Від Марка святе благовіствування

наступний розділ →

Розділ 1
1: Початок Євангелія Іісуса Христа, Сина Божого,
2: як написано у пророків: ось, Я посилаю Ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твій перед Тобою (Мал. 3,1).
3: Глас вопіющого в пустині: приготуйте путь Господу, прямими зробіть стезі Йому (Іс. 40,3).
4: Явився Іоанн, який хрестив у пустині і проповідував хрещення покаяння для прощення гріхів.
5: І виходили до нього вся країна Іудейська і ієрусалимляни; і всі хрестились від нього в річці Іордані, сповідаючи гріхи свої.
6: Іоанн же носив одежу з верблюжого волосу і пояс шкіряний на чреслах своїх, і їв акриди та дикий мед.
7: І проповідував, кажучи: за мною йде Сильніший мене, в Якого я недостойний, нахилившись, розв'язати ремінь взуття Його;
8: я хрестив вас водою, а Він хреститиме вас Духом Святим.
9: І сталось у ті дні, прийшов Іісус із Назарета Галілейського і хрестився від Іоанна в Іордані.
10: І коли виходив з води, зараз же побачив Іоанн небеса, що розкривалися, і Духа, Котрий сходив на Нього, як голуб.
11: І голос був з небес: Ти Син Мій Улюблений, в Котрому Моє благовоління.
12: Негайно після того Дух веде Його в пустиню.
13: І пробув Він там у пустині сорок днів, спокушуваний сатаною, і був із звірами; і Ангели служили Йому.
14: Після того ж, як виданий був Іоанн, прийшов Іісус до Галілеї, проповідуючи Євангеліє Царства Божого
15: і кажучи, що настав час і наблизилось Царство Боже: покайтеся і віруйте в Євангеліє.
16: Проходячи ж біля моря Галілейського, побачив Симона і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалки.
17: І сказав їм Іісус: ідіть за Мною, і Я зроблю, що ви будете ловцями людей.
18: І вони відразу ж, покинувши свої сіті, пішли за Ним.
19: І, пройшовши звідти трохи, Він побачив Якова Зеведеєвого і Іоанна, брата його, які також у човні лагодили сіті;
20: і зараз же покликав їх. І вони, залишивши батька свого Зеведея в човні з робітниками, пішли за Ним.
21: І приходять до Капернаума; і незабаром у суботу увійшов Він у синагогу і навчав.
22: І дивувалися вченню Його, бо Він учив їх, як Такий, що має владу, а не як книжники.
23: У їхній синагозі був чоловік, одержимий духом нечистим, і закричав:
24: облиш, що Тобі до нас, Іісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас! знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий.
25: Але Іісус заборонив йому, кажучи: замовкни і вийди з нього.
26: Тоді дух нечистий, стряснувши його і скрикнувши гучним голосом, вийшов з нього.
27: І вжахнулися всі, так що один одного питали: що це? що це за нове вчення, що Він і духам нечистим наказує владно і вони слухають Його?
28: І швидко розійшлися про Нього чутки по всій окрузі Галілейській.
29: Вийшовши невдовзі з синагоги, прийшли до дому Симона і Андрія, з Яковом та Іоанном.
30: Теща ж Симонова лежала в гарячці; і зразу сказали Йому про неї.
31: І, підійшовши, Він підняв її, взявши її за руку; і гарячка зразу ж залишила її, і вона стала служити їм.
32: Надвечір, коли заходило сонце, приносили до Нього всіх недужих і біснуватих.
33: І все місто зібралось біля дверей.
34: І Він зцілив багатьох, що страждали всякими недугами; вигнав багатьох бісів, і не дозволяв бісам говорити, що вони знають, що Він Христос.
35: А вранці, вставши вдосвіта, вийшов і пішов у безлюдне місце, і там молився.
36: Симон і ті, що були з ним, пішли за Ним,
37: і, знайшовши Його, кажуть Йому: всі Тебе шукають.
38: Він говорить їм: ходімо в найближчі села та міста, щоб Мені і там проповідувати; бо Я для того прийшов.
39: І Він проповідував у синагогах їхніх по всій Галілеї і виганяв бісів.
40: Приходить до Нього прокажений і, благаючи Його та падаючи перед Ним на коліна, говорить Йому: якщо хочеш, можеш мене очистити.
41: Іісус, змилосердившись над ним, простягнув руку, доторкнувся до нього і сказав йому: хочу, очисться.
42: Після цього слова проказа зразу ж зійшла з нього, і він став чистим.
43: І, глянувши на нього суворо, негайно відіслав його
44: і сказав йому: гляди ж, нікому нічого не кажи, але піди покажись священникові і принеси за очищення твоє, що повелів Мойсей, на свідчення їм.
45: А він, вийшовши, почав розголошувати і розказувати про подію, яка сталася, так що Іісус не міг уже явно ввійти до міста, але перебував зовні, в безлюдних місцях. І приходили до Нього звідусіль.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 3
1: І знов прийшов до синагоги. Там був чоловік, який мав усохлу руку.
2: І стежили за Ним, чи не зцілить його в суботу, щоб звинуватити Його.
3: Він же говорить чоловікові, котрий мав усохлу руку: стань посередині.
4: А їм говорить: чи годиться в суботу добро робити, чи зло робити? душу спасти, чи погубити? Вони ж мовчали.
5: І, глянувши на них з гнівом, сумуючи про жорстокість сердець їхніх, говорить тому чоловікові: простягни руку твою. Він простягнув, і стала рука його здорова, як друга.
6: Фарисеї, вийшовши, зразу ж радилися з іродіанами проти Нього, як би погубити Його.
7: Але Іісус з учнями Своїми відійшов до моря; і за Ним пішло багато народу з Галілеї, Іудеї,
8: Ієрусалима, Ідумеї та з-за Іордану. І ті, що живуть в околицях Тиру та Сидону, почувши, що Він робив, йшли до Нього у великій кількості.
9: І сказав учням Своїм, щоб готовий був для Нього човен, через багатолюдність, аби не тіснилися до Нього.
10: Бо багатьох Він зцілив, тому ті, які мали рани, кидались до Нього, щоб торкнутись Його.
11: І духи нечисті, коли бачили Його, падали перед Ним і кричали: Ти Син Божий.
12: Та Він суворо забороняв їм, щоб не робили Його відомим.
13: Потім зійшов на гору і покликав до Себе, кого Сам хотів; і прийшли до Нього.
14: І вибрав з них дванадцять, щоб були з Ним і щоб посилати їх на проповідь,
15: і щоб вони мали владу зціляти від недугів і виганяти бісів;
16: і поставив Симона, давши йому ім'я Петро,
17: Якова Зеведеєвого та Іоанна, брата Якова, давши їм імена Воанергес, тобто «сини громові»,
18: Андрія, Филипа, Варфоломія, Матфея, Фому, Якова Алфеєвого, Фаддея, Симона Кананіта
19: та Іуду Іскаріотського, який і зрадив Його.
20: Приходять у дім; і знову збирається народ, так що їм неможливо було і хліба їсти.
21: І, почувши, ближні Його пішли взяти Його, бо говорили, що Він не при собі.
22: А книжники, які прийшли з Ієрусалима, говорили, що Він має в Собі веєльзевула і що виганяє бісів силою бісівського князя.
23: І, покликавши їх, говорив їм притчами: як може сатана виганяти сатану?
24: Якщо царство розділиться само в собі, не може встояти царство те;
25: і якщо дім розділиться сам у собі, не може встояти дім той;
26: і якщо сатана повстав сам на себе і розділився, не може встояти, але прийшов кінець його.
27: Ніхто, ввійшовши в дім сильного, не може пограбувати речей його, якщо раніше не зв'яже сильного, і тоді розграбує дім його.
28: Істинно кажу вам: простяться синам людським всі гріхи та хула, якими б вони не хулили;
29: але хто буде хулити Духа Святого, тому не буде прощення довіку, а підлягає він вічному осудженню.
30: Це сказав Він, тому що говорили: в Ньому нечистий дух.
31: Прийшли Мати і брати Його і, стоячи надворі, послали до Нього покликати Його.
32: Навколо Нього сидів народ. І сказали Йому: ось, Мати Твоя і брати Твої і сестри Твої, надворі, питають Тебе.
33: І відповідав їм: хто мати Моя і брати Мої?
34: І, оглянувши сидячих навколо Себе, сказав: ось мати Моя і брати Мої;
35: бо хто творитиме волю Божу, той Мені брат, і сестра, і мати.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: І прийшли на інший берег моря, в країну Гадаринську.
2: І коли вийшов Він з човна, зразу зустрів Його чоловік, який вийшов з гробів і мав нечистого духа,
3: він жив у гробах, і ніхто не міг його зв'язати, навіть ланцюгами,
4: бо багато разів він був скутий кайданами та ланцюгами, але розривав ланцюги і розбивав кайдани, і ніхто не мав сили приборкати його;
5: завжди, вночі та вдень, у гробах і горах, кричав він та бився об каміння;
6: побачивши ж Іісуса здалеку, прибіг і поклонився Йому,
7: і, скрикнувши гучним голосом, сказав: що Тобі до мене, Іісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!
8: Бо Іісус сказав йому: вийди, душе нечистий, з цього чоловіка.
9: І спитав його: як твоє ім'я? І він сказав у відповідь: легіон ім'я моє, бо нас багато.
10: І багато просили Його, щоб не висилав їх геть з країни тієї.
11: Паслось же там біля гори велике стадо свиней.
12: І просили Його всі біси, кажучи: пошли нас у свиней, щоб нам увійти в них.
13: Іісус відразу дозволив їм. І, вийшовши, нечисті духи увійшли в свиней; і кинулось стадо з кручі в море, а їх було близько двох тисяч; і потонули в морі.
14: Пастухи ж свиней побігли і розказали у місті та в селах. І жителі вийшли подивитись, що сталося.
15: Приходять до Іісуса і бачать, що той, що біснувався, в якому був легіон, сидить і одягнений, і при здоровому розумі; і злякалися.
16: Очевидці ж розказали їм про те, як це сталося з біснуватим, і про свиней.
17: І почали благати Його, щоб відійшов від околиць їхніх.
18: І коли Він увійшов у човен, той, що біснувався, просив Його, щоб бути з Ним.
19: Але Іісус не дозволив йому, а сказав: йди додому до своїх і розкажи їм, що сотворив з тобою Господь і як помилував тебе.
20: І пішов, і почав проповідувати у Десятиградді про те, що сотворив з ним Іісус; і всі дивувалися.
21: Коли Іісус знову переправився в човні на той бік, зібралось до Нього багато народу; Він був біля моря.
22: І ось, приходить один з начальників синагоги, на ім'я Іаір, і, побачивши Його, падає до ніг Його
23: і дуже благає Його, кажучи: дочка моя при смерті; прийди і поклади на неї руки, щоб вона видужала і зосталася жива.
24: Іісус пішов з ним. За Ним йшло багато народу, і тиснули на Нього.
25: Якась жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років,
26: багато потерпіла від багатьох лікарів, і витратила все, що було в неї, і не отримала ніякої користі, але їй ще погіршало,–
27: почувши про Іісуса, підійшла ззаду в народі і доторкнулась до одежі Його,
28: бо говорила: якщо доторкнусь хоч до одежі Його, то видужаю.
29: І зразу припинилась у неї кровотеча; і вона відчула в тілі, що зцілилася від недуги.
30: У той же час Іісус, відчувши Сам у Собі, що вийшла з Нього сила, повернувся в народі і сказав: хто доторкнувся до одежі Моєї?
31: Учні сказали Йому: Ти бачиш, що народ тисне на Тебе, і говориш: хто доторкнувся до Мене?
32: Але Він дивився довкола, щоб бачити ту, яка зробила це.
33: Жінка ж, знаючи, що з нею сталося, зі страхом і трепетом підійшла, впала перед Ним і сказала Йому всю правду.
34: Він же сказав їй: дочко! віра твоя спасла тебе; іди з миром і будь здорова від недуги твоєї.
35: Коли Він ще говорив це, приходять від начальника синагоги і кажуть: дочка твоя померла; чого ще турбуєш Учителя?
36: Але Іісус, почувши ці слова, зразу говорить начальникові синагоги: не бійся, тільки віруй.
37: І не дозволив нікому йти за Собою, крім Петра, Якова та Іоанна, брата Якова.
38: Приходить у дім начальника синагоги і бачить збентеження і тих, що плакали та дуже голосили.
39: І, увійшовши, говорить їм: чого бентежитесь і плачете? дівчина не вмерла, а спить.
40: І сміялися з Нього. Він же, виславши всіх, бере з Собою батька й матір дівчини і тих, що були з Ним, і входить туди, де лежала дівчина.
41: І, взявши дівчину за руку, каже їй: «таліфа кумі», що значить: дівчино, тобі кажу, встань.
42: В ту ж мить дівчина встала і почала ходити, бо була років дванадцяти. І всі, хто бачив, дуже здивувалися.
43: І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав, і сказав, щоб дали їй їсти.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 6
1: Звідти вийшов Він і прийшов у Свою вітчизну; за Ним йшли учні Його.
2: Коли настала субота, Він почав учити в синагозі; і багато з тих, хто слухав, дивуючись, говорили: звідки в Нього це? що за премудрість дана Йому, і як діються такі чудеса руками Його?
3: Чи не тесля Він, син Марії, брат Якова, Іосії, Іуди і Симона? Чи не тут між нами Його сестри? І спокушалися про Нього.
4: Іісус же сказав їм: не буває пророка без пошани, хіба тільки у вітчизні своїй і у родичів і в домі своїм.
5: І не міг сотворити там ніякого чуда, тільки зцілив небагатьох недужих, поклавши на них руки.
6: І дивувався з невір'я їхнього; потім ходив по навколишніх селах і навчав.
7: І, покликавши дванадцятьох, почав посилати їх по двоє; і дав їм владу над нечистими духами.
8: І заповідав їм нічого не брати в дорогу, крім одного посоха: ні торбини, ні хліба, ні міді в поясі,
9: а взуватися в просте взуття і не носити двох одеж.
10: І сказав їм: коли де увійдете в дім, залишайтеся в ньому, доки не вийдете з того місця.
11: І коли хто не прийме вас і не послухає вас, виходячи звідти, обтрусіть порох з ніг ваших, в свідчення на них. Істинно кажу вам: відрадніше буде Содому і Гоморрі в день суду, ніж місту тому.
12: Вони пішли і проповідували покаяння;
13: виганяли багатьох бісів і багатьох хворих мазали оливою і зціляли.
14: Цар Ірод, почувши про Іісуса (бо Його ім'я стало відомим), говорив: це Іоанн Хреститель воскрес з мертвих, і тому чудеса діються ним.
15: Одні говорили: це Ілля, а інші говорили: це пророк, або як один з пророків.
16: Ірод же, почувши, сказав: це Іоанн, якого я обезглавив; він воскрес з мертвих.
17: Бо цей Ірод, пославши, взяв Іоанна і ув'язнив його в темницю за Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, з якою він одружився.
18: Бо Іоанн говорив Іродові: не годиться тобі мати жінку брата твого.
19: Іродіада ж, гніваючись на нього, хотіла вбити його; та не могла.
20: Бо Ірод боявся Іоанна, знаючи, що він муж праведний і святий, і беріг його; багато що робив, слухаючись його, та із задоволенням слухав його.
21: Настав зручний день, коли Ірод, святкуючи день свого народження, влаштував бенкет вельможам своїм, тисячоначальникам і старійшинам Галілейським,–
22: дочка Іродіади увійшла, танцювала і догодила Іродові і тим, що возлежали з ним; цар сказав дівиці: проси в мене, чого хочеш, і дам тобі;
23: і клявся їй: чого тільки попросиш у мене, дам тобі, навіть до половини мого царства.
24: Вона вийшла і спитала у матері своєї: чого просити? Та відповіла: голову Іоанна Хрестителя.
25: Вона відразу ж пішла з поспіхом до царя і просила, кажучи: хочу, щоб ти зараз же дав мені на блюді голову Іоанна Хрестителя.
26: Цар засмутився, але заради клятви і тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй.
27: І негайно, пославши зброєносця, цар звелів принести голову його.
28: Той пішов, відсік йому голову в темниці, і приніс голову його на блюді, і віддав її дівиці, а дівиця віддала її матері своїй.
29: Учні його, почувши, прийшли і взяли тіло його, і поклали його у гробі.
30: І зібрались Апостоли до Іісуса і розповіли Йому все, і що зробили, і чого навчили.
31: Він сказав їм: підіть ви одні у безлюдне місце і трохи відпочиньте, бо так багато народу приходило і відходило, що їм ніколи було і їсти.
32: І вирушили в безлюдне місце в човні одні.
33: Народ побачив, як вони відправлялись, і багато хто впізнав їх; і сходились туди піші з усіх міст, і випередили їх, і зійшлись до Нього.
34: Іісус, вийшовши, побачив багато людей і змилосердився над ними, бо вони були, як вівці, що не мають пастиря; і почав учити їх багато.
35: І коли минуло багато часу, учні Його, підійшовши до Нього, казали: місце тут безлюдне, а час уже пізній,–
36: відпусти їх, щоб вони пішли у навколишні селища та села і купили собі хліба, бо їм нічого їсти.
37: Він сказав їм у відповідь: ви дайте їм їсти. І сказали Йому: хіба нам піти купити хліба динаріїв на двісті і дати їм їсти?
38: Але Він спитав у них: скільки у вас є хлібів? підіть і подивіться. Вони, довідавшись, сказали: п'ять хлібів і дві рибини.
39: Тоді звелів їм розсадити всіх рядами на зеленій траві.
40: І посідали рядами, по сто і по п'ятдесят.
41: Він взяв п'ять хлібів і дві рибини, піднявши очі на небо, благословив і розламав хліби і дав учням Своїм, щоб вони роздали їм; і дві рибини поділив на всіх.
42: І всі їли, і наситились.
43: І набрали кусків хліба і решток від риб дванадцять повних кошиків.
44: Було ж тих, що їли хліби, близько п'яти тисяч мужів.
45: І зразу наказав учням Своїм увійти в човен і переправитись раніше на той бік до Віфсаїди, поки Він відпустить народ.
46: І, відпустивши їх, пішов на гору помолитись.
47: Увечері човен був посеред моря, а Він один на землі.
48: І побачив, як вони терпіли біду у плаванні; бо вітер їм був зустрічний; близько ж четвертої сторожі ночі прийшов до них, ідучи по морю, і хотів минути їх.
49: Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що це привид, і закричали.
50: Бо всі бачили Його і полякались. І зараз же заговорив з ними і сказав їм: підбадьортеся: це Я, не бійтеся!
51: І увійшов до них у човен; і вітер стих. І вони надзвичайно дивувались в собі,
52: бо не зрозуміли чуда з хлібами, тому що серце їхнє було скам'яніле.
53: І, переправившись, прибули в землю Геннісаретську і пристали до берега.
54: Коли вони вийшли з човна, відразу жителі, впізнавши Його,
55: оббігли всю околицю ту і почали приносити на постелях недужих туди, де Він, як чутно було, знаходився.
56: І куди тільки не приходив Він, чи в села, чи в міста, чи в селища, клали недужих на відкритих місцях і просили Його, щоб їм доторкнутись хоч до краю одежі Його; і котрі доторкались до Нього, зцілялись.