Від Матфея святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 11
1: І коли Іісус закінчив навчати дванадцятьох учнів Своїх, перейшов звідти учити й проповідувати в містах їхніх.
2: Іоанн же, почувши в темниці про діла Христові, послав двох з учнів своїх
3: сказати Йому: чи Ти Той, Котрий має прийти, чи нам іншого чекати?
4: І сказав їм Іісус у відповідь: підіть та розкажіть Іоаннові, що чуєте і бачите:
5: сліпі прозрівають і криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і убогі благовіствують;
6: і блаженний той, хто не спокуситься про Мене.
7: Коли ж вони пішли, Іісус почав говорити народові про Іоанна: на що дивитися ходили ви в пустиню? чи на тростину, що вітер колише?
8: На що ж дивитись ходили ви? чи на людину, вдягнену в м'який одяг? Ті, що носять м'який одяг, в палацах царських перебувають.
9: На що ж дивитись ходили ви? на пророка? Так, кажу вам, і більше пророка.
10: Бо він той, про якого написано: ось, Я посилаю Ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твій перед Тобою (Мал. 3,1).
11: Істинно кажу вам: з народжених жінками не було більшого за Іоанна Хрестителя; але менший в Царстві Небесному більший за нього.
12: Від днів же Іоанна Хрестителя донині Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його,
13: бо всі пророки і закон провіщали до Іоанна.
14: І коли хочете знати, він є Ілля, що має прийти.
15: Хто має вуха слухати, хай слухає!
16: Але кому уподібню рід цей? Він подібний до дітей, що сидять на вулиці і, звертаючись до своїх товаришів,
17: кажуть: ми грали вам на сопілках, і ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, і ви не ридали.
18: Бо прийшов Іоанн, який не їсть, не п'є; і кажуть: в ньому біс.
19: Прийшов Син Людський, Який їсть і п'є, і кажуть: ось чоловік, котрий любить їсти й пити вино, друг митарів і грішників. І оправдана премудрість чадами її.
20: Тоді Іісус почав докоряти містам, у яких найбільше явлено було чудес Його, за те, що вони не покаялись:
21: горе тобі, Хоразине! горе тобі, Віфсаїдо! бо якби у Тирі та Сидоні сталися чудеса, що явлені були у вас, то вони б давно покаялись у веретищі й попелі.
22: Але кажу вам: Тиру й Сидону відрадніше буде в день суду, ніж вам.
23: І ти, Капернауме, що піднісся до неба, спадеш до пекла, бо якби в Содомі сталися чудеса, що явлені були в тобі, то зостався б він до цього дня;
24: але кажу вам, що землі Содомській відрадніше буде в день суду, ніж тобі.
25: В той час, продовжуючи далі, Іісус сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від мудрих і розумних і відкрив те дітям,
26: так, Отче! бо таке було Твоє благовоління.
27: Усе Мені передано Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, крім Отця; і Отця ніхто не знає, крім Сина, і кому Син хоче відкрити.
28: Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас;
29: візьміть іго Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим;
30: бо іго Моє добре, і тягар Мій легкий.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 15
1: Тоді приходять до Іісуса ієрусалимські книжники та фарисеї і говорять:
2: чому учні Твої порушують передання старців? бо не миють рук своїх, коли їдять хліб.
3: Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте заповідь Божу ради передання вашого?
4: Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і: хто лихословить батька або матір, хай смертю помре (Вих. 20,12; 21,17).
5: А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався,
6: той може і не шанувати батька свого або матір свою; таким чином ви усунули заповідь Божу переданням вашим.
7: Лицеміри! добре пророкував про вас Ісаія, кажучи:
8: наближаються до Мене люди ці устами своїми, і шанують Мене язиком, а серце їхнє далеко від Мене;
9: але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським (Іс. 29,13).
10: І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте!
11: не те, що входить в уста, сквернить людину, а те, що виходить з уст, сквернить людину.
12: Тоді учні Його, підійшовши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?
13: Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не Отець Мій Небесний насадив, викоріниться;
14: залиште їх: вони – сліпі вожді сліпих, а коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть в яму.
15: Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю.
16: Іісус сказав: невже і ви ще не розумієте?
17: чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть?
18: а те, що з уст виходить, від серця виходить,– це і сквернить людину,
19: бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, крадіжки, лжесвідчення, хула –
20: це сквернить людину, а їсти немитими руками – не сквернить людину.
21: І, вийшовши звідти, Іісус пішов у краї Тирські і Сидонські.
22: І ось, жінка хананеянка, вийшовши з тих місць, кричала Йому: помилуй мене, Господи, сину Давидів, дочка моя тяжко біснується.
23: Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли до Нього учні Його і благали: відпусти її, бо кричить услід за нами.
24: Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого.
25: А вона, підійшовши, поклонилася Йому і каже: Господи! допоможи мені.
26: Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.
27: Вона сказала: так, Господи! але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх.
28: Тоді Іісус сказав їй у відповідь: о, жінко! велика віра твоя; хай буде тобі, як ти хочеш. І одужала дочка її у той же час.
29: Іісус пішов звідти і прийшов до моря Галілейського, і, зійшовши на гору, сів там.
30: І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Іісусових; і Він зцілив їх;
31: так що народ дивувався, бо бачив, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать; і славив Бога Ізраїлевого.
32: Іісус же, покликавши учнів Своїх, сказав їм: жаль Мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі.
33: Говорять Йому учні Його: де ж нам у пустині взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу?
34: Говорить їм Іісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і небагато рибок.
35: Тоді звелів народові возлягти на землю.
36: І, взявши сім хлібів і рибу, воздав хвалу, переломив і дав учням Своїм, а учні – народові.
37: І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків кусків, що залишилися,
38: а тих, що їли, було чотири тисячі чоловік, крім жінок та дітей.
39: І, відпустивши народ, Він увійшов у човен і прибув у межі Магдалинські.