Біблія українською мовою

Псалтир

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 48
1: Начальнику хору. Синів Кореєвих. Псалом.
2: Слухайте це, всі народи. Почуйте всі, хто живе на світі, —
3: І прості, і знані, і багаті, й убогі.
4: Уста мої промовлятимуть премудрість, і помисли серця мого — розум.
5: Прихилю вухо моє до притчі і на гуслях пісні відкрию загадку мою.
6: Чого боятися мені в день біди, коли обступлять мене злочинства тих, що доганяють мене?
7: Ви, що надієтеся на силу свою та величаєтеся багатством своїм!
8: Людина ніколи не викупить брата свого, не дасть Богові викупу за нього.
9: Дорога ціна викупу душ їхніх, і не буде того повіки,
10: щоб залишився хтось жити вічно і не зазнав смерти.
11: Кожен бачить, що й розумні помирають так само, як і нерозумні та безумні гинуть, і багатства свої залишають іншим.
12: Вони думають, що доми їхні вічні і оселі їхні з роду в рід, землі свої вони називають своїми іменами.
13: І людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.
14: Цей шлях їхній — спокуса їм, хоч після цього устами своїми будуть хвалити його.
15: Як овець, поглине їх безодня; смерть буде пасти їх, і ранком праведні будуть володіти ними; сила покине їх, і могила буде житлом їхнім.
16: Але Господь спасе душу мою від пекла, коли прийме мене.
17: Не бійся, коли розбагатіє людина, коли примножиться слава дому її.
18: Бо коли помре, то не візьме з собою нічого, не піде за нею слава її.
19: Хоч за життя вона ублажає душу свою, і славлять її за те, що догоджає собі,
20: але піде до роду батьків своїх, які ніколи не побачать світла.
21: Так людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.
1: Начальнику хору. Синів Кореєвих. Псалом.
2: Слухайте це, всі народи. Почуйте всі, хто живе на світі, —
3: І прості, і знані, і багаті, й убогі.
4: Уста мої промовлятимуть премудрість, і помисли серця мого — розум.
5: Прихилю вухо моє до притчі і на гуслях пісні відкрию загадку мою.
6: Чого боятися мені в день біди, коли обступлять мене злочинства тих, що доганяють мене?
7: Ви, що надієтеся на силу свою та величаєтеся багатством своїм!
8: Людина ніколи не викупить брата свого, не дасть Богові викупу за нього.
9: Дорога ціна викупу душ їхніх, і не буде того повіки,
10: щоб залишився хтось жити вічно і не зазнав смерти.
11: Кожен бачить, що й розумні помирають так само, як і нерозумні та безумні гинуть, і багатства свої залишають іншим.
12: Вони думають, що доми їхні вічні і оселі їхні з роду в рід, землі свої вони називають своїми іменами.
13: І людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.
14: Цей шлях їхній — спокуса їм, хоч після цього устами своїми будуть хвалити його.
15: Як овець, поглине їх безодня; смерть буде пасти їх, і ранком праведні будуть володіти ними; сила покине їх, і могила буде житлом їхнім.
16: Але Господь спасе душу мою від пекла, коли прийме мене.
17: Не бійся, коли розбагатіє людина, коли примножиться слава дому її.
18: Бо коли помре, то не візьме з собою нічого, не піде за нею слава її.
19: Хоч за життя вона ублажає душу свою, і славлять її за те, що догоджає собі,
20: але піде до роду батьків своїх, які ніколи не побачать світла.
21: Так людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.