Біблія українською мовою

Книга Притч Соломона

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 17
1: Краще шматок сухого хліба, і з ним мир, ніж дім, повний заколотої худоби, з розбратом.
2: Розумний раб панує над безпутним сином і між братами розділить спадщину.
3: Плавильня— для срібла, і горно— для золота, а серця випробовує Господь.
4: Злодій дослухається до вуст беззаконних, неправдомовець слухається язика пагубного.
5: Хто знущається з убогого, той хулить Творця його; хто радіє нещастю, той не залишиться непокараним [а милосердий помилуваний буде].
6: Вінець старих— сини синів, і слава дітей— батьки їхні. [У вірного цілий світ багатства, а в невірного— ні гроша.]
7: Непристойна для нерозумного поважна мова, тим більше знатному— вуста неправдиві.
8: Подарунок— дорогоцінний камінь в очах того, хто володіє ним: куди не звернеться він, матиме успіх.
9: Хто прикриває провину, той шукає любови; а хто знову нагадує про неї, той віддаляє друга.
10: На розумного сильніше діє догана, ніж на дурня сто ударів.
11: Підбурювач шукає тільки зла; тому жорстокий ангел буде посланий проти нього.
12: Краще зустріти людині ведмедицю, позбавлену дітей, ніж дурня з його глупотою.
13: Хто за добро відплачує злом, від дому того не відійде зло.
14: Початок сварки— як прорив води; залиш сварку раніше, ніж розгориться вона.
15: Хто виправдовує нечестивого і хто звинувачує праведного— обоє мерзота перед Господом.
16: До чого скарб у руках нерозумного? Для придбання мудрости у нього немає розуму. [Хто високим робить свій дім, той шукає, як розбитися; а хто ухиляється від навчання, впаде в біди.]
17: Друг любить повсякчас і, як брат, з’явиться під час нещастя.
18: Чоловік бідний на розум дає руку і ручається за ближнього свого.
19: Хто любить сварки, той любить гріх, і хто високо піднімає ворота свої, той шукає падіння.
20: Підступне серце не знайде добра, і лукавий язик потрапить у біду.
21: Породив хто дурня,— собі на лихо, і батько нерозумного не порадіє.
22: Веселе серце доброчинне, як лікування, а сумовитий дух сушить кістки.
23: Нечестивий бере подарунок з пазухи, щоб викривити путі правосуддя.
24: Мудрість— перед лицем розумного, а очі дурня— на краю землі.
25: Нерозумний син— досада батькові своєму і засмучення для матері своєї.
26: Недобре й звинувачувати правого, і бити вельмож за правду.
27: Розумний стриманий у словах своїх, і розсудливий холоднокровний.
28: І нерозумний, коли мовчить, може здатися мудрим, і хто закриває вуста свої— розсудливим.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 27
1: Не хвалися завтрашнім днем, тому що не знаєш, що народить той день.
2: Нехай хвалить тебе інший, а не вуста твої,— чужий, а не язик твій.
3: Важкий камінь, вагомий і пісок; але гнів дурня важчий за них обох.
4: Жорстокий гнів, неприборкна лють; але хто устоїть проти ревнощів?
5: Краще відкрите викривання, ніж прихована любов.
6: Щирі докори від того, хто любить, і неправдиві поцілунки ненависника.
7: Сита душа зневажає і стільник, а голодній душі все гірке солодке.
8: Як птах, який залишив гніздо своє, так людина, яка залишила місце своє.
9: Масті і пахощі радують серце; так солодкий усякому друг сердечною порадою своєю.
10: Не залишай друга твого і друга батька твого, і в дім брата твого не ходи в день нещастя твого: краще сусід поблизу, ніж брат далеко.
11: Будь мудрий, сину мій, і радуй серце моє; і я буду мати, що відповідати тому, хто лихословить мене.
12: Розсудливий бачить біду і ховається; а недосвідчені йдуть уперед і караються.
13: Візьми у нього одяг його, тому що він ручився за чужого, і за стороннього візьми від нього заставу.
14: Хто голосно хвалить друга свого з раннього ранку, того вважатимуть за лихомовця.
15: Безперестанний капіж у дощовий день і сварлива дружина— рівні:
16: хто хоче приховати її, той хоче приховати вітер і масть у правій руці своїй, що дає знати про себе.
17: Як залізо гострить залізо, так людина гострить погляд друга свого.
18: Хто стереже смоковницю, той буде їсти плоди її; і хто береже господаря свого, той буде в шані.
19: Як у воді лице— до лиця, так серце людини— до людини.
20: Пекло й Аваддон— ненаситні; так ненаситні й очі людські. [Мерзота перед Господом той, хто зухвало піднімає очі, і нерозумні нестримані на язик.]
21: Що плавильня— для срібла, горно— для золота, те для людини вуста, які хвалять її. [Серце беззаконника шукає зла, серце ж праведне шукає знання.]
22: Товчи нерозумного, як зерно у ступі, не відокремиться від нього глупота його.
23: Добре спостерігай за худобою твоєю, май піклування про стада;
24: тому що багатство не навіки, та й влада хіба з роду в рід?
25: Проростає трава, і з’являється зелень, і збирають гірські трави.
26: Вівці— на одяг тобі, і козли— на купівлю поля.
27: І достатньо козячого молока на їжу тобі, на їжу домашнім твоїм і на споживу служницям твоїм.