Від Матфея святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: Тоді Іісус ведений був Духом у пустиню для спокуси від диявола.
2: І, постившись сорок днів і сорок ночей, наостанку зголоднів.
3: І приступив до Нього спокусник і сказав: якщо Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами.
4: Він же сказав йому у відповідь: написано: не хлібом єдиним житиме людина, а всяким словом, що виходить з уст Божих (Втор. 8,3).
5: Потім бере Його диявол у святе місто і ставить Його на крилі храму,
6: і говорить Йому: якщо Ти Син Божий, кинься вниз, бо написано: Ангелам Своїм заповість про Тебе зберегти Тебе, і на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю (Пс. 90,11–12).
7: Іісус сказав йому: написано також: не спокушай Господа Бога твого (Втор. 6,16).
8: Знову бере Його диявол на досить високу гору і показує Йому всі царства світу і славу їхню,
9: і говорить Йому: все це дам Тобі, якщо, впавши, поклонишся мені.
10: Тоді Іісус говорить йому: відійди від Мене, сатана, бо написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому одному служи (Втор. 6,13).
11: Тоді залишає Його диявол, і ось, Ангели приступили й служили Йому.
12: Коли ж почув Іісус, що Іоанн відданий під варту, пішов у Галілею.
13: І, залишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі приморському, в краях Завулонових і Неффалимових,
14: щоб збулося сказане пророком Ісаією, який говорить:
15: земля Завулонова і земля Неффалимова, за Іорданом на шляху приморському, Галілея язичницька,
16: народ, який сидить у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смертній, засяяло світло (Іс. 9,1–2).
17: З того часу почав Іісус проповідувати й говорити: покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне.
18: Проходячи біля моря Галілейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петро, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалки,
19: і каже їм: ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей.
20: І вони зразу ж, покинувши сіті, пішли за Ним.
21: Ідучи звідти, далі побачив Він інших двох братів: Якова Зеведеєвого та Іоанна, брата його, у човні із Зеведеєм, батьком їхнім, які лагодили сіті свої, і покликав їх.
22: Вони, покинувши човен і батька свого, зразу ж пішли за Ним.
23: І ходив Іісус по всій Галілеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангеліє Царства, зціляючи всякий недуг і всяку неміч у людях.
24: І розійшлись чутки про Нього по всій Сірії; і приводили до Нього всіх немічних, хворих на всілякі хвороби й припадки, і біснуватих, і лунатиків, і паралітиків, і Він зціляв їх.
25: І йшло за Ним багато народу з Галілеї і Десятиграддя, і Ієрусалима, та Іудеї, і з-за Іордану.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 21
1: І коли наблизились до Ієрусалима і прийшли у Віффагію до гори Єлеонської, тоді Іісус послав двох учнів
2: і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами; і зразу знайдете прив'язану ослицю і з нею молодого осла; відв'язавши, приведіть до Мене;
3: і якщо хто скаже вам щонебудь, відповідайте, що вони потрібні Господу; і зараз же пошле їх.
4: Усе ж це було, щоб збулося сказане через пророка, який говорить:
5: скажіть дочці Сіоновій: ось, Цар твій йде до тебе лагідний, сидячи на ослиці і молодому ослі, синові під'яремної (Іс. 62,11; Зах. 9,9).
6: Учні пішли і зробили так, як звелів їм Іісус:
7: привели ослицю і молодого осла і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього.
8: Безліч народу розстеляли одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі;
9: народ же, що йшов попереду і супроводжував, виголошував: осанна Синові Давидовому! благословен Грядущий в ім'я Господнє! осанна у вишніх!
10: І коли увійшов у Ієрусалим, все місто заметушилось і заговорило: хто Цей?
11: Народ же говорив: Цей є Іісус, Пророк з Назарету Галілейського.
12: І увійшов Іісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі, і поперевертав столи міняльників і лави тих, що продавали голубів,
13: і казав їм: написано: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників (Іс. 56,7; Ієр. 7,11).
14: І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх.
15: А первосвященники і книжники, бачивши чудеса, які Він сотворив, і дітей, які виголошували в храмі і говорили: осанна Синові Давидовому, – обурились
16: і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Іісус відповів їм: так! невже ви ніколи не читали: із уст немовлят і грудних дітей Ти сотворив хвалу? (Пс. 8,3).
17: І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Віфанію і пробув там ніч.
18: Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів;
19: і, побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: хай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла.
20: Побачивши це, учні здивувались і говорили: як це відразу всохла смоковниця?
21: Іісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не матимете сумніву, то не тільки зробите те, що зроблено із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море,– буде;
22: і все, чого попросите в молитві з вірою, отримаєте.
23: І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященники і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? і хто Тобі дав таку владу?
24: Іісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне; якщо про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю;
25: хрещення Іоаннове звідки було: з небес, чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо: з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому?
26: а якщо сказати: від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоанна за пророка.
27: І відповіли Іісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю.
28: А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину! піди сьогодні роби у винограднику моєму.
29: Але той сказав у відповідь: не хочу; а згодом, розкаявшись, пішов.
30: І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, і не пішов.
31: Котрий з двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Іісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі й блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже,
32: бо прийшов до вас Іоанн Хреститель дорогою праведності, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися потім, щоб повірити йому.
33: Вислухайте іншу притчу. Був один господар дому, котрий посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав в ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, відлучився.
34: Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів взяти свої плоди;
35: виноградарі, схопивши слуг його, одного побили, другого вбили, а іншого побили камінням.
36: Знову послав він інших слуг, більше, ніж спочатку; і з ними вчинили так само.
37: Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого.
38: Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець; ходімо уб'ємо його і заволодіємо спадщиною його.
39: І, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили.
40: Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями?
41: Говорять Йому: злочинців цих віддасть злій смерті, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які будуть віддавати йому плоди у свій час.
42: Іісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним? Це від Господа, і є дивне в очах наших? (Пс. 117,22–23).
43: Тому кажу вам, що відніметься від вас Царство Боже і дане буде народові, який приносить плоди його;
44: і той, хто впаде на камінь цей, розіб'ється, а на кого він упаде, того роздавить.
45: І, слухаючи притчі Його, первосвященники і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить,
46: і намагались схопити Його, але побоялись народу, бо Його вважали за Пророка.