Псалтир

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 32
0:
1: Співайте із радістю, праведні в Господі, бо щирим лицює хвала!
2: Хваліть Господа гуслами, співайте Йому з десятиструнною арфою,
3: заспівайте Йому нову пісню, гарно заграйте Йому з гуком сурем,
4: бо щире Господнєє слово, і кожен чин Його вірний!
5: Правду та суд Він кохає, і Господньої милости повна земля!
6: Словом Господнім учинене небо, а подихом уст Його все його військо.
7: Воду морську збирає Він, мов би до міху, безодні складає в коморах.
8: Буде боятися Господа ціла земля, всі мешканці всесвіту будуть лякатись Його,
9: бо сказав Він і сталось, наказав і з'явилось.
10: Господь раду поганів понищить, понівечить мислі народів,
11: а задум Господній навіки стоятиме, думки Його серця на вічні віки!
12: Блаженний той люд, що Богом у нього Господь, блаженний народ, що Він вибрав його на спадок Собі!
13: Господь споглядає з небес, і бачить усіх синів людських,
14: приглядається з місця оселі Своєї до всіх, хто замешкує землю:
15: Хто створив серце кожного з них, наглядає всі їхні діла!
16: Немає царя, що його многість війська спасає, не врятується велетень великістю сили,
17: для спасіння той кінь ненадійний, і великістю сили своєї він не збереже,
18: ось око Господнє на тих, хто боїться Його, хто надію на милість Його покладає,
19: щоб рятувати життя їхнє від смерти, і щоб за час голоду їх оживляти!
20: Душа наша надію складає на Господа, Він наша поміч і щит наш,
21: бо Ним радується наше серце, бо на Ймення святеє Його ми надію кладемо!
22: Нехай Твоя милість, о Господи, буде на нас, коли покладаємо надію на Тебе!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 50
1: Для дириґетна хору. Псалом Давидів.
2: коли до нього прийшов пророк Натан, як Давид увійшов був до Вірсавії.
3: Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої!
4: Обмий мене зовсім з мого беззаконня, й очисти мене від мого гріха,
5: бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно.
6: Тобі, одному Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лукаве вчинив, тому справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездоганний у суді Своїм.
7: Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя.
8: Ото, полюбив єси правду в глибинах, і в таємних речах виявляєш премудрість мені.
9: Очисти ісопом мене, і буду я чистий, обмий Ти мене і я стану біліший від снігу.
10: Дай почути мені втіху й радість, і радітимуть кості, що Ти покрушив.
11: Обличчя Своє заховай від гріхів моїх, і всі беззаконня мої позагладжуй.
12: Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови.
13: Не відкинь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене.
14: Верни мені радість спасіння Твого, і з лагідним духом підтримай мене.
15: Я буду навчати беззаконців доріг Твоїх, і навернуться грішні до Тебе.
16: Визволь мене від переступу кровного, Боже, Боже спасіння мого, мій язик нехай славить Твою справедливість!
17: Господи, відкрий мої уста, і язик мій звістить Тобі хвалу,
18: бо Ти жертви не прагнеш, а дам цілопалення, то не любе воно Тобі буде.
19: Жертва Богові зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже!
20: Ущаслив Своїм благоволінням Сіон, збудуй мури для Єрусалиму,
21: тоді Ти полюбиш Собі жертви правди, цілопалення та приношення, тоді покладуть на Твій вівтар тельців!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 103
0:
1: Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!
2: Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.
3: Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!
4: Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.
5: Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,
6: безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,
7: від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,
8: виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.
9: Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.
10: Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,
11: напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.
12: Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.
13: Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.
14: Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,
15: і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.
16: Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,
17: що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.
18: Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.
19: і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.
20: Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,
21: ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.
22: Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.
23: Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.
24: Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!
25: Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!
26: Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.
27: Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.
28: Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.
29: Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.
30: Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.
31: Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!
32: Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!
33: Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!
34: Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!
35: Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!
0:
1: Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!
2: Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.
3: Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!
4: Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.
5: Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,
6: безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,
7: від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,
8: виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.
9: Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.
10: Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,
11: напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.
12: Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.
13: Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.
14: Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,
15: і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.
16: Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,
17: що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.
18: Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.
19: і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.
20: Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,
21: ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.
22: Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.
23: Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.
24: Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!
25: Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!
26: Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.
27: Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.
28: Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.
29: Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.
30: Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.
31: Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!
32: Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!
33: Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!
34: Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!
35: Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 142
0:
1: Псалом Давидів. Господи, вислухай молитву мою, почуй благання моє в Своїй вірності, у правді Своїй обізвися до мене!
2: і на суд не вступай із рабом Своїм, бо жоден живий перед обличчям Твоїм справедливим не буде!
3: Бо неприятель переслідує душу мою, топче живую мою до землі... Посадив мене в темряву, як мерців цього світу!
4: Омліває мій дух у мені, кам'яніє в нутрі моїм серце моє...
5: Я згадую дні стародавні, над усіми Твоїми чинами роздумую, говорю про діла Твоїх рук.
6: Я руки свої простягаю до Тебе, душа моя прагне Тебе, як води пересохла земля! Села.
7: Поспіши мене вислухати, Господи, дух мій кінчається! Не ховай Ти від мене обличчя Свого, і нехай я не буду подібний до тих, хто сходить до гробу!
8: Об'яви мені вранці Своє милосердя, бо на Тебе надіюсь, повідом Ти мене про дорогу, якою я маю ходити, бо до Тебе підношу я душу свою!
9: Урятуй мене, Господи, від моїх ворогів, бо до Тебе вдаюся!
10: Навчи мене волю чинити Твою, бо Ти Бог мій, добрий Дух Твій нехай попровадить мене по рівній землі!
11: Ради Ймення Свого, о Господи, оживи мене, Своєю правдою виведи душу мою від недолі!
12: А в Своїм милосерді понищ моїх ворогів, і вигуби всіх, хто ненавидить душу мою, бо я раб Твій!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 147
0:
1: Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
2: бо зміцняє Він засуви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
3: чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
4: посилає на землю наказа Свого, дуже швидко летить Його Слово!
5: Дає сніг, немов вовну, розпорошує паморозь, буцім то порох,
6: Він кидає лід Свій, немов ті кришки, і перед морозом Його хто устоїть?
7: Та Він пошле Своє слово, та й розтопить його, Своїм вітром повіє, вода потече!
8: Своє слово звіщає Він Якову, постанови Свої та Свої правосуддя ізраїлю:
9: для жодного люду Він так не зробив, той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!