Книга Притч Соломона

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 17
1: Ліпший черствий кусок зо спокоєм, ніж дім, повний учти м'ясної зо сваркою.
2: Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спадок.
3: Для срібла топильна посудина, а горно для золота, Господь же серця випробовує.
4: Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомов язика лиходійного.
5: Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, не буде такий без вини.
6: Корона для старших онуки, а пишнота дітей їхні батьки.
7: Не пристойна безумному мова поважна, а тим більше шляхетному мова брехлива.
8: Хабар в очах його власника самоцвіт: до всього, до чого повернеться, буде щастити йому.
9: Хто шукає любови провину ховає, хто ж про неї повторює, розгонює друзів.
10: На розумного більше впливає одне остереження, як на глупака сто ударів.
11: Злий шукає лише неслухняности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
12: Ліпше спіткати обездітнену ведмедицю, що кидається на людину, аніж нерозумного в глупоті його.
13: Хто відплачує злом за добро, не відступить лихе з його дому.
14: Почин сварки то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь ти її!
15: Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, обидва вони Господеві огидні.
16: Нащо ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мозку нема?
17: Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом.
18: Людина, позбавлена розуму, ручиться, поруку дає за друга свого.
19: Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
20: Людина лукавого серця не знайде добра, хто ж лукавить своїм язиком, упаде в зло.
21: Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не потішиться батько безглуздого.
22: Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості.
23: Безбожний таємно бере хабара, щоб зігнути путі правосуддя.
24: З обличчям розумного мудрість, а очі глупця аж на кінці землі.
25: Нерозумний син смуток для батька, для своєї ж родительки гіркість.
26: Не добре карати справедливого, бити шляхетних за щирість!
27: Хто слова свої стримує, той знає пізнання, і холоднокровний розумна людина.
28: І глупак, як мовчить, уважається мудрим, а як уста свої закриває розумним.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 27
1: Не вихвалюйся завтрішнім днем, бо не знаєш, що день той породить.
2: Нехай інший тебе вихваляє, а не уста твої, чужий, а не губи твої.
3: Каміння тягар, і пісок важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.
4: Лютість жорстокість, а гнів то затоплення, та хто перед заздрістю встоїть?
5: Ліпше відкрите картання, ніж таємна любов.
6: Побої коханого вірність показують, а в ненависника поцілунки численні.
7: Сита душа топче й мед щільниковий, а голодній душі все гірке то солодке.
8: Як птах, що гніздо своє кинув, так і людина, що з місця свого мандрує.
9: Олива й кадило потішують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.
10: Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не приходь в день нещастя свого, ліпший сусіда близький за далекого брата!
11: Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти, як мені докорятиме хто.
12: Мудрий бачить лихе і ховається, а безумні йдуть і караються.
13: Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужинку заставу візьми.
14: Хто сильним голосом благословляє із раннього ранку свого товариша, за прокляття залічується це йому.
15: Ринва, постійно текуча слотливого дня та жінка сварлива однакове:
16: хто хоче сховати її той вітра ховає, чи оливу пахучу правиці своєї, що видасть себе.
17: Як гострить залізо залізо, так гострить людина лице свого друга.
18: Сторож фіґовниці плоди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.
19: Як лице до лиця у воді, так серце людини до серця людини.
20: Шеол й Аваддон не наситяться, не наситяться й очі людини.
21: Що для срібла топильна посудина, і горно для золота, те для людини уста, які хвалять її.
22: Хоч нерозумного будеш товкти товкачем поміж зернами в ступі, не відійде від нього глупота його!
23: Добре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на череди,
24: бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?
25: Появилася зелень, і трава показалась, і збирається сіно із гір,
26: будуть вівці тобі на вбрання, і козли ціна поля,
27: і молока твоїх кіз буде досить на їжу тобі, на їду твого дому, і на життя для служниць твоїх.