Послання до Римлян

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 11
1: Отже, питаю: невже Бог відкинув народ Свій? Зовсім ні. Бо і я ізраїльтянин, з сім’я Авраамового, з коліна Веніамінового.
2: Не відкинув Бог народу Свого, який Він наперед знав. Хіба не знаєте, що говорить Писання про Іллю? як він скаржиться Богові на Ізраїль, кажучи:
3: Господи! пророків Твоїх убили, жертовники Твої зруйнували; залишився я один, і моєї душі шукають (Цар. 19,14).
4: Що ж говорить йому Божа відповідь? Я зберіг Собі сім тисяч чоловік, які не преклонили коліна перед Ваалом (3 Цар. 19,18).
5: Так і тепер, за вибранням благодаті, зберігся остаток.
6: Але якщо за благодаттю, то не за діла; інакше благодать не була б уже благодаттю. А якщо за діла, то це вже не благодать; інакше діло вже не є діло.
7: Що ж? Ізраїль, чого шукав, того не одержав; вибрані ж одержали, а інші озлобилися,
8: як написано: Бог дав їм духа сонливості, очі, якими не бачать і вуха, якими не чують, аж до цього дня (Втор. 29,4; Іс. 29,10).
9: І Давид говорить: хай буде трапеза їх сіттю, і тенетами, і петлею на відплату їм;
10: хай потьмаряться очі їхні, щоб не бачили; і хребет їхній хай назавжди зігнеться (Пс. 68,23–24).
11: Отож питаю: невже вони спіткнулися, щоб зовсім упасти? Зовсім ні. Але від їхнього падіння спасіння язичникам, щоб викликати в них ревність.
12: Якщо ж падіння їхнє – багатство світові, і зменшення їхнє – багатство язичникам, то тим більше повнота їхня.
13: Вам кажу, язичникам. Як Апостол язичників, я прославляю служіння моє.
14: Чи не збуджу ревності у рідних моїх по плоті і чи не спасу декого з них?
15: Бо якщо відторгнення їх є примирення світу, то чим буде прийняття їх, як не життям з мертвих?
16: Якщо початок святий, то й ціле; і якщо корінь святий, то й гілки.
17: Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, будучи дикою маслиною, прищепився на місце їхнє і став спільником кореня та соку маслини,
18: то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то згадай, що не ти корінь тримаєш, а корінь тебе.
19: Скажеш: гілки відломилися, щоб мені прищепитися.
20: Добре. Вони відломилися невір'ям, а ти тримаєшся вірою: не гордись, а бійся.
21: Бо якщо Бог не пощадив природних гілок, то, гляди, чи пощадить і тебе.
22: Отож бачиш благість і суворість Божу: суворість до тих, що відпали, а благість до тебе, якщо ти перебуватимеш у благості Божій, інакше і ти будеш відсічений.
23: Але і ті, якщо не перебуватимуть у невір'ї, прищепляться, бо Бог має силу знов прищепити їх.
24: Бо коли ти, відсічений від дикої за природою маслини, прищепився до доброї маслини, то тим більше ці, природні, прищепляться до своєї маслини.
25: Бо я не хочу, щоб ви, браття, не знали цієї таємниці,– щоб ви не мріяли про себе,– що осліплення Ізраїля сталося частково, доки ввійде повна кількість язичників;
26: таким чином весь Ізраїль спасеться, як написано: прийде від Сіону Визволитель, і відверне нечестя від Якова.
27: Такий їм від Мене заповіт, коли зніму з них гріхи їхні (Іс. 27,9; 59, 20–21).
28: Щодо благовістя, вони вороги заради вас; а щодо вибрання – улюблені Божі заради отців.
29: Бо дари і покликання Боже непорушні.
30: Як і ви колись противились Богові, а нині помилувані через непокору їхню,
31: так і вони тепер противляться заради вашого помилування, щоб і вони самі були помилувані.
32: Бо всіх Бог тримає у непокорі, щоб усіх помилувати.
33: О, глибина багатства і премудрості і розуму Божого! Які незбагненні суди Його і недосліджені путі Його!
34: Бо хто пізнав розум Господній? Або хто був порадником Йому? (Іс. 40,13).
35: Або хто дав Йому наперед, щоб Він повинен був віддати?
36: Бо все із Нього, Ним і до Нього. Йому слава повіки, амінь.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 12
1: Отож благаю вас, браття, милосердям Божим, віддайте тіла ваші в жертву живу, святу, благоугодну Богові, для розумного служіння вашого,
2: і не уподібнюйтеся світові цьому, а змінюйтесь оновленням розуму вашого, щоб вам пізнавати, що є воля Божа, блага, угодна і досконала.
3: За даною мені благодаттю, кожному з вас кажу: не думайте про себе більше, ніж треба думати; але думайте скромно, в міру віри, яку Бог вділив кожному.
4: Бо, як в одному тілі маємо багато членів, але не всі члени мають однакове діло,
5: так багато нас становимо одне тіло у Христі, а окремо один одному є члени.
6: І як, за даною нам благодаттю, маємо різні дарування, то, чи маєш пророцтво, пророкуй за мірою віри;
7: чи маєш служіння, перебувай у служінні; чи учитель,– у навчанні;
8: чи утішитель, утішай; хто роздає, роздавай у простоті; начальник, начальствуй зі старанністю; хто милосердствує, милосердствуй зі щирістю.
9: Любов хай буде нелицемірна; відвертайтесь зла, прихиляйтесь до добра;
10: будьте братолюбні один до одного з ніжністю; випереджайте один одного шанобливістю;
11: у старанності не ослабляйтесь; духом палайте; Господу служіть;
12: утішайтесь надією; в скорботах будьте терпеливі; в молитві постійні;
13: у потребах святих беріть участь; будьте гостинні до подорожніх.
14: Благословляйте гонителів ваших; благословляйте, а не проклинайте.
15: Радуйтеся з тими, хто радується, і плачте з тими, хто плаче.
16: Будьте однодумні між собою; не високомудрствуйте, а наслідуйте смиренних; не мрійте про себе;
17: нікому не відплачуйте злом за зло, але дбайте про добро перед усіма людьми.
18: Якщо можливо і залежить від вас, перебувайте в мирі з усіма людьми.
19: Не мстіть за себе, улюблені, а дайте місце гніву Божому. Бо написано: Мені відомщення, Я воздам, говорить Господь (Втор. 32,35).
20: Отже, якщо ворог твій голодний, нагодуй його; якщо спраглий, дай пити йому: бо, роблячи це, ти збереш йому на голову палаюче вугілля (Притч. 25,21–22).
21: Не будь переможений злом, а перемагай зло добром.