Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Послання до Римлян

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 2
1: Отже, нема тобі виправдання, всякий чоловіче, що судиш іншого, бо тим же судом, яким судиш іншого, осуджуєш себе, бо, судячи іншого, робиш те саме.
2: А ми знаємо, що воістину є суд Божий на тих, що роблять такі діла.
3: Невже думаєш ти, чоловіче, що втечеш від суду Божого, засуджуючи тих, що роблять такі діла, і роблячи те саме?
4: Або зневажаєш багатство милосердя, лагідності і довготерпіння Божого, не розуміючи, що милосердя Боже веде тебе до покаяння?
5: Але, через упертість твою і нерозкаяне серце, ти сам собі збираєш гнів на день гніву і явлення праведного суду від Бога,
6: Котрий воздасть кожному за вчинки його:
7: тим, які постійністю в доброму ділі шукають слави, честі й безсмертя, – життя вічне;
8: а тим, що противляться і не підкоряються істині, але віддаються неправді, – лютість і гнів.
9: Скорбота і тіснота всякій душі людини, яка чинить зло, по-перше, іудея, потім і елліна!
10: Навпаки, слава і честь і мир всякому, хто робить добро, по-перше, іудею, потім і елліну!
11: Бо Бог не зважає на особу.
12: Ті, які, не маючи закону, согрішили, поза законом і загинуть; а ті, які під законом согрішили, за законом осудяться
13: (бо не слухачі закону праведні перед Богом, а виконавці закону виправдані будуть,
14: бо коли язичники, що не мають закону, з природи законне роблять, то, не маючи закону, вони самі собі закон:
15: вони показують, що справа закону в них написана в серцях, про що свідчить їхня совість і думки їхні, які то звинувачують, то виправдовують одна одну)
16: в той день, коли, за моїм благовістям, Бог буде судити таємні діла людей через Іісуса Христа.
17: Ось, ти звешся іудеєм, і заспокоюєш себе законом, і хвалишся Богом,
18: і знаєш волю Його, і розумієш те, що краще, навчаючись із закону,
19: і впевнений в собі, що ти провідник сліпих, світло для тих, що в темряві,
20: наставник неуків, учитель немовлят, той, що має в законі взірець знання і правди:
21: як же ти, навчаючи іншого, не навчаєш самого себе?
22: Проповідуючи не красти, крадеш? кажучи: не перелюбствуй, перелюбствуєш? цураючись ідолів, святотатствуєш?
23: Хвалишся законом, а, порушуючи закон, безчестиш Бога?
24: Бо, як написано, через вас ім'я Боже ганьблять язичники (Іс. 52,5; Ієз. 36,20).
25: Обрізання корисне, коли виконуєш закон; а коли ти порушник закону, то обрізання твоє стало необрізанням.
26: Отже, коли необрізаний дотримується постанови закону, то його необрізання чи не вміниться йому за обрізання?
27: І необрізаний з природи, який виконує закон, чи не осудить тебе, порушника закону з Писанням і обрізанням?
28: Бо не той іудей, хто має такий вигляд, і не те обрізання, що зовні, на тілі;
29: але той іудей, хто в душі такий, і те обрізання, яке в серці, за духом, а не за буквою: йому і похвала не від людей, а від Бога.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 11
1: Отже, питаю: невже Бог відкинув народ Свій? Зовсім ні. Бо і я ізраїльтянин, з сім’я Авраамового, з коліна Веніамінового.
2: Не відкинув Бог народу Свого, який Він наперед знав. Хіба не знаєте, що говорить Писання про Іллю? як він скаржиться Богові на Ізраїль, кажучи:
3: Господи! пророків Твоїх убили, жертовники Твої зруйнували; залишився я один, і моєї душі шукають (Цар. 19,14).
4: Що ж говорить йому Божа відповідь? Я зберіг Собі сім тисяч чоловік, які не преклонили коліна перед Ваалом (3 Цар. 19,18).
5: Так і тепер, за вибранням благодаті, зберігся остаток.
6: Але якщо за благодаттю, то не за діла; інакше благодать не була б уже благодаттю. А якщо за діла, то це вже не благодать; інакше діло вже не є діло.
7: Що ж? Ізраїль, чого шукав, того не одержав; вибрані ж одержали, а інші озлобилися,
8: як написано: Бог дав їм духа сонливості, очі, якими не бачать і вуха, якими не чують, аж до цього дня (Втор. 29,4; Іс. 29,10).
9: І Давид говорить: хай буде трапеза їх сіттю, і тенетами, і петлею на відплату їм;
10: хай потьмаряться очі їхні, щоб не бачили; і хребет їхній хай назавжди зігнеться (Пс. 68,23–24).
11: Отож питаю: невже вони спіткнулися, щоб зовсім упасти? Зовсім ні. Але від їхнього падіння спасіння язичникам, щоб викликати в них ревність.
12: Якщо ж падіння їхнє – багатство світові, і зменшення їхнє – багатство язичникам, то тим більше повнота їхня.
13: Вам кажу, язичникам. Як Апостол язичників, я прославляю служіння моє.
14: Чи не збуджу ревності у рідних моїх по плоті і чи не спасу декого з них?
15: Бо якщо відторгнення їх є примирення світу, то чим буде прийняття їх, як не життям з мертвих?
16: Якщо початок святий, то й ціле; і якщо корінь святий, то й гілки.
17: Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, будучи дикою маслиною, прищепився на місце їхнє і став спільником кореня та соку маслини,
18: то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то згадай, що не ти корінь тримаєш, а корінь тебе.
19: Скажеш: гілки відломилися, щоб мені прищепитися.
20: Добре. Вони відломилися невір'ям, а ти тримаєшся вірою: не гордись, а бійся.
21: Бо якщо Бог не пощадив природних гілок, то, гляди, чи пощадить і тебе.
22: Отож бачиш благість і суворість Божу: суворість до тих, що відпали, а благість до тебе, якщо ти перебуватимеш у благості Божій, інакше і ти будеш відсічений.
23: Але і ті, якщо не перебуватимуть у невір'ї, прищепляться, бо Бог має силу знов прищепити їх.
24: Бо коли ти, відсічений від дикої за природою маслини, прищепився до доброї маслини, то тим більше ці, природні, прищепляться до своєї маслини.
25: Бо я не хочу, щоб ви, браття, не знали цієї таємниці,– щоб ви не мріяли про себе,– що осліплення Ізраїля сталося частково, доки ввійде повна кількість язичників;
26: таким чином весь Ізраїль спасеться, як написано: прийде від Сіону Визволитель, і відверне нечестя від Якова.
27: Такий їм від Мене заповіт, коли зніму з них гріхи їхні (Іс. 27,9; 59, 20–21).
28: Щодо благовістя, вони вороги заради вас; а щодо вибрання – улюблені Божі заради отців.
29: Бо дари і покликання Боже непорушні.
30: Як і ви колись противились Богові, а нині помилувані через непокору їхню,
31: так і вони тепер противляться заради вашого помилування, щоб і вони самі були помилувані.
32: Бо всіх Бог тримає у непокорі, щоб усіх помилувати.
33: О, глибина багатства і премудрості і розуму Божого! Які незбагненні суди Його і недосліджені путі Його!
34: Бо хто пізнав розум Господній? Або хто був порадником Йому? (Іс. 40,13).
35: Або хто дав Йому наперед, щоб Він повинен був віддати?
36: Бо все із Нього, Ним і до Нього. Йому слава повіки, амінь.
1: Отже, питаю: невже Бог відкинув народ Свій? Зовсім ні. Бо і я ізраїльтянин, з сім’я Авраамового, з коліна Веніамінового.
2: Не відкинув Бог народу Свого, який Він наперед знав. Хіба не знаєте, що говорить Писання про Іллю? як він скаржиться Богові на Ізраїль, кажучи:
3: Господи! пророків Твоїх убили, жертовники Твої зруйнували; залишився я один, і моєї душі шукають (Цар. 19,14).
4: Що ж говорить йому Божа відповідь? Я зберіг Собі сім тисяч чоловік, які не преклонили коліна перед Ваалом (3 Цар. 19,18).
5: Так і тепер, за вибранням благодаті, зберігся остаток.
6: Але якщо за благодаттю, то не за діла; інакше благодать не була б уже благодаттю. А якщо за діла, то це вже не благодать; інакше діло вже не є діло.
7: Що ж? Ізраїль, чого шукав, того не одержав; вибрані ж одержали, а інші озлобилися,
8: як написано: Бог дав їм духа сонливості, очі, якими не бачать і вуха, якими не чують, аж до цього дня (Втор. 29,4; Іс. 29,10).
9: І Давид говорить: хай буде трапеза їх сіттю, і тенетами, і петлею на відплату їм;
10: хай потьмаряться очі їхні, щоб не бачили; і хребет їхній хай назавжди зігнеться (Пс. 68,23–24).
11: Отож питаю: невже вони спіткнулися, щоб зовсім упасти? Зовсім ні. Але від їхнього падіння спасіння язичникам, щоб викликати в них ревність.
12: Якщо ж падіння їхнє – багатство світові, і зменшення їхнє – багатство язичникам, то тим більше повнота їхня.
13: Вам кажу, язичникам. Як Апостол язичників, я прославляю служіння моє.
14: Чи не збуджу ревності у рідних моїх по плоті і чи не спасу декого з них?
15: Бо якщо відторгнення їх є примирення світу, то чим буде прийняття їх, як не життям з мертвих?
16: Якщо початок святий, то й ціле; і якщо корінь святий, то й гілки.
17: Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, будучи дикою маслиною, прищепився на місце їхнє і став спільником кореня та соку маслини,
18: то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то згадай, що не ти корінь тримаєш, а корінь тебе.
19: Скажеш: гілки відломилися, щоб мені прищепитися.
20: Добре. Вони відломилися невір'ям, а ти тримаєшся вірою: не гордись, а бійся.
21: Бо якщо Бог не пощадив природних гілок, то, гляди, чи пощадить і тебе.
22: Отож бачиш благість і суворість Божу: суворість до тих, що відпали, а благість до тебе, якщо ти перебуватимеш у благості Божій, інакше і ти будеш відсічений.
23: Але і ті, якщо не перебуватимуть у невір'ї, прищепляться, бо Бог має силу знов прищепити їх.
24: Бо коли ти, відсічений від дикої за природою маслини, прищепився до доброї маслини, то тим більше ці, природні, прищепляться до своєї маслини.
25: Бо я не хочу, щоб ви, браття, не знали цієї таємниці,– щоб ви не мріяли про себе,– що осліплення Ізраїля сталося частково, доки ввійде повна кількість язичників;
26: таким чином весь Ізраїль спасеться, як написано: прийде від Сіону Визволитель, і відверне нечестя від Якова.
27: Такий їм від Мене заповіт, коли зніму з них гріхи їхні (Іс. 27,9; 59, 20–21).
28: Щодо благовістя, вони вороги заради вас; а щодо вибрання – улюблені Божі заради отців.
29: Бо дари і покликання Боже непорушні.
30: Як і ви колись противились Богові, а нині помилувані через непокору їхню,
31: так і вони тепер противляться заради вашого помилування, щоб і вони самі були помилувані.
32: Бо всіх Бог тримає у непокорі, щоб усіх помилувати.
33: О, глибина багатства і премудрості і розуму Божого! Які незбагненні суди Його і недосліджені путі Його!
34: Бо хто пізнав розум Господній? Або хто був порадником Йому? (Іс. 40,13).
35: Або хто дав Йому наперед, щоб Він повинен був віддати?
36: Бо все із Нього, Ним і до Нього. Йому слава повіки, амінь.
← попередній розділнаступний розділ →