Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Від Марка святе благовіствування

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 6
1: Звідти вийшов Він і прийшов у Свою вітчизну; за Ним йшли учні Його.
2: Коли настала субота, Він почав учити в синагозі; і багато з тих, хто слухав, дивуючись, говорили: звідки в Нього це? що за премудрість дана Йому, і як діються такі чудеса руками Його?
3: Чи не тесля Він, син Марії, брат Якова, Іосії, Іуди і Симона? Чи не тут між нами Його сестри? І спокушалися про Нього.
4: Іісус же сказав їм: не буває пророка без пошани, хіба тільки у вітчизні своїй і у родичів і в домі своїм.
5: І не міг сотворити там ніякого чуда, тільки зцілив небагатьох недужих, поклавши на них руки.
6: І дивувався з невір'я їхнього; потім ходив по навколишніх селах і навчав.
7: І, покликавши дванадцятьох, почав посилати їх по двоє; і дав їм владу над нечистими духами.
8: І заповідав їм нічого не брати в дорогу, крім одного посоха: ні торбини, ні хліба, ні міді в поясі,
9: а взуватися в просте взуття і не носити двох одеж.
10: І сказав їм: коли де увійдете в дім, залишайтеся в ньому, доки не вийдете з того місця.
11: І коли хто не прийме вас і не послухає вас, виходячи звідти, обтрусіть порох з ніг ваших, в свідчення на них. Істинно кажу вам: відрадніше буде Содому і Гоморрі в день суду, ніж місту тому.
12: Вони пішли і проповідували покаяння;
13: виганяли багатьох бісів і багатьох хворих мазали оливою і зціляли.
14: Цар Ірод, почувши про Іісуса (бо Його ім'я стало відомим), говорив: це Іоанн Хреститель воскрес з мертвих, і тому чудеса діються ним.
15: Одні говорили: це Ілля, а інші говорили: це пророк, або як один з пророків.
16: Ірод же, почувши, сказав: це Іоанн, якого я обезглавив; він воскрес з мертвих.
17: Бо цей Ірод, пославши, взяв Іоанна і ув'язнив його в темницю за Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, з якою він одружився.
18: Бо Іоанн говорив Іродові: не годиться тобі мати жінку брата твого.
19: Іродіада ж, гніваючись на нього, хотіла вбити його; та не могла.
20: Бо Ірод боявся Іоанна, знаючи, що він муж праведний і святий, і беріг його; багато що робив, слухаючись його, та із задоволенням слухав його.
21: Настав зручний день, коли Ірод, святкуючи день свого народження, влаштував бенкет вельможам своїм, тисячоначальникам і старійшинам Галілейським,–
22: дочка Іродіади увійшла, танцювала і догодила Іродові і тим, що возлежали з ним; цар сказав дівиці: проси в мене, чого хочеш, і дам тобі;
23: і клявся їй: чого тільки попросиш у мене, дам тобі, навіть до половини мого царства.
24: Вона вийшла і спитала у матері своєї: чого просити? Та відповіла: голову Іоанна Хрестителя.
25: Вона відразу ж пішла з поспіхом до царя і просила, кажучи: хочу, щоб ти зараз же дав мені на блюді голову Іоанна Хрестителя.
26: Цар засмутився, але заради клятви і тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй.
27: І негайно, пославши зброєносця, цар звелів принести голову його.
28: Той пішов, відсік йому голову в темниці, і приніс голову його на блюді, і віддав її дівиці, а дівиця віддала її матері своїй.
29: Учні його, почувши, прийшли і взяли тіло його, і поклали його у гробі.
30: І зібрались Апостоли до Іісуса і розповіли Йому все, і що зробили, і чого навчили.
31: Він сказав їм: підіть ви одні у безлюдне місце і трохи відпочиньте, бо так багато народу приходило і відходило, що їм ніколи було і їсти.
32: І вирушили в безлюдне місце в човні одні.
33: Народ побачив, як вони відправлялись, і багато хто впізнав їх; і сходились туди піші з усіх міст, і випередили їх, і зійшлись до Нього.
34: Іісус, вийшовши, побачив багато людей і змилосердився над ними, бо вони були, як вівці, що не мають пастиря; і почав учити їх багато.
35: І коли минуло багато часу, учні Його, підійшовши до Нього, казали: місце тут безлюдне, а час уже пізній,–
36: відпусти їх, щоб вони пішли у навколишні селища та села і купили собі хліба, бо їм нічого їсти.
37: Він сказав їм у відповідь: ви дайте їм їсти. І сказали Йому: хіба нам піти купити хліба динаріїв на двісті і дати їм їсти?
38: Але Він спитав у них: скільки у вас є хлібів? підіть і подивіться. Вони, довідавшись, сказали: п'ять хлібів і дві рибини.
39: Тоді звелів їм розсадити всіх рядами на зеленій траві.
40: І посідали рядами, по сто і по п'ятдесят.
41: Він взяв п'ять хлібів і дві рибини, піднявши очі на небо, благословив і розламав хліби і дав учням Своїм, щоб вони роздали їм; і дві рибини поділив на всіх.
42: І всі їли, і наситились.
43: І набрали кусків хліба і решток від риб дванадцять повних кошиків.
44: Було ж тих, що їли хліби, близько п'яти тисяч мужів.
45: І зразу наказав учням Своїм увійти в човен і переправитись раніше на той бік до Віфсаїди, поки Він відпустить народ.
46: І, відпустивши їх, пішов на гору помолитись.
47: Увечері човен був посеред моря, а Він один на землі.
48: І побачив, як вони терпіли біду у плаванні; бо вітер їм був зустрічний; близько ж четвертої сторожі ночі прийшов до них, ідучи по морю, і хотів минути їх.
49: Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що це привид, і закричали.
50: Бо всі бачили Його і полякались. І зараз же заговорив з ними і сказав їм: підбадьортеся: це Я, не бійтеся!
51: І увійшов до них у човен; і вітер стих. І вони надзвичайно дивувались в собі,
52: бо не зрозуміли чуда з хлібами, тому що серце їхнє було скам'яніле.
53: І, переправившись, прибули в землю Геннісаретську і пристали до берега.
54: Коли вони вийшли з човна, відразу жителі, впізнавши Його,
55: оббігли всю околицю ту і почали приносити на постелях недужих туди, де Він, як чутно було, знаходився.
56: І куди тільки не приходив Він, чи в села, чи в міста, чи в селища, клали недужих на відкритих місцях і просили Його, щоб їм доторкнутись хоч до краю одежі Його; і котрі доторкались до Нього, зцілялись.
1: Звідти вийшов Він і прийшов у Свою вітчизну; за Ним йшли учні Його.
2: Коли настала субота, Він почав учити в синагозі; і багато з тих, хто слухав, дивуючись, говорили: звідки в Нього це? що за премудрість дана Йому, і як діються такі чудеса руками Його?
3: Чи не тесля Він, син Марії, брат Якова, Іосії, Іуди і Симона? Чи не тут між нами Його сестри? І спокушалися про Нього.
4: Іісус же сказав їм: не буває пророка без пошани, хіба тільки у вітчизні своїй і у родичів і в домі своїм.
5: І не міг сотворити там ніякого чуда, тільки зцілив небагатьох недужих, поклавши на них руки.
6: І дивувався з невір'я їхнього; потім ходив по навколишніх селах і навчав.
7: І, покликавши дванадцятьох, почав посилати їх по двоє; і дав їм владу над нечистими духами.
8: І заповідав їм нічого не брати в дорогу, крім одного посоха: ні торбини, ні хліба, ні міді в поясі,
9: а взуватися в просте взуття і не носити двох одеж.
10: І сказав їм: коли де увійдете в дім, залишайтеся в ньому, доки не вийдете з того місця.
11: І коли хто не прийме вас і не послухає вас, виходячи звідти, обтрусіть порох з ніг ваших, в свідчення на них. Істинно кажу вам: відрадніше буде Содому і Гоморрі в день суду, ніж місту тому.
12: Вони пішли і проповідували покаяння;
13: виганяли багатьох бісів і багатьох хворих мазали оливою і зціляли.
14: Цар Ірод, почувши про Іісуса (бо Його ім'я стало відомим), говорив: це Іоанн Хреститель воскрес з мертвих, і тому чудеса діються ним.
15: Одні говорили: це Ілля, а інші говорили: це пророк, або як один з пророків.
16: Ірод же, почувши, сказав: це Іоанн, якого я обезглавив; він воскрес з мертвих.
17: Бо цей Ірод, пославши, взяв Іоанна і ув'язнив його в темницю за Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, з якою він одружився.
18: Бо Іоанн говорив Іродові: не годиться тобі мати жінку брата твого.
19: Іродіада ж, гніваючись на нього, хотіла вбити його; та не могла.
20: Бо Ірод боявся Іоанна, знаючи, що він муж праведний і святий, і беріг його; багато що робив, слухаючись його, та із задоволенням слухав його.
21: Настав зручний день, коли Ірод, святкуючи день свого народження, влаштував бенкет вельможам своїм, тисячоначальникам і старійшинам Галілейським,–
22: дочка Іродіади увійшла, танцювала і догодила Іродові і тим, що возлежали з ним; цар сказав дівиці: проси в мене, чого хочеш, і дам тобі;
23: і клявся їй: чого тільки попросиш у мене, дам тобі, навіть до половини мого царства.
24: Вона вийшла і спитала у матері своєї: чого просити? Та відповіла: голову Іоанна Хрестителя.
25: Вона відразу ж пішла з поспіхом до царя і просила, кажучи: хочу, щоб ти зараз же дав мені на блюді голову Іоанна Хрестителя.
26: Цар засмутився, але заради клятви і тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй.
27: І негайно, пославши зброєносця, цар звелів принести голову його.
28: Той пішов, відсік йому голову в темниці, і приніс голову його на блюді, і віддав її дівиці, а дівиця віддала її матері своїй.
29: Учні його, почувши, прийшли і взяли тіло його, і поклали його у гробі.
30: І зібрались Апостоли до Іісуса і розповіли Йому все, і що зробили, і чого навчили.
31: Він сказав їм: підіть ви одні у безлюдне місце і трохи відпочиньте, бо так багато народу приходило і відходило, що їм ніколи було і їсти.
32: І вирушили в безлюдне місце в човні одні.
33: Народ побачив, як вони відправлялись, і багато хто впізнав їх; і сходились туди піші з усіх міст, і випередили їх, і зійшлись до Нього.
34: Іісус, вийшовши, побачив багато людей і змилосердився над ними, бо вони були, як вівці, що не мають пастиря; і почав учити їх багато.
35: І коли минуло багато часу, учні Його, підійшовши до Нього, казали: місце тут безлюдне, а час уже пізній,–
36: відпусти їх, щоб вони пішли у навколишні селища та села і купили собі хліба, бо їм нічого їсти.
37: Він сказав їм у відповідь: ви дайте їм їсти. І сказали Йому: хіба нам піти купити хліба динаріїв на двісті і дати їм їсти?
38: Але Він спитав у них: скільки у вас є хлібів? підіть і подивіться. Вони, довідавшись, сказали: п'ять хлібів і дві рибини.
39: Тоді звелів їм розсадити всіх рядами на зеленій траві.
40: І посідали рядами, по сто і по п'ятдесят.
41: Він взяв п'ять хлібів і дві рибини, піднявши очі на небо, благословив і розламав хліби і дав учням Своїм, щоб вони роздали їм; і дві рибини поділив на всіх.
42: І всі їли, і наситились.
43: І набрали кусків хліба і решток від риб дванадцять повних кошиків.
44: Було ж тих, що їли хліби, близько п'яти тисяч мужів.
45: І зразу наказав учням Своїм увійти в човен і переправитись раніше на той бік до Віфсаїди, поки Він відпустить народ.
46: І, відпустивши їх, пішов на гору помолитись.
47: Увечері човен був посеред моря, а Він один на землі.
48: І побачив, як вони терпіли біду у плаванні; бо вітер їм був зустрічний; близько ж четвертої сторожі ночі прийшов до них, ідучи по морю, і хотів минути їх.
49: Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що це привид, і закричали.
50: Бо всі бачили Його і полякались. І зараз же заговорив з ними і сказав їм: підбадьортеся: це Я, не бійтеся!
51: І увійшов до них у човен; і вітер стих. І вони надзвичайно дивувались в собі,
52: бо не зрозуміли чуда з хлібами, тому що серце їхнє було скам'яніле.
53: І, переправившись, прибули в землю Геннісаретську і пристали до берега.
54: Коли вони вийшли з човна, відразу жителі, впізнавши Його,
55: оббігли всю околицю ту і почали приносити на постелях недужих туди, де Він, як чутно було, знаходився.
56: І куди тільки не приходив Він, чи в села, чи в міста, чи в селища, клали недужих на відкритих місцях і просили Його, щоб їм доторкнутись хоч до краю одежі Його; і котрі доторкались до Нього, зцілялись.
← попередній розділнаступний розділ →