Від Матфея святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 8
1: Коли ж Він зійшов з гори, слідом за Ним пішло багато народу.
2: І ось підійшов прокажений і, кланяючись Йому, сказав: Господи! коли хочеш, можеш очистити мене.
3: Іісус, простягши руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І він у ту ж мить очистився від прокази.
4: І говорить йому Іісус: гляди ж, нікому не розказуй, але піди, покажися священникові і принеси дар, який повелів Мойсей, на свідчення їм.
5: Коли ж увійшов Іісус у Капернаум, підійшов до Нього сотник і благав Його:
6: Господи! слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає.
7: Іісус говорить йому: Я прийду і зцілю його.
8: Сотник же, відповідаючи, сказав: Господи! я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою, але промов тільки слово, і видужає слуга мій;
9: бо я і підвладна людина, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: «іди», і йде; і другому: «прийди», і приходить; і слузі моєму: «зроби це», і зробить.
10: Почувши це, Іісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри.
11: Кажу ж вам, що багато прийдуть від сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному;
12: а сини царства вигнані будуть у тьму безпросвітню: там буде плач і скрегіт зубів.
13: І сказав Іісус сотникові: іди, і як вірив ти, хай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить.
14: Прийшовши до Петрового дому, Іісус побачив тещу його, що лежала в гарячці,
15: і доторкнувся до руки її, і гарячка покинула її; і вона встала і служила їм.
16: Коли ж настав вечір, привели до Нього багато біснуватих, і Він вигнав духів словом і зцілив усіх недужих,
17: щоб справдилося сказане пророком Ісаією, який говорить: Він взяв на Себе недуги наші і поніс хвороби (Іс. 53,4).
18: А як побачив Іісус довкола Себе багато народу, звелів учням відпливти на другий бік.
19: Тоді один книжник, підійшовши, сказав Йому: Учителю! я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.
20: І каже йому Іісус: лисиці мають нори і птахи небесні – гнізда, а Син Людський не має де голову прихилити.
21: Інший же з учнів Його сказав Йому: Господи! дозволь мені спершу піти і поховати батька мого.
22: Але Іісус сказав йому: іди за Мною, і залиши мертвим ховати своїх мерців.
23: І коли увійшов Він у човен, за Ним пішли учні Його.
24: І ось, піднялись хвилі великі на морі, аж човен покривало хвилями; а Він спав.
25: Тоді учні Його, підійшовши до Нього, розбудили Його і сказали: Господи! рятуй нас, гинемо.
26: І говорить їм: чого ви такі боязкі, маловірні? Потім, вставши, заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша.
27: Люди ж, дивуючись, говорили: хто це, що і вітри і море підкоряються Йому?
28: І коли Він прибув на інший берег, в країну Гергесинську, Його зустріли двоє біснуватих, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою.
29: І ось, вони закричали: що Тобі до нас, Іісусе, Сину Божий? прийшов Ти сюди передчасно мучити нас.
30: А далеко від них паслося велике стадо свиней.
31: І біси благали Його: якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней.
32: І Він сказав їм: ідіть. І вони, вийшовши, пішли в стадо свиней. І ось, все стадо свиней кинулося з кручі в море і втопилось у воді.
33: Пастухи ж побігли і, прийшовши у місто, розповіли про все, і про те, що було з біснуватими.
34: І ось, все місто вийшло назустріч Іісусові; і, побачивши Його, просили, щоб Він відійшов за межі їхні.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 14
1: У той час дійшла чутка до Ірода четвертовладника про Іісуса
2: і сказав прислужникам своїм: це Іоанн Хреститель; він воскрес з мертвих, і тому чудеса діються ним.
3: Бо Ірод взяв Іоанна, зв'язав його і посадив у темницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого,
4: тому що Іоанн говорив йому: не можна тобі мати її.
5: І хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком.
6: Під час святкування дня народження Ірода дочка Іродіади танцювала перед зібранням і догодила Іродові,
7: тому він поклявся дати їй, що б вона не попросила.
8: Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоанна Хрестителя.
9: І засмутився цар, але, ради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй.
10: І послав відсікти голову Іоанну в темниці.
11: І принесли голову його на блюді і дали дівиці, а та віднесла матері своїй.
12: Учні ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Іісуса.
13: І, почувши, Іісус віддалився звідти на човні у пустинне місце один; а народ, почувши про те, пішов за Ним з міст пішки.
14: І, вийшовши, Іісус побачив багато людей, змилосердився над ними, і зцілив недужих їхніх.
15: Як настав вечір, підійшли до Нього учні Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, хай підуть у селища і куплять собі їжу.
16: Іісус же сказав їм, не треба їм іти, ви дайте їм їсти.
17: Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п'ять хлібів і дві рибини.
18: Він сказав: принесіть їх Мені сюди.
19: І звелів народові сісти на траву і, взявши п'ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив, переломив і дав учням хліби, а учні – народові.
20: І їли всі і наситились; і набрали кусків, що залишились, дванадцять повних кошиків;
21: а тих, що їли, було близько п'яти тисяч чоловік, крім жінок та дітей.
22: І зараз же звелів Іісус учням Своїм сісти в човен і відправитись раніш Нього на той бік, поки Він відпустить народ.
23: І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишався там один.
24: А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був зустрічний.
25: У четверту ж сторожу ночі пішов Іісус до них, ідучи по морю.
26: І учні, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид; і зі страху скрикнули.
27: Але Іісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! це Я, не бійтеся.
28: Петро сказав Йому у відповідь: Господи! якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді.
29: Він же сказав: іди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Іісуса,
30: та, побачивши сильний вітер, злякався, і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене!
31: Іісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловірний! чого ти засумнівався?
32: І, як увійшли вони в човен, вітер стих.
33: Ті, що були в човні, підійшли, поклонилися Йому й сказали: воістину Ти Син Божий.
34: Переправившись, вони прибули в землю Геннісаретську.
35: Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці і принесли до Нього всіх недужих,
36: і просили Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялись.