Від Марка святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 8
1: У ті дні, коли зібралось дуже багато народу і нічого було їм їсти, Іісус, покликавши учнів Своїх, сказав їм:
2: жаль Мені народу, що вже три дні знаходиться зі Мною, і нічого їм їсти.
3: Якщо відпущу їх голодними до своїх домів, ослабнуть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалеку.
4: Учні Його відповіли Йому: звідки міг би хто взяти тут у пустині хлібів, щоб нагодувати їх?
5: І запитав у них: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім.
6: Тоді звелів народові возлягти на землю; і, взявши сім хлібів і воздавши подяку, переломив і дав учням Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали народові.
7: Було у них і небагато рибок; благословивши, Він звелів роздати і їх.
8: І їли, і наситились; і набрали сім кошиків кусків, що залишилися.
9: А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх.
10: І відразу увійшовши у човен з учнями Своїми, прибув у краї Далмануфські.
11: Вийшли фарисеї, почали сперечатися з Ним і вимагали від Нього знамення з неба, спокушаючи Його.
12: І Він, тяжко зітхнувши, сказав: для чого рід цей вимагає знамення? Істинно кажу вам: не дасться родові цьому знамення.
13: І, залишивши їх, знову увійшов у човен і переправився на ту сторону.
14: При цьому учні Його забули взяти хлібів і мали з собою в човні тільки одну хлібину.
15: А Він заповідав їм, кажучи: глядіть, стережіться закваски фарисейської і закваски Іродової.
16: І, розмірковуючи між собою, говорили: це означає, що хлібів нема у нас.
17: Іісус, зрозумівши, говорить їм: що ви міркуєте про те, що нема у вас хлібів? Чи ще не збагнули і не розумієте? Чи ще окам'яніле у вас серце?
18: Маючи очі, не бачите? маючи вуха, не чуєте? і не пам'ятаєте?
19: Коли Я п'ять хлібів переломив для п'яти тисяч чоловік, скільки повних кошиків набрали ви кусків? Говорять Йому: дванадцять.
20: А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків набрали ви кусків, що залишилися? Сказали: сім.
21: І сказав їм: як же не розумієте?
22: Приходить у Віфсаїду; і приводять до Нього сліпого і благають, щоб доторкнувся до нього.
23: Він, взявши сліпого за руку, вивів його геть із села і, плюнувши на очі його, поклав на нього руки і запитав його: чи бачить що?
24: Він, глянувши, сказав: бачу людей, які проходять, мов дерева.
25: Потім знову поклав руки на очі йому і велів йому глянути. І він зцілився і став бачити все ясно.
26: І послав його додому, кажучи: не заходь в село і нікому в селі не розказуй.
27: І пішов Іісус з учнями Своїми в села Кесарії Филипової. Дорогою Він питав учнів Своїх: за кого вважають Мене люди?
28: Вони відповідали: за Іоанна Хрестителя; інші ж – за Іллю; а деякі – за одного з пророків.
29: Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому у відповідь: Ти Христос.
30: І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього.
31: І почав учити їх, що Сину Людському належить багато постраждати, і відцураються від Нього старійшини, первосвященники та книжники, і буде вбитий, і на третій день воскресне.
32: І говорив про це відкрито. Але Петро, відкликавши Його, почав перечити Йому.
33: Він же, обернувшись і глянувши на учнів Своїх, заборонив Петрові, кажучи: відійди від Мене, сатана, бо ти думаєш не про те, що Боже, а що людське.
34: І, покликавши народ з учнями Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною.
35: Бо хто хоче душу свою зберегти, той загубить її; а хто загубить душу свою заради Мене і Євангелія, той збереже її.
36: Бо яка користь людині, коли вона придбає весь світ, а душу свою занапастить?
37: Або який викуп дасть людина за душу свою?
38: Бо хто посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого зі святими Ангелами.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 13
1: І коли виходив Він з храму, один з учнів Його сказав Йому: Учителю! подивись, які камені і які будівлі!
2: Іісус сказав йому у відповідь: бачиш ці великі будівлі? все це буде зруйноване, так що не залишиться тут і каменя на камені.
3: І коли Він сидів на горі Єлеонській проти храму, то Петро, і Яків, і Іоанн, і Андрій запитали Його на самоті:
4: скажи нам, коли це буде, і яка ознака, коли все це має статись?
5: Відповідаючи їм, Іісус почав говорити: бережіться, щоб ніхто не спокусив вас,
6: бо багато прийдуть під іменем Моїм і говоритимуть, що це Я; і багатьох спокусять.
7: Коли ж почуєте про війни і про воєнні чутки, не жахайтесь: бо належить цьому бути,– але це ще не кінець.
8: Бо повстане народ на народ і царство на царство; і будуть землетруси місцями, і буде голод і заворушення. Це – початок хвороб.
9: Та ви стежте за собою, бо вас видаватимуть на судилища і битимуть у синагогах, і перед правителями і царями поставлять вас за Мене, для свідчення перед ними.
10: І всім народам раніше повинно бути проповідане Євангеліє.
11: Коли ж поведуть видавати вас, то не турбуйтесь заздалегідь, що вам говорити, і не обдумуйте; але, що дано буде вам у той час, те й говоріть, бо не ви будете говорити, а Дух Святий.
12: Видасть же брат брата на смерть, і батько – дітей; і повстануть діти на батьків, і уб'ють їх;
13: і зненавидять вас усі за ім'я Моє; хто ж перетерпить до кінця, той спасеться.
14: Коли ж побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоятиме, де не належить (хто читає, хай розуміє), тоді хто буде в Іудеї, хай біжить у гори;
15: а хто на покрівлі, той не сходь у дім і не заходь взяти щось з дому свого;
16: і хто на полі, не вертайся назад взяти одежу свою.
17: Горе вагітним і матерям-годувальницям у ті дні.
18: Моліться, щоб не сталася втеча ваша взимку.
19: Бо в ті дні буде така скорбота, якої не було від початку творіння, яке вчинив Бог, навіть і донині, і не буде.
20: І коли б Господь не скоротив тих днів, то не спаслась би ніяка плоть; але заради вибраних, яких Він вибрав, скоротив ті дні.
21: Тоді, якщо хто скаже вам: ось, тут Христос, або: ось там,– не вірте.
22: Бо встануть лжехристи і лжепророки, і дадуть знамення і чудеса, щоб спокусити, якщо можливо, і вибраних.
23: Ви ж бережіться. Ось, Я наперед сказав вам усе.
24: Але в ті дні, після тієї скорботи, сонце померкне, і місяць не дасть свого світла,
25: і зірки спадуть з неба, і сили небесні похитнуться.
26: Тоді побачать Сина Людського, грядущого на хмарах, з силою і славою великою.
27: І тоді Він пошле Своїх Ангелів і збере вибраних Своїх від чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба.
28: Від смоковниці візьміть подобу: коли гілки її стають вже м'які й пускають листя, то знаєте, що близько літо.
29: Так і ви: коли побачите, що все збувається, знайте, що близько, при дверях.
30: Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде.
31: Небо й земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть.
32: Про день же той, або час, ніхто не знає, ні Ангели небесні, ні Син, а тільки Отець.
33: Пильнуйте, будьте насторожі і моліться, бо не знаєте, коли настане час цей.
34: Подібно до того, коли чоловік, відходячи в дорогу і залишаючи свій дім, дав владу слугам своїм, і кожному своє діло, і наказав воротареві пильнувати,
35: отож пильнуйте, бо не знаєте, коли прийде господар дому, ввечері чи опівночі, чи як півні заспівають, чи вранці;
36: щоб, коли він несподівано прийде, ви не спали.
37: А що кажу вам, кажу всім: пильнуйте.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 14
1: Через два дні мало бути свято Пасхи і опрісноків. І шукали первосвященники і книжники, як би взяти Його хитрощами і вбити;
2: але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі.
3: І коли Він був у Віфанії, в домі Симона прокаженого, і возлежав,– прийшла жінка з алавастровою посудиною мира з нарда чистого, дорогоцінного, і, розбивши посудину, злила Йому на голову.
4: Деякі обурились і між собою говорили: навіщо така трата мира?
5: Бо можна було б його продати більш як за триста динаріїв і роздати вбогим. І дорікали їй.
6: Іісус же сказав: облиште її; навіщо її бентежите? Вона добре діло зробила для Мене.
7: Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм благодіяти; а Мене не завжди маєте.
8: Вона зробила, що могла: заздалегідь помазала Моє тіло до погребіння.
9: Істинно кажу вам: по всьому світі, де буде проповідане це Євангеліє, буде сказано, на спомин про неї, і про те, що вона зробила.
10: І пішов Іуда Іскаріот, один з дванадцяти, до первосвященників, щоб видати Його їм.
11: Вони ж, почувши, зраділи, і пообіцяли дати йому срібняків. І він шукав, як би в зручний час видати Його.
12: У перший день опрісноків, коли готували пасхальне ягня, учні сказали Йому: де хочеш їсти пасху? ми підемо і приготуємо.
13: І посилає двох з учнів Своїх, і каже їм: підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік, який нестиме глек води; підіть за ним,
14: і куди він увійде, скажіть господареві дому того: Учитель говорить: де кімната, в якій би Мені їсти пасху з учнями Моїми?
15: І він покаже вам велику, прибрану і готову горницю; там приготуйте нам.
16: І пішли учні Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували пасху.
17: Як настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.
18: І коли вони возлежали і їли, Іісус сказав: істинно кажу вам, один з вас, той, хто їсть зі Мною, зрадить Мене.
19: Вони засмутились і почали говорити Йому один за одним: чи не я? і інший: чи не я?
20: Він же сказав їм у відповідь: один з дванадцятьох, який вмочає зі Мною в блюдо.
21: Та Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б тій людині не родитися.
22: І коли вони їли, Іісус взяв хліб, благословив, переламав, дав їм і сказав: прийміть, їжте; це є Тіло Моє.
23: І, взявши чашу та подякувавши, подав їм; і пили з неї всі.
24: І сказав їм: це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається.
25: Істинно кажу вам: Я вже не питиму від плода виноградного до того дня, коли питиму нове вино в Царстві Божому.
26: І, проспівавши, пішли на гору Єлеонську.
27: І сказав їм Іісус: цієї ночі всі ви спокуситеся про Мене, бо написано: уражу пастиря і розбіжаться вівці (Зах. 13,7).
28: По воскресінні ж Моєму, буду раніш за вас у Галілеї.
29: Петро сказав Йому: хоч і всі спокусяться, але не я.
30: І говорить йому Іісус: істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ночі, раніше, ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
31: Він же ще більше запевняв: хоч би мені належало і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Так само і всі говорили.
32: Прийшли до селища, що зветься Гефсіманія; і Він сказав учням Своїм: посидьте тут, поки Я помолюся.
33: І взяв з собою Петра, Якова та Іоанна; і почав жахатися й сумувати.
34: І сказав їм: смертельно сумує душа Моя; побудьте тут і пильнуйте.
35: І, трохи відійшовши, впав на землю і молився, щоб, коли можливо, минув Його час цей;
36: і говорив: Авва Отче! все можливе Тобі; пронеси мимо Мене чашу цю; але не чого Я хочу, а чого Ти.
37: Повертається і знаходить їх сплячими, і каже Петрові: Симоне! ти спиш? не міг ти пильнувати одної години?
38: Пильнуйте і моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
39: І знову відійшов і молився, сказавши те саме слово.
40: І, повернувшись, знову знайшов їх сплячими; бо очі в них обважніли, і вони не знали, що Йому відповідати.
41: І прийшов утретє і каже їм: ви все ще спите і спочиваєте? Годі, прийшов час: Син Людський видається в руки грішників.
42: Встаньте, підемо: ось, наблизився той, хто видає Мене.
43: І зараз же, як Він ще говорив, прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвященників і книжників і старійшин.
44: Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є; беріть Його і ведіть обережно.
45: І, прийшовши, відразу підійшов до Нього і каже: Равві! Равві! і поцілував Його.
46: А вони наклали руки свої на Нього і взяли Його.
47: Один же з тих, що стояли тут, вихопив меча і вдарив раба первосвященника і відсік йому вухо.
48: Тоді Іісус сказав їм: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб Мене взяти.
49: Кожний день Я бував з вами в храмі і вчив, і ви не брали Мене. Але хай збудуться Писання.
50: Тоді, залишивши Його, всі повтікали.
51: Один юнак, загорнувшись покривалом на голе тіло, йшов вслід за Ним; і воїни схопили його.
52: Але він, покинувши покривало, нагий утік від них.
53: І привели Іісуса до первосвященника; і зібрались до нього всі первосвященники і книжники та старійшини.
54: Петро віддалік ішов вслід за Ним аж до середини двору первосвященника; і сидів зі слугами і грівся біля вогню.
55: Первосвященники ж і весь синедріон шукали свідчення на Іісуса, щоб віддати Його на смерть; і не знаходили.
56: Бо багато лжесвідчили на Нього, але ці свідчення не були достатні.
57: І деякі, вставши, неправдиво свідчили проти Нього і говорили:
58: ми чули, як Він казав: Я зруйную храм цей рукотворний і через три дні зведу інший, нерукотворний.
59: Але й таке свідчення їхнє не було достатнім.
60: Тоді первосвященник став посередині і спитав Іісуса: що ж Ти нічого не відповідаєш? що вони проти Тебе свідчать?
61: Він же мовчав і нічого не відповідав. Знову первосвященник спитав Його і сказав Йому: чи Ти Христос, Син Благословенного?
62: Іісус сказав: Я; і ви побачите Сина Людського, сидячого праворуч сили і грядущого на хмарах небесних.
63: Тоді первосвященник, розірвавши одяг свій, сказав: навіщо ще нам свідки?
64: Ви чули богохульство? Як вам здається? Вони ж усі визнали Його повинним смерті.
65: І деякі почали плювати на Нього і, закриваючи Йому лице, бити Його і говорити Йому: проречи. І слуги били Його по щоках.
66: Коли Петро був на дворі внизу, прийшла одна із служниць первосвященника
67: і, побачивши Петра, який грівся, та придивившись до нього, сказала: і ти був з Іісусом Назарянином.
68: Але він відрікся, сказавши: не знаю і не розумію, що ти говориш. І вийшов геть на передній двір; і заспівав півень.
69: Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що цей з них.
70: Він знову відрікся. Трохи згодом присутні знову стали говорити Петрові: та й справді ти з них, бо ти галілеянин, і мова твоя схожа.
71: Він же почав клястися і божитися: не знаю Чоловіка Цього, про Якого говорите.
72: Тоді вдруге заспівав півень. І згадав Петро слово, сказане йому Іісусом: перш ніж двічі проспіває півень, тричі відречешся від Мене; і почав плакати.