Від Матфея святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста.
2: І ось, принесли до Нього розслабленого, покладеного на постелі. І, бачачи віру їхню, Іісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! прощаються тобі гріхи твої!
3: При цьому деякі з книжників сказали в собі: Він богохульствує.
4: Іісус же, вбачаючи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях ваших?
5: Бо що легше сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи?
6: Але щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи,– тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою, і йди до дому твого.
7: І він встав, взяв постіль свою і пішов до дому свого.
8: Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Котрий дав таку владу людям.
9: Проходячи звідти, Іісус побачив чоловіка, що сидів біля митниці, на ім’я Матфей, і каже йому: іди за Мною. І він встав і пішов за Ним.
10: І коли Іісус возлежав у домі, прийшло багато митарів і грішників і возлежали з Ним і учнями Його.
11: Побачивши те, фарисеї сказали учням Його: для чого Учитель ваш їсть і п'є з митарями і грішниками?
12: Іісус же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі,
13: підіть та навчіться, що значить: милості хочу, а не жертви (Ос. 6,6). Бо Я прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння.
14: Тоді приходять до Нього учні Іоаннові і кажуть: чому ми і фарисеї постимось багато, Твої ж учні не постяться?
15: І сказав їм Іісус: чи можуть сини чертога весільного сумувати, поки з ними жених? Але прийдуть дні, коли відбереться у них жених, і тоді поститимуть.
16: І ніхто до старої одежі не накладає латки з нової тканини, бо відірветься від старого і дірка буде ще гірша.
17: Не вливають також вина молодого в старі міхи; а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть, а вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге.
18: Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього якийсь начальник і, кланяючись Йому, говорив: дочка моя тепер помирає, але Ти прийди, поклади на неї руку Твою, і вона буде жива.
19: І, вставши, Іісус пішов за ним, і учні Його.
20: І ось, жінка, що дванадцять років страждала кровотечею, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його,
21: бо вона казала сама в собі: як тільки доторкнусь до одежі Його, одужаю.
22: Іісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: дерзай, дочко! віра твоя спасла тебе. І одужала жінка з того часу.
23: І коли прийшов Іісус в дім начальника і побачив сопілкарів і народ збентежений,
24: сказав їм: вийдіть геть, бо не вмерла дівчина, а спить. І насміхалися з Нього.
25: Коли ж людей було випроваджено, Він, увійшовши, взяв її за руку, і дівчина встала.
26: І рознеслася чутка про це по всій землі тій.
27: Коли йшов Іісус звідти, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: помилуй нас, Іісусе, сину Давидів!
28: Коли ж Він увійшов у дім, сліпі приступили до Нього. І говорить їм Іісус: чи віруєте, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи!
29: Тоді Він доторкнувся до очей їхніх і сказав: по вірі вашій хай буде вам.
30: І відкрилися очі їхні; і сказав їм Іісус суворо: пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався.
31: А вони, вийшовши, розголосили про Нього по всій землі тій.
32: Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого біснуватого.
33: І коли біса було вигнано, німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи не було такого в Ізраїлі.
34: А фарисеї говорили: Він виганяє бісів силою князя бісівського.
35: І ходив Іісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства і зціляючи всяку хворобу і всяку неміч у людях.
36: Бачачи натовпи народу, Він змилосердився над ними, бо вони були зморені й розсіяні, як вівці, що не мають пастиря.
37: Тоді говорить до учнів Своїх: жнива багато, а женців замало.
38: Отож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 14
1: У той час дійшла чутка до Ірода четвертовладника про Іісуса
2: і сказав прислужникам своїм: це Іоанн Хреститель; він воскрес з мертвих, і тому чудеса діються ним.
3: Бо Ірод взяв Іоанна, зв'язав його і посадив у темницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого,
4: тому що Іоанн говорив йому: не можна тобі мати її.
5: І хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком.
6: Під час святкування дня народження Ірода дочка Іродіади танцювала перед зібранням і догодила Іродові,
7: тому він поклявся дати їй, що б вона не попросила.
8: Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоанна Хрестителя.
9: І засмутився цар, але, ради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй.
10: І послав відсікти голову Іоанну в темниці.
11: І принесли голову його на блюді і дали дівиці, а та віднесла матері своїй.
12: Учні ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Іісуса.
13: І, почувши, Іісус віддалився звідти на човні у пустинне місце один; а народ, почувши про те, пішов за Ним з міст пішки.
14: І, вийшовши, Іісус побачив багато людей, змилосердився над ними, і зцілив недужих їхніх.
15: Як настав вечір, підійшли до Нього учні Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, хай підуть у селища і куплять собі їжу.
16: Іісус же сказав їм, не треба їм іти, ви дайте їм їсти.
17: Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п'ять хлібів і дві рибини.
18: Він сказав: принесіть їх Мені сюди.
19: І звелів народові сісти на траву і, взявши п'ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив, переломив і дав учням хліби, а учні – народові.
20: І їли всі і наситились; і набрали кусків, що залишились, дванадцять повних кошиків;
21: а тих, що їли, було близько п'яти тисяч чоловік, крім жінок та дітей.
22: І зараз же звелів Іісус учням Своїм сісти в човен і відправитись раніш Нього на той бік, поки Він відпустить народ.
23: І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишався там один.
24: А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був зустрічний.
25: У четверту ж сторожу ночі пішов Іісус до них, ідучи по морю.
26: І учні, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид; і зі страху скрикнули.
27: Але Іісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! це Я, не бійтеся.
28: Петро сказав Йому у відповідь: Господи! якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді.
29: Він же сказав: іди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Іісуса,
30: та, побачивши сильний вітер, злякався, і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене!
31: Іісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловірний! чого ти засумнівався?
32: І, як увійшли вони в човен, вітер стих.
33: Ті, що були в човні, підійшли, поклонилися Йому й сказали: воістину Ти Син Божий.
34: Переправившись, вони прибули в землю Геннісаретську.
35: Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці і принесли до Нього всіх недужих,
36: і просили Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялись.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 15
1: Тоді приходять до Іісуса ієрусалимські книжники та фарисеї і говорять:
2: чому учні Твої порушують передання старців? бо не миють рук своїх, коли їдять хліб.
3: Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте заповідь Божу ради передання вашого?
4: Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і: хто лихословить батька або матір, хай смертю помре (Вих. 20,12; 21,17).
5: А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався,
6: той може і не шанувати батька свого або матір свою; таким чином ви усунули заповідь Божу переданням вашим.
7: Лицеміри! добре пророкував про вас Ісаія, кажучи:
8: наближаються до Мене люди ці устами своїми, і шанують Мене язиком, а серце їхнє далеко від Мене;
9: але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським (Іс. 29,13).
10: І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте!
11: не те, що входить в уста, сквернить людину, а те, що виходить з уст, сквернить людину.
12: Тоді учні Його, підійшовши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?
13: Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не Отець Мій Небесний насадив, викоріниться;
14: залиште їх: вони – сліпі вожді сліпих, а коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть в яму.
15: Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю.
16: Іісус сказав: невже і ви ще не розумієте?
17: чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть?
18: а те, що з уст виходить, від серця виходить,– це і сквернить людину,
19: бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, крадіжки, лжесвідчення, хула –
20: це сквернить людину, а їсти немитими руками – не сквернить людину.
21: І, вийшовши звідти, Іісус пішов у краї Тирські і Сидонські.
22: І ось, жінка хананеянка, вийшовши з тих місць, кричала Йому: помилуй мене, Господи, сину Давидів, дочка моя тяжко біснується.
23: Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли до Нього учні Його і благали: відпусти її, бо кричить услід за нами.
24: Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого.
25: А вона, підійшовши, поклонилася Йому і каже: Господи! допоможи мені.
26: Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.
27: Вона сказала: так, Господи! але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх.
28: Тоді Іісус сказав їй у відповідь: о, жінко! велика віра твоя; хай буде тобі, як ти хочеш. І одужала дочка її у той же час.
29: Іісус пішов звідти і прийшов до моря Галілейського, і, зійшовши на гору, сів там.
30: І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Іісусових; і Він зцілив їх;
31: так що народ дивувався, бо бачив, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать; і славив Бога Ізраїлевого.
32: Іісус же, покликавши учнів Своїх, сказав їм: жаль Мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі.
33: Говорять Йому учні Його: де ж нам у пустині взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу?
34: Говорить їм Іісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і небагато рибок.
35: Тоді звелів народові возлягти на землю.
36: І, взявши сім хлібів і рибу, воздав хвалу, переломив і дав учням Своїм, а учні – народові.
37: І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків кусків, що залишилися,
38: а тих, що їли, було чотири тисячі чоловік, крім жінок та дітей.
39: І, відпустивши народ, Він увійшов у човен і прибув у межі Магдалинські.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 20
1: Бо Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано-вранці найняти робітників у свій виноградник.
2: І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника;
3: а коли вийшов він коло третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла,
4: і сказав їм: ідіть і ви до мого виноградника, і що належатиме, дам вам. Вони пішли.
5: А як вийшов він знову коло шостої і дев'ятої години, зробив те саме.
6: Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла?
7: Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого, і що належатиме, отримаєте.
8: Коли ж настав вечір, господар виноградника говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх до перших.
9: І ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію.
10: Ті ж, які прийшли першими, думали, що вони отримають більше, але й вони одержали по динарію;
11: і, отримавши, стали дорікати господареві дому
12: і говорили: ці останні робили одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку.
13: Він же сказав у відповідь одному з них: друже, я не скривдив тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною?
14: Візьми своє і йди; я ж хочу і цьому останньому дати те ж, що і тобі;
15: хіба я не вільний у своєму робити те, що хочу? Чи око твоє заздрісне від того, що я добрий?
16: Так будуть останні першими, і перші останніми; бо багато покликаних, та мало вибраних.
17: Йдучи до Ієрусалима, Іісус відкликав по дорозі дванадцять учнів одних і сказав їм:
18: ось, ми йдемо до Ієрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященникам і книжникам, і вони засудять Його на смерть;
19: і віддадуть Його язичникам на ганьбу і побиття і розп'яття; і на третій день воскресне.
20: Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми, і, вклоняючись, просила чогось у Нього.
21: Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один по праву сторону, а другий по ліву в Царстві Твоїм.
22: Іісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я питиму, чи хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо.
23: І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти у Мене праворуч і ліворуч – не від Мене залежить, а кому уготовано Отцем Моїм.
24: Почувши це, інші десять учнів обурились на двох братів.
25: Іісус же, покликавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними;
26: але між вами хай не буде так; а хто хоче між вами бути більшим, хай буде вам слугою;
27: і хто хоче між вами бути першим, хай буде вам рабом;
28: бо Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою для викуплення багатьох.
29: І коли виходили вони з Ієрихона, за Ним ішло багато народу.
30: І ось, двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Іісус йде мимо, почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
31: Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
32: Іісус, зупинившись, підкликав їх і сказав: чого ви хочете від Мене?
33: Вони говорять Йому: Господи! щоб відкрились очі наші.
34: Іісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним.
1: Бо Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано-вранці найняти робітників у свій виноградник.
2: І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника;
3: а коли вийшов він коло третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла,
4: і сказав їм: ідіть і ви до мого виноградника, і що належатиме, дам вам. Вони пішли.
5: А як вийшов він знову коло шостої і дев'ятої години, зробив те саме.
6: Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла?
7: Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого, і що належатиме, отримаєте.
8: Коли ж настав вечір, господар виноградника говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх до перших.
9: І ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію.
10: Ті ж, які прийшли першими, думали, що вони отримають більше, але й вони одержали по динарію;
11: і, отримавши, стали дорікати господареві дому
12: і говорили: ці останні робили одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку.
13: Він же сказав у відповідь одному з них: друже, я не скривдив тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною?
14: Візьми своє і йди; я ж хочу і цьому останньому дати те ж, що і тобі;
15: хіба я не вільний у своєму робити те, що хочу? Чи око твоє заздрісне від того, що я добрий?
16: Так будуть останні першими, і перші останніми; бо багато покликаних, та мало вибраних.
17: Йдучи до Ієрусалима, Іісус відкликав по дорозі дванадцять учнів одних і сказав їм:
18: ось, ми йдемо до Ієрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященникам і книжникам, і вони засудять Його на смерть;
19: і віддадуть Його язичникам на ганьбу і побиття і розп'яття; і на третій день воскресне.
20: Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми, і, вклоняючись, просила чогось у Нього.
21: Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один по праву сторону, а другий по ліву в Царстві Твоїм.
22: Іісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я питиму, чи хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо.
23: І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти у Мене праворуч і ліворуч – не від Мене залежить, а кому уготовано Отцем Моїм.
24: Почувши це, інші десять учнів обурились на двох братів.
25: Іісус же, покликавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними;
26: але між вами хай не буде так; а хто хоче між вами бути більшим, хай буде вам слугою;
27: і хто хоче між вами бути першим, хай буде вам рабом;
28: бо Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою для викуплення багатьох.
29: І коли виходили вони з Ієрихона, за Ним ішло багато народу.
30: І ось, двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Іісус йде мимо, почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
31: Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
32: Іісус, зупинившись, підкликав їх і сказав: чого ви хочете від Мене?
33: Вони говорять Йому: Господи! щоб відкрились очі наші.
34: Іісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним.