Святе Письмо

Послання до филипійців

наступний розділ →

Розділ 1
1: Павло й Тимофій, раби Христа Ісуса, до всіх святих у Христі Ісусі, що знаходяться в Филипах, з єпископами та дияконами:
2: благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!
3: Дякую Богові своєму при кожній згадці про вас,
4: і завжди в усякій молитві своїй за всіх вас чиню я молитву з радощами,
5: за участь вашу в Євангелії від першого дня аж дотепер.
6: Я певний того, що той, хто в вас розпочав добре діло, виконає його аж до дня Христа Ісуса.
7: Бо то справедливо мені думати це про всіх вас, бо я маю вас у серці, а ви всі в кайданах моїх, і в обороні, і в утвердженні Євангелії спільники мої в благодаті.
8: Бо Бог мені свідок, що тужу я за вами всіма в сердечній любові Христа Ісуса.
9: І молюсь я про те, щоб ваша любов примножалась ще більше та більше в пізнанні й усякім дослідженні,
10: щоб ви досліджували те, що краще, щоб чисті та цілі були Христового дня,
11: наповнені плодів праведности через Ісуса Христа, на славу та на хвалу Божу.
12: Бажаю ж я, браття, щоб відали ви, що те, що сталось мені, вийшло більше на успіх Євангелії,
13: бо в усій преторії та всім іншим стали відомі кайдани мої за Христа.
14: А багато братів у Господі через кайдани мої посміліли та ще більше відважилися Слово Боже звіщати безстрашно.
15: Одні, правда, і через заздрощі та колотнечу, другі ж із доброї волі Христа проповідують;
16: а інші з любови, знаючи, що я поставлений на оборону Євангелії;
17: а інші через підступ звіщають Христа нещиро, думаючи, що додадуть тягару до кайданів моїх.
18: Але що ж? У всякому разі, чи облудно, чи щиро, Христос проповідується, а тим я радію та й буду радіти.
19: Бо знаю, що це буде мені на спасіння через вашу молитву й допомогу Духа Ісуса Христа,
20: через чекання й надію мою, що я ні в чому не буду посоромлений, але цілою сміливістю, як завжди, так і тепер Христос буде звеличений у тілі моїм, чи то життям, чи то смертю.
21: Бо для мене життя то Христос, а смерть то надбання.
22: А коли життя в тілі то для мене плід діла, то не знаю, що вибрати.
23: Тягнуть мене одне й друге, хоч я маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше.
24: А щоб полишатися в тілі, то це потрібніш ради вас.
25: І оце знаю певно, що залишусь я, і пробуватиму з вами всіма вам на користь та на радощі в вірі,
26: щоб ваша хвала через мене примножилася в Христі Ісусі, коли знову прийду я до вас.
27: Тільки живіть згідно з Христовою Євангелією, щоб, чи прийду я й побачу вас, чи й не бувши почув я про вас, що ви стоїте в однім дусі, борючись однодушно за віру євангельську,
28: і ні в чому не боячися противників; це їм доказ загибелі, вам же спасіння. А це від Бога!
29: Бо вчинено вам за Христа добродійство, не тільки вірувати в Нього, але і страждати за Нього,
30: маючи таку саму боротьбу, яку ви бачили в мені, а тепер чуєте про мене.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 2
1: Отож, коли є в Христі яка заохота, коли є яка потіха любови, коли є яка спільнота духа, коли є яке серце та милосердя,
2: то доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!
3: Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе.
4: Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.
5: Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!
6: Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним,
7: але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина,
8: Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...
9: Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я,
10: щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних,
11: і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!
12: Отож, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння.
13: Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю.
14: Робіть усе без нарікання та сумніву,
15: щоб були ви бездоганні та щирі, невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,
16: додержуючи слово життя на похвалу мені в день Христа, що я біг не надармо, що я працював не надармо.
17: Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся разом із вами всіма.
18: Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся разом зо мною!
19: Надіюся в Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.
20: Бо я однодумця не маю ні одного, щоб щиріше подбав він про вас.
21: Усі бо шукають свого, а не Христового Ісусового.
22: Та ви знаєте досвід його, бо він, немов батькові син, зо мною служив для Євангелії.
23: Отже, маю надію негайно послати цього, як тільки довідаюся, що буде зо мною.
24: Але в Господі маю надію, що й сам незабаром прибуду до вас.
25: Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафродита, свого співробітника та співбойовника, вашого апостола й служителя в потребі моїй,
26: бо він побивався за вами всіма, і сумував через те, що ви чули, що він хворував.
27: Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.
28: Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його знову побачивши, і щоб без смутку я був.
29: Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,
30: бо за діло Христове наблизився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.

← попередній розділ

Розділ 4
1: Отож, мої браття улюблені, за якими так сильно тужу, моя радосте й вінче, так у Господі стійте, улюблені!
2: Благаю Еводію, благаю й Синтихію думати однаково в Господі.
3: Так, благаю й тебе, товаришу вірний, допомагай тим, хто в боротьбі за Євангелію помагали мені та Климентові й іншим моїм співробітникам, яких імення записані в Книзі Життя.
4: Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте!
5: Ваша лагідність хай буде відома всім людям. Господь близько!
6: Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою.
7: І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі.
8: Наостанку, браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це!
9: Чого ви від мене й навчилися, і прийняли, і чули та бачили, робіть те! І Бог миру буде з вами!
10: Я вельми потішився в Господі, що справді ви вже нових сил набули піклуватись про мене; ви й давніш піклувались, та часу сприятливого ви не мали.
11: Не за нестатком кажу, бо навчився я бути задоволеним із того, що маю.
12: Умію я й бути в упокоренні, умію бути й у достатку. Я привчився до всього й у всім: насищатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі.
13: Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі.
14: Тож ви добре зробили, що участь узяли в моїм горі.
15: І знаєте й ви, филип'яни, що на початку благовістя, коли я з Македонії вийшов, не прилучилась була жадна Церква до справи давання й приймання для мене, самі тільки ви,
16: що і раз, і вдруге мені на потреби мої посилали й до Солуня.
17: Кажу це не тому, щоб шукав я давання, я шукаю плоду, що примножується на річ вашу.
18: Та все я одержав, і маю достаток. Маю повно, прийнявши від Епафродита, що ви послали, як пахощі запашні, жертву приємну, Богові вгодну.
19: А мій Бог нехай виповнить вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі, у Христі Ісусі.
20: А Богові й нашому Отцеві слава на віки віків. Амінь.
21: Вітайте кожного святого у Христі Ісусі. Вітають вас браття, присутні зо мною.
22: Вітають вас усі святі, а найбільше ті, хто з кесаревого дому.
23: Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь.