Псалтир

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 21
1: Для дириґетна хору. На спів: „Ланя зорі досвітньої". Псалом Давидів.
2: Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув? Далекі слова мого зойку від спасіння мого!...
3: Мій Боже, взиваю я вдень, та Ти не озвешся, і кличу вночі, і спокою немає мені!
4: Та Ти Святий, пробуваєш на хвалах ізраїлевих!
5: На Тебе надіялись наші батьки, надіялися і Ти визволив їх.
6: До Тебе взивали вони і спасені були, на Тебе надіялися і не посоромились.
7: А я червяк, а не чоловік, посміховище людське й погорда в народі.
8: Всі, хто бачить мене, насміхаються з мене, розкривають роти, головою хитають!
9: Покладався на Господа він, хай же рятує його, нехай Той його визволить, він бо Його уподобав!
10: Бо з утроби Ти вивів мене, Ти безпечним мене учинив був на персах матері моєї!
11: На Тебе з утроби я зданий, від утроби матері моєї Ти мій Бог!
12: Не віддаляйся від мене, бо горе близьке, бо нема мені помічника!
13: Багато биків оточили мене, башанські бугаї обступили мене,
14: на мене розкрили вони свої пащі, як лев, що шматує й ричить!
15: Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділились, стало серце моє, немов віск, розтопилось в моєму нутрі.
16: Висохла сила моя, як лушпиння, і прилип мій язик до мого піднебіння, і в порох смертельний поклав Ти мене.
17: Бо пси оточили мене... обліг мене натовп злочинців, прокололи вони мої руки та ноги мої...
18: Я висох, рахую всі кості свої, а вони придивляються й бачать нещастя в мені!
19: Вони ділять для себе одежу мою, а про шату мою жеребка вони кидають...
20: А Ти, Господи, не віддаляйся, Допомого моя, поспіши ж мені на оборону!
21: Від меча збережи мою душу, одиначку мою з руки пса!
22: Спаси мене від пащі лев'ячої, а вбогу мою від рогів буйволів.
23: Я звіщатиму Ймення Твоє своїм браттям, буду хвалити Тебе серед збору!
24: Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння ізраїлеве,
25: бо Він не погордував і не зневажив страждання убогого, і від нього обличчя Свого не сховав, а почув, як він кликав до Нього!
26: Від Тебе повстане хвала моя в зборі великім, принесу свої жертви в присутності тих, хто боїться Його,
27: будуть їсти покірні і ситими стануть, хвалитимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
28: Усі кінці землі спам'ятають, і до Господа вернуться, і вклоняться перед обличчям Його всі племена народів,
29: бо царство Господнє, і Він Пан над народами!
30: Будуть їсти й поклоняться всі багачі на землі, перед обличчям Його на коліна попадають всі, хто до пороху сходить і не може себе оживити!
31: Буде потомство служити Йому, й залічене буде навіки у Господа.
32: Прийдуть і будуть звіщать Його правду народові, який буде народжений, що Він це вчинив!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 138
0:
1: Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Господи, випробував Ти мене та й пізнав,
2: Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека.
3: Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш,
4: бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все!
5: Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав.
6: Дивне знання над моє розуміння, високе воно, я його не подолаю!
7: Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця?
8: Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти!
9: Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря,
10: то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя!
11: Коли б я сказав: Тільки темрява вкриє мене, і ніч світло для мене,
12: то мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота як світло!
13: Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї,
14: Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!
15: і кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі!
16: Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було...
17: Які дорогі мені стали думки Твої, Боже, як побільшилося їх число,
18: перелічую їх, численніші вони від піску! Як пробуджуюся, то я ще з Тобою.
19: Якби, Боже, вразив Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
20: Вони називають підступно Тебе, Твої вороги на марноту пускаються!
21: Отож, ненавиджу Твоїх ненависників, Господи, і Твоїх заколотників бриджусь:
22: повною ненавистю я ненавиджу їх, вони стали мені ворогами!...
23: Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми,
24: і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 70
1: До Тебе вдаюся я, Господи, хай же не буду повік засоромлений!
2: визволь мене через правду Свою, і звільни мене, нахили Своє ухо до мене, й спаси мене,
3: стань для мене за скелю мешкальну, куди міг би я завжди ховатись! Ти наказав рятувати мене, бо Ти скеля моя та твердиня моя!
4: Боже мій, визволь мене від руки беззаконного, від руки того, хто кривдить та гнобить мене,
5: Ти бо, Владико, надія моя, Господи, Ти охорона моя від юнацького віку мого!
6: На Тебе оперся я був від народження, від утроби моєї матері Ти охорона моя, в Тобі моя слава постійно!
7: Я став багатьом, як дивовище, та Ти сильна моя охорона!
8: Уста мої повні Твоєї хвали, увесь день Твоєї величности!
9: Не кидай мене на час старости, коли зменшиться сила моя, не лиши Ти мене,
10: бо мої вороги проти мене змовляються, а ті, що чатують на душу мою нараджаються разом,
11: говорячи: Бог покинув його, доганяйте й хапайте його, бо нема, хто б його врятував!...
12: Не віддалюйся, Боже, від мене, Боже мій поспішися ж на поміч мені!
13: Нехай посоромляться, хай позникають усі, хто ненавидить душу мою, бодай зодяглися в наругу та в сором усі, хто прагне для мене лихого!
14: А я буду постійно надіятись, і славу Твою над усе я помножу!
15: Уста мої оповідатимуть правду Твою, про спасіння Твоє увесь день, бо числа їх не знаю,
16: буду славити вчинки великі всевладного Господа, згадаю про правду Твою, єдино Твою!
17: Боже, навчав Ти мене від юнацтва мого, і аж дотепер я звіщаю про чуда Твої.
18: А Ти, Боже, не кидай мене аж до старости та сивини, поки я не звіщу про рамено Твоє поколінню, і кожному, хто тільки прийде про чини великі Твої!
19: Бо Твоя справедливість, о Боже, сягає аж до високости, Боже, що речі великі вчинив, хто рівний Тобі?
20: Ти мені показав був великі та люті нещастя, та знов Ти оживиш мене, і з безодень землі мене знову Ти витягнеш,
21: Ти збільшиш величність мою, і знову потішиш мене!
22: А я буду на арфі хвалити Тебе, Твою правду, мій Боже, із гуслами буду співати Тобі, Святий Ти ізраїлів!
23: Нехай співом радіють уста мої, бо буду співати Тобі я та душа моя, яку Ти врятував!
24: Шепоче про правду Твою мій язик цілий день, бо посоромлені, бо поганьблені всі, хто шукає лихого для мене!