...

Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
       Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Послання до Римлян

наступний розділ →
Розділ 1
1: Павел, раб Іісуса Христа, покликаний Апостол, вибраний для благовістя Божого,
2: яке Бог раніше обіцяв через пророків Своїх, у святих писаннях,
3: про Сина Свого, Котрий народився від сім'я Давидового по плоті
4: і відкрився Сином Божим у силі, по духу святині, через воскресіння з мертвих,– про Іісуса Христа Господа нашого,
5: через Котрого ми одержали благодать і апостольство, щоб в ім'я Його підкоряти вірі всі народи,
6: серед яких знаходитесь і ви, покликані Іісусом Христом,–
7: усім, що перебувають в Римі, улюбленим Божим, покликаним святим: благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Іісуса Христа.
8: Перш за все дякую Богові моєму через Іісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світі.
9: Свідок мені Бог, Котрому служу духом моїм у благовіствуванні Сина Його,– що безперестанно згадую про вас,
10: завжди благаючи в молитвах моїх, щоб воля Божа була сприятлива коли-небудь прийти мені до вас,
11: бо я дуже бажаю побачити вас, щоб дати вам деякий духовний дар для вашого утвердження,
12: тобто втішитися з вами спільною вірою, вашою і моєю.
13: Не хочу, браття, від вас таїти, що я багаторазово намагався прийти до вас (але зустрічав перешкоди навіть донині), щоб мати деякий плід і у вас, як і в інших народів.
14: Я винен і еллінам і варварам, мудрецям і неукам.
15: Отже, щодо мене, я готовий благовістити і вам, хто знаходитесь у Римі.
16: Бо я не соромлюсь благовістя Христового, тому що воно є сила Божа для спасіння всякому віруючому, по-перше, іудею, потім і еллінові.
17: В ньому відкривається правда Божа від віри у віру, як написано: праведний вірою живий буде (Авв. 2,4).
18: Бо відкривається гнів Божий з неба на всяке нечестя і неправду людей, які придушують істину неправдою.
19: Бо, що можна знати про Бога, явне для них, тому що Бог явив їм.
20: Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розглядання творіння видимі, так що нема їм виправдання.
21: А як вони, пізнавши Бога, не прославили Його, як Бога, і не подякували, а заметушилися в своїх мудруваннях, і затьмарилось нерозумне їхнє серце;
22: називаючи себе мудрими, збожеволіли,
23: і славу нетлінного Бога змінили на подобу образу тлінної людини, і птахів, і четвероногих, і плазунів,–
24: тому й віддав їх Бог у похотях сердець їхніх нечистоті, і вони самі сквернили свої тіла.
25: Вони замінили істину Божу неправдою і поклонялися, і служили тварі замість Творця, Котрий благословенний во віки, амінь.
26: За це і віддав їх Бог ганебним пристрастям: жінки їхні замінили природне використання протиприродним;
27: подібно і чоловіки, залишивши природне використання жіночої статі, розпалялися похоттю один до одного, чоловіки на чоловіках роблячи сором, одержуючи в собі самих належну відплату за своє заблудження.
28: І як вони не турбувалися мати Бога в розумі, то Бог віддав їх перекрученому розумові – чинити непотрібства,
29: так що вони сповнені всякої неправди, блуду, лукавства, користолюбства, злоби, сповнені заздрості, вбивства, чвар, обману, злих звичаїв,
30: лихомовні, наклепники, богоненависники, кривдники, самохвали, гордовиті, винахідливі на зло, неслухняні батькам,
31: безрозсудні, віроломні, нелюбі, непримиримі, немилостиві.
32: Вони знають праведний суд Божий, що хто робить такі діла, вартий смерті; однак не тільки їх роблять, але й тих, що роблять, схвалюють.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 6
1: Що ж скажемо? чи залишатися нам у гріхові, щоб примножилась благодать? Зовсім ні.
2: Ми померли для гріха: як же нам жити в ньому?
3: Невже не знаєте, що всі ми, що хрестилися в Христа Іісуса, у смерть Його хрестилися?
4: Отож ми погреблися з Ним хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес з мертвих славою Отця, так і нам ходити в оновленому житті.
5: Бо якщо ми з'єднані з Ним подобою смерті Його, то повинні бути з'єднані подобою воскресіння,
6: знаючи те, що давній наш чоловік був розп'ятий з Ним, щоб знищене було тіло гріховне, щоб нам не бути вже рабами гріха;
7: бо померлий звільнився від гріха.
8: Коли ж ми померли з Христом, то віруємо, що й жити будемо з Ним,
9: знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, вже не вмирає: смерть уже не має над Ним влади.
10: Бо, що Він помер, то помер один раз для гріха, а що живе, то живе для Бога.
11: Так і ви вважайте себе мертвими для гріха, живими ж для Бога у Христі Іісусі, Господі нашому.
12: Отож хай не панує гріх у смертному вашому тілі, щоб вам коритися йому в похотях його;
13: і не віддавайте членів ваших гріхові в знаряддя неправди, але віддайте себе Богові, як таких, що ожили з мертвих, і члени ваші Богові в знаряддя праведності.
14: Гріх не повинен над вами панувати, бо ви не під законом, а під благодаттю.
15: Що ж? чи станемо грішити, тому що ми не під законом, а під благодаттю? Зовсім ні.
16: Невже ви не знаєте, що кому ви віддаєте себе в раби на послух, того ви і раби, кому підкоряєтесь: чи раби гріха на смерть, чи послуху на праведність?
17: Дяка Богові, що ви, будучи раніше рабами гріха, від серця стали слухняні тому образу вчення, якому віддали себе,
18: та звільнившись від гріха, ви стали рабами праведності.
19: Кажу за людським міркуванням задля немочі плоті вашої. Як віддавали ви члени ваші в раби нечистоті і беззаконню для діл беззаконних, так нині представте члени ваші в раби праведності для діл святих.
20: Бо, коли ви були рабами гріха, тоді були вільні від праведності.
21: Який же плід ви мали тоді? Такі діла, яких тепер самі соромитесь, бо кінець їхній – смерть.
22: А нині, коли ви звільнилися від гріха і стали рабами Богові, плід ваш є святість, а кінець – життя вічне.
23: Бо відплата за гріх – смерть, а дар Божий – життя вічне у Христі Іісусі, Господі нашому.
1: Що ж скажемо? чи залишатися нам у гріхові, щоб примножилась благодать? Зовсім ні.
2: Ми померли для гріха: як же нам жити в ньому?
3: Невже не знаєте, що всі ми, що хрестилися в Христа Іісуса, у смерть Його хрестилися?
4: Отож ми погреблися з Ним хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес з мертвих славою Отця, так і нам ходити в оновленому житті.
5: Бо якщо ми з'єднані з Ним подобою смерті Його, то повинні бути з'єднані подобою воскресіння,
6: знаючи те, що давній наш чоловік був розп'ятий з Ним, щоб знищене було тіло гріховне, щоб нам не бути вже рабами гріха;
7: бо померлий звільнився від гріха.
8: Коли ж ми померли з Христом, то віруємо, що й жити будемо з Ним,
9: знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, вже не вмирає: смерть уже не має над Ним влади.
10: Бо, що Він помер, то помер один раз для гріха, а що живе, то живе для Бога.
11: Так і ви вважайте себе мертвими для гріха, живими ж для Бога у Христі Іісусі, Господі нашому.
12: Отож хай не панує гріх у смертному вашому тілі, щоб вам коритися йому в похотях його;
13: і не віддавайте членів ваших гріхові в знаряддя неправди, але віддайте себе Богові, як таких, що ожили з мертвих, і члени ваші Богові в знаряддя праведності.
14: Гріх не повинен над вами панувати, бо ви не під законом, а під благодаттю.
15: Що ж? чи станемо грішити, тому що ми не під законом, а під благодаттю? Зовсім ні.
16: Невже ви не знаєте, що кому ви віддаєте себе в раби на послух, того ви і раби, кому підкоряєтесь: чи раби гріха на смерть, чи послуху на праведність?
17: Дяка Богові, що ви, будучи раніше рабами гріха, від серця стали слухняні тому образу вчення, якому віддали себе,
18: та звільнившись від гріха, ви стали рабами праведності.
19: Кажу за людським міркуванням задля немочі плоті вашої. Як віддавали ви члени ваші в раби нечистоті і беззаконню для діл беззаконних, так нині представте члени ваші в раби праведності для діл святих.
20: Бо, коли ви були рабами гріха, тоді були вільні від праведності.
21: Який же плід ви мали тоді? Такі діла, яких тепер самі соромитесь, бо кінець їхній – смерть.
22: А нині, коли ви звільнилися від гріха і стали рабами Богові, плід ваш є святість, а кінець – життя вічне.
23: Бо відплата за гріх – смерть, а дар Божий – життя вічне у Христі Іісусі, Господі нашому.
1: Що ж скажемо? чи залишатися нам у гріхові, щоб примножилась благодать? Зовсім ні.
2: Ми померли для гріха: як же нам жити в ньому?
3: Невже не знаєте, що всі ми, що хрестилися в Христа Іісуса, у смерть Його хрестилися?
4: Отож ми погреблися з Ним хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес з мертвих славою Отця, так і нам ходити в оновленому житті.
5: Бо якщо ми з'єднані з Ним подобою смерті Його, то повинні бути з'єднані подобою воскресіння,
6: знаючи те, що давній наш чоловік був розп'ятий з Ним, щоб знищене було тіло гріховне, щоб нам не бути вже рабами гріха;
7: бо померлий звільнився від гріха.
8: Коли ж ми померли з Христом, то віруємо, що й жити будемо з Ним,
9: знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, вже не вмирає: смерть уже не має над Ним влади.
10: Бо, що Він помер, то помер один раз для гріха, а що живе, то живе для Бога.
11: Так і ви вважайте себе мертвими для гріха, живими ж для Бога у Христі Іісусі, Господі нашому.
12: Отож хай не панує гріх у смертному вашому тілі, щоб вам коритися йому в похотях його;
13: і не віддавайте членів ваших гріхові в знаряддя неправди, але віддайте себе Богові, як таких, що ожили з мертвих, і члени ваші Богові в знаряддя праведності.
14: Гріх не повинен над вами панувати, бо ви не під законом, а під благодаттю.
15: Що ж? чи станемо грішити, тому що ми не під законом, а під благодаттю? Зовсім ні.
16: Невже ви не знаєте, що кому ви віддаєте себе в раби на послух, того ви і раби, кому підкоряєтесь: чи раби гріха на смерть, чи послуху на праведність?
17: Дяка Богові, що ви, будучи раніше рабами гріха, від серця стали слухняні тому образу вчення, якому віддали себе,
18: та звільнившись від гріха, ви стали рабами праведності.
19: Кажу за людським міркуванням задля немочі плоті вашої. Як віддавали ви члени ваші в раби нечистоті і беззаконню для діл беззаконних, так нині представте члени ваші в раби праведності для діл святих.
20: Бо, коли ви були рабами гріха, тоді були вільні від праведності.
21: Який же плід ви мали тоді? Такі діла, яких тепер самі соромитесь, бо кінець їхній – смерть.
22: А нині, коли ви звільнилися від гріха і стали рабами Богові, плід ваш є святість, а кінець – життя вічне.
23: Бо відплата за гріх – смерть, а дар Божий – життя вічне у Христі Іісусі, Господі нашому.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 7
1: Хіба ви не знаєте, браття (бо кажу тим, що знають закон), що закон має владу над людиною, доки вона живе?
2: Заміжня жінка зв'язана законом з живим чоловіком; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону заміжжя.
3: Тому, якщо при живому чоловікові вийде за іншого, зветься перелюбницею; коли ж помре чоловік, вона вільна від закону і не буде перелюбницею, вийшовши за іншого чоловіка.
4: Так і ви, браття мої, померли для закону тілом Христовим, щоб належати іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові.
5: Бо, коли ми жили за плоттю, тоді пристрасті гріховні, виявлені законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерті;
6: але тепер, коли ми померли для закону, яким були зв'язані, ми звільнилися від нього, щоб нам служити Богові в оновленні духу, а не за старою буквою.
7: Що ж скажемо? Невже від закону гріх? Зовсім ні. Але я не інакше пізнав гріх, як через закон. Бо я не розумів би і побажання, якби закон не говорив: не побажай (Вих. 20,17).
8: Але гріх, взявши привід від заповіді, викликав у мені всяку похоть; бо без закону гріх мертвий.
9: Я жив колись без закону; але коли прийшла заповідь, то гріх ожив,
10: а я помер; отак заповідь, що дана для життя, послужила мені на смерть,
11: тому що гріх, взявши привід від заповіді, звабив мене і умертвив нею.
12: Тому закон святий, і заповідь свята і праведна і добра.
13: Отже, невже те, що добре, стало для мене смертоносним? Зовсім ні; але гріх, який виявив себе гріхом тому, що через добре спричиняє мені смерть; так що гріх стає вкрай грішним посередництвом заповіді.
14: Бо ми знаємо, що закон духовний, а я тілесний, проданий гріху.
15: Бо не розумію, що роблю: тому що не те роблю, що хочу, а що ненавиджу, те роблю.
16: Коли ж роблю те, чого не хочу, то згоджуюсь із законом, що він добрий,
17: а тому не я вже роблю те, а гріх, що живе в мені.
18: Бо знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добре; бо бажання добра є в мені, але щоб зробити його, того не знаходжу.
19: Доброго, якого хочу, не роблю, а зле, якого не хочу, роблю.
20: Якщо ж роблю те, чого не хочу, вже не я роблю те, а гріх, що живе в мені.
21: Отож я знаходжу закон, що, коли хочу робити добро, лежить мені зло.
22: Бо за внутрішньою людиною знаходжу насолоду у законі Божому;
23: але в членах моїх бачу інший закон, що протистоїть законові розуму мого і бере мене в полон закону гріховного, який перебуває в членах моїх.
24: Бідна я людина! хто визволить мене від цього тіла смерті?
25: Дякую Богові моєму через Іісуса Христа, Господа нашого. Отож той же самий я розумом моїм служу законові Божому, а тілом законові гріха.
1: Хіба ви не знаєте, браття (бо кажу тим, що знають закон), що закон має владу над людиною, доки вона живе?
2: Заміжня жінка зв'язана законом з живим чоловіком; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону заміжжя.
3: Тому, якщо при живому чоловікові вийде за іншого, зветься перелюбницею; коли ж помре чоловік, вона вільна від закону і не буде перелюбницею, вийшовши за іншого чоловіка.
4: Так і ви, браття мої, померли для закону тілом Христовим, щоб належати іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові.
5: Бо, коли ми жили за плоттю, тоді пристрасті гріховні, виявлені законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерті;
6: але тепер, коли ми померли для закону, яким були зв'язані, ми звільнилися від нього, щоб нам служити Богові в оновленні духу, а не за старою буквою.
7: Що ж скажемо? Невже від закону гріх? Зовсім ні. Але я не інакше пізнав гріх, як через закон. Бо я не розумів би і побажання, якби закон не говорив: не побажай (Вих. 20,17).
8: Але гріх, взявши привід від заповіді, викликав у мені всяку похоть; бо без закону гріх мертвий.
9: Я жив колись без закону; але коли прийшла заповідь, то гріх ожив,
10: а я помер; отак заповідь, що дана для життя, послужила мені на смерть,
11: тому що гріх, взявши привід від заповіді, звабив мене і умертвив нею.
12: Тому закон святий, і заповідь свята і праведна і добра.
13: Отже, невже те, що добре, стало для мене смертоносним? Зовсім ні; але гріх, який виявив себе гріхом тому, що через добре спричиняє мені смерть; так що гріх стає вкрай грішним посередництвом заповіді.
14: Бо ми знаємо, що закон духовний, а я тілесний, проданий гріху.
15: Бо не розумію, що роблю: тому що не те роблю, що хочу, а що ненавиджу, те роблю.
16: Коли ж роблю те, чого не хочу, то згоджуюсь із законом, що він добрий,
17: а тому не я вже роблю те, а гріх, що живе в мені.
18: Бо знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добре; бо бажання добра є в мені, але щоб зробити його, того не знаходжу.
19: Доброго, якого хочу, не роблю, а зле, якого не хочу, роблю.
20: Якщо ж роблю те, чого не хочу, вже не я роблю те, а гріх, що живе в мені.
21: Отож я знаходжу закон, що, коли хочу робити добро, лежить мені зло.
22: Бо за внутрішньою людиною знаходжу насолоду у законі Божому;
23: але в членах моїх бачу інший закон, що протистоїть законові розуму мого і бере мене в полон закону гріховного, який перебуває в членах моїх.
24: Бідна я людина! хто визволить мене від цього тіла смерті?
25: Дякую Богові моєму через Іісуса Христа, Господа нашого. Отож той же самий я розумом моїм служу законові Божому, а тілом законові гріха.
1: Хіба ви не знаєте, браття (бо кажу тим, що знають закон), що закон має владу над людиною, доки вона живе?
2: Заміжня жінка зв'язана законом з живим чоловіком; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону заміжжя.
3: Тому, якщо при живому чоловікові вийде за іншого, зветься перелюбницею; коли ж помре чоловік, вона вільна від закону і не буде перелюбницею, вийшовши за іншого чоловіка.
4: Так і ви, браття мої, померли для закону тілом Христовим, щоб належати іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові.
5: Бо, коли ми жили за плоттю, тоді пристрасті гріховні, виявлені законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерті;
6: але тепер, коли ми померли для закону, яким були зв'язані, ми звільнилися від нього, щоб нам служити Богові в оновленні духу, а не за старою буквою.
7: Що ж скажемо? Невже від закону гріх? Зовсім ні. Але я не інакше пізнав гріх, як через закон. Бо я не розумів би і побажання, якби закон не говорив: не побажай (Вих. 20,17).
8: Але гріх, взявши привід від заповіді, викликав у мені всяку похоть; бо без закону гріх мертвий.
9: Я жив колись без закону; але коли прийшла заповідь, то гріх ожив,
10: а я помер; отак заповідь, що дана для життя, послужила мені на смерть,
11: тому що гріх, взявши привід від заповіді, звабив мене і умертвив нею.
12: Тому закон святий, і заповідь свята і праведна і добра.
13: Отже, невже те, що добре, стало для мене смертоносним? Зовсім ні; але гріх, який виявив себе гріхом тому, що через добре спричиняє мені смерть; так що гріх стає вкрай грішним посередництвом заповіді.
14: Бо ми знаємо, що закон духовний, а я тілесний, проданий гріху.
15: Бо не розумію, що роблю: тому що не те роблю, що хочу, а що ненавиджу, те роблю.
16: Коли ж роблю те, чого не хочу, то згоджуюсь із законом, що він добрий,
17: а тому не я вже роблю те, а гріх, що живе в мені.
18: Бо знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добре; бо бажання добра є в мені, але щоб зробити його, того не знаходжу.
19: Доброго, якого хочу, не роблю, а зле, якого не хочу, роблю.
20: Якщо ж роблю те, чого не хочу, вже не я роблю те, а гріх, що живе в мені.
21: Отож я знаходжу закон, що, коли хочу робити добро, лежить мені зло.
22: Бо за внутрішньою людиною знаходжу насолоду у законі Божому;
23: але в членах моїх бачу інший закон, що протистоїть законові розуму мого і бере мене в полон закону гріховного, який перебуває в членах моїх.
24: Бідна я людина! хто визволить мене від цього тіла смерті?
25: Дякую Богові моєму через Іісуса Христа, Господа нашого. Отож той же самий я розумом моїм служу законові Божому, а тілом законові гріха.
← попередній розділнаступний розділ →