Біблія українською мовою

Книга Притч Соломона

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 25
1: І це притчі Соломона, які зібрали люди Єзекії, царя Юдейського.
2: Слава Божа— покривати таємницею справу, а слава царів— досліджувати справу.
3: Як небо у висоті й земля в глибині, так серце царів— недослідиме.
4: Відокреми домішки від срібла, і вийде у срібника сосуд:
5: віддали неправедного від царя, і престіл його утвердиться правдою.
6: Не величайся перед лицем царя, і на місці великих не ставай;
7: тому що краще, коли скажуть тобі: «йди сюди вище», ніж коли понизять тебе перед знатним, якого бачили очі твої.
8: Не вступай поспішно в тяжбу: інакше що будеш робити після закінчення, коли суперник твій осоромить тебе?
9: Веди тяжбу із суперником твоїм, але таємниці іншого не відкривай,
10: щоб не докорив тобі той, хто почує це, і тоді нечестя твоє не відійде від тебе. [Любов і дружба звільняють: збережи їх для себе, щоб не зробитися тобі достойним ганьби; збережи путі твої благовпорядкованими.]
11: Золоті яблука у срібних прозорих посудинах— слово, сказане пристойно.
12: Золота серга і прикраса з чистого золота— мудрий викривач для уважного вуха.
13: Що прохолода від снігу під час жнив, те вірний посланець для того, хто посилає його: він доставляє душі господаря свого відраду.
14: Що хмари і вітри без дощу, те людина, яка хвалиться подарунками, яких не дає.
15: Лагідністю схиляється до милости вельможа, і м’який язик переломлює кістки.
16: Знайшов ти мед,— їж, скільки тобі потрібно, щоб не пересититися ним і не виблювати його.
17: Не вчащай входити в дім друга твого, щоб ти не надокучив йому і він не зненавидів тебе.
18: Що молот і меч і гостра стріла, те людина, яка виголошує лжесвідчення проти ближнього свого.
19: Що зламаний зуб і розслаблена нога, те надія на ненадійну [людину] в день біди.
20: Що холодний день, для того, хто знімає із себе одяг, що оцет на рану, те той, хто співає пісень сумному серцю. [Як міль одягу і черва дереву, так печаль шкодить серцю людини.]
21: Якщо голодний ворог твій, нагодуй його хлібом; і якщо він спраглий, напої його водою:
22: тому що, [роблячи це,] ти збираєш палаюче вугілля на голову його, і Господь воздасть тобі.
23: Північний вітер приносить дощ, а таємна мова— незадоволені обличчя.
24: Краще жити в кутку на покрівлі, ніж із сварливою дружиною у просторому домі.
25: Що холодна вода для виснаженої спрагою душі, те добра звістка з далекої країни.
26: Що збурене джерело й пошкоджена криниця, те праведник, що падає перед нечестивим.
27: Як недобре їсти багато меду, так домагатися слави не є слава.
28: Що місто зруйноване, без стін, те людина, що не володіє духом своїм.