Від Марка святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 8
1: У ті дні, коли зібралось дуже багато народу і нічого було їм їсти, Іісус, покликавши учнів Своїх, сказав їм:
2: жаль Мені народу, що вже три дні знаходиться зі Мною, і нічого їм їсти.
3: Якщо відпущу їх голодними до своїх домів, ослабнуть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалеку.
4: Учні Його відповіли Йому: звідки міг би хто взяти тут у пустині хлібів, щоб нагодувати їх?
5: І запитав у них: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім.
6: Тоді звелів народові возлягти на землю; і, взявши сім хлібів і воздавши подяку, переломив і дав учням Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали народові.
7: Було у них і небагато рибок; благословивши, Він звелів роздати і їх.
8: І їли, і наситились; і набрали сім кошиків кусків, що залишилися.
9: А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх.
10: І відразу увійшовши у човен з учнями Своїми, прибув у краї Далмануфські.
11: Вийшли фарисеї, почали сперечатися з Ним і вимагали від Нього знамення з неба, спокушаючи Його.
12: І Він, тяжко зітхнувши, сказав: для чого рід цей вимагає знамення? Істинно кажу вам: не дасться родові цьому знамення.
13: І, залишивши їх, знову увійшов у човен і переправився на ту сторону.
14: При цьому учні Його забули взяти хлібів і мали з собою в човні тільки одну хлібину.
15: А Він заповідав їм, кажучи: глядіть, стережіться закваски фарисейської і закваски Іродової.
16: І, розмірковуючи між собою, говорили: це означає, що хлібів нема у нас.
17: Іісус, зрозумівши, говорить їм: що ви міркуєте про те, що нема у вас хлібів? Чи ще не збагнули і не розумієте? Чи ще окам'яніле у вас серце?
18: Маючи очі, не бачите? маючи вуха, не чуєте? і не пам'ятаєте?
19: Коли Я п'ять хлібів переломив для п'яти тисяч чоловік, скільки повних кошиків набрали ви кусків? Говорять Йому: дванадцять.
20: А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків набрали ви кусків, що залишилися? Сказали: сім.
21: І сказав їм: як же не розумієте?
22: Приходить у Віфсаїду; і приводять до Нього сліпого і благають, щоб доторкнувся до нього.
23: Він, взявши сліпого за руку, вивів його геть із села і, плюнувши на очі його, поклав на нього руки і запитав його: чи бачить що?
24: Він, глянувши, сказав: бачу людей, які проходять, мов дерева.
25: Потім знову поклав руки на очі йому і велів йому глянути. І він зцілився і став бачити все ясно.
26: І послав його додому, кажучи: не заходь в село і нікому в селі не розказуй.
27: І пішов Іісус з учнями Своїми в села Кесарії Филипової. Дорогою Він питав учнів Своїх: за кого вважають Мене люди?
28: Вони відповідали: за Іоанна Хрестителя; інші ж – за Іллю; а деякі – за одного з пророків.
29: Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому у відповідь: Ти Христос.
30: І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього.
31: І почав учити їх, що Сину Людському належить багато постраждати, і відцураються від Нього старійшини, первосвященники та книжники, і буде вбитий, і на третій день воскресне.
32: І говорив про це відкрито. Але Петро, відкликавши Його, почав перечити Йому.
33: Він же, обернувшись і глянувши на учнів Своїх, заборонив Петрові, кажучи: відійди від Мене, сатана, бо ти думаєш не про те, що Боже, а що людське.
34: І, покликавши народ з учнями Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною.
35: Бо хто хоче душу свою зберегти, той загубить її; а хто загубить душу свою заради Мене і Євангелія, той збереже її.
36: Бо яка користь людині, коли вона придбає весь світ, а душу свою занапастить?
37: Або який викуп дасть людина за душу свою?
38: Бо хто посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого зі святими Ангелами.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 13
1: І коли виходив Він з храму, один з учнів Його сказав Йому: Учителю! подивись, які камені і які будівлі!
2: Іісус сказав йому у відповідь: бачиш ці великі будівлі? все це буде зруйноване, так що не залишиться тут і каменя на камені.
3: І коли Він сидів на горі Єлеонській проти храму, то Петро, і Яків, і Іоанн, і Андрій запитали Його на самоті:
4: скажи нам, коли це буде, і яка ознака, коли все це має статись?
5: Відповідаючи їм, Іісус почав говорити: бережіться, щоб ніхто не спокусив вас,
6: бо багато прийдуть під іменем Моїм і говоритимуть, що це Я; і багатьох спокусять.
7: Коли ж почуєте про війни і про воєнні чутки, не жахайтесь: бо належить цьому бути,– але це ще не кінець.
8: Бо повстане народ на народ і царство на царство; і будуть землетруси місцями, і буде голод і заворушення. Це – початок хвороб.
9: Та ви стежте за собою, бо вас видаватимуть на судилища і битимуть у синагогах, і перед правителями і царями поставлять вас за Мене, для свідчення перед ними.
10: І всім народам раніше повинно бути проповідане Євангеліє.
11: Коли ж поведуть видавати вас, то не турбуйтесь заздалегідь, що вам говорити, і не обдумуйте; але, що дано буде вам у той час, те й говоріть, бо не ви будете говорити, а Дух Святий.
12: Видасть же брат брата на смерть, і батько – дітей; і повстануть діти на батьків, і уб'ють їх;
13: і зненавидять вас усі за ім'я Моє; хто ж перетерпить до кінця, той спасеться.
14: Коли ж побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоятиме, де не належить (хто читає, хай розуміє), тоді хто буде в Іудеї, хай біжить у гори;
15: а хто на покрівлі, той не сходь у дім і не заходь взяти щось з дому свого;
16: і хто на полі, не вертайся назад взяти одежу свою.
17: Горе вагітним і матерям-годувальницям у ті дні.
18: Моліться, щоб не сталася втеча ваша взимку.
19: Бо в ті дні буде така скорбота, якої не було від початку творіння, яке вчинив Бог, навіть і донині, і не буде.
20: І коли б Господь не скоротив тих днів, то не спаслась би ніяка плоть; але заради вибраних, яких Він вибрав, скоротив ті дні.
21: Тоді, якщо хто скаже вам: ось, тут Христос, або: ось там,– не вірте.
22: Бо встануть лжехристи і лжепророки, і дадуть знамення і чудеса, щоб спокусити, якщо можливо, і вибраних.
23: Ви ж бережіться. Ось, Я наперед сказав вам усе.
24: Але в ті дні, після тієї скорботи, сонце померкне, і місяць не дасть свого світла,
25: і зірки спадуть з неба, і сили небесні похитнуться.
26: Тоді побачать Сина Людського, грядущого на хмарах, з силою і славою великою.
27: І тоді Він пошле Своїх Ангелів і збере вибраних Своїх від чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба.
28: Від смоковниці візьміть подобу: коли гілки її стають вже м'які й пускають листя, то знаєте, що близько літо.
29: Так і ви: коли побачите, що все збувається, знайте, що близько, при дверях.
30: Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде.
31: Небо й земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть.
32: Про день же той, або час, ніхто не знає, ні Ангели небесні, ні Син, а тільки Отець.
33: Пильнуйте, будьте насторожі і моліться, бо не знаєте, коли настане час цей.
34: Подібно до того, коли чоловік, відходячи в дорогу і залишаючи свій дім, дав владу слугам своїм, і кожному своє діло, і наказав воротареві пильнувати,
35: отож пильнуйте, бо не знаєте, коли прийде господар дому, ввечері чи опівночі, чи як півні заспівають, чи вранці;
36: щоб, коли він несподівано прийде, ви не спали.
37: А що кажу вам, кажу всім: пильнуйте.

← попередній розділ

Розділ 22