Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Від Матфея святе благовіствування

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 13
1: Того ж дня, вийшовши з дому, Іісус сів біля моря.
2: І зібралось до Нього багато народу, так що Йому довелося ввійти в човен і сісти; а весь народ стояв на березі.
3: І повчав їх багато притчами, кажучи: ось вийшов сіяч сіяти;
4: і коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його;
5: інше впало на місця кам'янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока.
6: Коли ж зійшло сонце, зів'яло, і, не маючи кореня, засохло;
7: інше впало в терни, і виросли терни і заглушили його;
8: інше впало на добру землю і принесло плід: одне в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять.
9: Хто має вуха слухати, хай слухає!
10: І, приступивши, учні сказали Йому: чому притчами говориш їм?
11: Він сказав їм у відповідь: тому, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано,
12: бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має;
13: тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють;
14: і збувається над ними пророцтво Ісаії, яке говорить: слухом почуєте – і не зрозумієте, і очима дивитись будете – і не побачите,
15: бо згрубіло серце людей цих і вухами ледве чують, і очі свої зімкнули, щоб не побачити очима і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх (Іс. 6,9–10).
16: Ваші ж очі блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують,
17: бо істинно кажу вам, що багато хто з пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути те, що ви чуєте, і не чули.
18: Ви ж вислухайте значення притчі про сіяча:
19: до кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його – ось кого означає посіяне при дорозі.
20: А посіяне на кам'янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його;
21: але не має кореня в собі і тому непостійний; коли ж прийде скорбота або гоніння за слово, відразу спокушається.
22: А посіяне в тернах означає того, хто чує слово, але турбота віку цього і спокуса багатством заглушає слово, і воно буває безплідне.
23: Посіяне ж на добрій землі означає того, хто слухає слово і розуміє, який і буває плодоносним, так що один приносить плід в стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять.
24: Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своєму;
25: коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв плевелів між пшеницею і пішов.
26: Коли зійшла зелень і показався плід, тоді з'явились і плевели.
27: Прийшли раби домовладики і сказали йому: господарю! чи не добре насіння ти сіяв на полі твоєму? звідки ж плевели на ньому?
28: Він же сказав їм: це зробив ворог людей. А раби сказали йому: чи хочеш, ми підем і виберем їх?
29: Але він сказав: ні, щоб, вибираючи плевели, ви не вирвали разом з ними і пшеницю.
30: Залиште рости разом те і друге до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу плевели і зв'яжіть їх у снопи, щоб спалити їх; а пшеницю зберіть у житницю мою.
31: Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своєму,
32: яке, хоч найменше від усіх насінин, але, коли виросте, буває більшим всіх злаків і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його.
33: Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала в три мірки борошна, доки все не вкисне.
34: Усе це говорив Іісус людям притчами і без притчі не говорив їм,
35: щоб збулося сказане через пророка, який говорить: відкрию в притчах уста Мої; сповіщу сокровенне від створення світу (Пс. 77,2).
36: Тоді Іісус, відпустивши людей, увійшов у дім. І, підійшовши до Нього, учні Його сказали: поясни нам притчу про плевели на полі.
37: Він же сказав їм у відповідь: Той, Хто посіяв добре насіння, є Син Людський;
38: поле є світ; добре насіння – це сини Царства, а плевели – сини лукавого;
39: ворог, що посіяв їх, є диявол; жнива є кінець віку, а женці – Ангели.
40: Тому як збирають плевели і спалюють вогнем, так буде при кінці віку цього:
41: пошле Син Людський Ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня,
42: і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів;
43: тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, хай слухає!
44: Ще Царство Небесне подібне до скарбу, закопаного на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те.
45: Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перла,
46: і, знайшовши одну коштовну перлину, пішов і продав усе, що мав, і купив її.
47: Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, що захопив риби всякого роду,
48: який, коли наповнився, витягли на берег і, сівши, вибрали добре в посуд, а погане викинули геть.
49: Так буде при кінці віку: зійдуть Ангели і відділять злих від праведних,
50: і вкинуть їх у піч вогняну: там буде плач і скрегіт зубів.
51: І запитав їх Іісус: чи зрозуміли ви все це? Вони говорять Йому: так, Господи!
52: Він же сказав їм: тому кожен книжник, навчений Царства Небесного, подібний до господаря, який виносить зі своєї скарбниці нове й старе.
53: І, коли скінчив Іісус притчі ці, пішов звідти.
54: І, прийшовши у Свою вітчизну, вчив їх у синагозі їхній, так що всі дивувалися й говорили: звідки в Нього така премудрість і сили?
55: чи Він не теслярів син? чи не Його Мати зветься Марією і брати Його Яків та Іосій, і Симон, і Іуда?
56: і сестри Його, чи не всі між нами? звідки ж у Нього все це?
57: І спокушались про Нього. Іісус же сказав їм: не буває пророк без честі, хіба тільки у вітчизні своїй і в домі своїм.
58: І не сотворив там багатьох чудес через невір'я їхнє.
1: Того ж дня, вийшовши з дому, Іісус сів біля моря.
2: І зібралось до Нього багато народу, так що Йому довелося ввійти в човен і сісти; а весь народ стояв на березі.
3: І повчав їх багато притчами, кажучи: ось вийшов сіяч сіяти;
4: і коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його;
5: інше впало на місця кам'янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока.
6: Коли ж зійшло сонце, зів'яло, і, не маючи кореня, засохло;
7: інше впало в терни, і виросли терни і заглушили його;
8: інше впало на добру землю і принесло плід: одне в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять.
9: Хто має вуха слухати, хай слухає!
10: І, приступивши, учні сказали Йому: чому притчами говориш їм?
11: Він сказав їм у відповідь: тому, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано,
12: бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має;
13: тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють;
14: і збувається над ними пророцтво Ісаії, яке говорить: слухом почуєте – і не зрозумієте, і очима дивитись будете – і не побачите,
15: бо згрубіло серце людей цих і вухами ледве чують, і очі свої зімкнули, щоб не побачити очима і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх (Іс. 6,9–10).
16: Ваші ж очі блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують,
17: бо істинно кажу вам, що багато хто з пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути те, що ви чуєте, і не чули.
18: Ви ж вислухайте значення притчі про сіяча:
19: до кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його – ось кого означає посіяне при дорозі.
20: А посіяне на кам'янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його;
21: але не має кореня в собі і тому непостійний; коли ж прийде скорбота або гоніння за слово, відразу спокушається.
22: А посіяне в тернах означає того, хто чує слово, але турбота віку цього і спокуса багатством заглушає слово, і воно буває безплідне.
23: Посіяне ж на добрій землі означає того, хто слухає слово і розуміє, який і буває плодоносним, так що один приносить плід в стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять.
24: Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своєму;
25: коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв плевелів між пшеницею і пішов.
26: Коли зійшла зелень і показався плід, тоді з'явились і плевели.
27: Прийшли раби домовладики і сказали йому: господарю! чи не добре насіння ти сіяв на полі твоєму? звідки ж плевели на ньому?
28: Він же сказав їм: це зробив ворог людей. А раби сказали йому: чи хочеш, ми підем і виберем їх?
29: Але він сказав: ні, щоб, вибираючи плевели, ви не вирвали разом з ними і пшеницю.
30: Залиште рости разом те і друге до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу плевели і зв'яжіть їх у снопи, щоб спалити їх; а пшеницю зберіть у житницю мою.
31: Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своєму,
32: яке, хоч найменше від усіх насінин, але, коли виросте, буває більшим всіх злаків і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його.
33: Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала в три мірки борошна, доки все не вкисне.
34: Усе це говорив Іісус людям притчами і без притчі не говорив їм,
35: щоб збулося сказане через пророка, який говорить: відкрию в притчах уста Мої; сповіщу сокровенне від створення світу (Пс. 77,2).
36: Тоді Іісус, відпустивши людей, увійшов у дім. І, підійшовши до Нього, учні Його сказали: поясни нам притчу про плевели на полі.
37: Він же сказав їм у відповідь: Той, Хто посіяв добре насіння, є Син Людський;
38: поле є світ; добре насіння – це сини Царства, а плевели – сини лукавого;
39: ворог, що посіяв їх, є диявол; жнива є кінець віку, а женці – Ангели.
40: Тому як збирають плевели і спалюють вогнем, так буде при кінці віку цього:
41: пошле Син Людський Ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня,
42: і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів;
43: тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, хай слухає!
44: Ще Царство Небесне подібне до скарбу, закопаного на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те.
45: Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перла,
46: і, знайшовши одну коштовну перлину, пішов і продав усе, що мав, і купив її.
47: Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, що захопив риби всякого роду,
48: який, коли наповнився, витягли на берег і, сівши, вибрали добре в посуд, а погане викинули геть.
49: Так буде при кінці віку: зійдуть Ангели і відділять злих від праведних,
50: і вкинуть їх у піч вогняну: там буде плач і скрегіт зубів.
51: І запитав їх Іісус: чи зрозуміли ви все це? Вони говорять Йому: так, Господи!
52: Він же сказав їм: тому кожен книжник, навчений Царства Небесного, подібний до господаря, який виносить зі своєї скарбниці нове й старе.
53: І, коли скінчив Іісус притчі ці, пішов звідти.
54: І, прийшовши у Свою вітчизну, вчив їх у синагозі їхній, так що всі дивувалися й говорили: звідки в Нього така премудрість і сили?
55: чи Він не теслярів син? чи не Його Мати зветься Марією і брати Його Яків та Іосій, і Симон, і Іуда?
56: і сестри Його, чи не всі між нами? звідки ж у Нього все це?
57: І спокушались про Нього. Іісус же сказав їм: не буває пророк без честі, хіба тільки у вітчизні своїй і в домі своїм.
58: І не сотворив там багатьох чудес через невір'я їхнє.
← попередній розділнаступний розділ →