...

Святе Письмо

Від Луки святе благовіствування

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 9
1: Скликавши дванадцятьох, Іісус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від недугів,
2: і послав їх проповідувати Царство Боже та зціляти хворих.
3: І сказав їм: нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі;
4: і в який дім увійдете, там залишайтесь і звідти виходьте в дорогу.
5: А якщо де не приймуть вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть і порох з ніг ваших в свідчення на них.
6: Вони пішли і проходили по селах, благовіствуючи і зціляючи повсюди.
7: Почув Ірод четвертовладник про все, що робив Іісус, і вагався, бо одні говорили, що то Іоанн встав з мертвих;
8: інші, що Ілля явився, а ще інші, що воскрес один з давніх пророків.
9: І сказав Ірод: Іоаннові я відсік голову; хто ж Цей, про Кого я таке чую? І шукав побачити Його.
10: Апостоли, повернувшись, розповіли Йому, що вони зробили; і Він, взявши їх з Собою, відійшов один в безлюдне місце біля міста, що зветься Віфсаїда.
11: Але народ, довідавшись, пішов за Ним; і Він, прийнявши їх, говорив з ними про Царство Боже і зціляв тих, хто мав потребу в зціленні.
12: День же почав схилятись до вечора. І, підійшовши до Нього, дванадцять сказали Йому: відпусти людей, щоб вони пішли в навколишні села і селища ночувати і дістати їжі, бо ми тут у безлюдному місці.
13: Але Він сказав їм: ви дайте їм їсти. Вони сказали: нема в нас більше п'яти хлібів та двох рибин; хіба піти нам та купити їжі для всіх цих людей?
14: Бо їх було близько п'яти тисяч чоловік. Але Він сказав учням Своїм: розсадіть їх рядами по п'ятдесят.
15: І зробили так, і розсадили всіх.
16: Він же, взявши п'ять хлібів і дві рибини і, поглянувши на небо, благословив їх, переломив і дав учням, щоб роздали народові.
17: І всі їли, і наситились; і набрали кусків, що залишились, дванадцять кошиків.
18: Одного разу, коли Він молився у безлюдному місці, були з Ним учні, Він запитав їх: за кого вважає Мене народ?
19: Вони сказали у відповідь: за Іоанна Хрестителя, а інші за Іллю; а ще інші говорять, що воскрес один з давніх пророків.
20: Він же спитав їх: а ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: за Христа Божого.
21: Він же суворо наказав їм нікому не говорити про це,
22: сказавши, що Синові Людському належить багато постраждати, бути відкинутим старійшинами, первосвященниками і книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
23: До всіх же сказав: якщо хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною.
24: Бо хто хоче зберегти свою душу, той згубить її, а хто згубить душу свою заради Мене, той збереже її.
25: Бо що за користь матиме людина, якщо придбає весь світ, себе ж саму згубить чи занапастить?
26: Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх, того й Син Людський посоромиться, як прийде у славі Своїй і Отця і святих Ангелів.
27: Істинно кажу вам: є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже.
28: Після цих слів, днів через вісім, взявши Петра, Іоанна і Якова, зійшов Він на гору помолитись.
29: І коли молився, вигляд обличчя Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим.
30: І ось, два мужі розмовляли з Ним; це були Мойсей і Ілля:
31: явившись у славі, вони говорили про кінець Його, який Йому належить звершити в Ієрусалимі.
32: Петро ж і ті, що були з Ним, зморені були сном; але, прокинувшись, побачили славу Його і двох мужів, які стояли з Ним.
33: Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Іісусові: Наставнику! добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі,– не знаючи сам, що говорив.
34: Коли ж він це говорив, з'явилась хмара і покрила їх; і вони злякались, як увійшли у хмару.
35: І був з хмари голос, який говорив: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте.
36: І коли був цей голос, Іісус залишився один. І вони промовчали і нікому нічого не говорили в ті дні про те, що бачили.
37: Наступного дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.
38: Раптом хтось з народу вигукнув: Учителю! благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він у мене єдиний:
39: його хапає дух, і він зненацька скрикує, і трясе його так, що він пускає піну; і ледве відходить від нього, змучивши його.
40: Я просив учнів Твоїх, щоб вигнали його; та вони не змогли.
41: Іісус же сказав у відповідь: о, роде невірний і розбещений! Доки буду з вами і терпітиму вас? приведи сюди сина твого.
42: Коли ж той ще йшов, біс кинув його і почав бити; але Іісус заборонив нечистому духові і зцілив отрока, і віддав його батькові його.
43: І всі дивувались величі Божій. А як усі дивувались усьому, що творив Іісус, Він сказав учням Своїм:
44: вкладіть у вуха ваші ці слова: Син Людський має бути виданий в руки людські.
45: Вони ж не зрозуміли слова цього, і воно було закрите від них, так що вони не збагнули його, а запитати Його про це слово боялись.
46: Спало ж їм на думку: хто б з них був більший?
47: Іісус же, знаючи думку серця їхнього, взяв дитину і поставив її перед Собою
48: і сказав їм: хто прийме це дитя в ім'я Моє, той Мене приймає; а хто прийме Мене, той приймає Того, Хто послав Мене; бо хто найменший між усіма вами, той буде великий.
49: При цьому Іоанн сказав: Наставнику! ми бачили чоловіка, який іменем Твоїм виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами.
50: Іісус сказав йому: не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас.
51: Коли ж наближались дні відходу Його з цього світу, Він вирішив іти до Ієрусалима;
52: і послав вісників перед лицем Своїм; і вони пішли і увійшли у село Самарянське, щоб приготувати Йому;
53: але там не прийняли Його, бо Він мав вигляд подорожнього, що йде в Ієрусалим.
54: Побачивши це, учні Його, Яків і Іоанн, сказали: Господи! хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив?
55: Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: не знаєте, якого ви духу;
56: бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати. І пішли до іншого села.
57: Сталось, що коли вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господи! я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.
58: Іісус сказав йому: лисиці мають нори, і птахи небесні – гнізда; Син же Людський не має де голову прихилити.
59: А іншому сказав: іди за Мною. Той сказав: Господи! дозволь мені перше піти і поховати батька мого.
60: Але Іісус сказав йому: залиш мертвим ховати своїх мерців, а ти йди, благовіствуй Царство Боже.
61: І ще інший сказав: я піду за Тобою, Господи! тільки дозволь спершу мені попрощатися з домашніми моїми.
62: Але Іісус сказав йому: хто поклав руку свою на рало і озирається назад, той не благонадійний для Царства Божого.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 12
1: Тим часом, коли зібралися тисячі народу, так що тиснули один одного, Він почав говорити спершу до учнів Своїх: бережіться закваски фарисейської, яка є лицемірство.
2: Нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і таємного, чого б не дізналися.
3: Тому те, що ви сказали в пітьмі, почується при світлі; і що говорили на вухо в будинках, те буде проголошене на покрівлях.
4: Кажу ж вам, друзям Моїм: не бійтесь тих, що вбивають тіло і потім нічого більше зробити не можуть;
5: але скажу вам, кого боятися: бійтеся Того, Хто має владу після вбивства вкинути в геєну: так, кажу вам, Того бійтеся.
6: Чи не п'ять малих птахів продаються за два ассарія? і жоден з них не забутий Богом.
7: А у вас і волосся на голові все пораховане. Отже, не бійтесь; ви дорожчі за багатьох малих птахів.
8: Кажу ж вам: кожного, хто визнає Мене перед людьми, і Син Людський визнає його перед Ангелами Божими;
9: а хто зречеться Мене перед людьми, той відкинутий буде перед Ангелами Божими.
10: І кожному, хто скаже слово на Сина Людського, проститься; а хто скаже хулу на Святого Духа, тому не проститься.
11: Коли ж приведуть вас у синагоги, до правителів і володарів, не турбуйтесь, як і що відповідати, або що говорити,
12: бо в той час Святий Дух навчить вас, що треба говорити.
13: Хтось з народу сказав Йому: Учителю! скажи братові моєму, щоб він розділив спадщину зі мною.
14: Він же сказав чоловікові тому: хто поставив Мене судити чи ділити вас?
15: При цьому сказав їм: глядіть, остерігайтеся користолюбства, бо життя людини не залежить від багатства її маєтку.
16: І сказав їм притчу: в одного багатого чоловіка добре вродила нива;
17: і міркував він в собі: що мені робити? нема куди мені зібрати плодів моїх.
18: І сказав: ось що зроблю: зруйную житниці мої та збудую більші, і зберу туди весь хліб мій і все добро моє,
19: і скажу душі моїй: душа! багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись.
20: Але Бог сказав йому: нерозумний! цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти заготовив?
21: Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє.
22: Сказав учням Своїм: тому кажу вам, – не піклуйтесь для душі вашої, що вам їсти, ні для тіла,– в що вдягнутися:
23: душа більша за їжу, і тіло – за одежу.
24: Погляньте на воронів: вони не сіють, не жнуть; у них нема ні комор, ні житниць, і Бог годує їх; наскільки ж ви кращі за птахів?
25: І хто з вас, піклуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть?
26: Отже, якщо і найменшого зробити не можете, чого ж піклуєтесь про інше?
27: Погляньте на лілії, як вони ростуть: не трудяться, не прядуть; але кажу вам, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них.
28: Коли ж траву на полі, яка сьогодні є, а завтра буде кинута у піч, Бог так одягає, то наскільки краще вас, маловіри!
29: Отже, не шукайте, що вам їсти, або що пити, і не турбуйтесь,
30: бо всього того шукають люди світу цього, ваш же Отець знає, що ви маєте потребу в тому;
31: перш над усе шукайте Царства Божого, а те все додасться вам.
32: Не бійся, мале стадо! бо Отець ваш благоволив дати вам Царство.
33: Продавайте майно ваше і давайте милостиню. Приготуйте собі гаманці, що не старіють, і скарби, що не зменшуються на небесах, куди злодій не наближається, і де міль не точить,
34: бо де скарб ваш, там і серце ваше буде.
35: Хай будуть чресла ваші підперезані і світильники засвічені.
36: І ви будьте подібні до людей, які чекають повернення господаря свого з весілля, щоб, коли прийде і постукає, негайно відчинити йому.
37: Блаженні ті раби, господар яких, прийшовши, знайде їх пильнуючими; істинно говорю вам, що він підпережеться і посадить їх, та, підходячи, служитиме їм.
38: І коли прийде о другій сторожі, або о третій сторожі прийде, і знайде їх так, то блаженні ті раби.
39: Ви знаєте, що коли б знав господар дому, о якій годині прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого.
40: Будьте ж і ви готові, бо в який час не сподіваєтесь, прийде Син Людський.
41: Тоді сказав Йому Петро: Господи! чи до нас притчу цю говориш, чи до всіх?
42: Господь же сказав: хто вірний і мудрий домоправитель, якого господар поставив над слугами своїми роздавати їм своєчасно міру хліба?
43: Блаженний раб той, господар якого, прийшовши, знайде, що він робить так.
44: Істинно кажу вам: над усім добром своїм поставить його.
45: Якщо ж раб той в серці своїм скаже: не скоро господар мій прийде, і почне бити слуг та служниць, їсти і пити та напиватись,–
46: то прийде господар раба того у день, коли він не сподівається, і в годину, якої не знає, і розітне його, і визначить йому долю з невірними.
47: Раб же той, який знав волю господаря свого, та не був готовий, і не робив за волею його, буде багато битий;
48: а той, хто не знав і зробив те, за що треба карати, буде битий менше. Від усякого, кому дано багато, багато й вимагається, і кому багато доручено, з того більше й запитається.
49: Я прийшов вогонь звести на землю, і як хотів би, щоб він уже запалав!
50: Хрещенням маю Я хреститися; і як Я тужу, поки це здійсниться!
51: Чи думаєте ви, що Я прийшов дати мир землі? Ні, кажу вам, а розділення;
52: бо віднині п'ятеро в одному домі почнуть розділятися, троє проти двох, і двоє проти трьох:
53: батько стане проти сина, і син проти батька; мати проти дочки, і дочка проти матері; свекруха проти невістки своєї, і невістка проти свекрухи своєї.
54: Сказав же і до народу: коли ви побачите хмару, що йде із заходу, то відразу говорите: дощ буде, і буває так;
55: і коли віє південний вітер, говорите: спека буде; і буває.
56: Лицеміри! лице неба і землі розпізнавати умієте; як же час цей не розпізнаєте?
57: Чому ж ви і по собі не судите, що має бути?
58: Коли ти йдеш з суперником своїм до правителя, то дорогою подбай визволитися від нього, щоб він не привів тебе до судді, а суддя не віддав тебе катові, а кат не кинув би тебе в темницю.
59: Кажу тобі: не вийдеш звідти, аж поки не віддаси і останнього мідяка.
← попередній розділнаступний розділ →