Від Матфея святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: Тоді Іісус ведений був Духом у пустиню для спокуси від диявола.
2: І, постившись сорок днів і сорок ночей, наостанку зголоднів.
3: І приступив до Нього спокусник і сказав: якщо Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами.
4: Він же сказав йому у відповідь: написано: не хлібом єдиним житиме людина, а всяким словом, що виходить з уст Божих (Втор. 8,3).
5: Потім бере Його диявол у святе місто і ставить Його на крилі храму,
6: і говорить Йому: якщо Ти Син Божий, кинься вниз, бо написано: Ангелам Своїм заповість про Тебе зберегти Тебе, і на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю (Пс. 90,11–12).
7: Іісус сказав йому: написано також: не спокушай Господа Бога твого (Втор. 6,16).
8: Знову бере Його диявол на досить високу гору і показує Йому всі царства світу і славу їхню,
9: і говорить Йому: все це дам Тобі, якщо, впавши, поклонишся мені.
10: Тоді Іісус говорить йому: відійди від Мене, сатана, бо написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому одному служи (Втор. 6,13).
11: Тоді залишає Його диявол, і ось, Ангели приступили й служили Йому.
12: Коли ж почув Іісус, що Іоанн відданий під варту, пішов у Галілею.
13: І, залишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі приморському, в краях Завулонових і Неффалимових,
14: щоб збулося сказане пророком Ісаією, який говорить:
15: земля Завулонова і земля Неффалимова, за Іорданом на шляху приморському, Галілея язичницька,
16: народ, який сидить у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смертній, засяяло світло (Іс. 9,1–2).
17: З того часу почав Іісус проповідувати й говорити: покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне.
18: Проходячи біля моря Галілейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петро, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалки,
19: і каже їм: ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей.
20: І вони зразу ж, покинувши сіті, пішли за Ним.
21: Ідучи звідти, далі побачив Він інших двох братів: Якова Зеведеєвого та Іоанна, брата його, у човні із Зеведеєм, батьком їхнім, які лагодили сіті свої, і покликав їх.
22: Вони, покинувши човен і батька свого, зразу ж пішли за Ним.
23: І ходив Іісус по всій Галілеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангеліє Царства, зціляючи всякий недуг і всяку неміч у людях.
24: І розійшлись чутки про Нього по всій Сірії; і приводили до Нього всіх немічних, хворих на всілякі хвороби й припадки, і біснуватих, і лунатиків, і паралітиків, і Він зціляв їх.
25: І йшло за Ним багато народу з Галілеї і Десятиграддя, і Ієрусалима, та Іудеї, і з-за Іордану.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста.
2: І ось, принесли до Нього розслабленого, покладеного на постелі. І, бачачи віру їхню, Іісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! прощаються тобі гріхи твої!
3: При цьому деякі з книжників сказали в собі: Він богохульствує.
4: Іісус же, вбачаючи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях ваших?
5: Бо що легше сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи?
6: Але щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи,– тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою, і йди до дому твого.
7: І він встав, взяв постіль свою і пішов до дому свого.
8: Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Котрий дав таку владу людям.
9: Проходячи звідти, Іісус побачив чоловіка, що сидів біля митниці, на ім’я Матфей, і каже йому: іди за Мною. І він встав і пішов за Ним.
10: І коли Іісус возлежав у домі, прийшло багато митарів і грішників і возлежали з Ним і учнями Його.
11: Побачивши те, фарисеї сказали учням Його: для чого Учитель ваш їсть і п'є з митарями і грішниками?
12: Іісус же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі,
13: підіть та навчіться, що значить: милості хочу, а не жертви (Ос. 6,6). Бо Я прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння.
14: Тоді приходять до Нього учні Іоаннові і кажуть: чому ми і фарисеї постимось багато, Твої ж учні не постяться?
15: І сказав їм Іісус: чи можуть сини чертога весільного сумувати, поки з ними жених? Але прийдуть дні, коли відбереться у них жених, і тоді поститимуть.
16: І ніхто до старої одежі не накладає латки з нової тканини, бо відірветься від старого і дірка буде ще гірша.
17: Не вливають також вина молодого в старі міхи; а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть, а вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге.
18: Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього якийсь начальник і, кланяючись Йому, говорив: дочка моя тепер помирає, але Ти прийди, поклади на неї руку Твою, і вона буде жива.
19: І, вставши, Іісус пішов за ним, і учні Його.
20: І ось, жінка, що дванадцять років страждала кровотечею, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його,
21: бо вона казала сама в собі: як тільки доторкнусь до одежі Його, одужаю.
22: Іісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: дерзай, дочко! віра твоя спасла тебе. І одужала жінка з того часу.
23: І коли прийшов Іісус в дім начальника і побачив сопілкарів і народ збентежений,
24: сказав їм: вийдіть геть, бо не вмерла дівчина, а спить. І насміхалися з Нього.
25: Коли ж людей було випроваджено, Він, увійшовши, взяв її за руку, і дівчина встала.
26: І рознеслася чутка про це по всій землі тій.
27: Коли йшов Іісус звідти, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: помилуй нас, Іісусе, сину Давидів!
28: Коли ж Він увійшов у дім, сліпі приступили до Нього. І говорить їм Іісус: чи віруєте, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи!
29: Тоді Він доторкнувся до очей їхніх і сказав: по вірі вашій хай буде вам.
30: І відкрилися очі їхні; і сказав їм Іісус суворо: пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався.
31: А вони, вийшовши, розголосили про Нього по всій землі тій.
32: Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого біснуватого.
33: І коли біса було вигнано, німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи не було такого в Ізраїлі.
34: А фарисеї говорили: Він виганяє бісів силою князя бісівського.
35: І ходив Іісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства і зціляючи всяку хворобу і всяку неміч у людях.
36: Бачачи натовпи народу, Він змилосердився над ними, бо вони були зморені й розсіяні, як вівці, що не мають пастиря.
37: Тоді говорить до учнів Своїх: жнива багато, а женців замало.
38: Отож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.