Від Луки святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 7
1: Коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то увійшов у Капернаум.
2: У одного сотника був хворий при смерті слуга, яким він дорожив.
3: Почувши про Іісуса, він послав до Нього старійшин іудейських просити Його, щоб прийшов зцілити слугу його.
4: І вони, прийшовши до Іісуса, щиро благали Його, кажучи: він достойний, щоб Ти зробив для нього це,
5: бо любить народ наш і збудував нам синагогу.
6: Іісус пішов з ними. І коли Він був уже недалеко від дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому: Господи! не трудись, бо я недостойний, щоб Ти під покрівлю мою увійшов;
7: тому і самого себе не вважаю я достойним прийти до Тебе; а скажи тільки слово, і одужає слуга мій.
8: Бо я і підвладний чоловік, але маючи під собою воїнів, кажу одному: йди, і він іде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: роби те, і робить.
9: Почувши це, Іісус здивувався йому і, повернувшись, сказав до народу, що йшов за Ним: кажу вам, що навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри.
10: Посланці, повернувшись в дім, знайшли хворого слугу здоровим.
11: Після цього Іісус пішов до міста, що зветься Наїн; і з Ним йшло багато учнів Його і безліч народу.
12: Коли ж Він підійшов до воріт міста, якраз виносили померлого, єдиного сина у матері, а вона була вдова; і чимало народу йшло з нею з міста.
13: Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: не плач.
14: І, підійшовши, доторкнувся до одра; ті, що несли, зупинилися, і Він сказав: юначе! тобі кажу, встань!
15: Мертвий, піднявшись, сів і почав говорити; і віддав його Іісус матері його.
16: І всіх охопив страх і славили Бога, кажучи: великий пророк з’явився між нами, і Бог відвідав народ Свій.
17: Така чутка про Нього розійшлася по всій Іудеї і по всьому тому краю.
18: І сповістили про все те Іоанна учні його.
19: Іоанн, прикликавши двох з учнів своїх, послав до Іісуса спитати: чи Ти Той, Котрий має прийти, чи іншого нам чекати?
20: Вони, прийшовши до Іісуса, сказали: Іоанн Хреститель послав нас до Тебе спитати: чи Ти Той, Котрий має прийти, чи іншого нам чекати?
21: А в той час Він зцілив багатьох від хвороб і недугів і від злих духів, і багатьом сліпим дарував зір.
22: І сказав їм Іісус у відповідь: підіть, розкажіть Іоаннові, що ви бачили і чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, убогі благовіствують;
23: і блаженний той, хто не спокуситься про Мене!
24: А як відійшли послані Іоанном, Він почав говорити народові про Іоанна: на що ходили ви дивитися в пустиню? чи на тростину, що вітер колише?
25: На кого ходили дивитися? Чи на людину, одягнену в м'який одяг? Але ті, що одягаються пишно та живуть у розкошах, знаходяться в царських палацах.
26: На що ж ви ходили дивитися? на пророка? Так, кажу вам, і більше, ніж на пророка.
27: Це той, про кого написано: ось, Я посилаю Ангела Мого перед лицем Твоїм, котрий приготує путь Твій перед Тобою (Мал. 3,1).
28: Бо кажу вам: з народжених жінками нема жодного пророка, більшого за Іоанна Хрестителя, але менший в Царстві Божому більший за нього.
29: І весь народ, що слухав Його, та митарі воздали славу Богові, охрестившись хрещенням Іоанновим;
30: а фарисеї і законники відкинули волю Божу про себе, не хрестившись від нього.
31: Тоді Господь сказав: кому уподібню людей роду цього? і до кого вони подібні?
32: Вони подібні до дітей, що сидять на вулиці, кличуть один одного і кажуть: ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, і ви не плакали.
33: Бо прийшов Іоанн Хреститель: ні хліба не їсть, ні вина не п'є; і говорите: в ньому біс.
34: Прийшов Син Людський: їсть і п'є; і говорите: ось чоловік, Який любить їсти і пити вино, друг митарям і грішникам.
35: І виправдана премудрість всіма дітьми своїми.
36: Один з фарисеїв просив Його, щоб вкусив з ним їжі, і Він, прийшовши в дім фарисея, возліг.
37: І ось, жінка з того міста, яка була грішницею, довідавшись, що Він перебуває в домі фарисея, принесла алавастрову посудину з миром
38: і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати ноги Його слізьми і обтирати волоссям голови своєї, цілувала ноги Його і мастила миром.
39: Фарисей же, що запросив Його, побачивши це, сказав сам у собі: якби Він був пророк, то знав би, хто і яка жінка доторкається до Нього, бо вона грішниця.
40: Звернувшись до нього, Іісус сказав: Симоне! Я маю щось сказати тобі. Він же говорить: кажи, Вчителю.
41: Іісус сказав: у одного лихваря було два боржники: один винен був п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят,
42: та коли вони не мали чим віддати, він простив обом. Скажи ж, котрий з них більше полюбить його?
43: Симон відповідав: думаю, що той, котрому більше простив. Він сказав: правильно ти розсудив.
44: І, повернувшись до жінки, сказав Симонові: чи бачиш цю жінку? Я прийшов у дім твій, і ти не дав Мені води на ноги, а вона слізьми облила ноги Мої і волоссям голови своєї обтерла;
45: ти цілування не дав Мені, а вона, відколи Я прийшов, не перестає цілувати ноги Мої;
46: Ти оливою не помастив голови Моєї, вона ж миром намастила ноги Мої.
47: А тому кажу тобі: прощається багато гріхів її за те, що вона полюбила багато, а кому мало прощається, той мало любить.
48: Їй же сказав: прощаються тобі гріхи.
49: Ті, що возлежали з Ним, почали говорити про себе: хто Він, що й гріхи прощає?
50: Він же сказав жінці: віра твоя спасла тебе, йди з миром.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: Скликавши дванадцятьох, Іісус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від недугів,
2: і послав їх проповідувати Царство Боже та зціляти хворих.
3: І сказав їм: нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі;
4: і в який дім увійдете, там залишайтесь і звідти виходьте в дорогу.
5: А якщо де не приймуть вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть і порох з ніг ваших в свідчення на них.
6: Вони пішли і проходили по селах, благовіствуючи і зціляючи повсюди.
7: Почув Ірод четвертовладник про все, що робив Іісус, і вагався, бо одні говорили, що то Іоанн встав з мертвих;
8: інші, що Ілля явився, а ще інші, що воскрес один з давніх пророків.
9: І сказав Ірод: Іоаннові я відсік голову; хто ж Цей, про Кого я таке чую? І шукав побачити Його.
10: Апостоли, повернувшись, розповіли Йому, що вони зробили; і Він, взявши їх з Собою, відійшов один в безлюдне місце біля міста, що зветься Віфсаїда.
11: Але народ, довідавшись, пішов за Ним; і Він, прийнявши їх, говорив з ними про Царство Боже і зціляв тих, хто мав потребу в зціленні.
12: День же почав схилятись до вечора. І, підійшовши до Нього, дванадцять сказали Йому: відпусти людей, щоб вони пішли в навколишні села і селища ночувати і дістати їжі, бо ми тут у безлюдному місці.
13: Але Він сказав їм: ви дайте їм їсти. Вони сказали: нема в нас більше п'яти хлібів та двох рибин; хіба піти нам та купити їжі для всіх цих людей?
14: Бо їх було близько п'яти тисяч чоловік. Але Він сказав учням Своїм: розсадіть їх рядами по п'ятдесят.
15: І зробили так, і розсадили всіх.
16: Він же, взявши п'ять хлібів і дві рибини і, поглянувши на небо, благословив їх, переломив і дав учням, щоб роздали народові.
17: І всі їли, і наситились; і набрали кусків, що залишились, дванадцять кошиків.
18: Одного разу, коли Він молився у безлюдному місці, були з Ним учні, Він запитав їх: за кого вважає Мене народ?
19: Вони сказали у відповідь: за Іоанна Хрестителя, а інші за Іллю; а ще інші говорять, що воскрес один з давніх пророків.
20: Він же спитав їх: а ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: за Христа Божого.
21: Він же суворо наказав їм нікому не говорити про це,
22: сказавши, що Синові Людському належить багато постраждати, бути відкинутим старійшинами, первосвященниками і книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
23: До всіх же сказав: якщо хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною.
24: Бо хто хоче зберегти свою душу, той згубить її, а хто згубить душу свою заради Мене, той збереже її.
25: Бо що за користь матиме людина, якщо придбає весь світ, себе ж саму згубить чи занапастить?
26: Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх, того й Син Людський посоромиться, як прийде у славі Своїй і Отця і святих Ангелів.
27: Істинно кажу вам: є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже.
28: Після цих слів, днів через вісім, взявши Петра, Іоанна і Якова, зійшов Він на гору помолитись.
29: І коли молився, вигляд обличчя Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим.
30: І ось, два мужі розмовляли з Ним; це були Мойсей і Ілля:
31: явившись у славі, вони говорили про кінець Його, який Йому належить звершити в Ієрусалимі.
32: Петро ж і ті, що були з Ним, зморені були сном; але, прокинувшись, побачили славу Його і двох мужів, які стояли з Ним.
33: Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Іісусові: Наставнику! добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі,– не знаючи сам, що говорив.
34: Коли ж він це говорив, з'явилась хмара і покрила їх; і вони злякались, як увійшли у хмару.
35: І був з хмари голос, який говорив: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте.
36: І коли був цей голос, Іісус залишився один. І вони промовчали і нікому нічого не говорили в ті дні про те, що бачили.
37: Наступного дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.
38: Раптом хтось з народу вигукнув: Учителю! благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він у мене єдиний:
39: його хапає дух, і він зненацька скрикує, і трясе його так, що він пускає піну; і ледве відходить від нього, змучивши його.
40: Я просив учнів Твоїх, щоб вигнали його; та вони не змогли.
41: Іісус же сказав у відповідь: о, роде невірний і розбещений! Доки буду з вами і терпітиму вас? приведи сюди сина твого.
42: Коли ж той ще йшов, біс кинув його і почав бити; але Іісус заборонив нечистому духові і зцілив отрока, і віддав його батькові його.
43: І всі дивувались величі Божій. А як усі дивувались усьому, що творив Іісус, Він сказав учням Своїм:
44: вкладіть у вуха ваші ці слова: Син Людський має бути виданий в руки людські.
45: Вони ж не зрозуміли слова цього, і воно було закрите від них, так що вони не збагнули його, а запитати Його про це слово боялись.
46: Спало ж їм на думку: хто б з них був більший?
47: Іісус же, знаючи думку серця їхнього, взяв дитину і поставив її перед Собою
48: і сказав їм: хто прийме це дитя в ім'я Моє, той Мене приймає; а хто прийме Мене, той приймає Того, Хто послав Мене; бо хто найменший між усіма вами, той буде великий.
49: При цьому Іоанн сказав: Наставнику! ми бачили чоловіка, який іменем Твоїм виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами.
50: Іісус сказав йому: не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас.
51: Коли ж наближались дні відходу Його з цього світу, Він вирішив іти до Ієрусалима;
52: і послав вісників перед лицем Своїм; і вони пішли і увійшли у село Самарянське, щоб приготувати Йому;
53: але там не прийняли Його, бо Він мав вигляд подорожнього, що йде в Ієрусалим.
54: Побачивши це, учні Його, Яків і Іоанн, сказали: Господи! хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив?
55: Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: не знаєте, якого ви духу;
56: бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати. І пішли до іншого села.
57: Сталось, що коли вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господи! я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.
58: Іісус сказав йому: лисиці мають нори, і птахи небесні – гнізда; Син же Людський не має де голову прихилити.
59: А іншому сказав: іди за Мною. Той сказав: Господи! дозволь мені перше піти і поховати батька мого.
60: Але Іісус сказав йому: залиш мертвим ховати своїх мерців, а ти йди, благовіствуй Царство Боже.
61: І ще інший сказав: я піду за Тобою, Господи! тільки дозволь спершу мені попрощатися з домашніми моїми.
62: Але Іісус сказав йому: хто поклав руку свою на рало і озирається назад, той не благонадійний для Царства Божого.