бо Христос, коли ще ми були немічні, в певний час помер за нечестивих.
7: Бо навряд чи хто помре за праведника; хіба що за добродійника, можливо, хтось і наважиться померти.
8: Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками.
9: Тому, тим більше нині, будучи виправданими Його Кров'ю, спасемося Ним від гніву.
10: Бо коли, будучи ворогами, ми примирилися з Богом смертю Сина Його, то тим більше, примирившись, спасемося життям Його.
11: І не досить цього, але і хвалимось Богом через Господа нашого Іісуса Христа, через Котрого ми одержали нині примирення.
12: Тому, як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, і з гріхом смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі согрішили.
13: Бо і до закону гріх був у світі; але гріх не вміняється, коли нема закону.
14: Однак смерть панувала від Адама до Мойсея і над тими, що не согрішили подібно до злочину Адама, який є образ майбутнього.
15: Та з даром благодаті не так, як із злочином. Бо коли через злочин одного багато зазнали смерті, то тим більше благодать Божа і дар по благодаті одного Чоловіка, Іісуса Христа, щедро вилились на багатьох.
16: І дар не як суд за одного, що согрішив; бо суд за один злочин – до осудження, а дар благодаті – до виправдання від багатьох злочинів.
17: Бо коли злочином одного смерть панувала посередництвом одного, то тим більше ті, що приймають безмірну благодать і дар праведності, будуть царювати в житті посередництвом єдиного Іісуса Христа.
18: Тому, як злочином одного всім людям осудження, так правдою одного всім людям виправдання до життя.
19: Бо як через непослух одного чоловіка багато людей стали грішними, так і послухом одного багато стануть праведними.
20: Закон же прийшов пізніше; таким чином, збільшився злочин. А коли примножився гріх, стало ще більше благодаті,
21: щоб, як гріх панував до смерті, так і благодать воцарилась через праведність до життя вічного Іісусом Христом, Господом нашим.