Псалтир

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 79
1: Для дириґетна хору. На „Лілеї". Свідоцтво. Псалом Асафів.
2: Пастирю ізраїлів, послухай же, Ти, що провадиш, немов ту отару, Йосипа, що на Херувимах сидиш, появися
3: перед обличчям Єфрема, і Веніямина, і Манасії! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас!
4: Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось!
5: Господи, Боже Саваоте, доки будеш Ти гніватися на молитву народу Свого?
6: Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльозами великої міри...
7: Ти нас положив суперечкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприятелі наші...
8: Боже Саваоте, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось!
9: Виноградину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав народи й її посадив,
10: Ти випорожнив перед нею, і закоренила коріння своє, й переповнила край,
11: гори покрилися тінню її, а віття її Божі кедри,
12: аж до моря галузки її посилаєш, а парості її до ріки!
13: Але нащо вилім зробив Ти в горожі її, і всі нищать її, хто проходить дорогою?
14: Гризе її вепр лісовий, і звірина польова виїдає її!
15: Боже Саваоте, вернися ж, споглянь із небес і побач, і відвідай цього виноградника,
16: і охорони його, якого насадила правиця Твоя, і галузку, яку Ти для Себе зміцнив!
17: В огні виноградина спалена, відтята, гинуть від свару обличчя Твого,
18: нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї правиці, на людському сині, якого зміцнив Ти Собі!
19: А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживиш, і ми будемо ім'я Твоє кликати!
20: Господи, Боже Саваоте, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 43
1: Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом навчальний.
2: Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки нам оповідали: велике Ти діло вчинив за їхніх днів, за днів стародавніх:
3: Ти вигнав поганів Своєю рукою, а їх осадив, понищив народи, а їх Ти поширив!
4: Не мечем бо своїм вони землю посіли, і їхнє рамено їм не помогло, а правиця Твоя та рамено Твоє, та Світло обличчя Твого, бо Ти їх уподобав!
5: Ти Сам Цар мій, о Боже, звели ж про спасіння для Якова:
6: Тобою поб'ємо своїх ворогів, ім'ям Твоїм будемо топтати повсталих на нас,
7: бо я буду надіятися не на лука свого, і мій меч не поможе мені,
8: але Ти нас спасеш від противників наших, і наших ненависників засоромиш!
9: Ми хвалимось Богом щодня, і повіки ім'я Твоє славимо, Села,
10: та однак Ти покинув і нас засоромив, і вже не виходиш із нашими військами:
11: Ти вчинив, що від ворога ми обернулись назад, а наші ненависники грабували собі наш маєток...
12: Ти віддав нас на поїд, немов тих овечок, і нас розпорошив посеред народів,
13: Ти за безцін продав Свій народ, і ціни йому не побільшив!
14: Ти нас нашим сусідам віддав на зневагу, на наругу та посміх для наших околиць,
15: Ти нас учинив за прислів'я поганам, і головою хитають народи на нас...
16: Передо мною щоденно безчестя моє, і сором вкриває обличчя моє,
17: через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й месника...
18: Прийшло було все це на нас, та ми не забули про Тебе, й заповіту Твого не порушили,
19: не вступилось назад наше серце, і не відхилився наш крок від Твоєї дороги!
20: Хоч у місце шакалів Ти випхнув був нас, і прикрив був нас смертною тінню,
21: чи й тоді ми забули ім'я Бога нашого, і руки свої простягнули до Бога чужого?
22: Таж про те Бог довідається, бо Він знає таємності серця,
23: що нас побивають за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жертовних...
24: Прокинься ж, для чого Ти, Господи, спиш? Пробудися, не кидай назавжди!
25: Для чого обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісноту?
26: Бо душа наша знижилася аж до пороху, а живіт наш приліг до землі...
27: Устань же, о Помоче наша, і викупи нас через милість Свою!