Від Матфея святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 26
1: Коли Іісус скінчив усі ці слова, то сказав учням Своїм:
2: ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп'яття.
3: Тоді зібрались первосвященники, книжники і старійшини народу у дворі первосвященника, на ім'я Каіафа,
4: і вирішили на раді взяти Іісуса підступом і вбити;
5: але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося обурення в народі.
6: Коли ж Іісус був у Віфанії, в домі Симона прокаженого,
7: підійшла до Нього жінка з алавастровою посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, возлежалому, на голову.
8: Побачивши це, учні Його обурились і говорили: до чого така трата?
9: Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим.
10: Але Іісус, зрозумівши це, сказав їм: що турбуєте жінку? вона добре діло зробила для Мене:
11: бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте;
12: зливши миро це на тіло Моє, вона приготувала Мене на погребіння;
13: істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світі, сказано буде в пам'ять її і про те, що вона зробила.
14: Тоді один з дванадцяти, званий Іуда Іскаріот, пішов до первосвященників
15: і сказав: що дасте ви мені, і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібняків;
16: і відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його.
17: Першого ж дня опрісноків учні приступили до Іісуса і сказали Йому: де велиш нам приготувати Тобі пасху?
18: Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; в тебе справлю пасху з учнями Моїми.
19: Учні зробили, як звелів їм Іісус, і приготували пасху.
20: Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учнями;
21: і коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене.
22: Вони дуже засмутились, і почали говорити Йому кожен з них: чи не я, Господи?
23: Він же сказав у відповідь: хто опустив зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене;
24: проте Син Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б цій людині не народжуватися.
25: При цьому і Іуда, зрадник Його, сказав: чи не я, Равві? Іісус говорить йому: ти сказав.
26: І коли вони їли, Іісус взяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи учням, сказав: прийміть, їжте; це є Тіло Моє.
27: І, взявши чашу та подякувавши, подав їм і сказав: пийте з неї всі,
28: бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
29: Кажу ж вам, що віднині не буду пити від плоду цього виноградного до того дня, коли питиму з вами нове вино в Царстві Отця Мого.
30: І, проспівавши, пішли на гору Єлеонську.
31: Тоді говорить їм Іісус: всі ви спокуситесь про Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари (Зах. 13,7);
32: після ж воскресіння Мого попереджу вас у Галілеї.
33: Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться про Тебе, то я ніколи не спокушусь.
34: Іісус сказав Йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перш ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
35: Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі учні.
36: Потім приходить з ними Іісус до місцевості, що зветься Гефсіманією, і говорить учням: посидьте тут, поки Я піду, помолюся там.
37: І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.
38: Тоді говорить їм Іісус: душа Моя сумує смертельно; побудьте тут і пильнуйте зі Мною.
39: І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! якщо можливо, хай обмине Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти.
40: І приходить до учнів і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: чи так не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?
41: Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
42: Ще, відійшовши вдруге, молився, кажучи: Отче Мій! якщо не може чаша ця минути Мене, щоб Мені не пити її, хай буде воля Твоя.
43: І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли.
44: І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те ж слово.
45: Тоді приходить до учнів Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте? ось, наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників;
46: встаньте, підемо: ось, наблизився той, хто зраджує Мене.
47: І, коли Він ще говорив, ось Іуда, один з дванадцятьох, прийшов і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвященників і старійшин народних.
48: Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його.
49: І, відразу ж підійшовши до Іісуса, сказав: радуйся, Равві! І поцілував Його.
50: Іісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Іісуса, і взяли Його.
51: І ось, один з тих, що були з Іісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященника, відсік йому вухо.
52: Тоді Іісус говорить йому: верни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть;
53: чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш, як дванадцять легіонів Ангелів?
54: Як же збудуться Писання, що так повинно бути?
55: Тоді сказав Іісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб взяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене.
56: Це ж усе сталося, щоб збулися писання пророків. Тоді всі учні, залишивши Його, розбіглися.
57: А воїни, які взяли Іісуса, повели Його до Каіафи, первосвященника, де зібрались книжники і старійшини.
58: Петро ж йшов за Ним здаля, до двору первосвященника; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець.
59: Первосвященники і старійшини і весь синедріон шукали лжесвідчення проти Іісуса, щоб убити Його,
60: і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, нарешті, прийшли два лжесвідки
61: і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його.
62: І, вставши, первосвященик сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш? що вони проти тебе свідчать?
63: Іісус мовчав. І первосвященник сказав Йому: заклинаю Тебе Богом живим, скажи нам, чи ти Христос, Син Божий?
64: Іісус говорить йому: ти сказав; а навіть кажу вам: віднині побачите Сина Людського, Котрий сидітиме праворуч сили і йтиме на хмарах небесних.
65: Тоді первосвященник роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? ось, тільки що ви чули богохульство Його!
66: Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті.
67: Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках
68: і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе?
69: Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна рабиня і сказала: і ти був з Іісусом Галілеянином.
70: Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш.
71: Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша, і говорить тим, що були там: і цей був з Іісусом Назореєм.
72: І він знову відрікся з клятвою, що не знає Цього Чоловіка.
73: Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе.
74: Тоді він почав клястися й божитися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.
75: І згадав Петро слово, сказане йому Іісусом: перш ніж проспіває півень, тричі відречешся від Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 27
1: Коли ж настав ранок, усі первосвященники і старійшини народу зібрали раду на Іісуса, щоб убити Його;
2: і, зв'язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пілату, правителю.
3: Тоді Іуда, зрадник Його, побачивши, що Він засуджений, і, розкаявшись, повернув тридцять срібняків первосвященникам та старійшинам,
4: кажучи: согрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? гляди сам.
5: І, кинувши срібняки в храмі, він вийшов, пішов і удавився.
6: Первосвященники ж, взявши срібняки, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крові.
7: І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх;
8: тому і називається земля та «землею крові» до цього дня.
9: Тоді збулося сказане пророком Ієремією, який говорить: і взяли тридцять срібняків, ціну Оціненого, Котрого оцінили сини Ізраїля,
10: і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь (Зах. 11,12-13).
11: Іісус же став перед правителем. І спитав Його правитель: Ти Цар Іудейський? Іісус сказав йому: ти говориш.
12: І коли звинувачували Його первосвященники і старійшини, Він нічого не відповідав.
13: Тоді говорить Йому Пілат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе?
14: І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель дуже дивувався.
15: На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в'язня, якого хотіли.
16: Був тоді у них відомий в'язень, званий Варавва;
17: отже, коли вони зібрались, Пілат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам: Варавву чи Іісуса, названого Христом?
18: Бо знав, що видали Його через заздрість.
19: Коли ж він сидів на суддівському місці, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні у сні через Нього.
20: Але первосвященники і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Іісуса погубити.
21: Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
22: Пілат говорить їм: що ж мені робити з Іісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розп'ятий.
23: Правитель сказав: яке ж зло зробив Він? Та вони ще дужче кричали: хай буде розп'ятий.
24: Пілат, побачивши, що ніщо не допомагає, а неспокій зростає, взяв води і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви.
25: Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших.
26: Тоді відпустив їм Варавву, а Іісуса, побивши, віддав на розп'яття.
27: Тоді воїни правителя, взявши Іісуса в преторію, зібрали на Нього весь полк
28: і, роздягнувши Його, одягли на Нього багряницю;
29: і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Іудейський!
30: і плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.
31: А коли наглумились над Ним, зняли з Нього багряницю, і вдягли Його в одяг Його, і повели Його на розп'яття.
32: Виходячи, вони зустріли одного киринеянина, на ім'я Симон; і примусили цього нести хрест Його.
33: І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить: Лобне місце,
34: дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, спробувавши, не хотів пити.
35: А ті, що розп'яли Його, ділили одяг Його, кидаючи жереб;
36: і, сидячи, стерегли Його там;
37: і поставили над головою Його напис вини Його: Цей є Іісус, Цар Іудейський.
38: Тоді розп'яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
39: Ті, що проходили мимо, злословили Його, киваючи головами своїми
40: і кажучи: Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні створюєш! спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста.
41: Так само і первосвященники з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили:
42: інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, хай тепер зійде з хреста, і увіруємо в Нього;
43: уповав на Бога; хай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він сказав: Я – Син Божий.
44: Також і розбійники, розп'яті з Ним, ганьбили Його.
45: З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев'ятої.
46: А близько дев'ятої години Іісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! лама савахфані? що значить: Боже Мій, Боже Мій! навіщо Ти Мене залишив?
47: Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю.
48: І зараз же один з них побіг, взяв губку, наповнив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити;
49: а інші говорили: почекай, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його.
50: Іісус же, знову скрикнувши гучним голосом, іспустив дух.
51: І ось, завіса у храмі роздерлася надвоє, зверху донизу; і земля потряслась; і каміння порозпадалось;
52: і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресло
53: і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і з'явились багатьом.
54: Сотник же і ті, що стерегли з ним Іісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий.
55: Там були також і дивились здалеку багато жінок, які йшли за Іісусом з Галілеї, служачи Йому;
56: між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих.
57: Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї, на ім'я Йосиф, який також вчився в Іісуса;
58: він, прийшовши до Пілата, просив тіла Іісусового. Тоді Пілат звелів віддати тіло;
59: і, взявши тіло, Йосиф обвив Його чистою плащаницею
60: і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі; і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов.
61: Була ж там Марія Магдалина і інша Марія, які сиділи проти гробу.
62: На другий день, що після п'ятниці, зійшлись первосвященники і фарисеї до Пілата
63: і говорили: правителю! ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну;
64: отож звели охороняти гроб до третього дня, щоб учні Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірший від першого.
65: Пілат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте.
66: Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать.
1: Коли ж настав ранок, усі первосвященники і старійшини народу зібрали раду на Іісуса, щоб убити Його;
2: і, зв'язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пілату, правителю.
3: Тоді Іуда, зрадник Його, побачивши, що Він засуджений, і, розкаявшись, повернув тридцять срібняків первосвященникам та старійшинам,
4: кажучи: согрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? гляди сам.
5: І, кинувши срібняки в храмі, він вийшов, пішов і удавився.
6: Первосвященники ж, взявши срібняки, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крові.
7: І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх;
8: тому і називається земля та «землею крові» до цього дня.
9: Тоді збулося сказане пророком Ієремією, який говорить: і взяли тридцять срібняків, ціну Оціненого, Котрого оцінили сини Ізраїля,
10: і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь (Зах. 11,12-13).
11: Іісус же став перед правителем. І спитав Його правитель: Ти Цар Іудейський? Іісус сказав йому: ти говориш.
12: І коли звинувачували Його первосвященники і старійшини, Він нічого не відповідав.
13: Тоді говорить Йому Пілат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе?
14: І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель дуже дивувався.
15: На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в'язня, якого хотіли.
16: Був тоді у них відомий в'язень, званий Варавва;
17: отже, коли вони зібрались, Пілат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам: Варавву чи Іісуса, названого Христом?
18: Бо знав, що видали Його через заздрість.
19: Коли ж він сидів на суддівському місці, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні у сні через Нього.
20: Але первосвященники і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Іісуса погубити.
21: Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
22: Пілат говорить їм: що ж мені робити з Іісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розп'ятий.
23: Правитель сказав: яке ж зло зробив Він? Та вони ще дужче кричали: хай буде розп'ятий.
24: Пілат, побачивши, що ніщо не допомагає, а неспокій зростає, взяв води і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви.
25: Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших.
26: Тоді відпустив їм Варавву, а Іісуса, побивши, віддав на розп'яття.
27: Тоді воїни правителя, взявши Іісуса в преторію, зібрали на Нього весь полк
28: і, роздягнувши Його, одягли на Нього багряницю;
29: і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Іудейський!
30: і плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.
31: А коли наглумились над Ним, зняли з Нього багряницю, і вдягли Його в одяг Його, і повели Його на розп'яття.
32: Виходячи, вони зустріли одного киринеянина, на ім'я Симон; і примусили цього нести хрест Його.
33: І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить: Лобне місце,
34: дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, спробувавши, не хотів пити.
35: А ті, що розп'яли Його, ділили одяг Його, кидаючи жереб;
36: і, сидячи, стерегли Його там;
37: і поставили над головою Його напис вини Його: Цей є Іісус, Цар Іудейський.
38: Тоді розп'яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
39: Ті, що проходили мимо, злословили Його, киваючи головами своїми
40: і кажучи: Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні створюєш! спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста.
41: Так само і первосвященники з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили:
42: інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, хай тепер зійде з хреста, і увіруємо в Нього;
43: уповав на Бога; хай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він сказав: Я – Син Божий.
44: Також і розбійники, розп'яті з Ним, ганьбили Його.
45: З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев'ятої.
46: А близько дев'ятої години Іісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! лама савахфані? що значить: Боже Мій, Боже Мій! навіщо Ти Мене залишив?
47: Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю.
48: І зараз же один з них побіг, взяв губку, наповнив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити;
49: а інші говорили: почекай, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його.
50: Іісус же, знову скрикнувши гучним голосом, іспустив дух.
51: І ось, завіса у храмі роздерлася надвоє, зверху донизу; і земля потряслась; і каміння порозпадалось;
52: і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресло
53: і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і з'явились багатьом.
54: Сотник же і ті, що стерегли з ним Іісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий.
55: Там були також і дивились здалеку багато жінок, які йшли за Іісусом з Галілеї, служачи Йому;
56: між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих.
57: Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї, на ім'я Йосиф, який також вчився в Іісуса;
58: він, прийшовши до Пілата, просив тіла Іісусового. Тоді Пілат звелів віддати тіло;
59: і, взявши тіло, Йосиф обвив Його чистою плащаницею
60: і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі; і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов.
61: Була ж там Марія Магдалина і інша Марія, які сиділи проти гробу.
62: На другий день, що після п'ятниці, зійшлись первосвященники і фарисеї до Пілата
63: і говорили: правителю! ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну;
64: отож звели охороняти гроб до третього дня, щоб учні Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірший від першого.
65: Пілат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте.
66: Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать.