Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Псалтир

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 32
0: [Псалом Давида.]
1: Радуйтеся, праведні, у Господі; праведним подобає похвала.
2: Прославляйте Господа на гуслях, співайте Йому на десятиструнній псалтирі.
3: Співайте Йому пісню нову, співайте радісно, з піднесенням.
4: Бо слово Господнє праве і всі діла Його праведні.
5: Господь любить правду і праведний суд, милости Його повна земля.
6: Словом Господнім сотворено небеса, і духом уст Його — вся сила їх.
7: Він зібрав, наче в міх, води морські, утворив у глибині їх безодні.
8: Нехай боїться Господа вся земля, нехай тремтять перед Ним усі, що живуть на світі.
9: Бо Він сказав — і сталося, Він повелів — і створилося.
10: Господь нищить змови народів, відкидає злі задуми людей, [розбиває змови князів].
11: Рада ж Господня стоїть вічно, і думки серця Його — з роду в рід.
12: Блаженний народ, у якого Бог є Господом, — люди, яких обрав Господь у насліддя Собі.
13: Господь з неба дивиться і бачить усіх синів людських.
14: Дивиться з Престолу, на якому сидить, і бачить усіх, що живуть на землі.
15: Він створив серця всіх їх і знає всі діла їхні.
16: Не захистить царя велике військо його, і велетня не спасе велика сила його.
17: Ненадійний кінь для спасіння, не спасе він великою силою своєю.
18: Бо ось очі Господні на тих, що бояться Його, і на тих, що надіються на милість Його.
19: Він спасе душі їхні від смерти, і в часи голоду наситить їх.
20: Душа ж наша нехай уповає на Господа, бо Він поміч і захист наш.
21: Ним звеселиться серце наше, бо ми надіємося на святе ім’я Його.
22: Милість Твоя, Господи, нехай буде над нами, бо ми уповаємо на Тебе.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 50
1: Начальнику хору. Псалом Давида,
2: коли приходив до нього пророк Нафан, після того, як Давид увійшов до Вирсавії. (Молитва покаяння).
3: Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Твого прости провини мої.
4: Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене.
5: Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною.
6: Проти Тебе єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже, праведний Ти у слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм.
7: Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя.
8: Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрости [Твоєї] явив Ти мені.
9: Окропи мене ісопом — і очищуся, омий мене — і стану біліший від снігу.
10: Дай мені почути радість і веселість — і зрадіють кості мої упокорені.
11: Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої.
12: Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму.
13: Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене.
14: Поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене.
15: Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе.
16: Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме правду Твою.
17: Господи, відкрий уста мої, і уста мої сповістять хвалу Твою.
18: Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш.
19: Жертва Богові — це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш.
20: Ублажи, [Господи], благоволінням Твоїм Сион, і нехай збудуються стіни єрусалимські.
21: Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покладуть на Жертовник Твій тельців.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 103
0: [Псалом Давида о сотворении мира.]
1: Благослови, душе моя, Господа. Господи Боже мій, як звеличився Ти дивно. Ти прибрався у славу й у величну красу.
2: Ти зодягаєшся у світло, як у ризу, простираєш небеса, як шатро.
3: Підносиш над водами горні палаци Твої, обертаєш хмари на колісницю для Себе, на крилах вітру Ти ходиш.
4: Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми — вогненне полум’я.
5: Ти поставив землю на тверді її, не захитається вона повік віку.
6: Безодня, як одежа, покриває її; на горах стоять води.
7: Від повеління Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають.
8: Піднімаються на гори і сходять у долини в місце, що Ти призначив для них.
9: Ти поклав межу, якої не перейдуть вони і не повернуться, щоб покрити землю.
10: Ти посилаєш джерела в долини, поміж горами течуть [води.]
11: Ти напуваєш усіх звірів польових, дикі осли втамовують спрагу свою.
12: Над ними літають птахи небесні, голос їх лунає між віттям.
13: Ти напуваєш гори з висот Твоїх. Плодами діл Твоїх насичується земля.
14: Ти вирощуєш траву для худоби і злаки на користь людям, щоб добути хліб із землі.
15: І вино веселить серце людини, і єлей намащує лице її, і хліб — підкріпляє серце людини.
16: Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх.
17: Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі — найвище.
18: Гори високі для оленів; скелі — захисток для зайців.
19: Ти створив місяць, щоб визначати час, і сонце знає захід свій.
20: Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова.
21: Леви ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі.
22: Сходить сонце — вони вертаються назад і лягають у лігвищах своїх.
23: Виходить людина для справ своїх і на працю свою до вечора.
24: Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого.
25: Ось море велике й просторе; там безліч гадів і тварі малої й великої.
26: Там плавають кораблі, і кити, що Ти їх створив вигравати у ньому.
27: Всі вони на Тебе сподіваються, що даси їм поживу у свій час.
28: Ти даєш їм — вони приймають. Ти відкриваєш руку Свою — вони наповнюються усяким благом.
29: Ти відвертаєш лице Твоє — вони тривожаться; віднімеш дух їх — вони щезнуть і у прах свій повернуться.
30: Пошлеш Духа Свого — і створяться, і Ти оновлюєш лице землі.
31: Нехай буде слава Господня навіки; звеселиться Господь від діл Своїх.
32: Він погляне на землю — і вона тремтить; торкнеться гір — і вони димлять.
33: Славитиму Господа все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу.
34: Нехай буде благоприємною Йому пісня моя, і я звеселюся в Господі.
35: Нехай щезнуть грішники з землі, і беззаконників нехай більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя!
0: [Псалом Давида о сотворении мира.]
1: Благослови, душе моя, Господа. Господи Боже мій, як звеличився Ти дивно. Ти прибрався у славу й у величну красу.
2: Ти зодягаєшся у світло, як у ризу, простираєш небеса, як шатро.
3: Підносиш над водами горні палаци Твої, обертаєш хмари на колісницю для Себе, на крилах вітру Ти ходиш.
4: Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми — вогненне полум’я.
5: Ти поставив землю на тверді її, не захитається вона повік віку.
6: Безодня, як одежа, покриває її; на горах стоять води.
7: Від повеління Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають.
8: Піднімаються на гори і сходять у долини в місце, що Ти призначив для них.
9: Ти поклав межу, якої не перейдуть вони і не повернуться, щоб покрити землю.
10: Ти посилаєш джерела в долини, поміж горами течуть [води.]
11: Ти напуваєш усіх звірів польових, дикі осли втамовують спрагу свою.
12: Над ними літають птахи небесні, голос їх лунає між віттям.
13: Ти напуваєш гори з висот Твоїх. Плодами діл Твоїх насичується земля.
14: Ти вирощуєш траву для худоби і злаки на користь людям, щоб добути хліб із землі.
15: І вино веселить серце людини, і єлей намащує лице її, і хліб — підкріпляє серце людини.
16: Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх.
17: Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі — найвище.
18: Гори високі для оленів; скелі — захисток для зайців.
19: Ти створив місяць, щоб визначати час, і сонце знає захід свій.
20: Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова.
21: Леви ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі.
22: Сходить сонце — вони вертаються назад і лягають у лігвищах своїх.
23: Виходить людина для справ своїх і на працю свою до вечора.
24: Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого.
25: Ось море велике й просторе; там безліч гадів і тварі малої й великої.
26: Там плавають кораблі, і кити, що Ти їх створив вигравати у ньому.
27: Всі вони на Тебе сподіваються, що даси їм поживу у свій час.
28: Ти даєш їм — вони приймають. Ти відкриваєш руку Свою — вони наповнюються усяким благом.
29: Ти відвертаєш лице Твоє — вони тривожаться; віднімеш дух їх — вони щезнуть і у прах свій повернуться.
30: Пошлеш Духа Свого — і створяться, і Ти оновлюєш лице землі.
31: Нехай буде слава Господня навіки; звеселиться Господь від діл Своїх.
32: Він погляне на землю — і вона тремтить; торкнеться гір — і вони димлять.
33: Славитиму Господа все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу.
34: Нехай буде благоприємною Йому пісня моя, і я звеселюся в Господі.
35: Нехай щезнуть грішники з землі, і беззаконників нехай більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя!
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 142
0: Псалом Давида, [когда он преследуем был сыном своим Авессаломом].
1: Господи, почуй молитву мою, зглянься на моління моє в істині Твоїй, вислухай мене у правді Твоїй.
2: І не входь у суд з рабом Твоїм, бо не виправдається перед Тобою ніхто з живих.
3: Бо ворог переслідує душу мою, втоптав у землю життя моє, посадив мене в темряву, як давно померлих.
4: І впав у мені дух мій, стривожилось у мені серце моє.
5: Я згадую дні давні, розмірковую про всі діла Твої і в творінні рук Твоїх повчаюся.
6: До Тебе простягаю руки мої: душа моя, як земля безводна, перед Тобою.
7: Скоро почуй мене, Господи, згасає дух мій. Не відверни лиця Твого від мене, бо уподібнюся тим, що сходять у могилу.
8: Дай мені зрання відчути милість Твою, бо на Тебе уповаю. Вкажи мені, [Господи], путь, якою піду, бо до Тебе підношу душу мою.
9: Визволи мене від ворогів моїх, Господи, до Тебе вдаюся,
10: навчи мене творити волю Твою, бо Ти єси Бог мій. Дух Твій благий наставить мене на землю правди;
11: імені Твого ради, Господи, оживи мене правдою Твоєю. Виведи з печалі душу мою
12: і милістю Твоєю знищ ворогів моїх. І вигуби гнобителів душі моєї, бо я раб Твій є.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 147
0: [Аллилуия.]
1: Прославляй, Єрусалиме, Господа! Хвали Бога твого, Сионе!
2: Бо Він укріпив засуви врат твоїх, і благословив синів твоїх у тобі.
3: Він утвердив у межах твоїх мир і поживною пшеницею насичує тебе.
4: Він посилає слово Своє на землю, і скоро поширюється слово Його.
5: Сипле сніг Свій, як вовну, іній, як попіл, розсипає.
6: Кидає град Свій грудками, а проти морозів Його хто встоїть?
7: Пошле слово Своє, і розтануть вони; подме вітер Його, і потечуть води.
8: Він сповістив слово Своє Якову, і суди Свої — Ізраїлю.
9: Не вчинив Він цього нікому іншому з народів, і судів Його вони не знають.
← попередній розділнаступний розділ →