Біблія українською мовою

Псалтир

Розділ 105
0:
1: Алілуя! Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!
2: Хто розкаже про велич Господню, розповість усю славу Його?
3: Блаженні, хто держиться права, хто чинить правду кожного часу!
4: Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого, відвідай мене спасінням Своїм,
5: щоб побачити добре вибранців Твоїх, щоб я тішився радощами Твого народу, і хвалився зо спадком Твоїм!
6: Ми згрішили з батьками своїми, скривили, неправдиве чинили...
7: Не зважали на чуда Твої батьки наші в Єгипті, многоти Твоїх ласк не пригадували й бунтувались над морем, над морем Червоним.
8: Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
9: Він кликнув на море Червоне і висохло, і Він їх повів через морські глибини, немов по пустині!...
10: і Він спас їх з руки неприятеля, визволив їх з руки ворога,
11: і закрила вода супротивників їхніх, жоден з них не зостався!
12: Тоді то в слова Його ввірували, виспівували Йому славу.
13: Та скоро забули вони Його чин, не чекали поради Його,
14: і палали в пустині жаданням, і Бога в пустині ізнов випробовували,
15: і Він їхнє жадання їм дав, але худість послав в їхню душу...
16: Та Мойсею позаздрили в таборі, й Ааронові, святому Господньому.
17: Розкрилась земля і Датана поглинула, Авіронові збори накрила,
18: і огонь запалав на їхніх зборах, і полум'я те попалило безбожних...
19: Зробили тельця на Хориві, і били поклони бовванові вилитому,
20: і змінили вони свою славу на образ вола, що траву пожирає,
21: забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
22: у землі Хамовій чуда, страшні речі над морем Червоним...
23: і сказав Він понищити їх, коли б не Мойсей, вибранець Його, що став був у виломі перед обличчям Його відвернути Його гнів, щоб не шкодив!
24: Погордили землею жаданою, не повірили слову Його,
25: і ремствували по наметах своїх, неслухняні були до Господнього голосу.
26: і Він підійняв Свою руку на них, щоб їх повалити в пустині,
27: і щоб повалити їхнє потомство посеред народів, та щоб розпорошити їх по країнах!
28: і служили Ваалові пеорському, й їли вони жертви мертвих,
29: і ділами своїми розгнівали Бога, тому вдерлась зараза між них!
30: і встав тоді Пінхас та й розсудив, і зараза затрималась,
31: і йому пораховано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
32: і розгнівали Бога вони над водою Меріви, і через них стало зле для Мойсея,
33: бо духа його засмутили, і він говорив нерозважно устами своїми...
34: Вони не познищували тих народів, що Господь говорив їм про них,
35: і помішались з поганами, та їхніх учинків навчились.
36: і божищам їхнім служили, а ті пасткою стали для них...
37: і приносили в жертву синів своїх, а дочок своїх демонам,
38: і кров чисту лили, кров синів своїх і дочок своїх, що їх у жертву приносили божищам ханаанським. і через кривавий переступ земля посквернилась,
39: і стали нечисті вони через учинки свої, і перелюб чинили ділами своїми...
40: і проти народу Свого запалав гнів Господній, і спадок Його Йому став огидним,
41: і віддав їх у руку народів, і їхні ненависники панували над ними,
42: і їхні вороги їх гнобили, і вони впокорилися під їхню руку...
43: Багато разів Він визволював їх, але вони вперті були своїм задумом, і пригноблено їх через їхню провину!
44: Та побачив Він їхню тісноту, коли почув їхні благання,
45: і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
46: і збудив милосердя до них між усіма, що їх полонили!
47: Спаси нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між народів, щоб дякувати Йменню святому Твоєму, щоб Твоєю хвалитися славою!
48: Благословенний Господь, Бог ізраїлів звіку й навіки! і ввесь народ нехай скаже: Амінь! Алілуя!
← попередній розділ наступний розділ →
Розділ 106
0:
1: Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!
2: хай так скажуть ті всі, що Господь урятував їх, що визволив їх з руки ворога,
3: і з країв їх зібрав, від сходу й заходу, від півночі й моря!
4: Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знаходили,
5: голодні та спрагнені, і в них їхня душа омлівала...
6: і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!
7: і Він їх попровадив дорогою простою, щоб до міста осілого йшли.
8: Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його, та за чуда Його синам людським,
9: бо наситив Він спрагнену душу, а душу голодну наповнив добром!
10: Ті, хто перебував був у темряві та в смертній тіні, то в'язні біди та заліза,
11: бо вони спротивлялися Божим словам, і відкинули раду Всевишнього.
12: Та Він упокорив їхнє серце терпінням, спіткнулись вони і ніхто не поміг,
13: і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!
14: і Він вивів їх з темряви й мороку, їхні ж кайдани сторощив.
15: Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його, та за чуда Його синам людським,
16: бо Він поламав мідні двері, і засуви залізні зрубав!
17: Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.
18: Душа їхня від усякої їжі відверталася, і дійшли вони аж до брам смерти,
19: і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх,
20: Він послав Своє слово та їх уздоровив, і їх урятував з їхньої хвороби!
21: Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його та за чуда Його синам людським,
22: і хай жертви подяки приносять, і хай розповідають зо співом про чини Його!
23: Ті, хто по морю пливе кораблями, хто чинить зайняття своє на великій воді,
24: вони бачили чини Господні та чуда Його в глибині!
25: Він скаже і буря зривається, і підносяться хвилі Його,
26: до неба вони підіймаються, до безодні спадають, у небезпеці душа їхня хвилюється!
27: Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п'яний, і вся їхня мудрість бентежиться!
28: Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!
29: Він змінює бурю на тишу, і стихають їхні хвилі,
30: і раділи, що втихли вони, і Він їх привів до бажаної пристані.
31: Нехай же подяку складуть Господеві за милість, та за чуда Його синам людським!
32: Нехай величають Його на народньому зборі, і нехай вихваляють Його на засіданні старших!
33: Він обертає річки в пустиню, а водні джерела на суходіл,
34: плодючу землю на солончак через злобу мешканців її.
35: Він пустиню обертає в водне болото, а землю суху в джерело,
36: і голодних садовить Він там, а вони ставлять місто на мешкання,
37: і поля засівають, і виноградники садять, і отримують плід урожаю!
38: і благословляє Він їх, і сильно розмножуються, і одержують плід урожаю!
39: Та змаліли вони й похилилися з утиску злого та з смутку.
40: Виливає Він ганьбу на можних, і блудять вони без дороги в пустині,
41: а вбогого Він підіймає з убозтва, і розмножує роди, немов ту отару.
42: Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста свої всяке безправ'я.
43: Хто мудрий, той все це завважить, і познають вони милосердя Господнє!
← попередній розділ наступний розділ →
Розділ 135
0:
1: Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!
2: Дякуйте Богу богів, бо навіки Його милосердя!
3: Дякуйте Владиці владик, бо навіки Його милосердя!
4: Тому, хто чуда великі Єдиний вчиняє, бо навіки Його милосердя!
5: Хто розумом небо вчинив, бо навіки Його милосердя!
6: Хто землю простяг над водою, бо навіки Його милосердя!
7: Хто світила великі вчинив, бо навіки Його милосердя!
8: сонце, щоб вдень панувало воно, бо навіки Його милосердя!
9: місяця й зорі, щоб вони панували вночі, бо навіки Його милосердя!
10: Хто Єгипет побив був у їхніх перворідних, бо навіки Його милосердя!
11: і ізраїля вивів з-між них, бо навіки Його милосердя!
12: рукою міцною й раменом простягненим, бо навіки Його милосердя!
13: Хто море Червоне розтяв на частини, бо навіки Його милосердя!
14: і серед нього ізраїля перепровадив, бо навіки Його милосердя!
15: і фараона та війська його вкинув у море Червоне, бо навіки Його милосердя!
16: Хто провадив народ Свій в пустині, бо навіки Його милосердя!
17: Хто великих царів повбивав, бо навіки Його милосердя!
18: і потужних царів перебив, бо навіки Його милосердя!
19: Сигона, царя амореян, бо навіки Його милосердя!
20: і Оґа, Башану царя, бо навіки Його милосердя!
21: і Хто землю їхню дав на спадщину, бо навіки Його милосердя!
22: на спадок ізраїлеві, Своєму рабові, бо навіки Його милосердя!
23: Хто про нас пам'ятав у пониженні нашім, бо навіки Його милосердя!
24: і від ворогів наших визволив нас, бо навіки Його милосердя!
25: Хто кожному тілові хліба дає, бо навіки Його милосердя!
26: Дякуйте Богу небесному, бо навіки Його милосердя!

← попередній розділ

наступний розділ →