Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Псалтир

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 103
0:
1: Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!
2: Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.
3: Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!
4: Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.
5: Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,
6: безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,
7: від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,
8: виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.
9: Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.
10: Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,
11: напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.
12: Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.
13: Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.
14: Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,
15: і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.
16: Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,
17: що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.
18: Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.
19: і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.
20: Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,
21: ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.
22: Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.
23: Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.
24: Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!
25: Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!
26: Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.
27: Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.
28: Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.
29: Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.
30: Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.
31: Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!
32: Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!
33: Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!
34: Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!
35: Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!
← попередній розділнаступний розділ →