Від Луки святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 22
1: Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою.
2: І шукали первосвященники і книжники, як би погубити Його, бо боялися народу.
3: Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, одного з числа дванадцятьох,
4: і він пішов і говорив з первосвященниками та начальниками, як Його видати їм.
5: Вони зраділи і згодились дати йому грошей;
6: і він обіцяв і шукав нагоди, щоб видати їм Його не при народі.
7: Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня.
8: І послав Іісус Петра і Іоанна, сказавши: підіть приготуйте нам їсти пасху.
9: Вони ж сказали Йому: де Ти велиш нам приготувати?
10: Він сказав їм: ось, як увійдете в місто, зустрінете ви чоловіка, що нестиме глек води: ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде,
11: і скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти пасху з учнями Моїми?
12: І він покаже вам горницю велику, прибрану; там приготуйте.
13: Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували пасху.
14: І коли настав час, Він возліг і дванадцять Апостолів з Ним,
15: і сказав їм: дуже бажав Я цю пасху їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань.
16: Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому.
17: І, взявши чашу, віддав хвалу і сказав: прийміть її та розділіть між собою;
18: бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже.
19: І, взявши хліб і дякуючи, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це творіть на Мій спомин.
20: Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша є Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається.
21: І ось, рука зрадника Мого зі Мною на столі.
22: Проте Син Людський іде як призначено; але горе тій людині, через яку Він видається.
23: І вони почали питати один одного, котрий з них є той, що має це зробити.
24: Сталася ж між ними і суперечка, хто з них має вважатися за більшого.
25: Він же сказав їм: царі народів панують над ними і володарі їхні благодійниками звуться,
26: а ви не так: але хто з вас більший, будь як менший, і начальник – як слуга.
27: Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто прислуговує? чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга.
28: Але ви були зі Мною в напастях Моїх,
29: і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство,
30: щоб їли і пили за трапезою Моєю в Царстві Моїм, і сіли на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
31: Сказав же Господь: Симоне! Симоне! ось, сатана просив, щоб сіяти вас як пшеницю,
32: але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
33: Він відповідав Йому: Господи! з Тобою я готовий і в темницю, і на смерть іти.
34: Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі відречешся, що не знаєш Мене.
35: І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестачу? Вони відповідали: ні в чому.
36: Тоді Він сказав їм: але тепер хто має мішок, той візьми його, також і торбу, а в кого нема, продай одежу свою і купи меч,
37: бо кажу вам, що повинно здійснитися на Мені і цьому написаному: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця (Іс 53,12).
38: Вони сказали: Господи! ось тут два мечі. Він сказав їм: досить.
39: І, вийшовши, пішов, як звичайно, на гору Єлеонську, за Ним пішли й учні Його.
40: Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу.
41: І Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився,
42: говорячи: Отче! о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! а втім, не Моя воля, а Твоя хай буде!
43: З'явився ж Йому Ангел з небес і укріплював Його.
44: І, перебуваючи в борінні, усердніше молився, і був піт Його, як краплі крові, що падають на землю.
45: Вставши від молитви, Він прийшов до учнів і знайшов, що вони спали з печалі,
46: і сказав їм: що ви спите? встаньте і моліться, щоб не впасти в спокусу.
47: Коли Він ще говорив це, з’явився народ, а поперед нього йшов один з дванадцятьох, який звавсь Іуда, і він приступив до Іісуса, щоб поцілувати Його, бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є.
48: Іісус же сказав йому: Іудо! чи поцілунком видаєш Сина Людського?
49: Ті ж, що з Ним були, побачивши, до чого йдеться, сказали Йому: Господи! чи не вдарити нам мечем?
50: І один з них вдарив слугу первосвященника, і відсік йому праве вухо.
51: Тоді Іісус сказав: облиште, досить. І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його.
52: Первосвященникам же й начальникам храму та старійшинам, що зібрались проти Нього, Іісус сказав: мов на розбійника вийшли ви з мечами й киями, щоб взяти Мене?
53: Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви.
54: Взявши Його, повели і привели Його в дім первосвященника. Петро ж йшов слідом віддалік.
55: Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли вкупі, сів і Петро між ними.
56: Одна служниця, побачивши його, що він сидить біля вогню, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним.
57: Але він відрікся від Нього, сказавши жінці: я не знаю Його.
58: Невдовзі потім другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Але Петро сказав цьому чоловікові: ні!
59: Минуло ще з годину, і інший хтось настирливо говорив: воістину і цей був з Ним, бо він галілеянин.
60: Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень.
61: Тоді Господь, обернувшись, глянув на Петра, і Петро згадав слово Господа, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі відречешся від Мене.
62: І, вийшовши геть, гірко заплакав.
63: Люди, які тримали Іісуса, глумилися над Ним і били Його;
64: і, закривши Його, били Його по обличчю, і питали Його: скажи, хто Тебе вдарив?
65: І багато іншої хули говорили проти Нього.
66: А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященники і книжники, і повели Його у свій синедріон
67: і питали: чи Ти Христос? скажи нам. Він відповідав їм: якщо Я скажу вам, не повірите;
68: коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите Мене.
69: Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої.
70: І сказали всі: так Ти Син Божий? Він же відповідав: ви говорите, що Я.
71: Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? бо ми самі чули з уст Його.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 23
1: І піднялася велика кількість їх, і повели Його до Пілата,
2: і почали звинувачувати Його, кажучи: ми знайшли, що Він розбещує народ наш, і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом Царем.
3: Пілат запитав Його: Ти Цар Іудейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш.
4: Пілат сказав первосвященникам і народові: ніякої вини я не знаходжу в Людині Цій.
5: Але вони наполягали, кажучи, що Він розбещує народ, навчаючи по всій Іудеї, починаючи від Галілеї до цього місця.
6: Пілат, почувши про Галілею, запитав: хіба Він галілеянин?
7: І, довідавшись, що Він з області Іродової, послав Його до Ірода, який у ці дні теж був у Ієрусалимі.
8: Ірод, побачивши Іісуса, дуже зрадів, бо давно вже хотів Його бачити, тому що багато чув про Нього, і сподівався побачити від Нього яке-небудь чудо,
9: і задавав Йому багато питань, але Він нічого не відповідав йому.
10: Первосвященники ж і книжники стояли і наполегливо звинувачували Його.
11: Але Ірод зі своїми воїнами, зневаживши Його і наглумившись над Ним, вдягнув Його в світлу одежу і відіслав назад до Пілата.
12: І стали від того дня Ірод та Пілат друзями, бо раніше ворогували один з одним.
13: Пілат же, скликавши первосвященників і начальників та народ,
14: сказав їм: ви привели до мене Чоловіка Цього, Який ніби розбещує народ; і ось, я при вас дослідив і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому тому, у чому ви звинувачуєте Його;
15: і Ірод теж, бо я посилав Його до нього, і нічого не знайдено в Ньому, вартого смерті;
16: отже, покаравши Його, відпущу.
17: А йому і треба було заради свята відпустити їм одного в'язня.
18: Але весь народ почав кричати: смерть Йому! а відпусти нам Варавву!
19: Варавва був посаджений до темниці за вчинений у місті бунт і вбивство.
20: Пілат знов підвищив голос, бажаючи відпустити Іісуса.
21: Але вони кричали: розіпни, розіпни Його!
22: Він утретє сказав їм: яке ж зло Він учинив? я нічого вартого смерті не знайшов у Ньому; отже, покаравши Його, відпущу.
23: Але вони продовжували з великим криком вимагати, щоб Він був розп'ятий; і переміг крик їхній і первосвященників.
24: І Пілат присудив, щоб було за проханням їхнім,
25: і відпустив їм ув'язненого за бунт і вбивство, якого вони просили; а Іісуса віддав на їхню волю.
26: І коли повели Його, то, затримавши якогось Симона киринеянина, що йшов з поля, поклали на нього хрест, щоб ніс за Іісусом.
27: І йшло за Ним дуже багато народу і жінок, які плакали і ридали за Ним.
28: Іісус же, обернувшись до них, сказав: дочки ієрусалимські! не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими;
29: бо надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували!
30: тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас! і пагорбам: покрийте нас!
31: Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим?
32: Вели з ним на смерть і двох злочинців.
33: І коли прийшли на місце, що зветься Лобне, там розп'яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку.
34: Іісус же говорив: Отче! прости їм, бо не знають, що роблять. І ділили одежу Його, кидаючи жереб.
35: І стояли люди і дивились. Насміхалися ж разом з ними і начальники, кажучи: інших спасав; хай спасе Себе Самого, якщо Він Христос, обранець Божий.
36: Глузували з Нього і воїни, підходячи та підносячи Йому оцет,
37: і казали: коли Ти Цар Іудейський, спаси Себе Самого.
38: І був над Ним напис, написаний словами грецькими, римськими і єврейськими: Цей є Цар Іудейський.
39: Один з повішених злочинців лихословив Його і говорив: коли Ти Христос, спаси Себе і нас.
40: А другий, навпаки, докоряв йому і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41: і ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив.
42: І сказав Іісусові: пом'яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!
43: І сказав йому Іісус: істинно кажу тобі, сьогодні ж будеш зі Мною в раю.
44: Було ж близько шостої години, і настала темрява по всій землі аж до години дев'ятої:
45: і сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлася посередині.
46: Скрикнувши гучним голосом, Іісус сказав: Отче! у Твої руки віддаю дух Мій. І, сказавши це, іспустив дух.
47: Сотник же, побачивши, що сталось, прославив Бога і сказав: воістину Чоловік Цей був праведний.
48: І весь народ, який зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б'ючи себе в груди.
49: Всі ж, хто знали Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галілеї, стояли віддалік і дивились на це.
50: І ось один чоловік на ім'я Йосиф, що був радником, чоловік добрий і праведний,
51: який не брав участі у раді і справі їхній, з Аримафеї, міста Іудейського, котрий і сам сподівався Царства Божого,
52: прийшов до Пілата і просив тіла Іісусового;
53: і, знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його у гробі, висіченому в скелі, де ще ніхто ніколи не був покладений.
54: День той був п'ятниця, і наставала субота.
55: Слідом же йшли і жінки, які прийшли з Іісусом з Галілеї, і бачили гроб, і як покладено було тіло Його;
56: і повернувшись, вони наготували пахощів та миро; і в суботу нічого не робили за заповіддю.