Від Луки святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: Іісус, сповнений Духа Святого, повернувся від Іордану і поведений був Духом у пустиню.
2: Там сорок днів Він був спокушуваний дияволом і нічого не їв у ці дні і по їх закінченні наостанку зголоднів.
3: І сказав Йому диявол: якщо Ти Син Божий, то звели каменю цьому, щоб став хлібом.
4: Іісус відповів йому: написано, що не хлібом єдиним житиме людина, а всяким словом Божим (Втор. 8,3).
5: І, вивівши Його на високу гору, диявол показав Йому всі царства світу в одну мить,
6: і сказав Йому диявол: Тобі дам владу над усіма цими царствами і славу їхню, бо вона мені передана, і я кому схочу, даю її;
7: отже, якщо Ти поклонишся мені, то все буде Твоє.
8: Іісус сказав йому у відповідь: відійди від Мене, сатана; написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому єдиному служи (Втор. 6,13).
9: І повів Його до Ієрусалима, і поставив Його на крилі храму, і сказав Йому: якщо Ти Син Божий, кинься звідси вниз,
10: бо написано: Ангелам Своїм заповість про Тебе зберегти Тебе;
11: і на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю (Пс. 90,11).
12: Іісус відповів йому: сказано: не спокушай Господа Бога твого (Втор. 6,16).
13: І, закінчивши всі спокушування, диявол відійшов від Нього до часу.
14: І повернувся Іісус в силі духу до Галілеї; і рознеслася чутка про Нього по всьому краю.
15: Він учив у синагогах їхніх, і всі Його прославляли.
16: І прийшов у Назарет, де був вихований, і увійшов, за звичаєм Своїм, в день суботній у синагогу, і встав читати.
17: Йому подали книгу пророка Ісаії; і Він, розкривши книгу, знайшов місце, де було написано:
18: Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовістити убогим, і послав Мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння, відпустити змучених на волю,
19: проповідувати літо Господнє сприятливе (Іс. 61,1–2).
20: І, згорнувши книгу і віддавши служителю, сів, і очі всіх в синагозі були звернені до Нього.
21: І Він почав говорити їм: нині справдилося писання, яке ви слухали.
22: І всі засвідчили Йому це, і дивувалися словам благодаті, що виходили з уст Його, і говорили: чи ж не Йосифів це син?
23: Він сказав їм: звичайно, ви скажете Мені приказку: лікарю, зціли Самого Себе, зроби і тут, на Твоїй батьківщині, те, що, ми чули, було в Капернаумі.
24: І сказав: істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають на батьківщині своїй.
25: Поправді кажу вам: багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, коли небо замкнулося на три роки і шість місяців, так що настав великий голод по всій землі,
26: і до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки до вдови в Сарепту Сидонську;
27: багато також було прокажених в Ізраїлі за пророка Єлисея, і жоден з них не очистився, крім Неємана сіріянина.
28: Почувши це, всі в синагозі наповнились гнівом
29: і, вставши, вигнали Його геть з міста і повели на вершину гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути Його;
30: Він же, пройшовши серед них, відійшов.
31: І прийшов у Капернаум, місто Галілейське, і навчав їх у дні суботні.
32: І дивувалися вченню Його, бо слово Його було з владою.
33: Був у синагозі чоловік, що мав духа нечистого, і він закричав гучним голосом:
34: облиш; що Тобі до нас, Іісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас; знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий.
35: Іісус заборонив йому, сказавши: замовкни і вийди з нього. І біс, кинувши його посеред синагоги, вийшов з нього, анітрохи не пошкодивши йому.
36: І усіх охопив жах, і міркували між собою: що це значить, що Він з владою і силою наказує нечистим духам і вони виходять?
37: І розійшлася чутка про Нього по всіх місцях того краю.
38: Вийшовши з синагоги, Він увійшов у дім Симона; теща ж Симонова лежала в сильній гарячці; і благали Його за неї.
39: Підійшовши до неї, Він заборонив гарячці; і покинула її. Вона ж відразу встала і служила їм.
40: Коли ж заходило сонце, всі, хто мав хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, і Він, покладаючи на кожного з них руки, зціляв їх.
41: Виходили також і біси з багатьох з криком і говорили: Ти Христос, Син Божий. А Він забороняв їм казати, що вони знають, що Він Христос.
42: А як настав день, Він, вийшовши з дому, пішов у безлюдне місце, а народ шукав Його і, прийшовши до Нього, затримував Його, щоб не йшов від них.
43: Він же сказав їм: і іншим містам Я повинен благовістити Царство Боже, бо на те Я посланий.
44: І проповідував у синагогах галілейських.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 13
1: У той час деякі прийшли і розповіли Йому про галілеян, кров яких Пілат змішав з жертвами їхніми.
2: Іісус сказав їм на це: чи думаєте ви, що ці галілеяни були грішніші за всіх галілеян, що так постраждали?
3: Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете.
4: Або думаєте, що ті вісімнадцять, на яких упала башта Сілоамська і побила їх, були винні більше за всіх, що живуть в Ієрусалимі?
5: Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете.
6: І сказав цю притчу: один чоловік мав у своєму винограднику посаджену смоковницю, і прийшов шукати плоду на ній і не знайшов;
7: і сказав виноградареві: ось, третій рік я приходжу шукати плоду на цій смоковниці і не знаходжу; зрубай її: навіщо вона і землю займає?
8: Але він сказав йому у відповідь: господарю! залиш її і на цей рік, поки я обкопаю її і обкладу гноєм,–
9: чи не дасть плоду; а якщо ні, наступного року зрубаєш її.
10: В одній із синагог Він учив у суботу.
11: Там була жінка, що мала духа немочі років вісімнадцять: вона була скорчена і ніяк не могла випрямитись.
12: Іісус, побачивши її, покликав і сказав їй: жінко! ти визволена від твоєї недуги.
13: І поклав на неї руки; і вона зараз же випрямилась і почала славити Бога.
14: При цьому начальник синагоги, обурюючись, що Іісус зцілив її в суботу, сказав народові: є шість днів, в які дозволено робити; в ті і приходьте зцілятися, а не в день суботній.
15: Господь сказав йому у відповідь: лицеміре! чи не відв'язує кожний з вас у суботу вола свого або осла від ясел, і не веде напувати?
16: А цю дочку Авраамову, яку зв'язав сатана ось уже вісімнадцять років, чи не належало визволити від цих пут у день суботній?
17: І коли Він говорив це, усі, хто противився Йому, засоромились; і весь народ радів за всі славні діла Його.
18: Він же сказав: до чого подібне Царство Боже? і до чого уподібню його?
19: Воно подібне до зерна гірчичного, яке чоловік взяв і посадив у своєму саду; і виросло, і стало великим деревом, і птахи небесні ховались у гілках його.
20: Ще сказав: до чого уподібню Царство Боже?
21: Воно подібне до закваски, яку жінка, взявши, поклала в три міри борошна, аж доки не вкисло все.
22: І проходив через міста і села, і вчив, прямуючи до Ієрусалима.
23: Один чоловік сказав Йому: Господи! невже мало тих, що спасаються? а Він сказав їм:
24: подвизайтеся увійти через вузькі ворота, бо, кажу вам, багато буде таких, які намагатимуться увійти, і не зможуть.
25: Коли господар дому встане і зачинить двері, тоді ви, стоячи надворі, почнете стукати у двері і говорити: Господи! Господи! відчини нам; а Він скаже вам у відповідь: не знаю вас, звідки ви.
26: Тоді почнете говорити: ми їли і пили перед Тобою, і на вулицях наших Ти вчив.
27: А Він скаже: говорю вам: не знаю вас, звідки ви; відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду.
28: Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака і Якова і всіх пророків у Царстві Божому, а себе вигнаними геть.
29: І прийдуть від сходу і заходу, від півночі й від півдня, і возляжуть у Царстві Божому.
30: І ось, є останні, що будуть першими, і є перші, що будуть останніми.
31: У той день прийшли деякі з фарисеїв і сказали Йому: вийди і піди звідси, бо Ірод хоче Тебе вбити.
32: І сказав їм: підіть і скажіть отій лисиці: ось, виганяю бісів і зціляю сьогодні і завтра, і на третій день закінчу;
33: а втім, Мені треба ходити сьогодні, завтра і в наступний день, бо не буває, щоб пророк загинув поза Ієрусалимом.
34: Ієрусалиме! Ієрусалиме! що вбивав пророків і камінням побивав посланих до тебе! скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як пташка пташенят своїх під крила, і ви не захотіли!
35: Ось, залишається вам дім ваш пустий. Кажу ж вам, що ви не побачите Мене, доки не прийде час, коли скажете: благословен Грядущий в ім'я Господнє!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 20
1: В один з тих днів, коли Він учив народ у храмі і благовіствував, прийшли первосвященники і книжники зі старійшинами
2: і запитали Його: скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу?
3: Він сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, і скажіть Мені:
4: хрещення Іоаннове було з небес, чи від людей?
5: Вони ж, міркуючи між собою, говорили: коли скажемо: з небес, то скаже: чому ж ви не повірили йому?
6: а коли скажемо: від людей, то весь народ поб'є нас камінням, бо він упевнений, що Іоанн є пророк.
7: І відповідали: не знаємо звідки.
8: Іісус сказав їм: і Я не скажу вам, якою владою це роблю.
9: І почав Він говорити до людей таку притчу: один чоловік насадив виноградник і віддав його виноградарям, і відлучився на довгий час;
10: і у свій час послав до виноградарів раба, щоб вони дали йому плодів з виноградника, але виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.
11: Ще послав другого раба; але вони і того, побивши і зневаживши, відіслали ні з чим.
12: І ще послав третього; але вони і того, поранивши, вигнали.
13: Тоді господар виноградника сказав: що мені робити? Пошлю сина мого улюбленого; може, побачивши його, посоромляться.
14: Але виноградарі, побачивши його, міркували між собою, кажучи: це спадкоємець, ходім, уб'ємо його, і спадщина буде наша.
15: І, вивівши його геть з виноградника, вбили. Що зробить з ними господар виноградника?
16: Прийде і погубить виноградарів тих, і віддасть виноградник іншим. Ті, що слухали це, сказали: хай не буде так!
17: Але Він, поглянувши на них, сказав: що значить оце написане: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним? (Пс. 117,22).
18: Кожний, хто впаде на той камінь, розіб'ється; а на кого він упаде, того роздушить.
19: І шукали в цей час первосвященники і книжники, щоб накласти на Нього руки, та побоялись народу, бо зрозуміли, що про них сказав Він цю притчу.
20: І, слідкуючи за Ним, підіслали лукавих людей, які, вдаючи з себе праведних, зловили б Його на слові, щоб видати Його начальникам і владі правителя.
21: І вони запитали Його: Учителю! ми знаємо, що Ти правдиво говориш і вчиш, і не дивишся на особу, але істинно на путь Божу наставляєш;
22: чи варто нам давати податок кесареві, чи ні?
23: Він же, зрозумівши їхнє лукавство, сказав їм: що ви Мене спокушаєте?
24: Покажіть Мені динарій: чиє на ньому зображення і напис? Вони відповіли: кесареве.
25: Він сказав їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже Богові.
26: І не могли піймати Його на слові перед народом і, здивувавшись відповіді Його, замовкли.
27: Тоді прийшли деякі з саддукеїв, які не визнають воскресіння, і запитали Його:
28: Учителю! Мойсей написав нам: коли у кого помре брат, що мав жінку, і помре бездітним, то брат його повинен взяти жінку його і відродити потомство братові своєму.
29: Було сім братів; перший взяв жінку і помер бездітним;
30: взяв ту жінку другий, і той помер бездітним;
31: взяв її третій, так само і всі семеро; і, не залишивши дітей, померли;
32: після всіх померла і жінка;
33: отже, у воскресіння, котрому з них буде вона жінкою, бо семеро мали її за жінку?
34: Іісус сказав їм у відповідь: чада віку цього одружуються і виходять заміж;
35: а ті, що сподобляться досягти того віку і воскресіння з мертвих, не одружуються і не виходять заміж,
36: і вмерти вже не можуть, бо вони рівні Ангелам і є сини Божі, будучи синами воскресіння.
37: А що мертві воскреснуть, і Мойсей показав при купині, коли Господа назвав Богом Авраама і Богом Ісаака і Богом Якова.
38: Бог же не є Бог мертвих, а живих, бо в Нього всі живі.
39: На це деякі з книжників сказали: Учителю! Ти добре сказав.
40: І більше не насмілювались питати Його ні про що. Він же сказав їм:
41: як це кажуть, що Христос є Син Давидів,
42: а сам Давид говорить у книзі псалмів: сказав Господь Господу моєму: сиди праворуч Мене,
43: доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх?
44: Отже, Давид називає Його Господом; як же Він Син йому?
45: І коли увесь народ слухав, Він сказав учням Своїм:
46: стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і люблять, щоб їх вітали в народних зібраннях, мати перші місця в синагогах і перші місця на вечерях,
47: які поїдають доми вдів і лицемірно довго моляться; вони приймуть тим більше осудження.