Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Книга Притч Соломона

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 30
1: Слова Агура, сина Іакеєвого. Натхненні слова, які сказав цей чоловік Іфиїлу, Іфиїлу й Укалу:
2: справді, я більший невіглас, ніж будь-хто з людей, і розуму людського немає у мене,
3: і не навчився я мудрости, і пізнання святих не маю.
4: Хто піднімався на небо і сходив? хто зібрав вітер у пригорщі свої? хто зав’язав воду в одяг? хто поставив усі межі землі? яке ім’я йому? і яке ім’я синові його? чи знаєш?
5: Усяке слово Бога чисте; Він— щит тим, хто уповає на Нього.
6: Не додавай до слів Його, щоб Він не викрив тебе, і ти не виявився неправдомовцем.
7: Дві речі я прошу в Тебе, не відмов мені, перше ніж я помру:
8: суєту і неправду віддали від мене, убогости і багатства не давай мені, годуй мене насущним хлібом,
9: щоб, переситившись, я не зрікся Тебе і не сказав: «хто Господь?» і щоб, зубожівши, не став красти і вживати ім’я Бога мого марно.
10: Не лихослов раба перед господарем його, щоб він не прокляв тебе, і ти не залишився винним.
11: Є рід, який проклинає батька свого і не благословляє матері своєї.
12: Є рід, який чистий в очах своїх, тоді як не омитий від нечистот своїх.
13: Є рід— о, які зарозумілі очі його, і як підняті вії його!
14: Є рід, у якого зуби— мечі, і щелепи— ножі, щоб пожирати бідних на землі й убогих між людьми.
15: У ненаситності дві дочки: «давай, давай!» Ось три невситимих, і чотири, які не скажуть: «достатньо!»
16: Пекло й утроба безплідна, земля, що не насичується водою, і вогонь, що не говорить: «досить!»
17: Око, що насміхається з батька і нехтує покірністю до матері, виклюють ворони дольні, і пожеруть пташенята орлині!
18: Три речі незбагненні для мене, і чотирьох я не розумію:
19: путі орла на небі, путі змія на скелі, путі корабля серед моря і путі чоловіка до дівчини.
20: Така путь і дружини перелюбної; поїла й обтерла рот свій, і говорить: «я нічого поганого не зробила».
21: Від трьох трясеться земля, чотирьох вона не може носити:
22: раба, коли він стає царем; нерозумного, коли він досита їсть хліб;
23: ганебну жінку, коли вона виходить заміж, і служницю, коли вона займає місце пані своєї.
24: Ось чотири малих на землі, але вони мудріші за мудрих:
25: мурахи— народ несильний, але влітку заготовляють їжу свою;
26: гірські миші— народ слабкий, але ставлять доми свої на скелі;
27: у сарани немає царя, але виступає уся вона струнко;
28: павук лапками чіпляється, але буває у царських чертогах.
29: Ось троє мають струнку ходу, і четверо струнко виступають:
30: лев, силач між звірами, не посторониться ні перед ким;
31: кінь і козел, [проводир стада,] і цар серед народу свого.
32: Якщо ти у зарозумілості своїй зробив дурість і помислив зле, то поклади руку на вуста;
33: тому що, як збивання молока робить масло, поштовх у ніс викликає кров, так і пробудження гніву чинить сварку.
← попередній розділнаступний розділ →