Біблія українською мовою

Псалтир

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 103
0: [Псалом Давида о сотворении мира.]
1: Благослови, душе моя, Господа. Господи Боже мій, як звеличився Ти дивно. Ти прибрався у славу й у величну красу.
2: Ти зодягаєшся у світло, як у ризу, простираєш небеса, як шатро.
3: Підносиш над водами горні палаци Твої, обертаєш хмари на колісницю для Себе, на крилах вітру Ти ходиш.
4: Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми — вогненне полум’я.
5: Ти поставив землю на тверді її, не захитається вона повік віку.
6: Безодня, як одежа, покриває її; на горах стоять води.
7: Від повеління Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають.
8: Піднімаються на гори і сходять у долини в місце, що Ти призначив для них.
9: Ти поклав межу, якої не перейдуть вони і не повернуться, щоб покрити землю.
10: Ти посилаєш джерела в долини, поміж горами течуть [води.]
11: Ти напуваєш усіх звірів польових, дикі осли втамовують спрагу свою.
12: Над ними літають птахи небесні, голос їх лунає між віттям.
13: Ти напуваєш гори з висот Твоїх. Плодами діл Твоїх насичується земля.
14: Ти вирощуєш траву для худоби і злаки на користь людям, щоб добути хліб із землі.
15: І вино веселить серце людини, і єлей намащує лице її, і хліб — підкріпляє серце людини.
16: Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх.
17: Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі — найвище.
18: Гори високі для оленів; скелі — захисток для зайців.
19: Ти створив місяць, щоб визначати час, і сонце знає захід свій.
20: Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова.
21: Леви ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі.
22: Сходить сонце — вони вертаються назад і лягають у лігвищах своїх.
23: Виходить людина для справ своїх і на працю свою до вечора.
24: Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого.
25: Ось море велике й просторе; там безліч гадів і тварі малої й великої.
26: Там плавають кораблі, і кити, що Ти їх створив вигравати у ньому.
27: Всі вони на Тебе сподіваються, що даси їм поживу у свій час.
28: Ти даєш їм — вони приймають. Ти відкриваєш руку Свою — вони наповнюються усяким благом.
29: Ти відвертаєш лице Твоє — вони тривожаться; віднімеш дух їх — вони щезнуть і у прах свій повернуться.
30: Пошлеш Духа Свого — і створяться, і Ти оновлюєш лице землі.
31: Нехай буде слава Господня навіки; звеселиться Господь від діл Своїх.
32: Він погляне на землю — і вона тремтить; торкнеться гір — і вони димлять.
33: Славитиму Господа все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу.
34: Нехай буде благоприємною Йому пісня моя, і я звеселюся в Господі.
35: Нехай щезнуть грішники з землі, і беззаконників нехай більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя!