Біблія українською мовою

Псалтир

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 105
0: Аллилуия.
1: Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
2: Хто висловить могутність Господа, звістить усі хвали Його?
3: Блаженні ті, хто чинить правосуддя і дотримується справедливости.
4: Пом’яни нас, Господи, в любові до людей Твоїх, завітай до нас спасінням Твоїм,
5: щоб мені бачити блаженне життя обраних Твоїх, радіти радощами народу Твого, хвалитися з насліддям Твоїм.
6: Нагрішили ми, як і батьки наші, жили не за правдою, творили беззаконня.
7: Батьки наші у Єгипті не зрозуміли чудес Твоїх, не пам’ятали про багатство милосердя Твого та прогнівили Тебе біля моря, Червоного моря.
8: Але Ти, Господи, спас їх ради імені Твого, щоб показати могутність Твою.
9: І наказав Господь Червоному морю, і розступилося воно, і перевів їх через безодню, наче через пустелю.
10: І врятував їх від руки ненависника, і визволив їх від руки ворога.
11: Покрила вода гнобителів їх, жоден з них не залишився.
12: І повірили вони словам Його [і] заспівали хвалу Йому.
13: Та скоро забули діла Його, не покладали надії на волю Його.
14: Забажали м’яса в пустелі і випробовували силу Бога в країні безлюдній.
15: Він виконав бажання їх, але послав рану на душі їхні.
16: І заздрили у стані Мойсеєві та Ааронові, святому Господа.
17: Тоді розступилася земля і поглинула Дафана, покрила зборище Авирона.
18: Упав вогонь на них, і полум’я попалило богопротивних.
19: Зробили вони тельця біля Хорива і поклонилися ідолові.
20: Проміняли славу Бога на образ тельця, що їсть траву.
21: Забули Бога, Спасителя свого, що звершив величне у Єгипті,
22: дивне — в землі Хамовій, страшне — на Червоному морі.
23: І хотів Він винищити їх, коли б Мойсей, вибраний Його, не став перед Ним у благанні, щоб відвернути гнів Його; щоб не погубив [їх].
24: І зневажили вони землю жадану, не стали вірити словам Його;
25: Нарікали в наметах своїх і не слухали голосу Господнього.
26: І підняв Він руку Свою на них, щоб знищити їх у пустелі,
27: розвіяти нащадків їх між народами, розсіяти їх по землі.
28: Вони пристали до Ваалфегора і їли жертви мертвих,
29: і прогнівляли Бога ділами своїми. За це хвороба стала нищити їх.
30: Тоді встав Финеєс і вчинив суд над винними, і пошесть припинилася.
31: І це зараховано йому в праведність з роду й до роду повіки.
32: І прогнівили вони Бога біля вод Меріви, і Мойсей потерпів за них,
33: бо так вони засмутили дух його, що він згрішив устами своїми.
34: Не знищили народів, про яких говорив їм Господь,
35: але змішалися з язичниками і навчилися звичаїв їх,
36: стали служити ідолам їх, які стали для них спокусою,
37: приносили в жертву бісам синів своїх і дочок своїх;
38: проливали кров безвинну, кров синів своїх та дочок своїх, приносячи їх в жертву ідолам ханаанським, — і осквернилася земля кров’ю;
39: осквернили себе ділами своїми, блуд творили в ділах своїх.
40: Тоді запалав гнів Господа на народ Його, і противним стало Йому насліддя Його.
41: і віддав їх у руки язичницьких народів, і вороги їх стали володіти ними.
42: Вороги гнобили їх, і вони корилися під рукою їхньою.
43: Багато разів Він визволяв їх, вони ж гнівили [Його] впертістю своєю, тому були принижені за беззаконня своє.
44: Але Він зглянувся на скорботу їх, коли почув стогін їх.
45: Згадав завіт Свій з ними і жаль огорнув Його з великого милосердя Його.
46: І збуджував милосердя до них у всіх тих, що поневолили їх.
47: Спаси нас, Господи, Боже наш! Збери нас з-поміж народів, щоб славити святе ім’я Твоє та хвалитися славою Твоєю.
48: Благословен Господь, Бог Ізраїля, од віку до віку. І нехай скаже увесь народ: амінь! Алилуя!