Від Матфея святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 11
1: І коли Іісус закінчив навчати дванадцятьох учнів Своїх, перейшов звідти учити й проповідувати в містах їхніх.
2: Іоанн же, почувши в темниці про діла Христові, послав двох з учнів своїх
3: сказати Йому: чи Ти Той, Котрий має прийти, чи нам іншого чекати?
4: І сказав їм Іісус у відповідь: підіть та розкажіть Іоаннові, що чуєте і бачите:
5: сліпі прозрівають і криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і убогі благовіствують;
6: і блаженний той, хто не спокуситься про Мене.
7: Коли ж вони пішли, Іісус почав говорити народові про Іоанна: на що дивитися ходили ви в пустиню? чи на тростину, що вітер колише?
8: На що ж дивитись ходили ви? чи на людину, вдягнену в м'який одяг? Ті, що носять м'який одяг, в палацах царських перебувають.
9: На що ж дивитись ходили ви? на пророка? Так, кажу вам, і більше пророка.
10: Бо він той, про якого написано: ось, Я посилаю Ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твій перед Тобою (Мал. 3,1).
11: Істинно кажу вам: з народжених жінками не було більшого за Іоанна Хрестителя; але менший в Царстві Небесному більший за нього.
12: Від днів же Іоанна Хрестителя донині Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його,
13: бо всі пророки і закон провіщали до Іоанна.
14: І коли хочете знати, він є Ілля, що має прийти.
15: Хто має вуха слухати, хай слухає!
16: Але кому уподібню рід цей? Він подібний до дітей, що сидять на вулиці і, звертаючись до своїх товаришів,
17: кажуть: ми грали вам на сопілках, і ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, і ви не ридали.
18: Бо прийшов Іоанн, який не їсть, не п'є; і кажуть: в ньому біс.
19: Прийшов Син Людський, Який їсть і п'є, і кажуть: ось чоловік, котрий любить їсти й пити вино, друг митарів і грішників. І оправдана премудрість чадами її.
20: Тоді Іісус почав докоряти містам, у яких найбільше явлено було чудес Його, за те, що вони не покаялись:
21: горе тобі, Хоразине! горе тобі, Віфсаїдо! бо якби у Тирі та Сидоні сталися чудеса, що явлені були у вас, то вони б давно покаялись у веретищі й попелі.
22: Але кажу вам: Тиру й Сидону відрадніше буде в день суду, ніж вам.
23: І ти, Капернауме, що піднісся до неба, спадеш до пекла, бо якби в Содомі сталися чудеса, що явлені були в тобі, то зостався б він до цього дня;
24: але кажу вам, що землі Содомській відрадніше буде в день суду, ніж тобі.
25: В той час, продовжуючи далі, Іісус сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від мудрих і розумних і відкрив те дітям,
26: так, Отче! бо таке було Твоє благовоління.
27: Усе Мені передано Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, крім Отця; і Отця ніхто не знає, крім Сина, і кому Син хоче відкрити.
28: Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас;
29: візьміть іго Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим;
30: бо іго Моє добре, і тягар Мій легкий.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 13
1: Того ж дня, вийшовши з дому, Іісус сів біля моря.
2: І зібралось до Нього багато народу, так що Йому довелося ввійти в човен і сісти; а весь народ стояв на березі.
3: І повчав їх багато притчами, кажучи: ось вийшов сіяч сіяти;
4: і коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його;
5: інше впало на місця кам'янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока.
6: Коли ж зійшло сонце, зів'яло, і, не маючи кореня, засохло;
7: інше впало в терни, і виросли терни і заглушили його;
8: інше впало на добру землю і принесло плід: одне в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять.
9: Хто має вуха слухати, хай слухає!
10: І, приступивши, учні сказали Йому: чому притчами говориш їм?
11: Він сказав їм у відповідь: тому, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано,
12: бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має;
13: тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють;
14: і збувається над ними пророцтво Ісаії, яке говорить: слухом почуєте – і не зрозумієте, і очима дивитись будете – і не побачите,
15: бо згрубіло серце людей цих і вухами ледве чують, і очі свої зімкнули, щоб не побачити очима і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх (Іс. 6,9–10).
16: Ваші ж очі блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують,
17: бо істинно кажу вам, що багато хто з пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути те, що ви чуєте, і не чули.
18: Ви ж вислухайте значення притчі про сіяча:
19: до кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його – ось кого означає посіяне при дорозі.
20: А посіяне на кам'янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його;
21: але не має кореня в собі і тому непостійний; коли ж прийде скорбота або гоніння за слово, відразу спокушається.
22: А посіяне в тернах означає того, хто чує слово, але турбота віку цього і спокуса багатством заглушає слово, і воно буває безплідне.
23: Посіяне ж на добрій землі означає того, хто слухає слово і розуміє, який і буває плодоносним, так що один приносить плід в стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять.
24: Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своєму;
25: коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв плевелів між пшеницею і пішов.
26: Коли зійшла зелень і показався плід, тоді з'явились і плевели.
27: Прийшли раби домовладики і сказали йому: господарю! чи не добре насіння ти сіяв на полі твоєму? звідки ж плевели на ньому?
28: Він же сказав їм: це зробив ворог людей. А раби сказали йому: чи хочеш, ми підем і виберем їх?
29: Але він сказав: ні, щоб, вибираючи плевели, ви не вирвали разом з ними і пшеницю.
30: Залиште рости разом те і друге до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу плевели і зв'яжіть їх у снопи, щоб спалити їх; а пшеницю зберіть у житницю мою.
31: Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своєму,
32: яке, хоч найменше від усіх насінин, але, коли виросте, буває більшим всіх злаків і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його.
33: Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала в три мірки борошна, доки все не вкисне.
34: Усе це говорив Іісус людям притчами і без притчі не говорив їм,
35: щоб збулося сказане через пророка, який говорить: відкрию в притчах уста Мої; сповіщу сокровенне від створення світу (Пс. 77,2).
36: Тоді Іісус, відпустивши людей, увійшов у дім. І, підійшовши до Нього, учні Його сказали: поясни нам притчу про плевели на полі.
37: Він же сказав їм у відповідь: Той, Хто посіяв добре насіння, є Син Людський;
38: поле є світ; добре насіння – це сини Царства, а плевели – сини лукавого;
39: ворог, що посіяв їх, є диявол; жнива є кінець віку, а женці – Ангели.
40: Тому як збирають плевели і спалюють вогнем, так буде при кінці віку цього:
41: пошле Син Людський Ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня,
42: і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів;
43: тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, хай слухає!
44: Ще Царство Небесне подібне до скарбу, закопаного на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те.
45: Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перла,
46: і, знайшовши одну коштовну перлину, пішов і продав усе, що мав, і купив її.
47: Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, що захопив риби всякого роду,
48: який, коли наповнився, витягли на берег і, сівши, вибрали добре в посуд, а погане викинули геть.
49: Так буде при кінці віку: зійдуть Ангели і відділять злих від праведних,
50: і вкинуть їх у піч вогняну: там буде плач і скрегіт зубів.
51: І запитав їх Іісус: чи зрозуміли ви все це? Вони говорять Йому: так, Господи!
52: Він же сказав їм: тому кожен книжник, навчений Царства Небесного, подібний до господаря, який виносить зі своєї скарбниці нове й старе.
53: І, коли скінчив Іісус притчі ці, пішов звідти.
54: І, прийшовши у Свою вітчизну, вчив їх у синагозі їхній, так що всі дивувалися й говорили: звідки в Нього така премудрість і сили?
55: чи Він не теслярів син? чи не Його Мати зветься Марією і брати Його Яків та Іосій, і Симон, і Іуда?
56: і сестри Його, чи не всі між нами? звідки ж у Нього все це?
57: І спокушались про Нього. Іісус же сказав їм: не буває пророк без честі, хіба тільки у вітчизні своїй і в домі своїм.
58: І не сотворив там багатьох чудес через невір'я їхнє.