Від Матфея святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 10
1: І покликавши дванадцять учнів Своїх, Він дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяти їх і зціляти всяку хворобу і всяку неміч.
2: Дванадцяти ж Апостолів імена такі: перший Симон, що зветься Петром, і Андрій, брат його, Яків Зеведеїв і Іоанн, брат його,
3: Филип і Варфоломій, Фома і Матфей митар, Яків Алфеїв і Леввей, прозваний Фаддеєм,
4: Симон Кананіт та Іуда Іскаріот, котрий і зрадив Його.
5: Цих дванадцятьох послав Іісус і заповів їм, говорячи: на шлях до язичників не ходіть, і в місто Самарянське не входьте;
6: а йдіть краще до загиблих овець дому Ізраїлевого;
7: ходячи ж, проповідуйте, що наблизилось Царство Небесне;
8: хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте; як дар одержали, як дар давайте.
9: Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ані міді в пояси свої,
10: ні торбини на дорогу, ні двох одеж, ні взуття, ані посоха, бо той, хто трудиться, достойний нагороди своєї.
11: В яке б місто або селище не ввійшли ви, довідуйтесь, хто в ньому достойний є, і там залишайтесь, доки не вийдете;
12: а входячи в дім, привітайте його, кажучи: мир дому цьому;
13: і якщо буде дім достойний, то мир ваш зійде на нього; якщо ж не буде достойний, то мир ваш до вас повернеться.
14: А коли хто не прийме вас і не послухає слів ваших, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох з ніг ваших;
15: істинно кажу вам: відрадніше буде землі Содомській і Гоморрській в день судний, ніж місту тому.
16: Ось, Я посилаю вас, як овець поміж вовків: отож будьте мудрі, як змії, і прості, як голуби.
17: Остерігайтеся ж людей: бо вони видаватимуть вас на судилища і в своїх синагогах битимуть вас,
18: і поведуть вас до правителів і царів за Мене на свідчення перед ними та язичниками.
19: Коли ж видаватимуть вас, не турбуйтеся, як або що говорити; бо в той час дано буде вам, що сказати,
20: бо не ви будете говорити, а Дух Отця вашого говоритиме у вас.
21: Видасть же брат брата на смерть і батько сина; і повстануть діти на батьків, і уб'ють їх;
22: і будуть вас ненавидіти всі за ім'я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасеться.
23: Коли ж гонитимуть вас в одному місті, біжіть у інше. Бо істинно кажу вам: не встигнете обійти міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський.
24: Учень не вищий за вчителя і слуга не вищий за господаря свого.
25: Досить для учня, щоб він був, як учитель його, і для слуги, щоб він був, як господар його. Якщо господаря дому назвали веєльзевулом, то чи не тим більше домашніх його?
26: Отже, не бійтесь їх, бо нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і таємного, що не стало б відомим.
27: Що кажу вам у темряві, говоріть при світлі, і що чуєте на вухо, проповідуйте на покрівлях.
28: І не бійтесь тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може і душу і тіло погубити в геєні.
29: Чи не дві малі пташки продаються за один ассарій? І жодна з них не впаде на землю без волі Отця вашого;
30: у вас же і волосся на голові все пораховано;
31: не бійтеся ж: ви кращі за багатьох малих пташок.
32: Отож кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним;
33: а хто зречеться Мене перед людьми, зречусь того і Я перед Отцем Моїм Небесним.
34: Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч,
35: бо Я прийшов розлучити сина з батьком його, і дочку з матір'ю її, і невістку із свекрухою її.
36: І вороги людині – домашні її.
37: Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене;
38: і хто не бере хреста свого і йде слідом за Мною, той недостойний Мене.
39: Хто зберігає душу свою, загубить її, а хто загубить душу свою заради Мене, збереже її.
40: Хто вас приймає, той приймає Мене, а хто приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене;
41: хто приймає пророка в ім'я пророка, одержить нагороду пророка; і хто приймає праведника в ім'я праведника, одержить нагороду праведника.
42: І хто напоїть одного з малих цих тільки чашею холодної води, в ім'я учня, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 15
1: Тоді приходять до Іісуса ієрусалимські книжники та фарисеї і говорять:
2: чому учні Твої порушують передання старців? бо не миють рук своїх, коли їдять хліб.
3: Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте заповідь Божу ради передання вашого?
4: Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і: хто лихословить батька або матір, хай смертю помре (Вих. 20,12; 21,17).
5: А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався,
6: той може і не шанувати батька свого або матір свою; таким чином ви усунули заповідь Божу переданням вашим.
7: Лицеміри! добре пророкував про вас Ісаія, кажучи:
8: наближаються до Мене люди ці устами своїми, і шанують Мене язиком, а серце їхнє далеко від Мене;
9: але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським (Іс. 29,13).
10: І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте!
11: не те, що входить в уста, сквернить людину, а те, що виходить з уст, сквернить людину.
12: Тоді учні Його, підійшовши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?
13: Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не Отець Мій Небесний насадив, викоріниться;
14: залиште їх: вони – сліпі вожді сліпих, а коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть в яму.
15: Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю.
16: Іісус сказав: невже і ви ще не розумієте?
17: чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть?
18: а те, що з уст виходить, від серця виходить,– це і сквернить людину,
19: бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, крадіжки, лжесвідчення, хула –
20: це сквернить людину, а їсти немитими руками – не сквернить людину.
21: І, вийшовши звідти, Іісус пішов у краї Тирські і Сидонські.
22: І ось, жінка хананеянка, вийшовши з тих місць, кричала Йому: помилуй мене, Господи, сину Давидів, дочка моя тяжко біснується.
23: Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли до Нього учні Його і благали: відпусти її, бо кричить услід за нами.
24: Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого.
25: А вона, підійшовши, поклонилася Йому і каже: Господи! допоможи мені.
26: Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.
27: Вона сказала: так, Господи! але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх.
28: Тоді Іісус сказав їй у відповідь: о, жінко! велика віра твоя; хай буде тобі, як ти хочеш. І одужала дочка її у той же час.
29: Іісус пішов звідти і прийшов до моря Галілейського, і, зійшовши на гору, сів там.
30: І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Іісусових; і Він зцілив їх;
31: так що народ дивувався, бо бачив, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать; і славив Бога Ізраїлевого.
32: Іісус же, покликавши учнів Своїх, сказав їм: жаль Мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі.
33: Говорять Йому учні Його: де ж нам у пустині взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу?
34: Говорить їм Іісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і небагато рибок.
35: Тоді звелів народові возлягти на землю.
36: І, взявши сім хлібів і рибу, воздав хвалу, переломив і дав учням Своїм, а учні – народові.
37: І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків кусків, що залишилися,
38: а тих, що їли, було чотири тисячі чоловік, крім жінок та дітей.
39: І, відпустивши народ, Він увійшов у човен і прибув у межі Магдалинські.