Послання до Римлян

наступний розділ →

Розділ 1
1: Павел, раб Іісуса Христа, покликаний Апостол, вибраний для благовістя Божого,
2: яке Бог раніше обіцяв через пророків Своїх, у святих писаннях,
3: про Сина Свого, Котрий народився від сім'я Давидового по плоті
4: і відкрився Сином Божим у силі, по духу святині, через воскресіння з мертвих,– про Іісуса Христа Господа нашого,
5: через Котрого ми одержали благодать і апостольство, щоб в ім'я Його підкоряти вірі всі народи,
6: серед яких знаходитесь і ви, покликані Іісусом Христом,–
7: усім, що перебувають в Римі, улюбленим Божим, покликаним святим: благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Іісуса Христа.
8: Перш за все дякую Богові моєму через Іісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світі.
9: Свідок мені Бог, Котрому служу духом моїм у благовіствуванні Сина Його,– що безперестанно згадую про вас,
10: завжди благаючи в молитвах моїх, щоб воля Божа була сприятлива коли-небудь прийти мені до вас,
11: бо я дуже бажаю побачити вас, щоб дати вам деякий духовний дар для вашого утвердження,
12: тобто втішитися з вами спільною вірою, вашою і моєю.
13: Не хочу, браття, від вас таїти, що я багаторазово намагався прийти до вас (але зустрічав перешкоди навіть донині), щоб мати деякий плід і у вас, як і в інших народів.
14: Я винен і еллінам і варварам, мудрецям і неукам.
15: Отже, щодо мене, я готовий благовістити і вам, хто знаходитесь у Римі.
16: Бо я не соромлюсь благовістя Христового, тому що воно є сила Божа для спасіння всякому віруючому, по-перше, іудею, потім і еллінові.
17: В ньому відкривається правда Божа від віри у віру, як написано: праведний вірою живий буде (Авв. 2,4).
18: Бо відкривається гнів Божий з неба на всяке нечестя і неправду людей, які придушують істину неправдою.
19: Бо, що можна знати про Бога, явне для них, тому що Бог явив їм.
20: Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розглядання творіння видимі, так що нема їм виправдання.
21: А як вони, пізнавши Бога, не прославили Його, як Бога, і не подякували, а заметушилися в своїх мудруваннях, і затьмарилось нерозумне їхнє серце;
22: називаючи себе мудрими, збожеволіли,
23: і славу нетлінного Бога змінили на подобу образу тлінної людини, і птахів, і четвероногих, і плазунів,–
24: тому й віддав їх Бог у похотях сердець їхніх нечистоті, і вони самі сквернили свої тіла.
25: Вони замінили істину Божу неправдою і поклонялися, і служили тварі замість Творця, Котрий благословенний во віки, амінь.
26: За це і віддав їх Бог ганебним пристрастям: жінки їхні замінили природне використання протиприродним;
27: подібно і чоловіки, залишивши природне використання жіночої статі, розпалялися похоттю один до одного, чоловіки на чоловіках роблячи сором, одержуючи в собі самих належну відплату за своє заблудження.
28: І як вони не турбувалися мати Бога в розумі, то Бог віддав їх перекрученому розумові – чинити непотрібства,
29: так що вони сповнені всякої неправди, блуду, лукавства, користолюбства, злоби, сповнені заздрості, вбивства, чвар, обману, злих звичаїв,
30: лихомовні, наклепники, богоненависники, кривдники, самохвали, гордовиті, винахідливі на зло, неслухняні батькам,
31: безрозсудні, віроломні, нелюбі, непримиримі, немилостиві.
32: Вони знають праведний суд Божий, що хто робить такі діла, вартий смерті; однак не тільки їх роблять, але й тих, що роблять, схвалюють.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: Істину кажу у Христі, не обманюю, совість моя свідчить мені в Дусі Святому,
2: що велика мені печаль і беззупинний біль серцю моєму:
3: я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по плоті,
4: тобто ізраїльтян, яким належать усиновлення і слава, і заповіти, і законоположення, і богослужіння, і обітниці;
5: їхні й отці, і від них Христос по плоті, сущий над усім Бог, благословенний навіки, амінь.
6: Та не те, щоб слово Боже не збулось: бо не всі ті ізраїльтяни, які від Ізраїля;
7: і не всі діти Авраама, які від сім’я його, але сказано: в Ісаакові наречеться тобі потомство (Бут. 21,12).
8: Тобто не діти тілесні є діти Божі; а діти обітниці визнаються за потомство.
9: Слово ж обітниці таке: в цей же час прийду, і буде у Сарри син (Бут. 18,10).
10: І не тільки це; але так було з Ревеккою, коли вона зачала в один час двох синів від Ісаака, отця нашого.
11: Бо, коли вони ще не народилися і не зробили нічого доброго чи злого, щоб воля Божа здійснилася у вибранні
12: не від діл, а від Того, Хто кличе, сказано було їй: більший служитиме меншому (Бут. 25,23),
13: як і написано: Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів (Мал. 1,2–3).
14: Що ж скажемо? Невже неправда у Бога? Зовсім ні.
15: Бо Він говорить Мойсеєві: кого милувати, помилую; кого жаліти, пожалію (Вих. 33,19).
16: Отож помилування залежить не від того, хто бажає, і не від того, хто подвизається, а від Бога, Котрий милує.
17: Бо Писання говорить фараонові: на те саме Я й поставив тебе, щоб показати над тобою силу Мою і щоб проповідане було ім'я Моє по всій землі (Вих. 9,16).
18: Отже, кого хоче, милує; а кого хоче, озлобляє.
19: Ти скажеш мені: за що ще звинувачує? бо хто може противитися волі Його?
20: А ти хто, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже витвір своєму творцеві: навіщо ти мене так зробив?
21: Хіба не має влади гончар над глиною, щоб з тієї самої суміші зробити один сосуд для почесного, а другий для непочесного вжитку?
22: Що ж, якщо Бог, бажаючи показати гнів і явити могутність Свою, з великим довготерпінням щадив сосуди гніву, готові до погибелі,
23: щоб разом явити багатство слави Своєї над сосудами милосердя, які Він приготував для слави,
24: над нами, яких Він покликав не тільки з іудеїв, але і з язичників?
25: Як і в Осії говорить: не Мій народ назву Моїм народом, і не улюблену – улюбленою (Ос. 2,23).
26: І на тому місці, де сказано їм: ви не Мій народ, там вони названі будуть синами Бога живого (Ос. 1,10).
27: Ісаія ж провіщає про Ізраїль: хоча б синів Ізраїлевих було числом, як піску морського, тільки остаток спасеться;
28: бо діло завершує і скоро вирішить по правді, діло вирішальне звершить Господь на землі (Іс. 10,22–23).
29: І, як провістив Ісаія: коли б Господь Саваоф не залишив нам сім’я, то ми стали б, як Содом, і були б подібні до Гоморри (Іс. 1,9).
30: Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведності, одержали праведність, праведність від віри.
31: А Ізраїль, який шукав закону праведності, до закону праведності не досягнув.
32: Чому? тому що шукали не у вірі, а в ділах закону, бо спіткнулися об камінь спотикання,
33: як написано: ось, кладу в Сіоні камінь спотикання і камінь спокуси; але кожний, віруючий в Нього, не посоромиться (Іс. 8,14; 28,16).