Від Луки святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: Скликавши дванадцятьох, Іісус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від недугів,
2: і послав їх проповідувати Царство Боже та зціляти хворих.
3: І сказав їм: нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі;
4: і в який дім увійдете, там залишайтесь і звідти виходьте в дорогу.
5: А якщо де не приймуть вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть і порох з ніг ваших в свідчення на них.
6: Вони пішли і проходили по селах, благовіствуючи і зціляючи повсюди.
7: Почув Ірод четвертовладник про все, що робив Іісус, і вагався, бо одні говорили, що то Іоанн встав з мертвих;
8: інші, що Ілля явився, а ще інші, що воскрес один з давніх пророків.
9: І сказав Ірод: Іоаннові я відсік голову; хто ж Цей, про Кого я таке чую? І шукав побачити Його.
10: Апостоли, повернувшись, розповіли Йому, що вони зробили; і Він, взявши їх з Собою, відійшов один в безлюдне місце біля міста, що зветься Віфсаїда.
11: Але народ, довідавшись, пішов за Ним; і Він, прийнявши їх, говорив з ними про Царство Боже і зціляв тих, хто мав потребу в зціленні.
12: День же почав схилятись до вечора. І, підійшовши до Нього, дванадцять сказали Йому: відпусти людей, щоб вони пішли в навколишні села і селища ночувати і дістати їжі, бо ми тут у безлюдному місці.
13: Але Він сказав їм: ви дайте їм їсти. Вони сказали: нема в нас більше п'яти хлібів та двох рибин; хіба піти нам та купити їжі для всіх цих людей?
14: Бо їх було близько п'яти тисяч чоловік. Але Він сказав учням Своїм: розсадіть їх рядами по п'ятдесят.
15: І зробили так, і розсадили всіх.
16: Він же, взявши п'ять хлібів і дві рибини і, поглянувши на небо, благословив їх, переломив і дав учням, щоб роздали народові.
17: І всі їли, і наситились; і набрали кусків, що залишились, дванадцять кошиків.
18: Одного разу, коли Він молився у безлюдному місці, були з Ним учні, Він запитав їх: за кого вважає Мене народ?
19: Вони сказали у відповідь: за Іоанна Хрестителя, а інші за Іллю; а ще інші говорять, що воскрес один з давніх пророків.
20: Він же спитав їх: а ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: за Христа Божого.
21: Він же суворо наказав їм нікому не говорити про це,
22: сказавши, що Синові Людському належить багато постраждати, бути відкинутим старійшинами, первосвященниками і книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
23: До всіх же сказав: якщо хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною.
24: Бо хто хоче зберегти свою душу, той згубить її, а хто згубить душу свою заради Мене, той збереже її.
25: Бо що за користь матиме людина, якщо придбає весь світ, себе ж саму згубить чи занапастить?
26: Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх, того й Син Людський посоромиться, як прийде у славі Своїй і Отця і святих Ангелів.
27: Істинно кажу вам: є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже.
28: Після цих слів, днів через вісім, взявши Петра, Іоанна і Якова, зійшов Він на гору помолитись.
29: І коли молився, вигляд обличчя Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим.
30: І ось, два мужі розмовляли з Ним; це були Мойсей і Ілля:
31: явившись у славі, вони говорили про кінець Його, який Йому належить звершити в Ієрусалимі.
32: Петро ж і ті, що були з Ним, зморені були сном; але, прокинувшись, побачили славу Його і двох мужів, які стояли з Ним.
33: Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Іісусові: Наставнику! добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі,– не знаючи сам, що говорив.
34: Коли ж він це говорив, з'явилась хмара і покрила їх; і вони злякались, як увійшли у хмару.
35: І був з хмари голос, який говорив: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте.
36: І коли був цей голос, Іісус залишився один. І вони промовчали і нікому нічого не говорили в ті дні про те, що бачили.
37: Наступного дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.
38: Раптом хтось з народу вигукнув: Учителю! благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він у мене єдиний:
39: його хапає дух, і він зненацька скрикує, і трясе його так, що він пускає піну; і ледве відходить від нього, змучивши його.
40: Я просив учнів Твоїх, щоб вигнали його; та вони не змогли.
41: Іісус же сказав у відповідь: о, роде невірний і розбещений! Доки буду з вами і терпітиму вас? приведи сюди сина твого.
42: Коли ж той ще йшов, біс кинув його і почав бити; але Іісус заборонив нечистому духові і зцілив отрока, і віддав його батькові його.
43: І всі дивувались величі Божій. А як усі дивувались усьому, що творив Іісус, Він сказав учням Своїм:
44: вкладіть у вуха ваші ці слова: Син Людський має бути виданий в руки людські.
45: Вони ж не зрозуміли слова цього, і воно було закрите від них, так що вони не збагнули його, а запитати Його про це слово боялись.
46: Спало ж їм на думку: хто б з них був більший?
47: Іісус же, знаючи думку серця їхнього, взяв дитину і поставив її перед Собою
48: і сказав їм: хто прийме це дитя в ім'я Моє, той Мене приймає; а хто прийме Мене, той приймає Того, Хто послав Мене; бо хто найменший між усіма вами, той буде великий.
49: При цьому Іоанн сказав: Наставнику! ми бачили чоловіка, який іменем Твоїм виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами.
50: Іісус сказав йому: не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас.
51: Коли ж наближались дні відходу Його з цього світу, Він вирішив іти до Ієрусалима;
52: і послав вісників перед лицем Своїм; і вони пішли і увійшли у село Самарянське, щоб приготувати Йому;
53: але там не прийняли Його, бо Він мав вигляд подорожнього, що йде в Ієрусалим.
54: Побачивши це, учні Його, Яків і Іоанн, сказали: Господи! хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив?
55: Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: не знаєте, якого ви духу;
56: бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати. І пішли до іншого села.
57: Сталось, що коли вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господи! я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.
58: Іісус сказав йому: лисиці мають нори, і птахи небесні – гнізда; Син же Людський не має де голову прихилити.
59: А іншому сказав: іди за Мною. Той сказав: Господи! дозволь мені перше піти і поховати батька мого.
60: Але Іісус сказав йому: залиш мертвим ховати своїх мерців, а ти йди, благовіствуй Царство Боже.
61: І ще інший сказав: я піду за Тобою, Господи! тільки дозволь спершу мені попрощатися з домашніми моїми.
62: Але Іісус сказав йому: хто поклав руку свою на рало і озирається назад, той не благонадійний для Царства Божого.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 14
1: Довелось Йому в суботу ввійти в дім одного з начальників фарисейських вкусити хліба, і вони стежили за Ним.
2: І ось став перед Ним чоловік, який страждав водяною хворобою.
3: Тоді Іісус запитав законників і фарисеїв: чи дозволено зціляти в суботу?
4: Вони мовчали. А Він, доторкнувшись, зцілив його і відпустив.
5: При цьому сказав їм: якщо у кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи не зразу ж витягнете його і в суботу?
6: І не змогли відповісти Йому на це.
7: Помічаючи ж, як запрошені вибирали перші місця, сказав їм притчу:
8: коли будеш запрошений ким на весілля, не сідай на перше місце, щоб не знайшовся хто між запрошеними поважніший за тебе,
9: і щоб той, хто запросив тебе і його, підійшовши, не сказав тобі: поступися цьому місцем, і тоді доведеться тобі з соромом зайняти останнє місце.
10: Але коли будеш запрошений, то, прийшовши, сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав: друже! пересядь вище; тоді буде тобі честь перед тими, хто сидить з тобою,
11: бо всякий, хто сам себе високо ставить, буде принижений, а хто принижує себе, піднесеться.
12: Сказав же і тому, хто запросив Його: коли робиш обід або вечерю, не клич друзів твоїх, ні братів твоїх, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб і вони тебе колись не запросили, і не одержав ти відплати.
13: Але, коли робиш гостину, клич убогих, калік, кривих, сліпих,
14: і блаженний будеш, що вони не мають чим віддати тобі; бо віддасться тобі у воскресіння праведних.
15: Почувши це, один з тих, що возлежали з Ним, сказав Йому: блаженний, хто вкусить хліба у Царстві Божому!
16: Він же сказав йому: один чоловік справив велику вечерю і запросив багатьох,
17: і коли настав час вечері, послав раба свого сказати запрошеним: ідіть, бо все вже готове.
18: І почали всі, ніби змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: я купив землю і мені треба піти і оглянути її; прошу тебе, вибач мені.
19: Другий сказав: я купив п'ять пар волів і йду випробувати їх; прошу тебе, вибач мені.
20: Третій сказав: я оженився і через те не можу прийти.
21: І, повернувшись, раб той розказав про це господареві своєму. Тоді, розгнівавшись, господар дому сказав рабові своєму: піди швидше на вулиці й провулки міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих.
22: І сказав раб: господарю! зроблено, як ти звелів, і ще є місце.
23: Господар сказав рабові: піди на дороги і загорожі і умовляй прийти, щоб наповнився дім мій.
24: Бо кажу вам, що ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері, бо багато званних, та мало вибраних.
25: З Ним ішло багато народу; і, обернувшись, Він сказав їм:
26: коли хто приходить до Мене і не зненавидить батька свого і матері, жінки і дітей, братів і сестер, та ще й життя свого, той не може бути Моїм учнем;
27: і хто не несе хреста свого і йде за Мною, той не може бути Моїм учнем.
28: Бо хто з вас, бажаючи будувати башту, не сяде спершу і не обчислить витрат, чи має він, що потрібне для її будівництва,
29: щоб, коли закладе основу і не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього,
30: кажучи: цей чоловік почав будувати, та не зміг закінчити?
31: Або який цар, ідучи на війну проти іншого царя, не сяде і не порадиться спершу, чи зможе він з десятьма тисячами стати проти того, хто йде на нього з двадцятьма тисячами?
32: Якщо ж ні, то поки той ще далеко, він пошле до нього посольство просити про мир.
33: Так і кожний з вас, хто не відречеться від усього, що має, не може бути Моїм учнем.
34: Сіль – добра річ; але якщо сіль втратить силу, то чим виправити її?
35: Ні в землю, ні на гній не годиться; геть викидають її. Хто має вуха слухати, хай слухає!