Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Послання до Римлян

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 2
1: Отже, нема тобі виправдання, всякий чоловіче, що судиш іншого, бо тим же судом, яким судиш іншого, осуджуєш себе, бо, судячи іншого, робиш те саме.
2: А ми знаємо, що воістину є суд Божий на тих, що роблять такі діла.
3: Невже думаєш ти, чоловіче, що втечеш від суду Божого, засуджуючи тих, що роблять такі діла, і роблячи те саме?
4: Або зневажаєш багатство милосердя, лагідності і довготерпіння Божого, не розуміючи, що милосердя Боже веде тебе до покаяння?
5: Але, через упертість твою і нерозкаяне серце, ти сам собі збираєш гнів на день гніву і явлення праведного суду від Бога,
6: Котрий воздасть кожному за вчинки його:
7: тим, які постійністю в доброму ділі шукають слави, честі й безсмертя, – життя вічне;
8: а тим, що противляться і не підкоряються істині, але віддаються неправді, – лютість і гнів.
9: Скорбота і тіснота всякій душі людини, яка чинить зло, по-перше, іудея, потім і елліна!
10: Навпаки, слава і честь і мир всякому, хто робить добро, по-перше, іудею, потім і елліну!
11: Бо Бог не зважає на особу.
12: Ті, які, не маючи закону, согрішили, поза законом і загинуть; а ті, які під законом согрішили, за законом осудяться
13: (бо не слухачі закону праведні перед Богом, а виконавці закону виправдані будуть,
14: бо коли язичники, що не мають закону, з природи законне роблять, то, не маючи закону, вони самі собі закон:
15: вони показують, що справа закону в них написана в серцях, про що свідчить їхня совість і думки їхні, які то звинувачують, то виправдовують одна одну)
16: в той день, коли, за моїм благовістям, Бог буде судити таємні діла людей через Іісуса Христа.
17: Ось, ти звешся іудеєм, і заспокоюєш себе законом, і хвалишся Богом,
18: і знаєш волю Його, і розумієш те, що краще, навчаючись із закону,
19: і впевнений в собі, що ти провідник сліпих, світло для тих, що в темряві,
20: наставник неуків, учитель немовлят, той, що має в законі взірець знання і правди:
21: як же ти, навчаючи іншого, не навчаєш самого себе?
22: Проповідуючи не красти, крадеш? кажучи: не перелюбствуй, перелюбствуєш? цураючись ідолів, святотатствуєш?
23: Хвалишся законом, а, порушуючи закон, безчестиш Бога?
24: Бо, як написано, через вас ім'я Боже ганьблять язичники (Іс. 52,5; Ієз. 36,20).
25: Обрізання корисне, коли виконуєш закон; а коли ти порушник закону, то обрізання твоє стало необрізанням.
26: Отже, коли необрізаний дотримується постанови закону, то його необрізання чи не вміниться йому за обрізання?
27: І необрізаний з природи, який виконує закон, чи не осудить тебе, порушника закону з Писанням і обрізанням?
28: Бо не той іудей, хто має такий вигляд, і не те обрізання, що зовні, на тілі;
29: але той іудей, хто в душі такий, і те обрізання, яке в серці, за духом, а не за буквою: йому і похвала не від людей, а від Бога.
1: Отже, нема тобі виправдання, всякий чоловіче, що судиш іншого, бо тим же судом, яким судиш іншого, осуджуєш себе, бо, судячи іншого, робиш те саме.
2: А ми знаємо, що воістину є суд Божий на тих, що роблять такі діла.
3: Невже думаєш ти, чоловіче, що втечеш від суду Божого, засуджуючи тих, що роблять такі діла, і роблячи те саме?
4: Або зневажаєш багатство милосердя, лагідності і довготерпіння Божого, не розуміючи, що милосердя Боже веде тебе до покаяння?
5: Але, через упертість твою і нерозкаяне серце, ти сам собі збираєш гнів на день гніву і явлення праведного суду від Бога,
6: Котрий воздасть кожному за вчинки його:
7: тим, які постійністю в доброму ділі шукають слави, честі й безсмертя, – життя вічне;
8: а тим, що противляться і не підкоряються істині, але віддаються неправді, – лютість і гнів.
9: Скорбота і тіснота всякій душі людини, яка чинить зло, по-перше, іудея, потім і елліна!
10: Навпаки, слава і честь і мир всякому, хто робить добро, по-перше, іудею, потім і елліну!
11: Бо Бог не зважає на особу.
12: Ті, які, не маючи закону, согрішили, поза законом і загинуть; а ті, які під законом согрішили, за законом осудяться
13: (бо не слухачі закону праведні перед Богом, а виконавці закону виправдані будуть,
14: бо коли язичники, що не мають закону, з природи законне роблять, то, не маючи закону, вони самі собі закон:
15: вони показують, що справа закону в них написана в серцях, про що свідчить їхня совість і думки їхні, які то звинувачують, то виправдовують одна одну)
16: в той день, коли, за моїм благовістям, Бог буде судити таємні діла людей через Іісуса Христа.
17: Ось, ти звешся іудеєм, і заспокоюєш себе законом, і хвалишся Богом,
18: і знаєш волю Його, і розумієш те, що краще, навчаючись із закону,
19: і впевнений в собі, що ти провідник сліпих, світло для тих, що в темряві,
20: наставник неуків, учитель немовлят, той, що має в законі взірець знання і правди:
21: як же ти, навчаючи іншого, не навчаєш самого себе?
22: Проповідуючи не красти, крадеш? кажучи: не перелюбствуй, перелюбствуєш? цураючись ідолів, святотатствуєш?
23: Хвалишся законом, а, порушуючи закон, безчестиш Бога?
24: Бо, як написано, через вас ім'я Боже ганьблять язичники (Іс. 52,5; Ієз. 36,20).
25: Обрізання корисне, коли виконуєш закон; а коли ти порушник закону, то обрізання твоє стало необрізанням.
26: Отже, коли необрізаний дотримується постанови закону, то його необрізання чи не вміниться йому за обрізання?
27: І необрізаний з природи, який виконує закон, чи не осудить тебе, порушника закону з Писанням і обрізанням?
28: Бо не той іудей, хто має такий вигляд, і не те обрізання, що зовні, на тілі;
29: але той іудей, хто в душі такий, і те обрізання, яке в серці, за духом, а не за буквою: йому і похвала не від людей, а від Бога.
← попередній розділнаступний розділ →