Від Марка святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: І прийшли на інший берег моря, в країну Гадаринську.
2: І коли вийшов Він з човна, зразу зустрів Його чоловік, який вийшов з гробів і мав нечистого духа,
3: він жив у гробах, і ніхто не міг його зв'язати, навіть ланцюгами,
4: бо багато разів він був скутий кайданами та ланцюгами, але розривав ланцюги і розбивав кайдани, і ніхто не мав сили приборкати його;
5: завжди, вночі та вдень, у гробах і горах, кричав він та бився об каміння;
6: побачивши ж Іісуса здалеку, прибіг і поклонився Йому,
7: і, скрикнувши гучним голосом, сказав: що Тобі до мене, Іісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!
8: Бо Іісус сказав йому: вийди, душе нечистий, з цього чоловіка.
9: І спитав його: як твоє ім'я? І він сказав у відповідь: легіон ім'я моє, бо нас багато.
10: І багато просили Його, щоб не висилав їх геть з країни тієї.
11: Паслось же там біля гори велике стадо свиней.
12: І просили Його всі біси, кажучи: пошли нас у свиней, щоб нам увійти в них.
13: Іісус відразу дозволив їм. І, вийшовши, нечисті духи увійшли в свиней; і кинулось стадо з кручі в море, а їх було близько двох тисяч; і потонули в морі.
14: Пастухи ж свиней побігли і розказали у місті та в селах. І жителі вийшли подивитись, що сталося.
15: Приходять до Іісуса і бачать, що той, що біснувався, в якому був легіон, сидить і одягнений, і при здоровому розумі; і злякалися.
16: Очевидці ж розказали їм про те, як це сталося з біснуватим, і про свиней.
17: І почали благати Його, щоб відійшов від околиць їхніх.
18: І коли Він увійшов у човен, той, що біснувався, просив Його, щоб бути з Ним.
19: Але Іісус не дозволив йому, а сказав: йди додому до своїх і розкажи їм, що сотворив з тобою Господь і як помилував тебе.
20: І пішов, і почав проповідувати у Десятиградді про те, що сотворив з ним Іісус; і всі дивувалися.
21: Коли Іісус знову переправився в човні на той бік, зібралось до Нього багато народу; Він був біля моря.
22: І ось, приходить один з начальників синагоги, на ім'я Іаір, і, побачивши Його, падає до ніг Його
23: і дуже благає Його, кажучи: дочка моя при смерті; прийди і поклади на неї руки, щоб вона видужала і зосталася жива.
24: Іісус пішов з ним. За Ним йшло багато народу, і тиснули на Нього.
25: Якась жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років,
26: багато потерпіла від багатьох лікарів, і витратила все, що було в неї, і не отримала ніякої користі, але їй ще погіршало,–
27: почувши про Іісуса, підійшла ззаду в народі і доторкнулась до одежі Його,
28: бо говорила: якщо доторкнусь хоч до одежі Його, то видужаю.
29: І зразу припинилась у неї кровотеча; і вона відчула в тілі, що зцілилася від недуги.
30: У той же час Іісус, відчувши Сам у Собі, що вийшла з Нього сила, повернувся в народі і сказав: хто доторкнувся до одежі Моєї?
31: Учні сказали Йому: Ти бачиш, що народ тисне на Тебе, і говориш: хто доторкнувся до Мене?
32: Але Він дивився довкола, щоб бачити ту, яка зробила це.
33: Жінка ж, знаючи, що з нею сталося, зі страхом і трепетом підійшла, впала перед Ним і сказала Йому всю правду.
34: Він же сказав їй: дочко! віра твоя спасла тебе; іди з миром і будь здорова від недуги твоєї.
35: Коли Він ще говорив це, приходять від начальника синагоги і кажуть: дочка твоя померла; чого ще турбуєш Учителя?
36: Але Іісус, почувши ці слова, зразу говорить начальникові синагоги: не бійся, тільки віруй.
37: І не дозволив нікому йти за Собою, крім Петра, Якова та Іоанна, брата Якова.
38: Приходить у дім начальника синагоги і бачить збентеження і тих, що плакали та дуже голосили.
39: І, увійшовши, говорить їм: чого бентежитесь і плачете? дівчина не вмерла, а спить.
40: І сміялися з Нього. Він же, виславши всіх, бере з Собою батька й матір дівчини і тих, що були з Ним, і входить туди, де лежала дівчина.
41: І, взявши дівчину за руку, каже їй: «таліфа кумі», що значить: дівчино, тобі кажу, встань.
42: В ту ж мить дівчина встала і почала ходити, бо була років дванадцяти. І всі, хто бачив, дуже здивувалися.
43: І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав, і сказав, щоб дали їй їсти.

наступний розділ →

Розділ 1
1: Початок Євангелія Іісуса Христа, Сина Божого,
2: як написано у пророків: ось, Я посилаю Ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твій перед Тобою (Мал. 3,1).
3: Глас вопіющого в пустині: приготуйте путь Господу, прямими зробіть стезі Йому (Іс. 40,3).
4: Явився Іоанн, який хрестив у пустині і проповідував хрещення покаяння для прощення гріхів.
5: І виходили до нього вся країна Іудейська і ієрусалимляни; і всі хрестились від нього в річці Іордані, сповідаючи гріхи свої.
6: Іоанн же носив одежу з верблюжого волосу і пояс шкіряний на чреслах своїх, і їв акриди та дикий мед.
7: І проповідував, кажучи: за мною йде Сильніший мене, в Якого я недостойний, нахилившись, розв'язати ремінь взуття Його;
8: я хрестив вас водою, а Він хреститиме вас Духом Святим.
9: І сталось у ті дні, прийшов Іісус із Назарета Галілейського і хрестився від Іоанна в Іордані.
10: І коли виходив з води, зараз же побачив Іоанн небеса, що розкривалися, і Духа, Котрий сходив на Нього, як голуб.
11: І голос був з небес: Ти Син Мій Улюблений, в Котрому Моє благовоління.
12: Негайно після того Дух веде Його в пустиню.
13: І пробув Він там у пустині сорок днів, спокушуваний сатаною, і був із звірами; і Ангели служили Йому.
14: Після того ж, як виданий був Іоанн, прийшов Іісус до Галілеї, проповідуючи Євангеліє Царства Божого
15: і кажучи, що настав час і наблизилось Царство Боже: покайтеся і віруйте в Євангеліє.
16: Проходячи ж біля моря Галілейського, побачив Симона і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалки.
17: І сказав їм Іісус: ідіть за Мною, і Я зроблю, що ви будете ловцями людей.
18: І вони відразу ж, покинувши свої сіті, пішли за Ним.
19: І, пройшовши звідти трохи, Він побачив Якова Зеведеєвого і Іоанна, брата його, які також у човні лагодили сіті;
20: і зараз же покликав їх. І вони, залишивши батька свого Зеведея в човні з робітниками, пішли за Ним.
21: І приходять до Капернаума; і незабаром у суботу увійшов Він у синагогу і навчав.
22: І дивувалися вченню Його, бо Він учив їх, як Такий, що має владу, а не як книжники.
23: У їхній синагозі був чоловік, одержимий духом нечистим, і закричав:
24: облиш, що Тобі до нас, Іісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас! знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий.
25: Але Іісус заборонив йому, кажучи: замовкни і вийди з нього.
26: Тоді дух нечистий, стряснувши його і скрикнувши гучним голосом, вийшов з нього.
27: І вжахнулися всі, так що один одного питали: що це? що це за нове вчення, що Він і духам нечистим наказує владно і вони слухають Його?
28: І швидко розійшлися про Нього чутки по всій окрузі Галілейській.
29: Вийшовши невдовзі з синагоги, прийшли до дому Симона і Андрія, з Яковом та Іоанном.
30: Теща ж Симонова лежала в гарячці; і зразу сказали Йому про неї.
31: І, підійшовши, Він підняв її, взявши її за руку; і гарячка зразу ж залишила її, і вона стала служити їм.
32: Надвечір, коли заходило сонце, приносили до Нього всіх недужих і біснуватих.
33: І все місто зібралось біля дверей.
34: І Він зцілив багатьох, що страждали всякими недугами; вигнав багатьох бісів, і не дозволяв бісам говорити, що вони знають, що Він Христос.
35: А вранці, вставши вдосвіта, вийшов і пішов у безлюдне місце, і там молився.
36: Симон і ті, що були з ним, пішли за Ним,
37: і, знайшовши Його, кажуть Йому: всі Тебе шукають.
38: Він говорить їм: ходімо в найближчі села та міста, щоб Мені і там проповідувати; бо Я для того прийшов.
39: І Він проповідував у синагогах їхніх по всій Галілеї і виганяв бісів.
40: Приходить до Нього прокажений і, благаючи Його та падаючи перед Ним на коліна, говорить Йому: якщо хочеш, можеш мене очистити.
41: Іісус, змилосердившись над ним, простягнув руку, доторкнувся до нього і сказав йому: хочу, очисться.
42: Після цього слова проказа зразу ж зійшла з нього, і він став чистим.
43: І, глянувши на нього суворо, негайно відіслав його
44: і сказав йому: гляди ж, нікому нічого не кажи, але піди покажись священникові і принеси за очищення твоє, що повелів Мойсей, на свідчення їм.
45: А він, вийшовши, почав розголошувати і розказувати про подію, яка сталася, так що Іісус не міг уже явно ввійти до міста, але перебував зовні, в безлюдних місцях. І приходили до Нього звідусіль.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 3
1: І знов прийшов до синагоги. Там був чоловік, який мав усохлу руку.
2: І стежили за Ним, чи не зцілить його в суботу, щоб звинуватити Його.
3: Він же говорить чоловікові, котрий мав усохлу руку: стань посередині.
4: А їм говорить: чи годиться в суботу добро робити, чи зло робити? душу спасти, чи погубити? Вони ж мовчали.
5: І, глянувши на них з гнівом, сумуючи про жорстокість сердець їхніх, говорить тому чоловікові: простягни руку твою. Він простягнув, і стала рука його здорова, як друга.
6: Фарисеї, вийшовши, зразу ж радилися з іродіанами проти Нього, як би погубити Його.
7: Але Іісус з учнями Своїми відійшов до моря; і за Ним пішло багато народу з Галілеї, Іудеї,
8: Ієрусалима, Ідумеї та з-за Іордану. І ті, що живуть в околицях Тиру та Сидону, почувши, що Він робив, йшли до Нього у великій кількості.
9: І сказав учням Своїм, щоб готовий був для Нього човен, через багатолюдність, аби не тіснилися до Нього.
10: Бо багатьох Він зцілив, тому ті, які мали рани, кидались до Нього, щоб торкнутись Його.
11: І духи нечисті, коли бачили Його, падали перед Ним і кричали: Ти Син Божий.
12: Та Він суворо забороняв їм, щоб не робили Його відомим.
13: Потім зійшов на гору і покликав до Себе, кого Сам хотів; і прийшли до Нього.
14: І вибрав з них дванадцять, щоб були з Ним і щоб посилати їх на проповідь,
15: і щоб вони мали владу зціляти від недугів і виганяти бісів;
16: і поставив Симона, давши йому ім'я Петро,
17: Якова Зеведеєвого та Іоанна, брата Якова, давши їм імена Воанергес, тобто «сини громові»,
18: Андрія, Филипа, Варфоломія, Матфея, Фому, Якова Алфеєвого, Фаддея, Симона Кананіта
19: та Іуду Іскаріотського, який і зрадив Його.
20: Приходять у дім; і знову збирається народ, так що їм неможливо було і хліба їсти.
21: І, почувши, ближні Його пішли взяти Його, бо говорили, що Він не при собі.
22: А книжники, які прийшли з Ієрусалима, говорили, що Він має в Собі веєльзевула і що виганяє бісів силою бісівського князя.
23: І, покликавши їх, говорив їм притчами: як може сатана виганяти сатану?
24: Якщо царство розділиться само в собі, не може встояти царство те;
25: і якщо дім розділиться сам у собі, не може встояти дім той;
26: і якщо сатана повстав сам на себе і розділився, не може встояти, але прийшов кінець його.
27: Ніхто, ввійшовши в дім сильного, не може пограбувати речей його, якщо раніше не зв'яже сильного, і тоді розграбує дім його.
28: Істинно кажу вам: простяться синам людським всі гріхи та хула, якими б вони не хулили;
29: але хто буде хулити Духа Святого, тому не буде прощення довіку, а підлягає він вічному осудженню.
30: Це сказав Він, тому що говорили: в Ньому нечистий дух.
31: Прийшли Мати і брати Його і, стоячи надворі, послали до Нього покликати Його.
32: Навколо Нього сидів народ. І сказали Йому: ось, Мати Твоя і брати Твої і сестри Твої, надворі, питають Тебе.
33: І відповідав їм: хто мати Моя і брати Мої?
34: І, оглянувши сидячих навколо Себе, сказав: ось мати Моя і брати Мої;
35: бо хто творитиме волю Божу, той Мені брат, і сестра, і мати.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже, що прийшло в силі.
2: І через шість днів взяв Іісус Петра, Якова та Іоанна, і вивів їх одних на гору високу, і преобразився перед ними:
3: одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як білильник не може вибілити на землі.
4: І з'явився їм Ілля з Мойсеєм; і розмовляли з Іісусом.
5: При цьому Петро сказав Іісусові: Равві! добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один, та Іллі один.
6: Бо не знав, що сказати; тому що страх охопив їх.
7: І з'явилась хмара і огорнула їх, і зійшов голос з хмари, кажучи: Цей є Син Мій Улюблений; Його слухайте.
8: І, раптом подивившись навкруги, нікого вже з собою не бачили, крім одного Іісуса.
9: Коли ж вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розказувати про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих.
10: І вони утримали в собі це слово, питаючи один одного, що значить: воскреснути з мертвих.
11: І спитали Його: як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі?
12: Він же відповідав їм: правда, Ілля повинен прийти раніше і приготувати все; і Синові Людському, як написано про Нього, належить багато постраждати і бути зневаженим.
13: Але кажу вам, що Ілля прийшов, і вчинили з ним, як хотіли, як написано про нього.
14: Прийшовши до учнів, побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними.
15: І відразу, побачивши Його, весь народ здивувався, і, підбігаючи, вітали Його.
16: Він запитав книжників: про що сперечаєтеся з ними?
17: Один з народу сказав у відповідь: Учителю! я привів до Тебе мого сина, одержимого духом німим:
18: де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав учням Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли.
19: Відповідаючи йому, Іісус сказав: о, роде невірний! доки буду з вами? доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене.
20: І привели його до Нього. Як тільки біснуватий побачив Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пускаючи піну.
21: Іісус запитав батька його: як давно це сталося з ним? Він сказав: з дитинства;
22: дуже часто дух кидав його у вогонь і у воду, щоб згубити його; але, якщо щось можеш, змилосердься над нами, допоможи нам.
23: Іісус сказав йому: якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому.
24: І відразу батько отрока викрикнув крізь сльози: вірую, Господи! допоможи моєму невір’ю.
25: Іісус, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, сказавши йому: душе німий і глухий! Я тобі велю: вийди з нього і більше не входь у нього.
26: І, скрикнувши та сильно стряснувши його, вийшов; і він став, наче мертвий, так що багато хто говорили, що він помер.
27: Але Іісус, взявши його за руку, підняв його; і він встав.
28: Коли Іісус увійшов у дім, учні спитали Його на самоті: чому ми не могли вигнати його?
29: І сказав їм: цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту.
30: Вийшовши звідти, проходили через Галілею, і Він не хотів, щоб хто довідався.
31: Бо вчив учнів Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук людських і вб'ють Його, і, вбитий, Він на третій день воскресне.
32: Але вони не розуміли цих слів, а запитати Його боялися.
33: Прийшов до Капернаума; і коли був у домі, запитав їх: про що дорогою ви міркували між собою?
34: Вони мовчали; бо дорогою міркували між собою, хто більший.
35: І, сівши, покликав дванадцятьох і сказав їм: хто хоче бути першим, хай буде з усіх останнім і всім слугою.
36: І, взявши дитя, поставив його посеред них і, обнявши його, сказав їм:
37: хто прийме в ім'я Моє одного з таких дітей, той Мене приймає; а хто Мене прийме, той не Мене приймає, а Того, Хто послав Мене.
38: При цьому Іоанн сказав: Учителю! ми бачили чоловіка, який Твоїм іменем виганяє бісів, а не ходить за нами; і заборонили йому, бо не ходить за нами.
39: Іісус сказав: не забороняйте йому, бо ніхто, сотворивши чудо іменем Моїм, не може скоро злословити Мене.
40: Бо хто не проти вас, той за вас.
41: І хто напоїть вас чашею води в ім'я Моє, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди.
42: А хто спокусить одного з малих цих, віруючих в Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і кинули його в море.
43: І якщо спокушає тебе рука твоя, відітни її: краще тобі калікою ввійти в життя, ніж з двома руками йти в геєну, у вогонь невгасимий,
44: де черв їх не вмирає і вогонь не вгасає.
45: І якщо нога твоя спокушає тебе, відітни її; краще тобі кривим увійти в життя, ніж з двома ногами бути вкинутим у геєну, у вогонь невгасимий,
46: де черв їх не вмирає і вогонь не вгасає.
47: І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну,
48: де черв їх не вмирає і вогонь не вгасає.
49: Бо кожний вогнем осолиться, і всяка жертва сіллю осолиться.
50: Сіль – добра річ; а якщо сіль несолона буде, чим ви її поправите? Майте сіль у собі, і майте мир між собою.