Біблія українською мовою

Псалтир

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 32
0: [Псалом Давида.]
1: Радуйтеся, праведні, у Господі; праведним подобає похвала.
2: Прославляйте Господа на гуслях, співайте Йому на десятиструнній псалтирі.
3: Співайте Йому пісню нову, співайте радісно, з піднесенням.
4: Бо слово Господнє праве і всі діла Його праведні.
5: Господь любить правду і праведний суд, милости Його повна земля.
6: Словом Господнім сотворено небеса, і духом уст Його — вся сила їх.
7: Він зібрав, наче в міх, води морські, утворив у глибині їх безодні.
8: Нехай боїться Господа вся земля, нехай тремтять перед Ним усі, що живуть на світі.
9: Бо Він сказав — і сталося, Він повелів — і створилося.
10: Господь нищить змови народів, відкидає злі задуми людей, [розбиває змови князів].
11: Рада ж Господня стоїть вічно, і думки серця Його — з роду в рід.
12: Блаженний народ, у якого Бог є Господом, — люди, яких обрав Господь у насліддя Собі.
13: Господь з неба дивиться і бачить усіх синів людських.
14: Дивиться з Престолу, на якому сидить, і бачить усіх, що живуть на землі.
15: Він створив серця всіх їх і знає всі діла їхні.
16: Не захистить царя велике військо його, і велетня не спасе велика сила його.
17: Ненадійний кінь для спасіння, не спасе він великою силою своєю.
18: Бо ось очі Господні на тих, що бояться Його, і на тих, що надіються на милість Його.
19: Він спасе душі їхні від смерти, і в часи голоду наситить їх.
20: Душа ж наша нехай уповає на Господа, бо Він поміч і захист наш.
21: Ним звеселиться серце наше, бо ми надіємося на святе ім’я Його.
22: Милість Твоя, Господи, нехай буде над нами, бо ми уповаємо на Тебе.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 98
0: [Псалом Давида.]
1: Господь воцарився — нехай бояться народи! Возсів на херувимах, — нехай захитається земля.
2: Господь в Сионі великий і високий над усіма людьми.
3: Нехай прославляють велике і страшне ім’я Твоє, бо воно святе.
4: І честь Царева любить правосуддя: Ти утвердив правду, суд і правоту встановив Ти у синів Якова.
5: Возносьте Господа Бога нашого і поклоняйтеся підніжжю ніг Його, бо воно святе.
6: Мойсей і Аарон між ієреями Його, і Самуїл між тими, що призивають ім’я Його. Взивали вони до Господа, і Він вислухав їх.
7: У стовпі хмарному Він говорив до них, і вони виконували, зберігали заповіді Його і повеління Його, що Він дав їм.
8: Господи, Боже наш! Ти вислухав благання їхні; Боже, Ти був милостивим до них, але й карав за провини їхні.
9: Возносьте Господа Бога нашого і поклоняйтеся на горі святій Його, бо Святий Господь, Бог наш.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 43
1: Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим.
2: Боже, вухами нашими почули ми, і отці наші сповістили нам про діла, які вчинив Ти в часи їхні, часи давні.
3: Рукою Твоєю Ти знищив народи, а їх оселив, знищив племена, а їх розмножив.
4: Не мечем вони придбали землю і не їхня сила спасла їх, а Твоя рука і Твоя сила й світло лиця Твого, бо Ти благоволив до них.
5: Боже, Ти — Цар мій! Ти Той, що даєш спасіння Якову.
6: З Тобою, як рогами, поб’ємо ми ворогів наших і в ім’я Твоє потопчемо тих, що повстали проти нас.
7: Бо не на лук мій я надіюся, і меч мій не спасе мене,
8: а Ти спасеш нас від ворогів наших і осоромиш тих, що повстали проти нас.
9: Тобою, Боже, будемо хвалитися кожен день, і ім’я Твоє будемо славити повіки.
10: Нині ж Ти відкинув і осоромив нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим.
11: Ти попустив, щоб ми втікали від ворогів, і ненависники наші грабують нас.
12: Ти, як овець, віддав нас на заколення і розсіяв нас поміж народами.
13: Ти задарма віддав народ Свій і не підвищив ціни на нього.
14: Ти на глум віддав нас сусідам нашим, на посміх і зневагу всім, що навкруги нас.
15: Ти зробив нас притчею між народами, покиванням голови між людьми.
16: Щодня сором мій переді мною, і посоромлення вкриває лице моє
17: від голосу ганьбителя й наклепника, від погляду ворога й месника.
18: Все це прийшло на нас, але ми не забули Тебе і не порушили завіту Твого.
19: Не відхилилося від Тебе серце наше, і кроки наші не зійшли з дороги Твоєї,
20: коли Ти смирив нас у землі злостраждань і тінню смерти покрив нас.
21: Бо якби ми забули ім’я Бога нашого і простягнули руки свої до бога чужого,
22: то чи не покарав би нас Бог? Бо Він знає таємниці серця.
23: Але за Тебе, Господи, вбивають нас кожен день, ми стали як вівці, що призначені на заколення.
24: Встань, Господи, чого спиш Ти? Прокинься і не відкидай нас назавжди.
25: Навіщо ховаєш лице Твоє? Забуваєш скорботу та біду нашу?
26: Бо душа наша принижена до пороху, і серце наше в землю втоптане.
27: Воскресни, Господи, поможи нам і визволи нас імені Твого ради.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 16
0: Молитва Давида.
1: Почуй, Господи, правду [мою], зваж на благання моє, вислухай молитву мою з уст неулесливих.
2: Від Тебе Самого нехай вийде суд мій, очі Твої нехай побачать правоту.
3: Ти випробував серце моє, відвідав мене вночі. Ти випробував мене і не знайшов у мені неправди; думки мої не розходяться з устами моїми.
4: В ділах людських, за словами уст Твоїх, я охороняв себе від дороги гнобителя.
5: Утверди стопи мої на путях Твоїх, щоб не хиталися ноги мої.
6: Тебе благаю, бо Ти вислухаєш мене, Боже. Нахили вухо Твоє до мене і вислухай слова мої.
7: Покажи дивну милість Твою, бо Ти спасаєш тих, що уповають [на Тебе], від противників правиці Твоєї.
8: Охорони мене, Господи, як зіницю ока, під покровом крил Твоїх,
9: укрий мене від лиця нечестивих, що нападають на мене, від ворогів душі моєї, що оточили мене.
10: Ожиріло серце їхнє, устами їхніми промовляє гординя.
11: Ті, що переслідують мене, нині оточили мене; очі свої спрямували на мене, щоб розтоптати мене на землі.
12: Вони, як той лев, що здобичі шукає, як звір, що причаївся.
13: Воскресни, Господи, випереди їх, подолай їх; визволи душу мою від нечестивого мечем Твоїм;
14: від ворогів — рукою Твоєю, Господи, від людей світу цього, доля яких — у цьому житті; черево своє вони наповнюють від скарбів Твоїх; сини їхні ситі і залишають спадщину дітям своїм.
15: А я в правді дивитимусь на лице Твоє. Щоранку буду насичуватися славою Твоєю.