Від Луки святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 6
1: У суботу, першу після другого дня Пасхи, довелось Йому йти засіяними полями, і учні Його зривали колоски і їли, розтираючи руками.
2: Деякі ж з фарисеїв сказали їм: навіщо ви робите те, чого не годиться робити в суботи?
3: Іісус сказав їм у відповідь: хіба ви не читали, що вчинив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним?
4: Як він увійшов у дім Божий, і взяв хліби предложення, яких не можна було їсти нікому, крім священників, і їв, і дав тим, що були з ним.
5: І сказав їм: Син Людський є господар і суботи.
6: Довелося ж і в іншу суботу увійти Йому в синагогу і учити. Там був чоловік, у якого права рука була суха.
7: Книжники ж і фарисеї стежили за Ним, чи не зцілить Він у суботу, щоб знайти звинувачення проти Нього.
8: Він же, знаючи помисли їхні, сказав чоловікові, що мав суху руку: встань і вийди на середину. І він встав і вийшов.
9: Тоді сказав їм Іісус: запитаю вас: що годиться робити в суботу? добро, чи зло? спасти душу, чи згубити? Вони мовчали.
10: І, оглянувши всіх їх, сказав тому чоловікові: простягни руку твою. Він так і зробив; і стала рука його здорова, як і друга.
11: Вони ж розлютилися і говорили між собою, що б їм вчинити з Іісусом.
12: У ті дні Він зійшов на гору помолитися і пробув всю ніч у молитві до Бога.
13: Коли ж настав день, покликав учнів Своїх і вибрав з них дванадцять, котрих назвав Апостолами:
14: Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Іоанна, Филипа та Варфоломія,
15: Матфея та Фому, Якова Алфеєвого та Симона, званого Зілотом,
16: Іуду Якового та Іуду Іскаріота, який потім і став зрадником.
17: І, зійшовши з ними, став Він на рівному місці, і багато учнів Його і безліч народу з усієї Іудеї та Ієрусалима і приморських місць Тирських і Сидонських,
18: що прийшли послухати Його і зцілитися від недугів своїх, також і ті, що страждали від нечистих духів; і зцілялися.
19: І весь народ шукав, щоб доторкнутися до Нього, бо від Нього виходила сила і зціляла всіх.
20: І Він, звівши очі Свої на учнів Своїх, говорив: Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже.
21: Блаженні ті, що голодні нині, бо насититесь. Блаженні ті, що плачуть нині, бо втішитесь.
22: Блаженні ви, коли зненавидять вас люди, і коли відлучать вас, і ганьбитимуть, і знеславлять ім'я ваше заради Сина Людського.
23: Радійте в той день і веселіться, бо велика вам нагорода на небесах. Так робили з пророками батьки їхні.
24: Навпаки, горе вам, багаті! бо ви вже одержали свою втіху.
25: Горе вам, ситі нині! бо зголоднієте. Горе вам, що смієтесь нині! бо будете плакати і ридати.
26: Горе вам, коли всі люди говоритимуть про вас добре! бо так робили з лжепророками батьки їхні.
27: Але вам, хто слухає, кажу: любіть ворогів ваших, добро творіть тим, хто ненавидить вас;
28: благословляйте тих, що проклинають вас і моліться за тих, хто кривдить вас.
29: Хто вдарить тебе по щоці, підстав і другу, і хто знімає з тебе верхню одежу, не борони взяти і сорочку.
30: Кожному, хто просить у тебе, дай, а від того, хто взяв твоє, не вимагай.
31: І як хочете, щоб з вами чинили люди, так і ви чиніть з ними.
32: І коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам за те подяка? Бо і грішники люблять тих, хто їх любить.
33: І якщо ви робите добро тим, хто вам робить добро, яка вам за те подяка? бо і грішники те саме роблять.
34: І коли позичаєте тим, від кого сподіваєтесь одержати назад, яка за те вам подяка, бо і грішники позичають грішникам, щоб стільки ж одержати.
35: Але ви любіть ворогів ваших, добро творіть, і позичайте, нічого не сподіваючись; і буде вам нагорода велика і будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних і злих.
36: Отже, будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.
37: Не судіть, і не будете судимі; не осуджуйте, і не будете осуджені; прощайте, і простять вам;
38: давайте, і дасться вам: мірою доброю, утрясенною, натоптаною, переповненою віддадуть вам, бо якою мірою міряєте, такою ж відміриться і вам.
39: Сказав також їм притчу: чи може сліпий сліпого водити? чи не впадуть обидва в яму?
40: Учень не буває вищим від свого вчителя; але, удосконалившись, кожен буде, як і вчитель його.
41: Що ти дивишся на сучок в оці брата твого, а колоди в твоєму оці не відчуваєш?
42: Або, як можеш сказати братові твоєму: брате, дай я вийму сучок з ока твого, коли сам не бачиш колоди у твоєму оці? Лицеміре! вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти сучок з ока брата твого.
43: Нема доброго дерева, яке б приносило поганий плід, і нема поганого дерева, яке б приносило плід добрий.
44: Бо всяке дерево пізнається по плодах своїх: не збирають смокви з терновника і не знімають винограду з чагарника.
45: Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле, бо з повноти серця промовляють уста її.
46: Що ж ви зовете Мене: Господи! Господи! – а не робите того, що Я кажу?
47: Всякий, хто приходить до Мене та слухає слова Мої і виконує їх, скажу вам, до кого він подібний.
48: Він подібний до людини, яка, будуючи дім, вкопала, заглибила і поклала основу на камені; коли ж сталася повінь і вода ринула на той дім, то не могла його зрушити, бо він був збудований на камені.
49: А хто слухає і не виконує, той подібний до людини, яка збудувала дім на землі без основи, то як тільки ринула на нього вода, він зараз же розвалився; і руйнування дому того було велике.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: Скликавши дванадцятьох, Іісус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від недугів,
2: і послав їх проповідувати Царство Боже та зціляти хворих.
3: І сказав їм: нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі;
4: і в який дім увійдете, там залишайтесь і звідти виходьте в дорогу.
5: А якщо де не приймуть вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть і порох з ніг ваших в свідчення на них.
6: Вони пішли і проходили по селах, благовіствуючи і зціляючи повсюди.
7: Почув Ірод четвертовладник про все, що робив Іісус, і вагався, бо одні говорили, що то Іоанн встав з мертвих;
8: інші, що Ілля явився, а ще інші, що воскрес один з давніх пророків.
9: І сказав Ірод: Іоаннові я відсік голову; хто ж Цей, про Кого я таке чую? І шукав побачити Його.
10: Апостоли, повернувшись, розповіли Йому, що вони зробили; і Він, взявши їх з Собою, відійшов один в безлюдне місце біля міста, що зветься Віфсаїда.
11: Але народ, довідавшись, пішов за Ним; і Він, прийнявши їх, говорив з ними про Царство Боже і зціляв тих, хто мав потребу в зціленні.
12: День же почав схилятись до вечора. І, підійшовши до Нього, дванадцять сказали Йому: відпусти людей, щоб вони пішли в навколишні села і селища ночувати і дістати їжі, бо ми тут у безлюдному місці.
13: Але Він сказав їм: ви дайте їм їсти. Вони сказали: нема в нас більше п'яти хлібів та двох рибин; хіба піти нам та купити їжі для всіх цих людей?
14: Бо їх було близько п'яти тисяч чоловік. Але Він сказав учням Своїм: розсадіть їх рядами по п'ятдесят.
15: І зробили так, і розсадили всіх.
16: Він же, взявши п'ять хлібів і дві рибини і, поглянувши на небо, благословив їх, переломив і дав учням, щоб роздали народові.
17: І всі їли, і наситились; і набрали кусків, що залишились, дванадцять кошиків.
18: Одного разу, коли Він молився у безлюдному місці, були з Ним учні, Він запитав їх: за кого вважає Мене народ?
19: Вони сказали у відповідь: за Іоанна Хрестителя, а інші за Іллю; а ще інші говорять, що воскрес один з давніх пророків.
20: Він же спитав їх: а ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: за Христа Божого.
21: Він же суворо наказав їм нікому не говорити про це,
22: сказавши, що Синові Людському належить багато постраждати, бути відкинутим старійшинами, первосвященниками і книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
23: До всіх же сказав: якщо хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною.
24: Бо хто хоче зберегти свою душу, той згубить її, а хто згубить душу свою заради Мене, той збереже її.
25: Бо що за користь матиме людина, якщо придбає весь світ, себе ж саму згубить чи занапастить?
26: Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх, того й Син Людський посоромиться, як прийде у славі Своїй і Отця і святих Ангелів.
27: Істинно кажу вам: є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже.
28: Після цих слів, днів через вісім, взявши Петра, Іоанна і Якова, зійшов Він на гору помолитись.
29: І коли молився, вигляд обличчя Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим.
30: І ось, два мужі розмовляли з Ним; це були Мойсей і Ілля:
31: явившись у славі, вони говорили про кінець Його, який Йому належить звершити в Ієрусалимі.
32: Петро ж і ті, що були з Ним, зморені були сном; але, прокинувшись, побачили славу Його і двох мужів, які стояли з Ним.
33: Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Іісусові: Наставнику! добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі,– не знаючи сам, що говорив.
34: Коли ж він це говорив, з'явилась хмара і покрила їх; і вони злякались, як увійшли у хмару.
35: І був з хмари голос, який говорив: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте.
36: І коли був цей голос, Іісус залишився один. І вони промовчали і нікому нічого не говорили в ті дні про те, що бачили.
37: Наступного дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.
38: Раптом хтось з народу вигукнув: Учителю! благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він у мене єдиний:
39: його хапає дух, і він зненацька скрикує, і трясе його так, що він пускає піну; і ледве відходить від нього, змучивши його.
40: Я просив учнів Твоїх, щоб вигнали його; та вони не змогли.
41: Іісус же сказав у відповідь: о, роде невірний і розбещений! Доки буду з вами і терпітиму вас? приведи сюди сина твого.
42: Коли ж той ще йшов, біс кинув його і почав бити; але Іісус заборонив нечистому духові і зцілив отрока, і віддав його батькові його.
43: І всі дивувались величі Божій. А як усі дивувались усьому, що творив Іісус, Він сказав учням Своїм:
44: вкладіть у вуха ваші ці слова: Син Людський має бути виданий в руки людські.
45: Вони ж не зрозуміли слова цього, і воно було закрите від них, так що вони не збагнули його, а запитати Його про це слово боялись.
46: Спало ж їм на думку: хто б з них був більший?
47: Іісус же, знаючи думку серця їхнього, взяв дитину і поставив її перед Собою
48: і сказав їм: хто прийме це дитя в ім'я Моє, той Мене приймає; а хто прийме Мене, той приймає Того, Хто послав Мене; бо хто найменший між усіма вами, той буде великий.
49: При цьому Іоанн сказав: Наставнику! ми бачили чоловіка, який іменем Твоїм виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами.
50: Іісус сказав йому: не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас.
51: Коли ж наближались дні відходу Його з цього світу, Він вирішив іти до Ієрусалима;
52: і послав вісників перед лицем Своїм; і вони пішли і увійшли у село Самарянське, щоб приготувати Йому;
53: але там не прийняли Його, бо Він мав вигляд подорожнього, що йде в Ієрусалим.
54: Побачивши це, учні Його, Яків і Іоанн, сказали: Господи! хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив?
55: Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: не знаєте, якого ви духу;
56: бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати. І пішли до іншого села.
57: Сталось, що коли вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господи! я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.
58: Іісус сказав йому: лисиці мають нори, і птахи небесні – гнізда; Син же Людський не має де голову прихилити.
59: А іншому сказав: іди за Мною. Той сказав: Господи! дозволь мені перше піти і поховати батька мого.
60: Але Іісус сказав йому: залиш мертвим ховати своїх мерців, а ти йди, благовіствуй Царство Боже.
61: І ще інший сказав: я піду за Тобою, Господи! тільки дозволь спершу мені попрощатися з домашніми моїми.
62: Але Іісус сказав йому: хто поклав руку свою на рало і озирається назад, той не благонадійний для Царства Божого.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 22
1: Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою.
2: І шукали первосвященники і книжники, як би погубити Його, бо боялися народу.
3: Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, одного з числа дванадцятьох,
4: і він пішов і говорив з первосвященниками та начальниками, як Його видати їм.
5: Вони зраділи і згодились дати йому грошей;
6: і він обіцяв і шукав нагоди, щоб видати їм Його не при народі.
7: Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня.
8: І послав Іісус Петра і Іоанна, сказавши: підіть приготуйте нам їсти пасху.
9: Вони ж сказали Йому: де Ти велиш нам приготувати?
10: Він сказав їм: ось, як увійдете в місто, зустрінете ви чоловіка, що нестиме глек води: ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде,
11: і скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти пасху з учнями Моїми?
12: І він покаже вам горницю велику, прибрану; там приготуйте.
13: Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували пасху.
14: І коли настав час, Він возліг і дванадцять Апостолів з Ним,
15: і сказав їм: дуже бажав Я цю пасху їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань.
16: Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому.
17: І, взявши чашу, віддав хвалу і сказав: прийміть її та розділіть між собою;
18: бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже.
19: І, взявши хліб і дякуючи, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це творіть на Мій спомин.
20: Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша є Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається.
21: І ось, рука зрадника Мого зі Мною на столі.
22: Проте Син Людський іде як призначено; але горе тій людині, через яку Він видається.
23: І вони почали питати один одного, котрий з них є той, що має це зробити.
24: Сталася ж між ними і суперечка, хто з них має вважатися за більшого.
25: Він же сказав їм: царі народів панують над ними і володарі їхні благодійниками звуться,
26: а ви не так: але хто з вас більший, будь як менший, і начальник – як слуга.
27: Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто прислуговує? чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга.
28: Але ви були зі Мною в напастях Моїх,
29: і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство,
30: щоб їли і пили за трапезою Моєю в Царстві Моїм, і сіли на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
31: Сказав же Господь: Симоне! Симоне! ось, сатана просив, щоб сіяти вас як пшеницю,
32: але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
33: Він відповідав Йому: Господи! з Тобою я готовий і в темницю, і на смерть іти.
34: Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі відречешся, що не знаєш Мене.
35: І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестачу? Вони відповідали: ні в чому.
36: Тоді Він сказав їм: але тепер хто має мішок, той візьми його, також і торбу, а в кого нема, продай одежу свою і купи меч,
37: бо кажу вам, що повинно здійснитися на Мені і цьому написаному: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця (Іс 53,12).
38: Вони сказали: Господи! ось тут два мечі. Він сказав їм: досить.
39: І, вийшовши, пішов, як звичайно, на гору Єлеонську, за Ним пішли й учні Його.
40: Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу.
41: І Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився,
42: говорячи: Отче! о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! а втім, не Моя воля, а Твоя хай буде!
43: З'явився ж Йому Ангел з небес і укріплював Його.
44: І, перебуваючи в борінні, усердніше молився, і був піт Його, як краплі крові, що падають на землю.
45: Вставши від молитви, Він прийшов до учнів і знайшов, що вони спали з печалі,
46: і сказав їм: що ви спите? встаньте і моліться, щоб не впасти в спокусу.
47: Коли Він ще говорив це, з’явився народ, а поперед нього йшов один з дванадцятьох, який звавсь Іуда, і він приступив до Іісуса, щоб поцілувати Його, бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є.
48: Іісус же сказав йому: Іудо! чи поцілунком видаєш Сина Людського?
49: Ті ж, що з Ним були, побачивши, до чого йдеться, сказали Йому: Господи! чи не вдарити нам мечем?
50: І один з них вдарив слугу первосвященника, і відсік йому праве вухо.
51: Тоді Іісус сказав: облиште, досить. І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його.
52: Первосвященникам же й начальникам храму та старійшинам, що зібрались проти Нього, Іісус сказав: мов на розбійника вийшли ви з мечами й киями, щоб взяти Мене?
53: Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви.
54: Взявши Його, повели і привели Його в дім первосвященника. Петро ж йшов слідом віддалік.
55: Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли вкупі, сів і Петро між ними.
56: Одна служниця, побачивши його, що він сидить біля вогню, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним.
57: Але він відрікся від Нього, сказавши жінці: я не знаю Його.
58: Невдовзі потім другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Але Петро сказав цьому чоловікові: ні!
59: Минуло ще з годину, і інший хтось настирливо говорив: воістину і цей був з Ним, бо він галілеянин.
60: Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень.
61: Тоді Господь, обернувшись, глянув на Петра, і Петро згадав слово Господа, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі відречешся від Мене.
62: І, вийшовши геть, гірко заплакав.
63: Люди, які тримали Іісуса, глумилися над Ним і били Його;
64: і, закривши Його, били Його по обличчю, і питали Його: скажи, хто Тебе вдарив?
65: І багато іншої хули говорили проти Нього.
66: А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященники і книжники, і повели Його у свій синедріон
67: і питали: чи Ти Христос? скажи нам. Він відповідав їм: якщо Я скажу вам, не повірите;
68: коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите Мене.
69: Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої.
70: І сказали всі: так Ти Син Божий? Він же відповідав: ви говорите, що Я.
71: Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? бо ми самі чули з уст Його.