Від Марка святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: І прийшли на інший берег моря, в країну Гадаринську.
2: І коли вийшов Він з човна, зразу зустрів Його чоловік, який вийшов з гробів і мав нечистого духа,
3: він жив у гробах, і ніхто не міг його зв'язати, навіть ланцюгами,
4: бо багато разів він був скутий кайданами та ланцюгами, але розривав ланцюги і розбивав кайдани, і ніхто не мав сили приборкати його;
5: завжди, вночі та вдень, у гробах і горах, кричав він та бився об каміння;
6: побачивши ж Іісуса здалеку, прибіг і поклонився Йому,
7: і, скрикнувши гучним голосом, сказав: що Тобі до мене, Іісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!
8: Бо Іісус сказав йому: вийди, душе нечистий, з цього чоловіка.
9: І спитав його: як твоє ім'я? І він сказав у відповідь: легіон ім'я моє, бо нас багато.
10: І багато просили Його, щоб не висилав їх геть з країни тієї.
11: Паслось же там біля гори велике стадо свиней.
12: І просили Його всі біси, кажучи: пошли нас у свиней, щоб нам увійти в них.
13: Іісус відразу дозволив їм. І, вийшовши, нечисті духи увійшли в свиней; і кинулось стадо з кручі в море, а їх було близько двох тисяч; і потонули в морі.
14: Пастухи ж свиней побігли і розказали у місті та в селах. І жителі вийшли подивитись, що сталося.
15: Приходять до Іісуса і бачать, що той, що біснувався, в якому був легіон, сидить і одягнений, і при здоровому розумі; і злякалися.
16: Очевидці ж розказали їм про те, як це сталося з біснуватим, і про свиней.
17: І почали благати Його, щоб відійшов від околиць їхніх.
18: І коли Він увійшов у човен, той, що біснувався, просив Його, щоб бути з Ним.
19: Але Іісус не дозволив йому, а сказав: йди додому до своїх і розкажи їм, що сотворив з тобою Господь і як помилував тебе.
20: І пішов, і почав проповідувати у Десятиградді про те, що сотворив з ним Іісус; і всі дивувалися.
21: Коли Іісус знову переправився в човні на той бік, зібралось до Нього багато народу; Він був біля моря.
22: І ось, приходить один з начальників синагоги, на ім'я Іаір, і, побачивши Його, падає до ніг Його
23: і дуже благає Його, кажучи: дочка моя при смерті; прийди і поклади на неї руки, щоб вона видужала і зосталася жива.
24: Іісус пішов з ним. За Ним йшло багато народу, і тиснули на Нього.
25: Якась жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років,
26: багато потерпіла від багатьох лікарів, і витратила все, що було в неї, і не отримала ніякої користі, але їй ще погіршало,–
27: почувши про Іісуса, підійшла ззаду в народі і доторкнулась до одежі Його,
28: бо говорила: якщо доторкнусь хоч до одежі Його, то видужаю.
29: І зразу припинилась у неї кровотеча; і вона відчула в тілі, що зцілилася від недуги.
30: У той же час Іісус, відчувши Сам у Собі, що вийшла з Нього сила, повернувся в народі і сказав: хто доторкнувся до одежі Моєї?
31: Учні сказали Йому: Ти бачиш, що народ тисне на Тебе, і говориш: хто доторкнувся до Мене?
32: Але Він дивився довкола, щоб бачити ту, яка зробила це.
33: Жінка ж, знаючи, що з нею сталося, зі страхом і трепетом підійшла, впала перед Ним і сказала Йому всю правду.
34: Він же сказав їй: дочко! віра твоя спасла тебе; іди з миром і будь здорова від недуги твоєї.
35: Коли Він ще говорив це, приходять від начальника синагоги і кажуть: дочка твоя померла; чого ще турбуєш Учителя?
36: Але Іісус, почувши ці слова, зразу говорить начальникові синагоги: не бійся, тільки віруй.
37: І не дозволив нікому йти за Собою, крім Петра, Якова та Іоанна, брата Якова.
38: Приходить у дім начальника синагоги і бачить збентеження і тих, що плакали та дуже голосили.
39: І, увійшовши, говорить їм: чого бентежитесь і плачете? дівчина не вмерла, а спить.
40: І сміялися з Нього. Він же, виславши всіх, бере з Собою батька й матір дівчини і тих, що були з Ним, і входить туди, де лежала дівчина.
41: І, взявши дівчину за руку, каже їй: «таліфа кумі», що значить: дівчино, тобі кажу, встань.
42: В ту ж мить дівчина встала і почала ходити, бо була років дванадцяти. І всі, хто бачив, дуже здивувалися.
43: І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав, і сказав, щоб дали їй їсти.
1: І прийшли на інший берег моря, в країну Гадаринську.
2: І коли вийшов Він з човна, зразу зустрів Його чоловік, який вийшов з гробів і мав нечистого духа,
3: він жив у гробах, і ніхто не міг його зв'язати, навіть ланцюгами,
4: бо багато разів він був скутий кайданами та ланцюгами, але розривав ланцюги і розбивав кайдани, і ніхто не мав сили приборкати його;
5: завжди, вночі та вдень, у гробах і горах, кричав він та бився об каміння;
6: побачивши ж Іісуса здалеку, прибіг і поклонився Йому,
7: і, скрикнувши гучним голосом, сказав: що Тобі до мене, Іісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!
8: Бо Іісус сказав йому: вийди, душе нечистий, з цього чоловіка.
9: І спитав його: як твоє ім'я? І він сказав у відповідь: легіон ім'я моє, бо нас багато.
10: І багато просили Його, щоб не висилав їх геть з країни тієї.
11: Паслось же там біля гори велике стадо свиней.
12: І просили Його всі біси, кажучи: пошли нас у свиней, щоб нам увійти в них.
13: Іісус відразу дозволив їм. І, вийшовши, нечисті духи увійшли в свиней; і кинулось стадо з кручі в море, а їх було близько двох тисяч; і потонули в морі.
14: Пастухи ж свиней побігли і розказали у місті та в селах. І жителі вийшли подивитись, що сталося.
15: Приходять до Іісуса і бачать, що той, що біснувався, в якому був легіон, сидить і одягнений, і при здоровому розумі; і злякалися.
16: Очевидці ж розказали їм про те, як це сталося з біснуватим, і про свиней.
17: І почали благати Його, щоб відійшов від околиць їхніх.
18: І коли Він увійшов у човен, той, що біснувався, просив Його, щоб бути з Ним.
19: Але Іісус не дозволив йому, а сказав: йди додому до своїх і розкажи їм, що сотворив з тобою Господь і як помилував тебе.
20: І пішов, і почав проповідувати у Десятиградді про те, що сотворив з ним Іісус; і всі дивувалися.
21: Коли Іісус знову переправився в човні на той бік, зібралось до Нього багато народу; Він був біля моря.
22: І ось, приходить один з начальників синагоги, на ім'я Іаір, і, побачивши Його, падає до ніг Його
23: і дуже благає Його, кажучи: дочка моя при смерті; прийди і поклади на неї руки, щоб вона видужала і зосталася жива.
24: Іісус пішов з ним. За Ним йшло багато народу, і тиснули на Нього.
25: Якась жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років,
26: багато потерпіла від багатьох лікарів, і витратила все, що було в неї, і не отримала ніякої користі, але їй ще погіршало,–
27: почувши про Іісуса, підійшла ззаду в народі і доторкнулась до одежі Його,
28: бо говорила: якщо доторкнусь хоч до одежі Його, то видужаю.
29: І зразу припинилась у неї кровотеча; і вона відчула в тілі, що зцілилася від недуги.
30: У той же час Іісус, відчувши Сам у Собі, що вийшла з Нього сила, повернувся в народі і сказав: хто доторкнувся до одежі Моєї?
31: Учні сказали Йому: Ти бачиш, що народ тисне на Тебе, і говориш: хто доторкнувся до Мене?
32: Але Він дивився довкола, щоб бачити ту, яка зробила це.
33: Жінка ж, знаючи, що з нею сталося, зі страхом і трепетом підійшла, впала перед Ним і сказала Йому всю правду.
34: Він же сказав їй: дочко! віра твоя спасла тебе; іди з миром і будь здорова від недуги твоєї.
35: Коли Він ще говорив це, приходять від начальника синагоги і кажуть: дочка твоя померла; чого ще турбуєш Учителя?
36: Але Іісус, почувши ці слова, зразу говорить начальникові синагоги: не бійся, тільки віруй.
37: І не дозволив нікому йти за Собою, крім Петра, Якова та Іоанна, брата Якова.
38: Приходить у дім начальника синагоги і бачить збентеження і тих, що плакали та дуже голосили.
39: І, увійшовши, говорить їм: чого бентежитесь і плачете? дівчина не вмерла, а спить.
40: І сміялися з Нього. Він же, виславши всіх, бере з Собою батька й матір дівчини і тих, що були з Ним, і входить туди, де лежала дівчина.
41: І, взявши дівчину за руку, каже їй: «таліфа кумі», що значить: дівчино, тобі кажу, встань.
42: В ту ж мить дівчина встала і почала ходити, бо була років дванадцяти. І всі, хто бачив, дуже здивувалися.
43: І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав, і сказав, щоб дали їй їсти.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже, що прийшло в силі.
2: І через шість днів взяв Іісус Петра, Якова та Іоанна, і вивів їх одних на гору високу, і преобразився перед ними:
3: одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як білильник не може вибілити на землі.
4: І з'явився їм Ілля з Мойсеєм; і розмовляли з Іісусом.
5: При цьому Петро сказав Іісусові: Равві! добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один, та Іллі один.
6: Бо не знав, що сказати; тому що страх охопив їх.
7: І з'явилась хмара і огорнула їх, і зійшов голос з хмари, кажучи: Цей є Син Мій Улюблений; Його слухайте.
8: І, раптом подивившись навкруги, нікого вже з собою не бачили, крім одного Іісуса.
9: Коли ж вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розказувати про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих.
10: І вони утримали в собі це слово, питаючи один одного, що значить: воскреснути з мертвих.
11: І спитали Його: як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі?
12: Він же відповідав їм: правда, Ілля повинен прийти раніше і приготувати все; і Синові Людському, як написано про Нього, належить багато постраждати і бути зневаженим.
13: Але кажу вам, що Ілля прийшов, і вчинили з ним, як хотіли, як написано про нього.
14: Прийшовши до учнів, побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними.
15: І відразу, побачивши Його, весь народ здивувався, і, підбігаючи, вітали Його.
16: Він запитав книжників: про що сперечаєтеся з ними?
17: Один з народу сказав у відповідь: Учителю! я привів до Тебе мого сина, одержимого духом німим:
18: де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав учням Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли.
19: Відповідаючи йому, Іісус сказав: о, роде невірний! доки буду з вами? доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене.
20: І привели його до Нього. Як тільки біснуватий побачив Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пускаючи піну.
21: Іісус запитав батька його: як давно це сталося з ним? Він сказав: з дитинства;
22: дуже часто дух кидав його у вогонь і у воду, щоб згубити його; але, якщо щось можеш, змилосердься над нами, допоможи нам.
23: Іісус сказав йому: якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому.
24: І відразу батько отрока викрикнув крізь сльози: вірую, Господи! допоможи моєму невір’ю.
25: Іісус, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, сказавши йому: душе німий і глухий! Я тобі велю: вийди з нього і більше не входь у нього.
26: І, скрикнувши та сильно стряснувши його, вийшов; і він став, наче мертвий, так що багато хто говорили, що він помер.
27: Але Іісус, взявши його за руку, підняв його; і він встав.
28: Коли Іісус увійшов у дім, учні спитали Його на самоті: чому ми не могли вигнати його?
29: І сказав їм: цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту.
30: Вийшовши звідти, проходили через Галілею, і Він не хотів, щоб хто довідався.
31: Бо вчив учнів Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук людських і вб'ють Його, і, вбитий, Він на третій день воскресне.
32: Але вони не розуміли цих слів, а запитати Його боялися.
33: Прийшов до Капернаума; і коли був у домі, запитав їх: про що дорогою ви міркували між собою?
34: Вони мовчали; бо дорогою міркували між собою, хто більший.
35: І, сівши, покликав дванадцятьох і сказав їм: хто хоче бути першим, хай буде з усіх останнім і всім слугою.
36: І, взявши дитя, поставив його посеред них і, обнявши його, сказав їм:
37: хто прийме в ім'я Моє одного з таких дітей, той Мене приймає; а хто Мене прийме, той не Мене приймає, а Того, Хто послав Мене.
38: При цьому Іоанн сказав: Учителю! ми бачили чоловіка, який Твоїм іменем виганяє бісів, а не ходить за нами; і заборонили йому, бо не ходить за нами.
39: Іісус сказав: не забороняйте йому, бо ніхто, сотворивши чудо іменем Моїм, не може скоро злословити Мене.
40: Бо хто не проти вас, той за вас.
41: І хто напоїть вас чашею води в ім'я Моє, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди.
42: А хто спокусить одного з малих цих, віруючих в Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і кинули його в море.
43: І якщо спокушає тебе рука твоя, відітни її: краще тобі калікою ввійти в життя, ніж з двома руками йти в геєну, у вогонь невгасимий,
44: де черв їх не вмирає і вогонь не вгасає.
45: І якщо нога твоя спокушає тебе, відітни її; краще тобі кривим увійти в життя, ніж з двома ногами бути вкинутим у геєну, у вогонь невгасимий,
46: де черв їх не вмирає і вогонь не вгасає.
47: І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну,
48: де черв їх не вмирає і вогонь не вгасає.
49: Бо кожний вогнем осолиться, і всяка жертва сіллю осолиться.
50: Сіль – добра річ; а якщо сіль несолона буде, чим ви її поправите? Майте сіль у собі, і майте мир між собою.