Від Луки святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: Скликавши дванадцятьох, Іісус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від недугів,
2: і послав їх проповідувати Царство Боже та зціляти хворих.
3: І сказав їм: нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі;
4: і в який дім увійдете, там залишайтесь і звідти виходьте в дорогу.
5: А якщо де не приймуть вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть і порох з ніг ваших в свідчення на них.
6: Вони пішли і проходили по селах, благовіствуючи і зціляючи повсюди.
7: Почув Ірод четвертовладник про все, що робив Іісус, і вагався, бо одні говорили, що то Іоанн встав з мертвих;
8: інші, що Ілля явився, а ще інші, що воскрес один з давніх пророків.
9: І сказав Ірод: Іоаннові я відсік голову; хто ж Цей, про Кого я таке чую? І шукав побачити Його.
10: Апостоли, повернувшись, розповіли Йому, що вони зробили; і Він, взявши їх з Собою, відійшов один в безлюдне місце біля міста, що зветься Віфсаїда.
11: Але народ, довідавшись, пішов за Ним; і Він, прийнявши їх, говорив з ними про Царство Боже і зціляв тих, хто мав потребу в зціленні.
12: День же почав схилятись до вечора. І, підійшовши до Нього, дванадцять сказали Йому: відпусти людей, щоб вони пішли в навколишні села і селища ночувати і дістати їжі, бо ми тут у безлюдному місці.
13: Але Він сказав їм: ви дайте їм їсти. Вони сказали: нема в нас більше п'яти хлібів та двох рибин; хіба піти нам та купити їжі для всіх цих людей?
14: Бо їх було близько п'яти тисяч чоловік. Але Він сказав учням Своїм: розсадіть їх рядами по п'ятдесят.
15: І зробили так, і розсадили всіх.
16: Він же, взявши п'ять хлібів і дві рибини і, поглянувши на небо, благословив їх, переломив і дав учням, щоб роздали народові.
17: І всі їли, і наситились; і набрали кусків, що залишились, дванадцять кошиків.
18: Одного разу, коли Він молився у безлюдному місці, були з Ним учні, Він запитав їх: за кого вважає Мене народ?
19: Вони сказали у відповідь: за Іоанна Хрестителя, а інші за Іллю; а ще інші говорять, що воскрес один з давніх пророків.
20: Він же спитав їх: а ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: за Христа Божого.
21: Він же суворо наказав їм нікому не говорити про це,
22: сказавши, що Синові Людському належить багато постраждати, бути відкинутим старійшинами, первосвященниками і книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
23: До всіх же сказав: якщо хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною.
24: Бо хто хоче зберегти свою душу, той згубить її, а хто згубить душу свою заради Мене, той збереже її.
25: Бо що за користь матиме людина, якщо придбає весь світ, себе ж саму згубить чи занапастить?
26: Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх, того й Син Людський посоромиться, як прийде у славі Своїй і Отця і святих Ангелів.
27: Істинно кажу вам: є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже.
28: Після цих слів, днів через вісім, взявши Петра, Іоанна і Якова, зійшов Він на гору помолитись.
29: І коли молився, вигляд обличчя Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим.
30: І ось, два мужі розмовляли з Ним; це були Мойсей і Ілля:
31: явившись у славі, вони говорили про кінець Його, який Йому належить звершити в Ієрусалимі.
32: Петро ж і ті, що були з Ним, зморені були сном; але, прокинувшись, побачили славу Його і двох мужів, які стояли з Ним.
33: Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Іісусові: Наставнику! добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі,– не знаючи сам, що говорив.
34: Коли ж він це говорив, з'явилась хмара і покрила їх; і вони злякались, як увійшли у хмару.
35: І був з хмари голос, який говорив: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте.
36: І коли був цей голос, Іісус залишився один. І вони промовчали і нікому нічого не говорили в ті дні про те, що бачили.
37: Наступного дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.
38: Раптом хтось з народу вигукнув: Учителю! благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він у мене єдиний:
39: його хапає дух, і він зненацька скрикує, і трясе його так, що він пускає піну; і ледве відходить від нього, змучивши його.
40: Я просив учнів Твоїх, щоб вигнали його; та вони не змогли.
41: Іісус же сказав у відповідь: о, роде невірний і розбещений! Доки буду з вами і терпітиму вас? приведи сюди сина твого.
42: Коли ж той ще йшов, біс кинув його і почав бити; але Іісус заборонив нечистому духові і зцілив отрока, і віддав його батькові його.
43: І всі дивувались величі Божій. А як усі дивувались усьому, що творив Іісус, Він сказав учням Своїм:
44: вкладіть у вуха ваші ці слова: Син Людський має бути виданий в руки людські.
45: Вони ж не зрозуміли слова цього, і воно було закрите від них, так що вони не збагнули його, а запитати Його про це слово боялись.
46: Спало ж їм на думку: хто б з них був більший?
47: Іісус же, знаючи думку серця їхнього, взяв дитину і поставив її перед Собою
48: і сказав їм: хто прийме це дитя в ім'я Моє, той Мене приймає; а хто прийме Мене, той приймає Того, Хто послав Мене; бо хто найменший між усіма вами, той буде великий.
49: При цьому Іоанн сказав: Наставнику! ми бачили чоловіка, який іменем Твоїм виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами.
50: Іісус сказав йому: не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас.
51: Коли ж наближались дні відходу Його з цього світу, Він вирішив іти до Ієрусалима;
52: і послав вісників перед лицем Своїм; і вони пішли і увійшли у село Самарянське, щоб приготувати Йому;
53: але там не прийняли Його, бо Він мав вигляд подорожнього, що йде в Ієрусалим.
54: Побачивши це, учні Його, Яків і Іоанн, сказали: Господи! хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив?
55: Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: не знаєте, якого ви духу;
56: бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати. І пішли до іншого села.
57: Сталось, що коли вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господи! я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.
58: Іісус сказав йому: лисиці мають нори, і птахи небесні – гнізда; Син же Людський не має де голову прихилити.
59: А іншому сказав: іди за Мною. Той сказав: Господи! дозволь мені перше піти і поховати батька мого.
60: Але Іісус сказав йому: залиш мертвим ховати своїх мерців, а ти йди, благовіствуй Царство Боже.
61: І ще інший сказав: я піду за Тобою, Господи! тільки дозволь спершу мені попрощатися з домашніми моїми.
62: Але Іісус сказав йому: хто поклав руку свою на рало і озирається назад, той не благонадійний для Царства Божого.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 10
1: Після того вибрав Господь і інших сімдесят учнів і послав їх по двоє перед лицем Своїм у кожне місто і місце, куди Сам хотів іти,
2: і сказав їм: жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнив, щоб вислав женців на жнива Свої.
3: Ідіть! Я посилаю вас, як ягнят між вовків.
4: Не беріть ні мішка, ні торби, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте.
5: В який дім увійдете, спочатку кажіть: мир дому цьому;
6: і якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш, а коли ні, то до вас повернеться.
7: В тому домі залишайтесь, їжте і пийте те, що в них є, бо працюючий вартий нагороди за труди свої; не переходьте з дому в дім.
8: І коли в яке місто прийдете і приймуть вас, їжте, що вам подадуть,
9: і зціляйте недужих, що знаходяться в ньому, і кажіть їм: наблизилось до вас Царство Боже.
10: Якщо ж прийдете в якесь місто і не приймуть вас, то, вийшовши на вулицю, скажіть:
11: і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; а проте знайте, що наблизилось до вас Царство Боже.
12: Кажу ж вам, що Содому в день той відрадніше буде, ніж місту тому.
13: Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Віфсаїдо! бо якби у Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то давно б вони, сидячи у веретищі й попелі, покаялися;
14: але і Тиру і Сидону відрадніше буде на суді, ніж вам.
15: І ти, Капернауме, що піднісся до неба, до пекла зійдеш.
16: Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто відвертається вас, той Мене відвертається, а хто відвертається Мене, той відвертається Того, Хто послав Мене.
17: Сімдесят учнів повернулися з радістю і говорили: Господи! і біси коряться нам в ім'я Твоє.
18: Він же сказав їм: Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба;
19: ось, даю вам владу наступати на змій та скорпіонів і на всяку силу вражу; і ніщо не пошкодить вам;
20: однак тому не радійте, що духи вам коряться, а радійте тому, що імена ваші написані на небесах.
21: У той час зрадів духом Іісус і сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від мудрих та розумних, і відкрив те дітям. Так, Отче! Бо таке було Твоє благовоління.
22: І, звернувшись до учнів, сказав: усе передав Мені Отець Мій; і ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець, і хто є Отець, не знає ніхто, крім Сина і того, кому Син хоче відкрити.
23: І, звернувшись до учнів, сказав їм окремо: блаженні очі, які бачать те, що ви бачите!
24: бо кажу вам, багато пророків і царів бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.
25: І ось, один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю! що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне?
26: Він же сказав йому: в законі що написано? як читаєш?
27: Він сказав у відповідь: возлюби Господа Бога твого усім серцем твоїм, і усією душею твоєю, та усією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого, як самого себе.
28: Іісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби і будеш жити.
29: Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Іісусові: а хто мій ближній?
30: На це Іісус сказав: один чоловік ішов з Ієрусалима до Ієрихона і потрапив до рук розбійників, котрі зняли з нього одежу, поранили його і пішли, залишивши його ледве живого.
31: Трапилось одному священникові йти тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо.
32: Так само і левіт, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо.
33: Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився
34: і, підійшовши, перев'язав йому рани, поливаючи оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до гостиниці і потурбувався про нього;
35: а на другий день, від'їжджаючи, вийняв два динарія, дав власникові гостиниці і сказав йому: потурбуйся про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, повертаючись, віддам тобі.
36: Отже, хто з тих трьох, здається тобі, був ближній для того, що потрапив до рук розбійників?
37: Він сказав: той, що змилосердився над ним. Тоді Іісус сказав йому: іди, і ти роби так само.
38: Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка, на ім'я Марфа, прийняла Його в свій дім;
39: у неї була сестра, що звалась Марія, котра сіла біля ніг Іісуса і слухала слово Його.
40: Марфа ж клопоталась про велику гостину і, підійшовши, сказала: Господи! чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну служити? скажи їй, щоб допомогла мені.
41: Іісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! ти турбуєшся і клопочешся багато чим,
42: а одного тільки треба; Марія ж вибрала найкращу частку, яка не відбереться від неї.
1: Після того вибрав Господь і інших сімдесят учнів і послав їх по двоє перед лицем Своїм у кожне місто і місце, куди Сам хотів іти,
2: і сказав їм: жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнив, щоб вислав женців на жнива Свої.
3: Ідіть! Я посилаю вас, як ягнят між вовків.
4: Не беріть ні мішка, ні торби, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте.
5: В який дім увійдете, спочатку кажіть: мир дому цьому;
6: і якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш, а коли ні, то до вас повернеться.
7: В тому домі залишайтесь, їжте і пийте те, що в них є, бо працюючий вартий нагороди за труди свої; не переходьте з дому в дім.
8: І коли в яке місто прийдете і приймуть вас, їжте, що вам подадуть,
9: і зціляйте недужих, що знаходяться в ньому, і кажіть їм: наблизилось до вас Царство Боже.
10: Якщо ж прийдете в якесь місто і не приймуть вас, то, вийшовши на вулицю, скажіть:
11: і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; а проте знайте, що наблизилось до вас Царство Боже.
12: Кажу ж вам, що Содому в день той відрадніше буде, ніж місту тому.
13: Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Віфсаїдо! бо якби у Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то давно б вони, сидячи у веретищі й попелі, покаялися;
14: але і Тиру і Сидону відрадніше буде на суді, ніж вам.
15: І ти, Капернауме, що піднісся до неба, до пекла зійдеш.
16: Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто відвертається вас, той Мене відвертається, а хто відвертається Мене, той відвертається Того, Хто послав Мене.
17: Сімдесят учнів повернулися з радістю і говорили: Господи! і біси коряться нам в ім'я Твоє.
18: Він же сказав їм: Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба;
19: ось, даю вам владу наступати на змій та скорпіонів і на всяку силу вражу; і ніщо не пошкодить вам;
20: однак тому не радійте, що духи вам коряться, а радійте тому, що імена ваші написані на небесах.
21: У той час зрадів духом Іісус і сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від мудрих та розумних, і відкрив те дітям. Так, Отче! Бо таке було Твоє благовоління.
22: І, звернувшись до учнів, сказав: усе передав Мені Отець Мій; і ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець, і хто є Отець, не знає ніхто, крім Сина і того, кому Син хоче відкрити.
23: І, звернувшись до учнів, сказав їм окремо: блаженні очі, які бачать те, що ви бачите!
24: бо кажу вам, багато пророків і царів бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.
25: І ось, один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю! що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне?
26: Він же сказав йому: в законі що написано? як читаєш?
27: Він сказав у відповідь: возлюби Господа Бога твого усім серцем твоїм, і усією душею твоєю, та усією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого, як самого себе.
28: Іісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби і будеш жити.
29: Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Іісусові: а хто мій ближній?
30: На це Іісус сказав: один чоловік ішов з Ієрусалима до Ієрихона і потрапив до рук розбійників, котрі зняли з нього одежу, поранили його і пішли, залишивши його ледве живого.
31: Трапилось одному священникові йти тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо.
32: Так само і левіт, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо.
33: Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився
34: і, підійшовши, перев'язав йому рани, поливаючи оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до гостиниці і потурбувався про нього;
35: а на другий день, від'їжджаючи, вийняв два динарія, дав власникові гостиниці і сказав йому: потурбуйся про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, повертаючись, віддам тобі.
36: Отже, хто з тих трьох, здається тобі, був ближній для того, що потрапив до рук розбійників?
37: Він сказав: той, що змилосердився над ним. Тоді Іісус сказав йому: іди, і ти роби так само.
38: Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка, на ім'я Марфа, прийняла Його в свій дім;
39: у неї була сестра, що звалась Марія, котра сіла біля ніг Іісуса і слухала слово Його.
40: Марфа ж клопоталась про велику гостину і, підійшовши, сказала: Господи! чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну служити? скажи їй, щоб допомогла мені.
41: Іісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! ти турбуєшся і клопочешся багато чим,
42: а одного тільки треба; Марія ж вибрала найкращу частку, яка не відбереться від неї.
1: Після того вибрав Господь і інших сімдесят учнів і послав їх по двоє перед лицем Своїм у кожне місто і місце, куди Сам хотів іти,
2: і сказав їм: жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнив, щоб вислав женців на жнива Свої.
3: Ідіть! Я посилаю вас, як ягнят між вовків.
4: Не беріть ні мішка, ні торби, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте.
5: В який дім увійдете, спочатку кажіть: мир дому цьому;
6: і якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш, а коли ні, то до вас повернеться.
7: В тому домі залишайтесь, їжте і пийте те, що в них є, бо працюючий вартий нагороди за труди свої; не переходьте з дому в дім.
8: І коли в яке місто прийдете і приймуть вас, їжте, що вам подадуть,
9: і зціляйте недужих, що знаходяться в ньому, і кажіть їм: наблизилось до вас Царство Боже.
10: Якщо ж прийдете в якесь місто і не приймуть вас, то, вийшовши на вулицю, скажіть:
11: і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; а проте знайте, що наблизилось до вас Царство Боже.
12: Кажу ж вам, що Содому в день той відрадніше буде, ніж місту тому.
13: Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Віфсаїдо! бо якби у Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то давно б вони, сидячи у веретищі й попелі, покаялися;
14: але і Тиру і Сидону відрадніше буде на суді, ніж вам.
15: І ти, Капернауме, що піднісся до неба, до пекла зійдеш.
16: Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто відвертається вас, той Мене відвертається, а хто відвертається Мене, той відвертається Того, Хто послав Мене.
17: Сімдесят учнів повернулися з радістю і говорили: Господи! і біси коряться нам в ім'я Твоє.
18: Він же сказав їм: Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба;
19: ось, даю вам владу наступати на змій та скорпіонів і на всяку силу вражу; і ніщо не пошкодить вам;
20: однак тому не радійте, що духи вам коряться, а радійте тому, що імена ваші написані на небесах.
21: У той час зрадів духом Іісус і сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від мудрих та розумних, і відкрив те дітям. Так, Отче! Бо таке було Твоє благовоління.
22: І, звернувшись до учнів, сказав: усе передав Мені Отець Мій; і ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець, і хто є Отець, не знає ніхто, крім Сина і того, кому Син хоче відкрити.
23: І, звернувшись до учнів, сказав їм окремо: блаженні очі, які бачать те, що ви бачите!
24: бо кажу вам, багато пророків і царів бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.
25: І ось, один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю! що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне?
26: Він же сказав йому: в законі що написано? як читаєш?
27: Він сказав у відповідь: возлюби Господа Бога твого усім серцем твоїм, і усією душею твоєю, та усією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого, як самого себе.
28: Іісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби і будеш жити.
29: Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Іісусові: а хто мій ближній?
30: На це Іісус сказав: один чоловік ішов з Ієрусалима до Ієрихона і потрапив до рук розбійників, котрі зняли з нього одежу, поранили його і пішли, залишивши його ледве живого.
31: Трапилось одному священникові йти тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо.
32: Так само і левіт, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо.
33: Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився
34: і, підійшовши, перев'язав йому рани, поливаючи оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до гостиниці і потурбувався про нього;
35: а на другий день, від'їжджаючи, вийняв два динарія, дав власникові гостиниці і сказав йому: потурбуйся про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, повертаючись, віддам тобі.
36: Отже, хто з тих трьох, здається тобі, був ближній для того, що потрапив до рук розбійників?
37: Він сказав: той, що змилосердився над ним. Тоді Іісус сказав йому: іди, і ти роби так само.
38: Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка, на ім'я Марфа, прийняла Його в свій дім;
39: у неї була сестра, що звалась Марія, котра сіла біля ніг Іісуса і слухала слово Його.
40: Марфа ж клопоталась про велику гостину і, підійшовши, сказала: Господи! чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну служити? скажи їй, щоб допомогла мені.
41: Іісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! ти турбуєшся і клопочешся багато чим,
42: а одного тільки треба; Марія ж вибрала найкращу частку, яка не відбереться від неї.