Біблія українською мовою

Псалтир

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 88
1: Повчання Ефама Езрахіта.
2: Милості [Твої], Господи, повіки співатиму, з роду в рід сповіщатиму істину Твою устами моїми.
3: Бо Ти сказав: навіки милість перебуватиме, на небесах приготується істина Твоя.
4: «Я заповів завіт обраним Моїм, клявся Давидові, рабу Моєму:
5: навіки утверджу нащадків твоїх і збудую з роду в рід престіл твій».
6: Прославлятимуть небеса дивні діла Твої, Господи, і правду Твою в Церкві святих.
7: Бо хто на небесах зрівняється з Господом? І хто подібний до Нього між синами Божими?
8: Бог, що Його прославляють собори святих, великий і страшний для всіх, хто навкруги Нього.
9: Господи, Боже Сил! Хто подібний до Тебе?! Всесильний Ти, Господи, і правда Твоя навкруги Тебе.
10: Ти володарюєш над силою моря і втихомирюєш розбурхані хвилі його.
11: Ти смирив гордого, немов пораненого, і кріпкістю сили Твоєї Ти розсипав ворогів Твоїх.
12: Твої небеса і Твоя земля. Ти створив всесвіт і все, що наповнює його.
13: Північ і південь Ти створив єси. Фавор і Єрмон іменем Твоїм радуються.
14: Сильні рамена Твої, міцна рука Твоя, високо піднесена правиця Твоя.
15: Правосуддя і справедливість — основа Престолу Твого. Милість і істина йдуть перед лицем Твоїм.
16: Блаженні люди, що знають глас святковий: Господи, у світлі лиця Твого вони ходять,
17: і іменем Твоїм вони радуються весь день, і правдою Твоєю підносяться.
18: Бо Ти похвала сили їхньої, і милістю Твоєю підноситься ріг наш.
19: Бо Господь — Захист наш і Святий Ізраїлів — Цар наш.
20: Колись говорив Ти у видінні святому Твоєму і сказав: «Я подав поміч мужньому, підніс обраного з людей Моїх.
21: Я знайшов Давида, слугу Мого, і миром святим Моїм помазав його.
22: Рука Моя захистить його і сила Моя підкріпить його.
23: Не подолає ворог його, і син беззаконня не візьме в неволю його.
24: Розіб’ю перед ним ворогів його, і знищу ненависників його.
25: Істина Моя і милість Моя з ним, і ім’ям Моїм піднесеться сила його.
26: І покладу на море руку його і на ріки — правицю його.
27: І буде він звати Мене: «Ти Отець мій і Бог мій, твердиня спасіння мого.»
28: І я первенця піднесу Мого високо, вище царів землі.
29: Навіки збережу йому милість Мою, і завіт Мій вірний йому.
30: І продовжу навіки рід його, і престіл його — як дні неба.
31: А якщо сини його покинуть закон Мій і не будуть ходити за заповідями Моїми,
32: якщо зневажать устави Мої і повелінь моїх не збережуть,
33: то Я з жезлом прийду на беззаконня їх і з тяжкою карою — на неправду їх.
34: Милості ж Моєї не відійму від нього й не переміню правди Моєї,
35: не зламаю завіту Мого і не зміню того, що вийшло з уст Моїх.
36: Один раз клявся Я святістю Моєю і не скажу неправду Давиду.
37: Насіння його перебуватиме повіки, і престіл його — як сонце переді Мною,
38: як місяць, так буде він стояти вічно. Свідок на небесах певний».
39: А ось тепер Ти відкинув, занедбав і прогнівався на помазаника Твого.
40: Зневажив завіт Твій з рабом Твоїм і скинув на землю вінець його.
41: Ти зруйнував навкруги мури його і твердині його обернув на руїну.
42: Грабують його всі, хто проходить шляхом, став він посміховиськом у сусідів своїх.
43: Ти підніс правицю супротивників його, порадував усіх ворогів його.
44: Ти обернув назад вістря меча його і не підкріпив його в бою.
45: Відібрав славу його і престіл його повалив на землю.
46: Ти вкоротив дні влади його і вкрив його соромом.
47: Доки ж, Господи, будеш відвертати від нас лице Твоє, доки буде палати над нами гнів Твій?
48: Спом’яни, який вік мій. Хіба не на марне Ти створив усіх синів людських?
49: Хто з людей пожив і не зазнав смерти? Хто визволив душу свою від руки пекла?
50: Де давні милості Твої, Господи, що ними клявся Ти Давидові в істині Твоїй?
51: Згадай, Господи, наругу над слугами Твоїми, яку я ношу в серці своїм від сильніших народів.
52: Від ворогів Твоїх, Господи, що знеславлюють ім’я помазаника Твого.
53: Благословен Господь навіки. Амінь, амінь.