Від Луки святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: Іісус, сповнений Духа Святого, повернувся від Іордану і поведений був Духом у пустиню.
2: Там сорок днів Він був спокушуваний дияволом і нічого не їв у ці дні і по їх закінченні наостанку зголоднів.
3: І сказав Йому диявол: якщо Ти Син Божий, то звели каменю цьому, щоб став хлібом.
4: Іісус відповів йому: написано, що не хлібом єдиним житиме людина, а всяким словом Божим (Втор. 8,3).
5: І, вивівши Його на високу гору, диявол показав Йому всі царства світу в одну мить,
6: і сказав Йому диявол: Тобі дам владу над усіма цими царствами і славу їхню, бо вона мені передана, і я кому схочу, даю її;
7: отже, якщо Ти поклонишся мені, то все буде Твоє.
8: Іісус сказав йому у відповідь: відійди від Мене, сатана; написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому єдиному служи (Втор. 6,13).
9: І повів Його до Ієрусалима, і поставив Його на крилі храму, і сказав Йому: якщо Ти Син Божий, кинься звідси вниз,
10: бо написано: Ангелам Своїм заповість про Тебе зберегти Тебе;
11: і на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю (Пс. 90,11).
12: Іісус відповів йому: сказано: не спокушай Господа Бога твого (Втор. 6,16).
13: І, закінчивши всі спокушування, диявол відійшов від Нього до часу.
14: І повернувся Іісус в силі духу до Галілеї; і рознеслася чутка про Нього по всьому краю.
15: Він учив у синагогах їхніх, і всі Його прославляли.
16: І прийшов у Назарет, де був вихований, і увійшов, за звичаєм Своїм, в день суботній у синагогу, і встав читати.
17: Йому подали книгу пророка Ісаії; і Він, розкривши книгу, знайшов місце, де було написано:
18: Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовістити убогим, і послав Мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння, відпустити змучених на волю,
19: проповідувати літо Господнє сприятливе (Іс. 61,1–2).
20: І, згорнувши книгу і віддавши служителю, сів, і очі всіх в синагозі були звернені до Нього.
21: І Він почав говорити їм: нині справдилося писання, яке ви слухали.
22: І всі засвідчили Йому це, і дивувалися словам благодаті, що виходили з уст Його, і говорили: чи ж не Йосифів це син?
23: Він сказав їм: звичайно, ви скажете Мені приказку: лікарю, зціли Самого Себе, зроби і тут, на Твоїй батьківщині, те, що, ми чули, було в Капернаумі.
24: І сказав: істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають на батьківщині своїй.
25: Поправді кажу вам: багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, коли небо замкнулося на три роки і шість місяців, так що настав великий голод по всій землі,
26: і до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки до вдови в Сарепту Сидонську;
27: багато також було прокажених в Ізраїлі за пророка Єлисея, і жоден з них не очистився, крім Неємана сіріянина.
28: Почувши це, всі в синагозі наповнились гнівом
29: і, вставши, вигнали Його геть з міста і повели на вершину гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути Його;
30: Він же, пройшовши серед них, відійшов.
31: І прийшов у Капернаум, місто Галілейське, і навчав їх у дні суботні.
32: І дивувалися вченню Його, бо слово Його було з владою.
33: Був у синагозі чоловік, що мав духа нечистого, і він закричав гучним голосом:
34: облиш; що Тобі до нас, Іісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас; знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий.
35: Іісус заборонив йому, сказавши: замовкни і вийди з нього. І біс, кинувши його посеред синагоги, вийшов з нього, анітрохи не пошкодивши йому.
36: І усіх охопив жах, і міркували між собою: що це значить, що Він з владою і силою наказує нечистим духам і вони виходять?
37: І розійшлася чутка про Нього по всіх місцях того краю.
38: Вийшовши з синагоги, Він увійшов у дім Симона; теща ж Симонова лежала в сильній гарячці; і благали Його за неї.
39: Підійшовши до неї, Він заборонив гарячці; і покинула її. Вона ж відразу встала і служила їм.
40: Коли ж заходило сонце, всі, хто мав хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, і Він, покладаючи на кожного з них руки, зціляв їх.
41: Виходили також і біси з багатьох з криком і говорили: Ти Христос, Син Божий. А Він забороняв їм казати, що вони знають, що Він Христос.
42: А як настав день, Він, вийшовши з дому, пішов у безлюдне місце, а народ шукав Його і, прийшовши до Нього, затримував Його, щоб не йшов від них.
43: Він же сказав їм: і іншим містам Я повинен благовістити Царство Боже, бо на те Я посланий.
44: І проповідував у синагогах галілейських.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 8
1: Після цього проходив Він по містах і селах, проповідуючи і благовіствуючи Царство Боже, і з Ним дванадцять,
2: і деякі жінки, яких Він зцілив від злих духів і недугів: Марія, звана Магдалина, що з неї вийшло сім бісів,
3: і Іоанна, жінка Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна, і багато інших, які служили Йому майном своїм.
4: Коли ж зібралося багато народу і з усіх міст жителі сходились до Нього, Він почав говорити притчею:
5: вийшов сіяч сіяти зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні поклювали його;
6: а інше впало на камінь і, зійшовши, засохло, бо не мало вологи;
7: а ще інше впало поміж тернів, і виросли терни і заглушили його;
8: інше ж упало на добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ. Сказавши це, виголосив: хто має вуха слухати, хай слухає!
9: Учні ж Його запитали в Нього: що б значила притча ця?
10: Він сказав: вам дано знати таємниці Царства Божого, а іншим у притчах, так що вони, дивлячись, не бачать і, слухаючи, не розуміють.
11: Ось що значить притча ця: зерно – це слово Боже;
12: а те, що впало при дорозі, це ті, котрі слухають, але потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього, щоб вони не увірували і не спаслись;
13: а те, що впало на камінь, це ті, які, коли почують слово, з радістю приймають, але не мають кореня, часом вірують, а під час спокуси відпадають;
14: а те, що впало поміж тернів, це ті, що чули слово, але, відходячи, заглушаються турботами, багатством та життєвими насолодами і не дають плоду;
15: а те, що впало на добру землю, це ті, які, добрим серцем і благим слухаючи слово, бережуть його і приносять плід в терпінні. Сказавши це, Він виголосив: хто має вуха слухати, хай слухає!
16: Ніхто, засвітивши свічку, не покриває її посудиною, або не ставить під ліжко, а ставить на підсвічнику, щоб ті, що входять, бачили світло.
17: Бо нема нічого таємного, що не стало б явним, ні прихованого, що не стало б відомим і не відкрилося б.
18: Отже, пильнуйте, як ви слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, у того відбереться і те, що він думає мати.
19: Прийшли до Нього Мати і брати Його, і не могли доступитися до Нього через народ.
20: І дали знати Йому: Мати і брати Твої стоять зовні, бажаючи бачити Тебе.
21: Він сказав їм у відповідь: мати Моя і брати Мої це ті, що слухають слово Боже і виконують його.
22: Одного дня увійшов Він у човен з учнями Своїми і сказав їм: переправимось на той бік озера. І вирушили.
23: Коли пливли вони, Він заснув. На озері знялася велика буря і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці.
24: І, підійшовши, розбудили Його і сказали: Наставнику! Наставнику! гинемо. Але Він, вставши, заборонив вітрові і хвилям; і вони вщухли, і настала тиша.
25: Тоді Він сказав їм: де віра ваша? Вони ж в страсі і здивуванні говорили один одному: хто ж Цей, що й вітрам і воді наказує, і підкоряються Йому?
26: І припливли в землю Гадаринську, що навпроти Галілеї.
27: Коли ж Він вийшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, одержимий бісами з давнього часу, і в одяг не вдягався, і в домі не жив, а в гробах.
28: Побачивши Іісуса, він закричав, упав перед Ним і гучним голосом сказав: що Тобі до мене, Іісусе, Сину Бога Всевишнього? благаю Тебе, не муч мене!
29: Бо Іісус звелів нечистому духові вийти з цього чоловіка, тому що він довгий час мучив його; і в'язали його ланцюгами залізними і кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги і гнав його біс у пустиню.
30: Іісус запитав його: як твоє ім'я? Він сказав: легіон, бо багато бісів увійшло в нього.
31: І вони просили Іісуса, щоб не повелів їм іти в безодню.
32: Тут же на горі паслося велике стадо свиней: і біси просили Його, щоб дозволив їм увійти в них. І дозволив їм.
33: Біси, вийшовши з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро і потонуло.
34: Пастухи, побачивши, що сталося, побігли і розказали в місті і по селах.
35: І вийшли побачити, що сталось; і, прийшовши до Іісуса, знайшли чоловіка, з якого вийшли біси, одягненого і при своєму розумі, котрий сидів біля ніг Іісусових, і вжахнулись.
36: А ті, що бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий.
37: І весь народ краю Гадаринського просив Його відійти від них, бо їх охопив великий страх. Він увійшов у човен і вернувся.
38: Чоловік же, з котрого вийшли біси, благав Його, щоб бути з Ним. Але Іісус відпустив його, сказавши:
39: вернись у дім твій і розкажи, що сотворив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що сотворив йому Іісус.
40: Коли ж Іісус вернувся, народ прийняв Його, бо всі чекали на Нього.
41: І ось, прийшов чоловік на ім'я Іаір, який був начальником синагоги; і, припавши до ніг Іісусових, благав Його увійти до нього в дім,
42: бо у нього була єдина дочка років дванадцяти, і та була при смерті. Коли ж Він йшов, народ тіснив Його.
43: І жінка, що дванадцять років страждала кровотечею, яка, витративши на лікарів все своє майно, ні в жодного не змогла вилікуватися,
44: підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його; і відразу кровотеча у неї зупинилась.
45: І сказав Іісус: хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялись, Петро і ті, що були з Ним, сказали: Наставнику! народ оточує Тебе і тіснить,– і Ти говориш: хто доторкнувся до Мене?
46: Іісус же сказав: хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене.
47: Жінка, побачивши, що вона не втаїлася, тремтячи, підійшла і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як раптом зцілилась.
48: Він сказав їй: дерзай, дочко! віра твоя спасла тебе; іди з миром.
49: Коли Він ще говорив це, приходить один з дому начальника синагоги і говорить йому: твоя дочка вмерла; не турбуй Учителя.
50: Іісус же, почувши це, сказав йому: не бійся, тільки віруй, і спасена буде.
51: Прийшовши в дім, не дозволив увійти нікому, крім Петра, Іоанна і Якова, та батька і матері тієї дівчини.
52: Всі плакали і ридали за нею. А Він сказав: не плачте, вона не вмерла, а спить.
53: І сміялися з Нього, знаючи, що вона вмерла.
54: Він же, виславши всіх геть, взявши її за руку, виголосив: дівчино! встань.
55: І вернувся дух її; і вона зараз же встала, і Він звелів дати їй їсти.
56: І здивувалися батьки її. Він же звелів їм нікому не казати про те, що сталося.
1: Після цього проходив Він по містах і селах, проповідуючи і благовіствуючи Царство Боже, і з Ним дванадцять,
2: і деякі жінки, яких Він зцілив від злих духів і недугів: Марія, звана Магдалина, що з неї вийшло сім бісів,
3: і Іоанна, жінка Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна, і багато інших, які служили Йому майном своїм.
4: Коли ж зібралося багато народу і з усіх міст жителі сходились до Нього, Він почав говорити притчею:
5: вийшов сіяч сіяти зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні поклювали його;
6: а інше впало на камінь і, зійшовши, засохло, бо не мало вологи;
7: а ще інше впало поміж тернів, і виросли терни і заглушили його;
8: інше ж упало на добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ. Сказавши це, виголосив: хто має вуха слухати, хай слухає!
9: Учні ж Його запитали в Нього: що б значила притча ця?
10: Він сказав: вам дано знати таємниці Царства Божого, а іншим у притчах, так що вони, дивлячись, не бачать і, слухаючи, не розуміють.
11: Ось що значить притча ця: зерно – це слово Боже;
12: а те, що впало при дорозі, це ті, котрі слухають, але потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього, щоб вони не увірували і не спаслись;
13: а те, що впало на камінь, це ті, які, коли почують слово, з радістю приймають, але не мають кореня, часом вірують, а під час спокуси відпадають;
14: а те, що впало поміж тернів, це ті, що чули слово, але, відходячи, заглушаються турботами, багатством та життєвими насолодами і не дають плоду;
15: а те, що впало на добру землю, це ті, які, добрим серцем і благим слухаючи слово, бережуть його і приносять плід в терпінні. Сказавши це, Він виголосив: хто має вуха слухати, хай слухає!
16: Ніхто, засвітивши свічку, не покриває її посудиною, або не ставить під ліжко, а ставить на підсвічнику, щоб ті, що входять, бачили світло.
17: Бо нема нічого таємного, що не стало б явним, ні прихованого, що не стало б відомим і не відкрилося б.
18: Отже, пильнуйте, як ви слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, у того відбереться і те, що він думає мати.
19: Прийшли до Нього Мати і брати Його, і не могли доступитися до Нього через народ.
20: І дали знати Йому: Мати і брати Твої стоять зовні, бажаючи бачити Тебе.
21: Він сказав їм у відповідь: мати Моя і брати Мої це ті, що слухають слово Боже і виконують його.
22: Одного дня увійшов Він у човен з учнями Своїми і сказав їм: переправимось на той бік озера. І вирушили.
23: Коли пливли вони, Він заснув. На озері знялася велика буря і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці.
24: І, підійшовши, розбудили Його і сказали: Наставнику! Наставнику! гинемо. Але Він, вставши, заборонив вітрові і хвилям; і вони вщухли, і настала тиша.
25: Тоді Він сказав їм: де віра ваша? Вони ж в страсі і здивуванні говорили один одному: хто ж Цей, що й вітрам і воді наказує, і підкоряються Йому?
26: І припливли в землю Гадаринську, що навпроти Галілеї.
27: Коли ж Він вийшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, одержимий бісами з давнього часу, і в одяг не вдягався, і в домі не жив, а в гробах.
28: Побачивши Іісуса, він закричав, упав перед Ним і гучним голосом сказав: що Тобі до мене, Іісусе, Сину Бога Всевишнього? благаю Тебе, не муч мене!
29: Бо Іісус звелів нечистому духові вийти з цього чоловіка, тому що він довгий час мучив його; і в'язали його ланцюгами залізними і кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги і гнав його біс у пустиню.
30: Іісус запитав його: як твоє ім'я? Він сказав: легіон, бо багато бісів увійшло в нього.
31: І вони просили Іісуса, щоб не повелів їм іти в безодню.
32: Тут же на горі паслося велике стадо свиней: і біси просили Його, щоб дозволив їм увійти в них. І дозволив їм.
33: Біси, вийшовши з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро і потонуло.
34: Пастухи, побачивши, що сталося, побігли і розказали в місті і по селах.
35: І вийшли побачити, що сталось; і, прийшовши до Іісуса, знайшли чоловіка, з якого вийшли біси, одягненого і при своєму розумі, котрий сидів біля ніг Іісусових, і вжахнулись.
36: А ті, що бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий.
37: І весь народ краю Гадаринського просив Його відійти від них, бо їх охопив великий страх. Він увійшов у човен і вернувся.
38: Чоловік же, з котрого вийшли біси, благав Його, щоб бути з Ним. Але Іісус відпустив його, сказавши:
39: вернись у дім твій і розкажи, що сотворив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що сотворив йому Іісус.
40: Коли ж Іісус вернувся, народ прийняв Його, бо всі чекали на Нього.
41: І ось, прийшов чоловік на ім'я Іаір, який був начальником синагоги; і, припавши до ніг Іісусових, благав Його увійти до нього в дім,
42: бо у нього була єдина дочка років дванадцяти, і та була при смерті. Коли ж Він йшов, народ тіснив Його.
43: І жінка, що дванадцять років страждала кровотечею, яка, витративши на лікарів все своє майно, ні в жодного не змогла вилікуватися,
44: підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його; і відразу кровотеча у неї зупинилась.
45: І сказав Іісус: хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялись, Петро і ті, що були з Ним, сказали: Наставнику! народ оточує Тебе і тіснить,– і Ти говориш: хто доторкнувся до Мене?
46: Іісус же сказав: хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене.
47: Жінка, побачивши, що вона не втаїлася, тремтячи, підійшла і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як раптом зцілилась.
48: Він сказав їй: дерзай, дочко! віра твоя спасла тебе; іди з миром.
49: Коли Він ще говорив це, приходить один з дому начальника синагоги і говорить йому: твоя дочка вмерла; не турбуй Учителя.
50: Іісус же, почувши це, сказав йому: не бійся, тільки віруй, і спасена буде.
51: Прийшовши в дім, не дозволив увійти нікому, крім Петра, Іоанна і Якова, та батька і матері тієї дівчини.
52: Всі плакали і ридали за нею. А Він сказав: не плачте, вона не вмерла, а спить.
53: І сміялися з Нього, знаючи, що вона вмерла.
54: Він же, виславши всіх геть, взявши її за руку, виголосив: дівчино! встань.
55: І вернувся дух її; і вона зараз же встала, і Він звелів дати їй їсти.
56: І здивувалися батьки її. Він же звелів їм нікому не казати про те, що сталося.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: Скликавши дванадцятьох, Іісус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від недугів,
2: і послав їх проповідувати Царство Боже та зціляти хворих.
3: І сказав їм: нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі;
4: і в який дім увійдете, там залишайтесь і звідти виходьте в дорогу.
5: А якщо де не приймуть вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть і порох з ніг ваших в свідчення на них.
6: Вони пішли і проходили по селах, благовіствуючи і зціляючи повсюди.
7: Почув Ірод четвертовладник про все, що робив Іісус, і вагався, бо одні говорили, що то Іоанн встав з мертвих;
8: інші, що Ілля явився, а ще інші, що воскрес один з давніх пророків.
9: І сказав Ірод: Іоаннові я відсік голову; хто ж Цей, про Кого я таке чую? І шукав побачити Його.
10: Апостоли, повернувшись, розповіли Йому, що вони зробили; і Він, взявши їх з Собою, відійшов один в безлюдне місце біля міста, що зветься Віфсаїда.
11: Але народ, довідавшись, пішов за Ним; і Він, прийнявши їх, говорив з ними про Царство Боже і зціляв тих, хто мав потребу в зціленні.
12: День же почав схилятись до вечора. І, підійшовши до Нього, дванадцять сказали Йому: відпусти людей, щоб вони пішли в навколишні села і селища ночувати і дістати їжі, бо ми тут у безлюдному місці.
13: Але Він сказав їм: ви дайте їм їсти. Вони сказали: нема в нас більше п'яти хлібів та двох рибин; хіба піти нам та купити їжі для всіх цих людей?
14: Бо їх було близько п'яти тисяч чоловік. Але Він сказав учням Своїм: розсадіть їх рядами по п'ятдесят.
15: І зробили так, і розсадили всіх.
16: Він же, взявши п'ять хлібів і дві рибини і, поглянувши на небо, благословив їх, переломив і дав учням, щоб роздали народові.
17: І всі їли, і наситились; і набрали кусків, що залишились, дванадцять кошиків.
18: Одного разу, коли Він молився у безлюдному місці, були з Ним учні, Він запитав їх: за кого вважає Мене народ?
19: Вони сказали у відповідь: за Іоанна Хрестителя, а інші за Іллю; а ще інші говорять, що воскрес один з давніх пророків.
20: Він же спитав їх: а ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: за Христа Божого.
21: Він же суворо наказав їм нікому не говорити про це,
22: сказавши, що Синові Людському належить багато постраждати, бути відкинутим старійшинами, первосвященниками і книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
23: До всіх же сказав: якщо хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною.
24: Бо хто хоче зберегти свою душу, той згубить її, а хто згубить душу свою заради Мене, той збереже її.
25: Бо що за користь матиме людина, якщо придбає весь світ, себе ж саму згубить чи занапастить?
26: Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх, того й Син Людський посоромиться, як прийде у славі Своїй і Отця і святих Ангелів.
27: Істинно кажу вам: є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже.
28: Після цих слів, днів через вісім, взявши Петра, Іоанна і Якова, зійшов Він на гору помолитись.
29: І коли молився, вигляд обличчя Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим.
30: І ось, два мужі розмовляли з Ним; це були Мойсей і Ілля:
31: явившись у славі, вони говорили про кінець Його, який Йому належить звершити в Ієрусалимі.
32: Петро ж і ті, що були з Ним, зморені були сном; але, прокинувшись, побачили славу Його і двох мужів, які стояли з Ним.
33: Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Іісусові: Наставнику! добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі,– не знаючи сам, що говорив.
34: Коли ж він це говорив, з'явилась хмара і покрила їх; і вони злякались, як увійшли у хмару.
35: І був з хмари голос, який говорив: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте.
36: І коли був цей голос, Іісус залишився один. І вони промовчали і нікому нічого не говорили в ті дні про те, що бачили.
37: Наступного дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.
38: Раптом хтось з народу вигукнув: Учителю! благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він у мене єдиний:
39: його хапає дух, і він зненацька скрикує, і трясе його так, що він пускає піну; і ледве відходить від нього, змучивши його.
40: Я просив учнів Твоїх, щоб вигнали його; та вони не змогли.
41: Іісус же сказав у відповідь: о, роде невірний і розбещений! Доки буду з вами і терпітиму вас? приведи сюди сина твого.
42: Коли ж той ще йшов, біс кинув його і почав бити; але Іісус заборонив нечистому духові і зцілив отрока, і віддав його батькові його.
43: І всі дивувались величі Божій. А як усі дивувались усьому, що творив Іісус, Він сказав учням Своїм:
44: вкладіть у вуха ваші ці слова: Син Людський має бути виданий в руки людські.
45: Вони ж не зрозуміли слова цього, і воно було закрите від них, так що вони не збагнули його, а запитати Його про це слово боялись.
46: Спало ж їм на думку: хто б з них був більший?
47: Іісус же, знаючи думку серця їхнього, взяв дитину і поставив її перед Собою
48: і сказав їм: хто прийме це дитя в ім'я Моє, той Мене приймає; а хто прийме Мене, той приймає Того, Хто послав Мене; бо хто найменший між усіма вами, той буде великий.
49: При цьому Іоанн сказав: Наставнику! ми бачили чоловіка, який іменем Твоїм виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами.
50: Іісус сказав йому: не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас.
51: Коли ж наближались дні відходу Його з цього світу, Він вирішив іти до Ієрусалима;
52: і послав вісників перед лицем Своїм; і вони пішли і увійшли у село Самарянське, щоб приготувати Йому;
53: але там не прийняли Його, бо Він мав вигляд подорожнього, що йде в Ієрусалим.
54: Побачивши це, учні Його, Яків і Іоанн, сказали: Господи! хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив?
55: Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: не знаєте, якого ви духу;
56: бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати. І пішли до іншого села.
57: Сталось, що коли вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господи! я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.
58: Іісус сказав йому: лисиці мають нори, і птахи небесні – гнізда; Син же Людський не має де голову прихилити.
59: А іншому сказав: іди за Мною. Той сказав: Господи! дозволь мені перше піти і поховати батька мого.
60: Але Іісус сказав йому: залиш мертвим ховати своїх мерців, а ти йди, благовіствуй Царство Боже.
61: І ще інший сказав: я піду за Тобою, Господи! тільки дозволь спершу мені попрощатися з домашніми моїми.
62: Але Іісус сказав йому: хто поклав руку свою на рало і озирається назад, той не благонадійний для Царства Божого.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 10
1: Після того вибрав Господь і інших сімдесят учнів і послав їх по двоє перед лицем Своїм у кожне місто і місце, куди Сам хотів іти,
2: і сказав їм: жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнив, щоб вислав женців на жнива Свої.
3: Ідіть! Я посилаю вас, як ягнят між вовків.
4: Не беріть ні мішка, ні торби, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте.
5: В який дім увійдете, спочатку кажіть: мир дому цьому;
6: і якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш, а коли ні, то до вас повернеться.
7: В тому домі залишайтесь, їжте і пийте те, що в них є, бо працюючий вартий нагороди за труди свої; не переходьте з дому в дім.
8: І коли в яке місто прийдете і приймуть вас, їжте, що вам подадуть,
9: і зціляйте недужих, що знаходяться в ньому, і кажіть їм: наблизилось до вас Царство Боже.
10: Якщо ж прийдете в якесь місто і не приймуть вас, то, вийшовши на вулицю, скажіть:
11: і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; а проте знайте, що наблизилось до вас Царство Боже.
12: Кажу ж вам, що Содому в день той відрадніше буде, ніж місту тому.
13: Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Віфсаїдо! бо якби у Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то давно б вони, сидячи у веретищі й попелі, покаялися;
14: але і Тиру і Сидону відрадніше буде на суді, ніж вам.
15: І ти, Капернауме, що піднісся до неба, до пекла зійдеш.
16: Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто відвертається вас, той Мене відвертається, а хто відвертається Мене, той відвертається Того, Хто послав Мене.
17: Сімдесят учнів повернулися з радістю і говорили: Господи! і біси коряться нам в ім'я Твоє.
18: Він же сказав їм: Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба;
19: ось, даю вам владу наступати на змій та скорпіонів і на всяку силу вражу; і ніщо не пошкодить вам;
20: однак тому не радійте, що духи вам коряться, а радійте тому, що імена ваші написані на небесах.
21: У той час зрадів духом Іісус і сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від мудрих та розумних, і відкрив те дітям. Так, Отче! Бо таке було Твоє благовоління.
22: І, звернувшись до учнів, сказав: усе передав Мені Отець Мій; і ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець, і хто є Отець, не знає ніхто, крім Сина і того, кому Син хоче відкрити.
23: І, звернувшись до учнів, сказав їм окремо: блаженні очі, які бачать те, що ви бачите!
24: бо кажу вам, багато пророків і царів бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.
25: І ось, один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю! що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне?
26: Він же сказав йому: в законі що написано? як читаєш?
27: Він сказав у відповідь: возлюби Господа Бога твого усім серцем твоїм, і усією душею твоєю, та усією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого, як самого себе.
28: Іісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби і будеш жити.
29: Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Іісусові: а хто мій ближній?
30: На це Іісус сказав: один чоловік ішов з Ієрусалима до Ієрихона і потрапив до рук розбійників, котрі зняли з нього одежу, поранили його і пішли, залишивши його ледве живого.
31: Трапилось одному священникові йти тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо.
32: Так само і левіт, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо.
33: Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився
34: і, підійшовши, перев'язав йому рани, поливаючи оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до гостиниці і потурбувався про нього;
35: а на другий день, від'їжджаючи, вийняв два динарія, дав власникові гостиниці і сказав йому: потурбуйся про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, повертаючись, віддам тобі.
36: Отже, хто з тих трьох, здається тобі, був ближній для того, що потрапив до рук розбійників?
37: Він сказав: той, що змилосердився над ним. Тоді Іісус сказав йому: іди, і ти роби так само.
38: Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка, на ім'я Марфа, прийняла Його в свій дім;
39: у неї була сестра, що звалась Марія, котра сіла біля ніг Іісуса і слухала слово Його.
40: Марфа ж клопоталась про велику гостину і, підійшовши, сказала: Господи! чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну служити? скажи їй, щоб допомогла мені.
41: Іісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! ти турбуєшся і клопочешся багато чим,
42: а одного тільки треба; Марія ж вибрала найкращу частку, яка не відбереться від неї.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 11
1: Коли в одному місці Він молився і перестав, один з учнів Його сказав Йому: Господи! навчи нас молитися, як і Іоанн навчив учнів своїх.
2: Він сказав їм: коли молитесь, кажіть: Отче наш, Ти, що є на небесах! хай святиться ім'я Твоє; хай прийде Царство Твоє; хай буде воля Твоя і на землі, як на небі;
3: хліб наш насущний подавай нам щоденно;
4: і прости нам гріхи наші, як і ми прощаємо всякому боржнику нашому; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.
5: І сказав їм: припустимо, що хтонебудь з вас, маючи друга, прийде до нього опівночі і скаже йому: друже! позич мені три хлібини,
6: бо друг мій зайшов до мене з дороги, і мені нічого дати йому;
7: а той зсередини скаже йому у відповідь: не турбуй мене, двері вже зачинені, і діти мої зі мною на постелі; не можу встати і дати тобі.
8: Якщо, кажу вам, він не встане і не дасть йому по дружбі з ним, то через невідступність його, вставши, дасть йому, скільки просить.
9: І Я скажу вам: просіть, і дано буде вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам,
10: бо кожний, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і хто стукає, тому відчинять.
11: Який з вас батько, коли син попросить у нього хліба, подасть йому камінь? або коли попросить риби, подасть йому змію замість риби?
12: або, якщо попросить яйця, подасть йому скорпіона?
13: Отже, якщо ви, будучи лихими, вмієте добрі дари давати дітям вашим, то тим більше Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього.
14: Одного разу вигнав Він біса, який був німий; і коли біс вийшов, німий став говорити; і народ здивувався.
15: Деякі ж з них говорили: Він виганяє бісів силою веєльзевула, князя бісівського.
16: А інші, спокушаючи, вимагали від Нього знамення з неба.
17: Але Він, знаючи їхні думки, сказав їм: всяке царство, що само в собі розділиться, запустіє, і дім, який розділиться сам в собі, упаде;
18: якщо ж сатана сам в собі розділився, то як встоїть його царство? А ви говорите, що Я силою веєльзевула виганяю бісів;
19: і якщо Я силою веєльзевула виганяю бісів, то сини ваші чиєю силою виганяють їх? Тому вони будуть вам суддями.
20: Якщо ж Я перстом Божим виганяю бісів, то значить прийшло до вас Царство Боже.
21: Коли сильний, озброївшись, стереже свій дім, тоді майно його в безпеці;
22: коли ж сильніший за нього нападе на нього і переможе його, тоді візьме всю зброю його, на яку він покладався, і здобич свою розділить.
23: Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує.
24: Коли нечистий дух вийде з людини, то ходить місцями безводними, шукаючи спокою і, не знаходячи, каже: повернусь до дому свого, звідки вийшов;
25: і, прийшовши, знаходить його виметеним і прибраним;
26: тоді йде і бере з собою інших сім духів, ще лютіших, ніж сам, і, увійшовши, живуть там,– і буває для людини тієї останнє гірше першого.
27: Коли ж Він це говорив, одна жінка, піднявши голос з народу, сказала Йому: блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе!
28: А Він сказав: блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його.
29: Коли ж багато народу стало збиратися, Він почав говорити: рід цей лукавий, він знамення шукає, і знамення не буде дано йому, крім знамення Іони пророка;
30: бо як Іона був знаменням ніневітянам, так буде і Син Людський родові цьому.
31: Цариця південна встане на суд з людьми роду цього і осудить їх, бо вона від краю землі приходила послухати мудрість Соломонову; а ось, тут більше від Соломона.
32: Ніневітяни встануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись від проповіді Іониної, і ось, тут більше від Іони.
33: Ніхто, засвітивши свічку, не ставить її в закритому місці чи під посудиною, а на підсвічнику, щоб усі, що входять, бачили світло.
34: Світильник для тіла є око; отже, якщо око твоє буде чисте, то і все тіло твоє буде світле; а якщо воно буде лукаве, то і тіло твоє буде темне.
35: Отож дивись: світло, що в тобі, чи не є темрява?
36: Якщо ж тіло твоє все світле і не має жодної темної частини, то буде світле все так, ніби світильник сяйвом освітлював тебе.
37: Коли Він говорив це, один фарисей запросив Його до себе на обід. Він прийшов і возліг.
38: Фарисей же здивувався, побачивши, що Він не помив рук перед обідом.
39: Але Господь сказав йому: нині ви, фарисеї, очищаєте зовні чаші і блюда, а нутро ваше сповнене грабування та лукавства.
40: Нерозумні! чи не Той, Хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє?
41: Краще подавайте милостиню з того, що маєте, тоді все буде у вас чисте.
42: Але горе вам, фарисеям, що даєте десяту частину з м'яти, рути і всяких овочів, а не дбаєте про суд і любов Божу: це треба робити, і того не залишати.
43: Горе вам, фарисеям, що любите перші місця в синагогах і привітання на народних зібраннях.
44: Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що ви – як ті невідомі гроби, над якими люди ходять і не знають того.
45: На це хтось із законників сказав Йому: Учителю! говорячи це, Ти і нас ображаєш.
46: Але Він сказав: і вам, законникам, горе, що обтяжуєте людей тягарями непосильними, а самі жодним пальцем своїм не доторкнетесь до них.
47: Горе вам, що будуєте гробниці пророкам, яких повбивали батьки ваші:
48: цим ви свідчите про діла батьків ваших і погоджуєтеся з ними, бо вони повбивали пророків, а ви будуєте їм гробниці.
49: Тому і премудрість Божа сказала: пошлю до них пророків і Апостолів, і одних уб'ють, а інших виженуть;
50: хай запитається з роду цього за кров усіх пророків, пролиту від створення світу,
51: від крові Авеля до крові Захарії, вбитого між жертовником і храмом. Так, кажу вам, запитається з роду цього.
52: Горе вам, законникам, що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, перешкодили.
53: Коли Він говорив їм це, книжники і фарисеї почали дуже сердитись і приступати до Нього, вимагаючи від Нього відповіді на багато що,
54: підкопуючись під Нього, і намагаючись уловити з уст Його що-небудь таке, щоб звинуватити Його.