Біблія українською мовою

Книга Числа

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 11
1: Народ став нарікати вголос на Господа; і Господь почув, і запалав гнів Його, і загорівся у них вогонь Господній, і начав знищувати край стану.
2: І заволав народ до Мойсея; і помолився Мойсей Господу, і затих вогонь.
3: І нарекли ім’я місцю цьому: Тавера*, тому що загорівся у них вогонь Господній.
4: Прибульці між ними стали виявляти примхи; а з ними і сини Ізраїлеві сиділи і плакали й говорили: хто нагодує нас м’ясом?
5: Ми пам’ятаємо рибу, яку в Єгипті ми їли задарма, огірки і дині, і цибулю, і ріпчасту цибулю і часник;
6: а нині душа наша знемагає; нічого нема, тільки манна в очах наших.
7: Манна ж була подібна коріандровому насінню, на вигляд, як бдолах;
8: народ ходив і збирав її, і молов у жорнах або товк у ступі, і варив у казані, і робив із неї коржі; смак же її подібний був до смаку коржів з єлеєм.
9: І коли роса сходила на стан уночі, тоді сходила на нього і манна.
10: Мойсей чув, що народ плаче в сімействах своїх, кожен біля дверей намету свого; і сильно запалав гнів Господній, і прикро було Мойсеєві.
11: І сказав Мойсей Господу: для чого Ти мучиш раба твого? і чому я не знайшов милости перед очима Твоїми, що Ти поклав на мене тягар усього народу цього?
12: хіба я носив в утробі весь народ цей, і хіба я народив його, що Ти говориш мені: неси його на руках твоїх, як нянька носить дитину, в землю, що Ти з клятвою обіцяв батькам його?
13: звідки мені взяти м’яса, щоб дати всьому народу цьому? бо вони плачуть переді мною і говорять: дай нам їсти м’яса.
14: Я один не можу нести весь народ цей, тому що він важкий для мене;
15: коли Ти так чиниш зі мною, то краще умертви мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб мені не бачити нещастя мого.
16: І сказав Господь Мойсею: збери Мені сімдесят мужів зі старійшин Ізраїлевих, яких ти знаєш, що вони старійшини і наглядачі його, і візьми їх до скинії зібрання, щоб вони стали там з тобою;
17: Я зійду, і буду говорити там з тобою, і візьму від Духа, Який на тобі, і покладу на них, щоб вони несли з тобою тягар народу, а не один ти носив.
18: Народу ж скажи: очистіться до завтрашнього дня, і будете їсти м’ясо; оскільки ви плакали голосно до Господа і говорили: хто нагодує нас м’ясом? добре нам було в Єгипті,— то і дасть вам Господь м’ясо, і будете їсти [м’ясо]:
19: не один день будете їсти, не два дні, не п’ять днів, не десять днів і не двадцять днів,
20: але цілий місяць [будете їсти], поки не піде воно з ніздрів ваших і не зробиться для вас огидним, за те, що ви знехтували Господа, Який серед вас, і плакали перед Ним, говорячи: для чого було нам виходити з Єгипту?
21: І сказав Мойсей: шістсот тисяч піших у народі цьому, серед якого я знаходжуся; а Ти говориш: Я дам їм м’ясо, і будуть їсти цілий місяць!
22: чи заколоти всіх овець і волів, щоб їм вистачило? або вся риба морська збереться, щоб задовольнити їх?
23: І сказав Господь Мойсею: хіба рука Господня коротка? нині ти побачиш, чи збудеться слово Моє до тебе, чи ні?
24: Мойсей вийшов і сказав народу слова Господні, і зібрав сімдесят мужів зі старійшин народу і поставив їх біля скинії.
25: І зійшов Господь у хмарі, і говорив з ним, і взяв від Духа, Який на ньому, і дав сімдесятьом мужам старійшинам. І коли спочив на них Дух, вони стали пророкувати, але потім перестали.
26: Двоє з мужів залишилися в стані, одному ім’я Елдад, а другому ім’я Модад; але і на них спочив Дух [вони були з числа записаних, тільки не входили до скинії], і вони пророкували в стані.
27: І прибіг отрок, і доніс Мойсеєві, і сказав: Елдад і Модад пророкують у стані.
28: У відповідь на це Ісус, син Навина, служитель Мойсея, один із обраних його, сказав: господарю мій Мойсею! заборони їм.
29: Але Мойсей сказав йому: чи не ревнуєш ти за мене? о, якби усі в народі Господньому були пророками, коли б Господь послав Духа Свого на них!
30: І повернувся Мойсей у стан, він і старійшини Ізраїлеві.
31: І піднявся вітер від Господа, і приніс від моря перепелів, і накидав їх біля стану, на день шляху по одну сторону і на день шляху по другу сторону біля стану, майже на два лікті від землі.
32: І встав народ, і весь той день, і всю ніч, і весь наступний день збирали перепелів; і хто мало збирав, той зібрав десять хомерів; і розклали їх для себе навколо стану.
33: М’ясо ще було в зубах їхніх і не було ще з’їдене, як гнів Господній запалав на народ, і вразив Господь народ дуже великою пошестю.
34: І нарекли ім’я місцю цьому: Киброт-Гаттаава**, тому що там поховали примхливий народ.
35: Від Киброт-Гаттаави рушив народ в Асироф, і зупинився в Асирофі.
1: Народ став нарікати вголос на Господа; і Господь почув, і запалав гнів Його, і загорівся у них вогонь Господній, і начав знищувати край стану.
2: І заволав народ до Мойсея; і помолився Мойсей Господу, і затих вогонь.
3: І нарекли ім’я місцю цьому: Тавера*, тому що загорівся у них вогонь Господній.
4: Прибульці між ними стали виявляти примхи; а з ними і сини Ізраїлеві сиділи і плакали й говорили: хто нагодує нас м’ясом?
5: Ми пам’ятаємо рибу, яку в Єгипті ми їли задарма, огірки і дині, і цибулю, і ріпчасту цибулю і часник;
6: а нині душа наша знемагає; нічого нема, тільки манна в очах наших.
7: Манна ж була подібна коріандровому насінню, на вигляд, як бдолах;
8: народ ходив і збирав її, і молов у жорнах або товк у ступі, і варив у казані, і робив із неї коржі; смак же її подібний був до смаку коржів з єлеєм.
9: І коли роса сходила на стан уночі, тоді сходила на нього і манна.
10: Мойсей чув, що народ плаче в сімействах своїх, кожен біля дверей намету свого; і сильно запалав гнів Господній, і прикро було Мойсеєві.
11: І сказав Мойсей Господу: для чого Ти мучиш раба твого? і чому я не знайшов милости перед очима Твоїми, що Ти поклав на мене тягар усього народу цього?
12: хіба я носив в утробі весь народ цей, і хіба я народив його, що Ти говориш мені: неси його на руках твоїх, як нянька носить дитину, в землю, що Ти з клятвою обіцяв батькам його?
13: звідки мені взяти м’яса, щоб дати всьому народу цьому? бо вони плачуть переді мною і говорять: дай нам їсти м’яса.
14: Я один не можу нести весь народ цей, тому що він важкий для мене;
15: коли Ти так чиниш зі мною, то краще умертви мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб мені не бачити нещастя мого.
16: І сказав Господь Мойсею: збери Мені сімдесят мужів зі старійшин Ізраїлевих, яких ти знаєш, що вони старійшини і наглядачі його, і візьми їх до скинії зібрання, щоб вони стали там з тобою;
17: Я зійду, і буду говорити там з тобою, і візьму від Духа, Який на тобі, і покладу на них, щоб вони несли з тобою тягар народу, а не один ти носив.
18: Народу ж скажи: очистіться до завтрашнього дня, і будете їсти м’ясо; оскільки ви плакали голосно до Господа і говорили: хто нагодує нас м’ясом? добре нам було в Єгипті,— то і дасть вам Господь м’ясо, і будете їсти [м’ясо]:
19: не один день будете їсти, не два дні, не п’ять днів, не десять днів і не двадцять днів,
20: але цілий місяць [будете їсти], поки не піде воно з ніздрів ваших і не зробиться для вас огидним, за те, що ви знехтували Господа, Який серед вас, і плакали перед Ним, говорячи: для чого було нам виходити з Єгипту?
21: І сказав Мойсей: шістсот тисяч піших у народі цьому, серед якого я знаходжуся; а Ти говориш: Я дам їм м’ясо, і будуть їсти цілий місяць!
22: чи заколоти всіх овець і волів, щоб їм вистачило? або вся риба морська збереться, щоб задовольнити їх?
23: І сказав Господь Мойсею: хіба рука Господня коротка? нині ти побачиш, чи збудеться слово Моє до тебе, чи ні?
24: Мойсей вийшов і сказав народу слова Господні, і зібрав сімдесят мужів зі старійшин народу і поставив їх біля скинії.
25: І зійшов Господь у хмарі, і говорив з ним, і взяв від Духа, Який на ньому, і дав сімдесятьом мужам старійшинам. І коли спочив на них Дух, вони стали пророкувати, але потім перестали.
26: Двоє з мужів залишилися в стані, одному ім’я Елдад, а другому ім’я Модад; але і на них спочив Дух [вони були з числа записаних, тільки не входили до скинії], і вони пророкували в стані.
27: І прибіг отрок, і доніс Мойсеєві, і сказав: Елдад і Модад пророкують у стані.
28: У відповідь на це Ісус, син Навина, служитель Мойсея, один із обраних його, сказав: господарю мій Мойсею! заборони їм.
29: Але Мойсей сказав йому: чи не ревнуєш ти за мене? о, якби усі в народі Господньому були пророками, коли б Господь послав Духа Свого на них!
30: І повернувся Мойсей у стан, він і старійшини Ізраїлеві.
31: І піднявся вітер від Господа, і приніс від моря перепелів, і накидав їх біля стану, на день шляху по одну сторону і на день шляху по другу сторону біля стану, майже на два лікті від землі.
32: І встав народ, і весь той день, і всю ніч, і весь наступний день збирали перепелів; і хто мало збирав, той зібрав десять хомерів; і розклали їх для себе навколо стану.
33: М’ясо ще було в зубах їхніх і не було ще з’їдене, як гнів Господній запалав на народ, і вразив Господь народ дуже великою пошестю.
34: І нарекли ім’я місцю цьому: Киброт-Гаттаава**, тому що там поховали примхливий народ.
35: Від Киброт-Гаттаави рушив народ в Асироф, і зупинився в Асирофі.