Від Луки святе благовіствування

наступний розділ →

Розділ 1
1: Оскільки вже багато хто почав складати повісті про цілком відомі серед нас події,
2: як передали нам те ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова,
3: то спало на думку й мені, старанно дослідивши все спочатку, по порядку описати тобі, вельмишановний Феофіле,
4: щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений.
5: У дні Ірода, царя Іудейського, був священник на ім'я Захарія, з денної черги Авієвої, і жінка його з роду Ааронового, ім'я її Єлисавета.
6: Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і устави Господні бездоганно.
7: У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку.
8: Одного разу, коли він у порядку своєї черги служив перед Богом,
9: за жеребом, як звичайно було у священників, йому випало ввійти в храм Господній для кадіння,
10: а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння,–
11: тоді з'явився йому Ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного.
12: Захарія, побачивши його, збентежився, і страх напав на нього.
13: Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім'я йому Іоанн;
14: і буде тобі радість і втіха, і багато народженню його зрадіють,
15: бо він буде великий перед Господом; вина і сікера не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї;
16: і багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього;
17: і йтиме перед Ним в дусі і силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних до образу думок праведників, щоб представити Господу народ приготований.
18: І сказав Захарія Ангелові: з чого я знатиму це? бо я старий, і жінка моя вже похилого віку.
19: Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі це;
20: і ось, ти будеш мовчати і не матимеш можливості говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться в свій час.
21: Тим часом народ чекав Захарію і дивувався, що він забарився в храмі.
22: Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим.
23: А коли закінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому.
24: Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п'ять місяців, кажучи:
25: так сотворив мені Господь у ці дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене сором перед людьми.
26: Шостого ж місяця був посланий від Бога Ангел Гавриїл у галілейське місто, яке називається Назарет,
27: до Діви, зарученої з мужем, на ім'я Йосиф, з дому Давидового; ім'я ж Діви: Марія.
28: Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою; Благословенна Ти між жонами.
29: Вона ж, побачивши його, стривожилась від слів його і міркувала, що б то значило це привітання?
30: І сказав їй Ангел: не бійся, Маріє! бо Ти знайшла благодать у Бога;
31: і ось, зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім'я Йому Іісус.
32: Він буде великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його;
33: і царствуватиме над домом Якова повік, і Царству Його не буде кінця.
34: Марія ж сказала Ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю?
35: Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і cила Всевишнього осінить Тебе; тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим.
36: Ось і Єлисавета, родичка Твоя, яку називають неплідною, і вона зачала сина в старості своїй, і їй вже шостий місяць,
37: бо у Бога не зостанеться неспроможним ніяке слово.
38: Тоді Марія сказала: Я – Раба Господня; хай буде Мені по слову твоєму. І відійшов від Неї Ангел.
39: Вставши ж Марія у дні ці, з поспіхом пішла до нагірньої країни, в місто Іудине,
40: і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету.
41: Коли почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Єлисавета Духа Святого.
42: І вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти між жонами, і благословенний плід утроби Твоєї!
43: І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене?
44: Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй.
45: І блаженна, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа.
46: І сказала Марія: величає душа Моя Господа,
47: і зрадів дух Мій у Бозі, Спасові Моєму,
48: що зглянувся Він на смирення Раби Своєї, бо віднині ублажатимуть Мене всі роди;
49: що сотворив Мені велич Сильний, і святе ім'я Його;
50: і милість Його в роди родів на тих, що бояться Його;
51: явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих в помислах сердець їхніх;
52: скинув сильних з престолів і підніс смиренних;
53: голодних сповнив благ, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим;
54: прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом'янувши милість,
55: як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його довіку.
56: Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій.
57: Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина.
58: І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю і раділи з нею.
59: І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім'ям батька його – Захарією.
60: На це мати його сказала: ні, а назвати його Іоанном.
61: І сказали їй: адже ніхто з рідних твоїх не звався ім'ям цим.
62: І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його.
63: Він попросив дощечку і написав: Іоанн ім'я йому. І всі здивувались.
64: І відразу відкрилися уста його і мова його, і він почав говорити, благословляючи Бога.
65: І був страх у всіх навколишніх жителів; і розповідалося про все це по всій нагірній країні Іудейській.
66: Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: що буде дитина ця? І рука Господня була з ним.
67: І Захарія, батько його, сповнився Святого Духа і пророкував, кажучи:
68: благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і сотворив визволення йому,
69: і підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого,
70: як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку,
71: що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас;
72: сотворить милість з батьками нашими і спом'яне святий завіт Свій
73: дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому,
74: щоб ми, визволившись від руки ворогів наших, безбоязно
75: служили Йому в святості й праведності перед Ним у всі дні життя нашого.
76: І ти, дитя, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати шляхи Йому,
77: дати зрозуміти народові Його спасіння у відпущенні гріхів їхніх,
78: з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід з неба,
79: просвітити тих, що сидять у темряві й тіні смертній, спрямувати ноги наші на шлях миру.
80: Дитя зростало і міцніло духом, і був він у пустинях до дня явлення свого Ізраїлеві.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: Іісус, сповнений Духа Святого, повернувся від Іордану і поведений був Духом у пустиню.
2: Там сорок днів Він був спокушуваний дияволом і нічого не їв у ці дні і по їх закінченні наостанку зголоднів.
3: І сказав Йому диявол: якщо Ти Син Божий, то звели каменю цьому, щоб став хлібом.
4: Іісус відповів йому: написано, що не хлібом єдиним житиме людина, а всяким словом Божим (Втор. 8,3).
5: І, вивівши Його на високу гору, диявол показав Йому всі царства світу в одну мить,
6: і сказав Йому диявол: Тобі дам владу над усіма цими царствами і славу їхню, бо вона мені передана, і я кому схочу, даю її;
7: отже, якщо Ти поклонишся мені, то все буде Твоє.
8: Іісус сказав йому у відповідь: відійди від Мене, сатана; написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому єдиному служи (Втор. 6,13).
9: І повів Його до Ієрусалима, і поставив Його на крилі храму, і сказав Йому: якщо Ти Син Божий, кинься звідси вниз,
10: бо написано: Ангелам Своїм заповість про Тебе зберегти Тебе;
11: і на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю (Пс. 90,11).
12: Іісус відповів йому: сказано: не спокушай Господа Бога твого (Втор. 6,16).
13: І, закінчивши всі спокушування, диявол відійшов від Нього до часу.
14: І повернувся Іісус в силі духу до Галілеї; і рознеслася чутка про Нього по всьому краю.
15: Він учив у синагогах їхніх, і всі Його прославляли.
16: І прийшов у Назарет, де був вихований, і увійшов, за звичаєм Своїм, в день суботній у синагогу, і встав читати.
17: Йому подали книгу пророка Ісаії; і Він, розкривши книгу, знайшов місце, де було написано:
18: Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовістити убогим, і послав Мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння, відпустити змучених на волю,
19: проповідувати літо Господнє сприятливе (Іс. 61,1–2).
20: І, згорнувши книгу і віддавши служителю, сів, і очі всіх в синагозі були звернені до Нього.
21: І Він почав говорити їм: нині справдилося писання, яке ви слухали.
22: І всі засвідчили Йому це, і дивувалися словам благодаті, що виходили з уст Його, і говорили: чи ж не Йосифів це син?
23: Він сказав їм: звичайно, ви скажете Мені приказку: лікарю, зціли Самого Себе, зроби і тут, на Твоїй батьківщині, те, що, ми чули, було в Капернаумі.
24: І сказав: істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають на батьківщині своїй.
25: Поправді кажу вам: багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, коли небо замкнулося на три роки і шість місяців, так що настав великий голод по всій землі,
26: і до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки до вдови в Сарепту Сидонську;
27: багато також було прокажених в Ізраїлі за пророка Єлисея, і жоден з них не очистився, крім Неємана сіріянина.
28: Почувши це, всі в синагозі наповнились гнівом
29: і, вставши, вигнали Його геть з міста і повели на вершину гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути Його;
30: Він же, пройшовши серед них, відійшов.
31: І прийшов у Капернаум, місто Галілейське, і навчав їх у дні суботні.
32: І дивувалися вченню Його, бо слово Його було з владою.
33: Був у синагозі чоловік, що мав духа нечистого, і він закричав гучним голосом:
34: облиш; що Тобі до нас, Іісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас; знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий.
35: Іісус заборонив йому, сказавши: замовкни і вийди з нього. І біс, кинувши його посеред синагоги, вийшов з нього, анітрохи не пошкодивши йому.
36: І усіх охопив жах, і міркували між собою: що це значить, що Він з владою і силою наказує нечистим духам і вони виходять?
37: І розійшлася чутка про Нього по всіх місцях того краю.
38: Вийшовши з синагоги, Він увійшов у дім Симона; теща ж Симонова лежала в сильній гарячці; і благали Його за неї.
39: Підійшовши до неї, Він заборонив гарячці; і покинула її. Вона ж відразу встала і служила їм.
40: Коли ж заходило сонце, всі, хто мав хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, і Він, покладаючи на кожного з них руки, зціляв їх.
41: Виходили також і біси з багатьох з криком і говорили: Ти Христос, Син Божий. А Він забороняв їм казати, що вони знають, що Він Христос.
42: А як настав день, Він, вийшовши з дому, пішов у безлюдне місце, а народ шукав Його і, прийшовши до Нього, затримував Його, щоб не йшов від них.
43: Він же сказав їм: і іншим містам Я повинен благовістити Царство Боже, бо на те Я посланий.
44: І проповідував у синагогах галілейських.