Послання до Римлян

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 10
1: Браття! бажання мого серця і молитва до Бога за Ізраїль на спасіння.
2: Бо свідчу їм, що мають ревність по Бозі, та не за розумом.
3: Бо, не розуміючи праведності Божої і намагаючись поставити власну праведність, вони не скорились праведності Божій,
4: бо кінець закону – Христос, до праведності кожного віруючого.
5: Мойсей пише про праведність від закону: людина, яка виконала його, жива буде ним (Лев. 18,5).
6: А праведність від віри так говорить: не кажи в серці твоєму: хто зійде на небо? тобто Христа звести (Втор. 30,12).
7: Або хто зійде в безодню? тобто Христа з мертвих підняти.
8: Але що говорить Писання? Близько до тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм, тобто слово віри, яке проповідуємо (Втор. 30,14).
9: Бо якщо устами твоїми будеш сповідувати Іісуса Господом і серцем твоїм вірувати, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся,
10: бо серцем вірують до праведності, а устами сповідують до спасіння.
11: Бо Писання говорить: усякий, хто вірує в Нього, не посоромиться (Іс. 28,16).
12: Тут нема різниці між іудеєм та елліном, бо один Господь у всіх, багатий для всіх, хто призиває Його.
13: Бо всякий, хто покличе ім'я Господнє, спасеться (Іоіл. 2,32).
14: Але як покликати Того, в Кого не увірували? як вірувати в Того, про Кого не чули? як чути без проповідника?
15: І як проповідувати, коли не будуть послані? як написано: як прекрасні ноги тих, хто благовістить мир, хто благовістить благе! (Іс. 52,7).
16: Але не всі послухались благовіствування. Бо Ісаія говорить: Господи! хто повірив тому, що почув від нас? (Іс. 53,1).
17: Отож віра від слухання, а слухання від слова Божого.
18: Але питаю: хіба вони не чули? Навпаки, по всій землі пройшов голос їхній, і до краю всесвіту слова їхні (Пс. 18,5).
19: Ще питаю: хіба Ізраїль не знав? Але перший Мойсей говорить: Я викличу у вас ревність не народом, розгніваю вас народом нерозумним (Втор. 32,21).
20: А Ісаія сміливо каже: Мене знайшли ті, які не шукали Мене; Я відкрився тим, які не розпитували про Мене (Іс. 65,1).
21: Про Ізраїль же каже: цілий день Я простягав руки Мої до народу непокірливого і впертого (Іс. 65,2).

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 13
1: Всяка душа хай буде покірна вищій владі, бо нема влади не від Бога; існуючі ж власті від Бога встановлені.
2: Тому той, хто противиться владі, противиться Божому повелінню. А ті, що противляться, самі викличуть на себе осудження.
3: Бо начальствуючі страшні не для добрих діл, а для злих. Чи хочеш не боятися влади? Роби добро і одержиш похвалу від неї,
4: бо начальник є Божий слуга, тобі на добро. А якщо робиш зло, бійся, бо він недаремно носить меч: він Божий слуга, месник на покарання того, хто робить зло.
5: І тому треба підкорятися не тільки із страху покарання, але й по совісті.
6: Для цього ви і податки платите, бо вони, Божі слуги, цим самим постійно зайняті.
7: Отож віддавайте всім належне: кому податок – податок; кому оброк – оброк; кому страх – страх; кому честь – честь.
8: Не залишайтесь винними нікому нічим, крім взаємної любові; бо хто любить другого, той виконав закон.
9: Бо заповіді: не перелюбствуй, не убивай, не кради, не лжесвідчи, не побажай чужого і інші полягають у цьому слові: люби ближнього твого, як самого себе (Лев. 19,18).
10: Любов не робить ближньому зла; отож любов є виконання закону.
11: Так робіть, знаючи час, що вже пора нам від сну прокинутися. Бо нині ближче до нас спасіння, ніж коли ми увірували.
12: Ніч минула, а день наблизився: отож відкинемо діла темряви і зодягнемось у зброю світла.
13: Як удень, будемо поводитись благопристойно, не в розгулах і п'янстві, не в перелюбстві і розпусті, не в сварливості і заздрості;
14: а зодягніться в Господа нашого Іісуса Христа, і піклування про плоть не перетворюйте на похоті.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 14
1: Немічного у вірі приймайте без суперечок про погляди.
2: Бо один вірить, що можна їсти все, а немічний їсть овочі.
3: Хто їсть, не зневажай того, хто не їсть; і хто не їсть, не осуджуй того, хто їсть, тому що Бог прийняв його.
4: Хто ти, що осуджуєш чужого раба? Перед своїм Господом стоїть він, або падає. І буде поставлений, бо Господь має силу поставити його.
5: Один відрізняє день від дня, а другий судить про всякий день однаково. Кожен роби за свідченням свого розуму.
6: Хто розрізняє дні, для Господа розрізняє; і хто не розрізняє днів, для Господа не розрізняє. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові; і хто не їсть, для Господа не їсть, і дякує Богові.
7: Бо ніхто з нас не живе для себе, і ніхто не вмирає для себе;
8: а чи живемо – для Господа живемо; чи вмираємо – для Господа вмираємо; і тому чи живемо, чи вмираємо, – завжди Господні.
9: Бо Христос для того і помер, і воскрес, і ожив, щоб владарювати і над мертвими і над живими.
10: А ти чого осуджуєш брата твого? Або й ти, чого зневажаєш брата твого? Усі ми станемо перед судом Христовим.
11: Бо написано: живу Я, говорить Господь, переді Мною схилиться усяке коліно, і всякий язик буде сповідувати Бога (Іс. 45,23).
12: Отож кожен з нас дасть за себе відповідь Богові.
13: Не станемо більш судити один одного, а краще думайте про те, як би не давати братові приводу до спотикання або спокуси.
14: Я знаю і впевнений в Господі Іісусі, що нема нічого в собі самому нечистого; тільки тому, хто визнає що-небудь нечистим, тому нечисте.
15: Коли ж за їжу засмучується брат твій, то ти вже не по любові дієш. Не губи твоєю їжею того, за кого Христос помер.
16: Хай не ганьбиться ваше добре.
17: Бо Царство Боже не їжа і пиття, а праведність і мир і радість у Святому Дусі.
18: Хто цим служить Христу, той угодний Богові і гідний схвалення від людей.
19: Отож будемо шукати те, що служить до миру і взаємного повчання.
20: Заради їжі не руйнуй діла Божого. Усе чисте, але зле чоловікові, котрий їсть для спокуси.
21: Краще не їсти м'яса, не пити вина і не чинити нічого такого, від чого брат твій спотикається, або спокушується, або знемагає.
22: Ти маєш віру? май її сам у собі, перед Богом. Блаженний, хто не осуджує себе в тому, що вибирає.
23: А хто вагається, то коли їсть, осуджується, бо не по вірі, а все, що не по вірі, гріх.
24: Тому, Хто може вас утвердити за моїм благовістям і проповіддю Іісуса Христа, за одкровенням тайни, про яку від вічних часів було замовчано,
25: але яка нині явлена, і через пророчі писання, за велінням вічного Бога, сповіщена усім народам для підкорення їх вірі,
26: Єдиному Премудрому Богові, через Іісуса Христа, слава на віки. Амінь.