Від Марка святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 14
1: Через два дні мало бути свято Пасхи і опрісноків. І шукали первосвященники і книжники, як би взяти Його хитрощами і вбити;
2: але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі.
3: І коли Він був у Віфанії, в домі Симона прокаженого, і возлежав,– прийшла жінка з алавастровою посудиною мира з нарда чистого, дорогоцінного, і, розбивши посудину, злила Йому на голову.
4: Деякі обурились і між собою говорили: навіщо така трата мира?
5: Бо можна було б його продати більш як за триста динаріїв і роздати вбогим. І дорікали їй.
6: Іісус же сказав: облиште її; навіщо її бентежите? Вона добре діло зробила для Мене.
7: Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм благодіяти; а Мене не завжди маєте.
8: Вона зробила, що могла: заздалегідь помазала Моє тіло до погребіння.
9: Істинно кажу вам: по всьому світі, де буде проповідане це Євангеліє, буде сказано, на спомин про неї, і про те, що вона зробила.
10: І пішов Іуда Іскаріот, один з дванадцяти, до первосвященників, щоб видати Його їм.
11: Вони ж, почувши, зраділи, і пообіцяли дати йому срібняків. І він шукав, як би в зручний час видати Його.
12: У перший день опрісноків, коли готували пасхальне ягня, учні сказали Йому: де хочеш їсти пасху? ми підемо і приготуємо.
13: І посилає двох з учнів Своїх, і каже їм: підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік, який нестиме глек води; підіть за ним,
14: і куди він увійде, скажіть господареві дому того: Учитель говорить: де кімната, в якій би Мені їсти пасху з учнями Моїми?
15: І він покаже вам велику, прибрану і готову горницю; там приготуйте нам.
16: І пішли учні Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували пасху.
17: Як настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.
18: І коли вони возлежали і їли, Іісус сказав: істинно кажу вам, один з вас, той, хто їсть зі Мною, зрадить Мене.
19: Вони засмутились і почали говорити Йому один за одним: чи не я? і інший: чи не я?
20: Він же сказав їм у відповідь: один з дванадцятьох, який вмочає зі Мною в блюдо.
21: Та Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б тій людині не родитися.
22: І коли вони їли, Іісус взяв хліб, благословив, переламав, дав їм і сказав: прийміть, їжте; це є Тіло Моє.
23: І, взявши чашу та подякувавши, подав їм; і пили з неї всі.
24: І сказав їм: це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається.
25: Істинно кажу вам: Я вже не питиму від плода виноградного до того дня, коли питиму нове вино в Царстві Божому.
26: І, проспівавши, пішли на гору Єлеонську.
27: І сказав їм Іісус: цієї ночі всі ви спокуситеся про Мене, бо написано: уражу пастиря і розбіжаться вівці (Зах. 13,7).
28: По воскресінні ж Моєму, буду раніш за вас у Галілеї.
29: Петро сказав Йому: хоч і всі спокусяться, але не я.
30: І говорить йому Іісус: істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ночі, раніше, ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
31: Він же ще більше запевняв: хоч би мені належало і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Так само і всі говорили.
32: Прийшли до селища, що зветься Гефсіманія; і Він сказав учням Своїм: посидьте тут, поки Я помолюся.
33: І взяв з собою Петра, Якова та Іоанна; і почав жахатися й сумувати.
34: І сказав їм: смертельно сумує душа Моя; побудьте тут і пильнуйте.
35: І, трохи відійшовши, впав на землю і молився, щоб, коли можливо, минув Його час цей;
36: і говорив: Авва Отче! все можливе Тобі; пронеси мимо Мене чашу цю; але не чого Я хочу, а чого Ти.
37: Повертається і знаходить їх сплячими, і каже Петрові: Симоне! ти спиш? не міг ти пильнувати одної години?
38: Пильнуйте і моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
39: І знову відійшов і молився, сказавши те саме слово.
40: І, повернувшись, знову знайшов їх сплячими; бо очі в них обважніли, і вони не знали, що Йому відповідати.
41: І прийшов утретє і каже їм: ви все ще спите і спочиваєте? Годі, прийшов час: Син Людський видається в руки грішників.
42: Встаньте, підемо: ось, наблизився той, хто видає Мене.
43: І зараз же, як Він ще говорив, прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвященників і книжників і старійшин.
44: Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є; беріть Його і ведіть обережно.
45: І, прийшовши, відразу підійшов до Нього і каже: Равві! Равві! і поцілував Його.
46: А вони наклали руки свої на Нього і взяли Його.
47: Один же з тих, що стояли тут, вихопив меча і вдарив раба первосвященника і відсік йому вухо.
48: Тоді Іісус сказав їм: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб Мене взяти.
49: Кожний день Я бував з вами в храмі і вчив, і ви не брали Мене. Але хай збудуться Писання.
50: Тоді, залишивши Його, всі повтікали.
51: Один юнак, загорнувшись покривалом на голе тіло, йшов вслід за Ним; і воїни схопили його.
52: Але він, покинувши покривало, нагий утік від них.
53: І привели Іісуса до первосвященника; і зібрались до нього всі первосвященники і книжники та старійшини.
54: Петро віддалік ішов вслід за Ним аж до середини двору первосвященника; і сидів зі слугами і грівся біля вогню.
55: Первосвященники ж і весь синедріон шукали свідчення на Іісуса, щоб віддати Його на смерть; і не знаходили.
56: Бо багато лжесвідчили на Нього, але ці свідчення не були достатні.
57: І деякі, вставши, неправдиво свідчили проти Нього і говорили:
58: ми чули, як Він казав: Я зруйную храм цей рукотворний і через три дні зведу інший, нерукотворний.
59: Але й таке свідчення їхнє не було достатнім.
60: Тоді первосвященник став посередині і спитав Іісуса: що ж Ти нічого не відповідаєш? що вони проти Тебе свідчать?
61: Він же мовчав і нічого не відповідав. Знову первосвященник спитав Його і сказав Йому: чи Ти Христос, Син Благословенного?
62: Іісус сказав: Я; і ви побачите Сина Людського, сидячого праворуч сили і грядущого на хмарах небесних.
63: Тоді первосвященник, розірвавши одяг свій, сказав: навіщо ще нам свідки?
64: Ви чули богохульство? Як вам здається? Вони ж усі визнали Його повинним смерті.
65: І деякі почали плювати на Нього і, закриваючи Йому лице, бити Його і говорити Йому: проречи. І слуги били Його по щоках.
66: Коли Петро був на дворі внизу, прийшла одна із служниць первосвященника
67: і, побачивши Петра, який грівся, та придивившись до нього, сказала: і ти був з Іісусом Назарянином.
68: Але він відрікся, сказавши: не знаю і не розумію, що ти говориш. І вийшов геть на передній двір; і заспівав півень.
69: Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що цей з них.
70: Він знову відрікся. Трохи згодом присутні знову стали говорити Петрові: та й справді ти з них, бо ти галілеянин, і мова твоя схожа.
71: Він же почав клястися і божитися: не знаю Чоловіка Цього, про Якого говорите.
72: Тоді вдруге заспівав півень. І згадав Петро слово, сказане йому Іісусом: перш ніж двічі проспіває півень, тричі відречешся від Мене; і почав плакати.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 15
1: Негайно вранці первосвященники зі старійшинами та книжниками і весь синедріон зібрали раду і, зв'язавши Іісуса, відвели і видали Пілатові.
2: Пілат спитав Його: Ти Цар Іудейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш.
3: І первосвященники звинувачували Його багато в чому.
4: Пілат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш? бачиш, як багато звинувачень проти Тебе.
5: Але Іісус і на це нічого не відповідав, так що Пілат дивувався.
6: На всяке ж свято він відпускав їм одного в'язня, за якого вони просили.
7: Тоді був у темниці один на ім'я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство.
8: І народ почав кричати і просити Пілата про те, що він завжди робив для них.
9: Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Іудейського?
10: Бо знав, що первосвященники через заздрість видали Його.
11: Та первосвященники підбурили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву.
12: Пілат же знову сказав їм у відповідь: що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Іудейським?
13: Вони знову закричали: розіпни Його.
14: Пілат сказав їм: яке ж зло зробив Він? Але вони ще дужче закричали: розіпни Його.
15: Тоді Пілат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Іісуса, побивши, віддав на розп'яття.
16: Воїни відвели Його всередину двору, тобто в преторію, і зібрали весь полк,
17: і одягли Його в багряницю, та сплівши терновий вінець, поклали на Нього;
18: і почали вітати Його: радуйся, Царю Іудейський!
19: І били Його тростиною по голові, і плювали на Нього та, ставши на коліна, кланялись Йому.
20: Коли ж наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, одягли Його у власний одяг і повели Його, щоб розіп'ясти.
21: І примусили одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його.
22: І привели Його на місце Голгофу, що означає: Лобне місце.
23: І давали Йому пити вино зі смирною; але Він не прийняв.
24: Ті, що розпинали Його, ділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти.
25: Була третя година і розп'яли Його.
26: І був напис вини Його: Цар Іудейський.
27: З Ним розп'яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч Нього.
28: І збулося слово Писання: і до злочинців причислений (Іс. 53,12).
29: Ті, що проходили, лихословили Його, киваючи головами своїми і кажучи: ей, Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні будуєш!
30: спаси Себе Самого і зійди з хреста.
31: Так само і первосвященники з книжниками, глузуючи, говорили один одному: інших спасав, а Себе не може спасти!
32: Христос, Цар Ізраїлів, хай тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп'яті з Ним ганьбили Його.
33: О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев'ятої години.
34: О дев'ятій годині Іісус викрикнув гучним голосом: Елоі! Елоі! Ламма савахфані? – що значить: Боже Мій! Боже Мій! навіщо Ти Мене залишив?
35: Деякі з тих, що тут стояли, почувши те, говорили: Він кличе Іллю.
36: А один побіг, наповнив губку оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його.
37: Іісус же, скрикнувши гучним голосом, іспустив дух.
38: І завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху донизу.
39: Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, що Він, так скрикнувши, іспустив дух, сказав: воістину Чоловік Цей був Син Божий.
40: Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними була і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія,
41: які і тоді, коли Він був у Галілеї, ходили за Ним і служили Йому, і багато інших, які разом з Ним прийшли до Ієрусалима.
42: І як настав уже вечір,– бо була п'ятниця, тобто день перед суботою,–
43: прийшов Йосиф із Аримафеї, славнозвісний радник, який і сам чекав Царства Божого, насмілився прийти до Пілата просити тіла Іісусового.
44: Пілат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його: чи давно помер?
45: І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові.
46: Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу.
47: Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали.
1: Негайно вранці первосвященники зі старійшинами та книжниками і весь синедріон зібрали раду і, зв'язавши Іісуса, відвели і видали Пілатові.
2: Пілат спитав Його: Ти Цар Іудейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш.
3: І первосвященники звинувачували Його багато в чому.
4: Пілат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш? бачиш, як багато звинувачень проти Тебе.
5: Але Іісус і на це нічого не відповідав, так що Пілат дивувався.
6: На всяке ж свято він відпускав їм одного в'язня, за якого вони просили.
7: Тоді був у темниці один на ім'я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство.
8: І народ почав кричати і просити Пілата про те, що він завжди робив для них.
9: Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Іудейського?
10: Бо знав, що первосвященники через заздрість видали Його.
11: Та первосвященники підбурили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву.
12: Пілат же знову сказав їм у відповідь: що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Іудейським?
13: Вони знову закричали: розіпни Його.
14: Пілат сказав їм: яке ж зло зробив Він? Але вони ще дужче закричали: розіпни Його.
15: Тоді Пілат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Іісуса, побивши, віддав на розп'яття.
16: Воїни відвели Його всередину двору, тобто в преторію, і зібрали весь полк,
17: і одягли Його в багряницю, та сплівши терновий вінець, поклали на Нього;
18: і почали вітати Його: радуйся, Царю Іудейський!
19: І били Його тростиною по голові, і плювали на Нього та, ставши на коліна, кланялись Йому.
20: Коли ж наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, одягли Його у власний одяг і повели Його, щоб розіп'ясти.
21: І примусили одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його.
22: І привели Його на місце Голгофу, що означає: Лобне місце.
23: І давали Йому пити вино зі смирною; але Він не прийняв.
24: Ті, що розпинали Його, ділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти.
25: Була третя година і розп'яли Його.
26: І був напис вини Його: Цар Іудейський.
27: З Ним розп'яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч Нього.
28: І збулося слово Писання: і до злочинців причислений (Іс. 53,12).
29: Ті, що проходили, лихословили Його, киваючи головами своїми і кажучи: ей, Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні будуєш!
30: спаси Себе Самого і зійди з хреста.
31: Так само і первосвященники з книжниками, глузуючи, говорили один одному: інших спасав, а Себе не може спасти!
32: Христос, Цар Ізраїлів, хай тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп'яті з Ним ганьбили Його.
33: О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев'ятої години.
34: О дев'ятій годині Іісус викрикнув гучним голосом: Елоі! Елоі! Ламма савахфані? – що значить: Боже Мій! Боже Мій! навіщо Ти Мене залишив?
35: Деякі з тих, що тут стояли, почувши те, говорили: Він кличе Іллю.
36: А один побіг, наповнив губку оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його.
37: Іісус же, скрикнувши гучним голосом, іспустив дух.
38: І завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху донизу.
39: Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, що Він, так скрикнувши, іспустив дух, сказав: воістину Чоловік Цей був Син Божий.
40: Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними була і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія,
41: які і тоді, коли Він був у Галілеї, ходили за Ним і служили Йому, і багато інших, які разом з Ним прийшли до Ієрусалима.
42: І як настав уже вечір,– бо була п'ятниця, тобто день перед суботою,–
43: прийшов Йосиф із Аримафеї, славнозвісний радник, який і сам чекав Царства Божого, насмілився прийти до Пілата просити тіла Іісусового.
44: Пілат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його: чи давно помер?
45: І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові.
46: Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу.
47: Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали.